Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2016 року Справа № 905/3171/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівКоробенка Г.П., Сибіги О.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"на постановуДонецького апеляційного господарського судувід02.03.2016у справі№905/3171/15Господарського судуДонецької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Прибор"доПублічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"простягнення суми,В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд за даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Прибор" (далі - позивач) просило стягнути з Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (далі - відповідач) заборгованість у розмірі 664 691,02 грн., а саме: 437 600,40 грн. основного боргу, 10 205,46 грн. - 3% річних, 172 369,80 грн. інфляційних нарахувань та 44 415,36 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано умови договору поставки обладнання та специфікацій щодо оплати товару.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 16.12.2015 (суддя Бойко І.А.) позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача основну заборгованість у розмірі 437 600,40 грн., 3% річних у розмірі 10 205,46 грн., інфляційні нарахування у розмірі 164 440,19 грн., пеню у розмірі 31 682,27 грн., вирішено питання про розподіл судових витрат, а в іншій частині позову - в частині стягнення 100,00 грн., у зв'язку з арифметичною помилкою; у частини інфляційних нарахувань у розмірі 7 929,61 грн.; та частини пені у розмірі 12 733,09 грн., відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.03.2016 (колегія суддів: головуючий суддя Ломовцева Н.В., судді Бойченко К.І., Попков Д.О.) рішення суду першої інстанції скасовано частково, резолютивну частину рішення викладено в іншій редакції, стягнуто з відповідача на користь позивача суму заборгованості у розмірі 437 600,40 грн., 31 857,30 грн. пені, 10 097,55 грн. 3% річних, 140 764,18 грн. інфляційних витрат, вирішено питання про розподіл судових витрат, а в іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати прийняті у справі рішення та відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

У відзиві позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, вказуючи, що апеляційний суд повно встановив обставини справи та правильно застосував норми права.

Учасники судового процесу відповідно до приписів статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не використали наданого законом процесуального права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем та відповідачем укладено типовий договір №088ел/40 від 18.03.2013 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язувався передати, а відповідач прийняти й оплатити обладнання (далі - Товар) на умовах, передбачених пунктом 1.1 Договору.

Зазначений Договір підписаний та засвідчений печатками сторін без заперечень.

У відповідності до умов пункту 2.1 Договору, кількість, номенклатура Товару зазначається в специфікаціях до цього Договору, що є його невід'ємною частиною.

Згідно з пунктом 4.1 Договору встановлено, що поставка Товару здійснюється за цінами, що визначені відповідно до умов поставки, зазначені в специфікаціях та вміщують у себе усі податки, збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати позивача, що пов'язані з постачанням Товару.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що оплата відповідачем Товару здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача, зазначений у цьому Договорі.

Відповідно до пункту 6.3. Договору, позивач зобов'язаний надати покупцю до початку прийомки Товару оригінали наступних документів: рахунок на оплату Товару; транспортні та супровідні документи; сертифікат або паспорт якості позивача або виробника (в разі, якщо постачальник не є виробником); пакувальні документи; акт прийомки-передачі ресурсів.

Згідно пунктом 6.4. Договору, покупець може відмовитись від прийняття поставленого Товару до надання документів, зазначених у пункті 6.3. Договору.

Відповідно до пунктів 10.4., 10.5. Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.07.2015. Сплив строку дії цього Договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов'язань (в тому числі гарантійних) по цьому Договору.

Крім того, судами встановлено, що сторонами підписані, як додатки до Договору, специфікації №6 від 18.08.2014 та №7 від 26.09.2014, згідно з якими сторони узгодили найменування, умови, строк поставки, кількість та ціну продукції.

На виконання умов Договору позивачем здійснено поставку Товару, що підтверджується видатковим накладними: №РН-177 від 20.12.2014 у розмірі 171 884,40 грн., №РН-179 від 20.12.2014 у розмірі 62 467,20 грн., №РН-006 від 24.01.2015 у розмірі 203 248,80 грн., що разом становить 437 600,40 грн.

Згідно видаткової накладної №РН-177 від 20.12.2014 та №РН-179 від 20.12.2014 - дата поставки на підприємство відповідача - 24.12.2014. По видатковій накладній №РН-006 від 24.01.2015 дата поставки на підприємство відповідача - 28.01.2015.

Вищезазначені видаткові накладні підписані та скріплені печатками обох сторін.

Повноваження представника отримувача підтверджені відповідними довіреностями: №02517 від 18.12.2014, №00057 від 21.01.2015.

У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за видатковими накладними позивачем була відправлена претензія №401 від 10.09.2015 на адресу відповідача.

Відповідно до пункту 5.2. Договору оплата за поставлений Товар буде здійснюватися протягом строку, зазначеного в специфікації, який рахується з моменту поставки ресурсів та надання документів, зазначених у п.6.3. цього Договору.

Згідно з пунктом 5 Специфікацій №6 та №7 до Договору строк оплати поставленого обладнання - 10 календарних днів з моменту поставки обладнання на склад відповідача. В свою чергу, пунктом 8 Специфікацій №6 та №7 до Договору передбачено, що датою поставки вважається дата передачі обладнання на склад відповідача з відміткою у видатковій накладній.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, своє рішення мотивував тим, що сума основної заборгованості відповідача перед позивачем матеріалами справи підтверджена, розрахунок 3% річних позивача є вірним, проте нарахування інфляційних втрат за період з 31.12.2014 по 26.10.2015 та за період з 04.02.2014 по 26.10.2015 по кожній видатковій накладній правильним є в меншій сумі, а нарахування сум пені відповідно до п.7.2 договору позивачем здійснено за період більше, ніж півроку, що суперечить п.6 ст.232 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим обґрунтованим розмір пені суд визнав в меншому розмірі за період з 30.01.2015 по 29.07.2015 та з 06.03.2015 по 02.09.2015. Також суд першої інстанції зазначив, що загальна ціна позову позивачем була визначена арифметично неправильно і збільшена на 100,00 грн., через що суд у вимогах в цій частині відмовив.

Апеляційний господарський суд, частково скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив з того, що позивачем і судом першої інстанції невірно було визначено початок періоду прострочення, у зв'язку з чим сума 3% річних підлягає перерахунку, вірним є період з 03.01.2015 по 26.10.2015, для інфляційних втрат правильним є період з 01.02.2015 по 26.10.2015 і для пені - з 03.02.2015 по 07.09.2015. Також апеляційний суд в постанові, відмовивши відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення пені, зазначив, що відповідачем не надано доказів, які б могли призвести до зменшення пені, та відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про відстрочення виконання рішення до 31.03.2016, як такого, що є безпідставним.

Підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні виходячи з наступного.

Відповідно до приписів статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 цього кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 вказаного кодексу передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, розмір якої відповідно до статті 551 цього кодексу встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 625 наведеного кодексу, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У касаційній скарзі відповідач як на підставу для скасування судових рішень посилається на те, що позивачем при здійсненні поставки Товару було порушено пункт 6.3 Договору, яким визначено, що постачальник зобов'язаний надати покупцю до початку приймання обладнання відповідні оригінали документів, оформлених зі сторони постачальника. Тому, оскільки відбулось прострочення кредитора, який повинен був поставити товар разом з документами, у відповідача не виник обов'язок оплати товару.

Однак, судом апеляційної інстанції встановлено, що в розділі 6 Договору позивач та відповідач погодили, що поставка в рамках договору здійснюється з додержанням Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу від 25 квітня 1966 № П-7 (далі - Інструкція П-7).

За вимогами пункту 14 Інструкції П-7 приймання продукції по якості та комплектності проводиться у точній відповідності із стандартами, технічними умовами, основними та особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супроводжувальним документам, які підтверджують якість та комплектність поставленої продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення щодо якості, рахунок-фактура, специфікація та інше). Відсутність зазначених супроводжувальних документів або деяких з них не зупиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну якість та комплектність поставленої продукції та в акті зазначається які документи відсутні.

Також в розділі 6 Договору сторони погодили, що поставка в рамках договору здійснюється з додержанням Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу 15.06.1965 №П-6 (далі - Інструкція П-6).

За вимогами пункту 12 Інструкції П-6 приймання продукції по кількості проводиться по транспортним та супровідним документам відправника, і в разі відсутності товаросупровідних документів складається акт, в якому вказується які документи відсутні.

Зважаючи на встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи щодо не складення відповідачем за відповідними поставками згідно вимог Інструкцій П-6 та П-7 актів про відсутність будь-яких документів в пакеті товаросупроводжувальних документів, підписання та скріплення ним печатками видаткових накладних без зауважень, слід погодитись із висновками суду апеляційної інстанції про те, що немає підстав вважати, що позивачем не дотримано вимоги пункту 6.3. Договору.

Крім того, відповідач в касаційній скарзі посилається на те, що судами неправомірно було відмовлено йому у зменшенні на 80% розміру пені та безпідставно відмовлено у відстрочці виконання рішення.

Згідно із положеннями частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, наведеною нормою передбачено право суду зменшити розмір неустойки у двох випадках - коли належні до сплати санкції надмірно великі порівняно із збитками, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У даній справі, що переглядається у касаційному порядку, розмір основної заборгованості співмірний з розміром пені, яка не є надмірно велика порівняно із збитками кредитора.

Істотними обставинами у розумінні наведеної норми можна вважати ступінь виконання зобов'язання боржником, доведений матеріалами справи тяжкий майновий стан боржника, інші інтереси сторін (а не лише боржника), які заслуговують на увагу.

В касаційній скарзі відповідач посилається на те, що він здійснює господарську діяльність на території АТО, у Державного бюджету України та контрагентів перед ним є заборгованість, у зв'язку з чим у відповідача склалось скрутне фінансове становище.

Апеляційним судом в постанові зазначено, що в підтвердження свого клопотання відповідач надав фінансовий звіт станом на 30.09.20015, фінансовий звіт про фінансові результати за січень-вересень 2015.

Проте збиткова діяльність відповідача є одним з елементів, що досліджується судом в сукупності з іншими обставинами справи. Апеляційний суд дійшов висновку про відсутність доказів, які б могли слугувати підставою для зменшення розміру пені відповідачу. При цьому вищенаведеними нормами права передбачено саме право суду на зменшення штрафних санкцій.

При цьому суд апеляційної інстанції свою постанову у цій частині мотивував також тим, що відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для зменшення пені і для відстрочки виконання рішення суду, отже судом дано належну оцінку обставинам справи у цій частині та не вбачається що при вирішенні даного питання судом порушено норми матеріального і процесуального права.

Крім того у суді апеляційної інстанції відповідач просив відстрочити виконання рішення до 31.03.2016. Проте на момент перегляду в касаційному порядку постанови апеляційного суду вказаний строк минув, а апеляційним судом відзначено, що відповідачем не доведено, що він буде мати можливість виконати судове рішення до вказаного строку.

Таким чином судом апеляційної інстанції дано належну оцінку цим обставинам справи, а доводи, викладені у касаційній скарзі, цих висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

При цьому суд касаційної інстанції не має права додатково перевіряти докази, а лише перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм права.

Оскільки порушень апеляційним судом норм права не виявлено, підстави для скасування його постанови відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.03.2016 у справі Господарського суду Донецької області №905/3171/15, залишити без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Г.П. Коробенко

О.М. Сибіга