Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2017 року Справа № 914/1930/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Губенко Н.М.розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства Львівської обласної ради "Нерухомість та майно"на рішення та постановуГосподарського суду Львівської області від15.11.2016 Львівського апеляційного господарського суду від 07.02.2017у справі№ 914/1930/16 Господарського суду Львівської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Львівобленерго"доКомунального підприємства Львівської обласної ради "Нерухомість та майно"простягнення 41740,85 грн. вартості недорахованої електричної енергіїза участю представників сторін:

позивача: Деленко Б.В.

відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Львівобленерго" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Комунального підприємства Львівської обласної ради "Нерухомість та майно" про стягнення 41740,85 грн. вартості недоврахованої електричної енергії.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.11.2016 у справі № 914/1930/16 (суддя Кидисюк Р.А.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.02.2017 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Бонк Т.Б., судді Галушко Н.А., Орищин Г.В.), позов задоволено повністю; стягнуто з Комунального підприємства Львівської обласної ради "Нерухомість та майно" на користь Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" 41740,85 грн. недоврахованої електричної енергії та 1378,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Комунальне підприємство Львівської обласної ради "Нерухомість та майно" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 15.11.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.02.2017 у цій справі, прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду, скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Скаржник вказує на те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про перебування спірних приміщень підвалу, мезонину, горища та сходових кліток на балансі відповідача, у зв'язку із чим невірно застосували п. 1.2 Правил користування електричною енергії в частині визначення споживача електричної енергії. Також скаржник вважає, що судами безпідставно визначено відповідача балансоутримувачем будинку відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

До Вищого господарського суду України від Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарським судом під час розгляду справи встановлено, що 17.12.2015 представниками Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" на підставі Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996 (далі - ПКЕЕ) було складено Акт про порушення правил користування електричною енергією № 027736, згідно із яким споживач при користуванні електричною енергією за адресою: м. Львів, вул. Туган-Барановського, 24 порушив ПКЕЕ, а саме: здійснив самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі енергопостачальника.

Вказаним Актом зафіксовано факт відсутності договору на постачання електроенергії, тобто самовільне підключення до електричної мережі, а також відображено що об'єкти, які були відключені від електропостачання - це сходові майданчики, горище, підвали.

За результатами розгляду зазначеного Акту, комісією по розгляду актів про порушення ПКЕЕ Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" (протокол № 7 від 15.01.2016) прийнято рішення про нарахування відповідачу обсягу та вартості не облікованої електричної енергії за 12 місяців по 17.12.2015 на суму 41740,85 грн. Нарахування проведено у відповідності до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією (в редакції постанови НКРЕ від 04.05.2006 № 562 із змінами та доповненнями). Протокол засідання комісії та розрахункові документи на загальну суму 41740,85 грн. направлено відповідачу рекомендованим листом.

На підставі довідки про балансову приналежність судами попередніх інстанцій з'ясовано, що станом на 17.12.2015 нежитлові приміщення будівлі за адресою: вул. Туган-Барановського, 24, м. Львів, загальною площею 414,9 кв.м. (у тому числі: нежитлові приміщення І поверху загальною площею - 185,2 кв.м.; нежитлові приміщення ІІ поверху загальною площею - 13,9 кв.м.; нежитлові приміщення ІІІ поверху загальною площею - 215,8 кв.м.), які знаходяться на балансі Комунального підприємства Львівської обласної ради "Нерухомість та майно", належать підприємству на праві господарського відання. Вказане майно є спільною власністю територіальних громад Львівської області, а управління майном спільної власності Львівської обласної ради є органом, уповноваженим управляти зазначеним майном. Вищенаведена інформація підтверджується Витягом з Державного Реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01.12.2015.

Крім цього, апеляційним господарським судом за результатами дослідження матеріалів Інвентаризаційної справи на спірний будинок встановлено, що згідно із рішенням Рішенням № 101 від 25.10.2006 нежитлові приміщення площею 914,9 кв.м. перебували на балансі КП "Нерухомість та майно"; п. 4 вказаного Рішення зобов'язано балансоутримувачів оформити право постійного користування земельними ділянками, на яких розташовані об'єкти нерухомості, що знаходяться на їх балансах; 09.10.2007 Львівській обласній раді було видано Свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення, площею 717,0 кв.м. у зазначеному будинку.

Посилаючись на порушення відповідачем п. 7.6. ПКЕЕ, позивач звернувся із позовом у цій справі про стягнення 41740,85 грн. вартості недорахованої електричної енергії.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позов суди попередніх інстанцій виходили з того, що мало місце самовільне підключення струмоприймачів місць загального користування, сходових кліток, зокрема в межах балансової належності електромереж відповідача, у зв'язку із чим позивачем правомірно застосовано оперативно-господарську санкцію до Комунального підприємства Львівської обласної ради "Нерухомість та майно" за порушення Правил користування електричною енергією у вигляді рішення про нарахування обсягу та вартості електричної енергії недорахованої внаслідок порушення ПКЕЕ у розмірі 41740,85 грн.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується із вказаним висновком судів попередніх інстанцій про задоволення позову з огляду на таке.

Як передбачено ст. 27 Закону України "Про електроенергетику" правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України відповідальність. Правопорушеннями в електроенергетиці є: крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку; пошкодження приладів обліку; порушення правил користування енергією.

Згідно із п. 7.6. ПКЕЕ у разі самовільного підключення споживачем струмоприймачів або збільшення величини приєднаної потужності понад величину, визначену умовами договору та/або проектними рішеннями, приєднання струмоприймачів поза розрахунковими засобами обліку, зниження показників якості електричної енергії з вини споживача до величин, які порушують нормальне функціонування електроустановок електропередавальної організації та інших споживачів, невиконання припису уповноваженого представника відповідного органу виконавчої влади, який стосується вищенаведених порушень, постачальник електричної енергії (електропередавальна організація) має право без попередження повністю припинити споживачу електропостачання (технічне забезпечення електропостачання споживача) після оформлення у встановленому цими Правилами порядку акта про порушення.

Відповідно до п. 6.41 ПКЕЕ у разі виявлення порушень ПКЕЕ на місці виявлення порушення оформляється акт порушень. В акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти ПКЕЕ та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії. За необхідності в акті зазначаються заходи, які необхідно вжити для усунення допущених порушень.

Методика визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затверджена постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04.05.2006 № 562, застосовується на підставі акта про порушення, складеного в установленому порядку з урахуванням вимог ПКЕЕ та в разі виявлення порушень ПКЕЕ, а саме: самовільного підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі.

Зі змісту вищевказаних правових норм вбачається, що для нарахування вартості недоврахованої електроенергії, визначальним є саме факт порушення ПКЕЕ.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (ст. 218 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини першої ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Статтею 1213 Цивільного кодексу України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 16.5.2011 у справі № 3-38гс11, термін "споживач електричної енергії", що міститься у п. 1.2 ПКЕЕ необхідно застосовувати в значно ширшому значенні, оскільки він також розповсюджується і на осіб, які використовують електричну енергію без укладення договору на електропостачання.

Згідно з ч. 1 ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Як передбачено ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Встановивши, що мало місце самовільне підключення струмоприймачів місць загального користування, сходових кліток, зокрема, в межах балансової належності електромереж відповідача, врахувавши відсутність доказів розмежування балансової належності електромереж відповідача з власниками чи користувачами приміщень підвалу та горища, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивачем правомірно було донарахована вартість електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення правил користування електричною енергією у розмірі 41740,85 грн.

Вказаний висновок судів відповідає встановленим фактичним обставинам справи та зроблений із вірним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Оцінка та перевірка обставин справи і доказів не віднесена до повноважень касаційної інстанції.

Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції в порядку ст. 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Викладені у касаційній скарзі доводи скаржника обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та зводяться до заперечень щодо здійсненої судами оцінки доказів у справі та доведення інших обставин, ніж ті, що були встановлені судами попередніх інстанцій, в той час як згідно з вимогами ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на встановлені судами обставини справи та з урахуванням наведених приписів процесуального закону, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні суду першої інстанції та постанові суду апеляційної інстанції, дійшла висновку про відсутність підстав для їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства Львівської обласної ради "Нерухомість та майно" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Львівської області від 15.11.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.02.2017 у справі № 914/1930/16 залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

Н. Губенко