Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2014 року Справа № 906/1557/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіДерепи В.І.суддів :Грека Б.М., - (доповідача у справі), Палія В.В.розглянувши у відкритому судо-вому засіданні касаційні скаргиПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 15.01.14у справі№906/1557/13господарського судуЖитомирської областіза позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз"простягнення сумиза участю представників від:позивачаОстапенко В.М. (дов. від 22.03.13)відповідачане з'явилися, були належно повідомленіВ С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" 825 860,06 грн., в тому числі 260 547,58 грн. пені, 513 202,96 грн. штрафу та 52 109,52 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 12.12.13 (суддя Маріщенко Л.О.) позов задоволено частково. Стягнуто 156 328,55 грн. пені, 307 921,78 грн. 7 % штрафу, 52 109,52 грн. 3 % річних та 16 517,20 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено. Зменшуючи заявлені до стягнення штрафні та фінансові санкції на 40%, місцевий суд вказав на те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що порушення зобов'язання потягло за собою значних збитків ПАТ НАК "Нафтогаз України".

За результатом апеляційного перегляду постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.01.14 (колегія суддів у складі: головуючий-суддя Крейбух О.Г., судді: Василишин А.Р., Юрчук М.І.) рішення місцевого суду змінено у частині стягнутих сум пені і штрафу та скасовано у частині 3 % річних, в результаті чого стягнуто 150 751,90 грн. пені, 303 444,90 грн. 7% штрафу, 50 250,63 грн. 3 % річних, 16 144,91 грн. судового збору. В частині 109 795,68 грн. пені, 209 758,06 грн. штрафу та 1 858,89 грн. 3 % річних - відмовлено.

Приймаючи постанову про зміну частково рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з доведеності факту неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором щодо своєчасної оплати вартості поставленого позивачем відповідачу природного газу, передбаченої договором відповідальності за прострочення виконання зобов'язання з оплати природного газу у вигляді пені та штрафу, а також передбаченої ст.625 ЦК України відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання. Дійшовши висновку про правомірність заявлених позивачем до стягнення сум пені та штрафу, керуючись ч.3 ст.551 ЦК України та враховуючи наявність заборгованості перед відповідачем споживачів за послуги з теплопостачання та збитковість господарської діяльності відповідача у зв'язку з наявністю значної заборгованості споживачів за поставлену енергію, а також те, що відповідачем повністю оплачена вартість поставленого йому природного газу, суд другої інстанції скористався правом, наданим п.3 ч.1 ст.83 ГПК України правом та зменшив розмір пені та штрафу, які підлягали стягненню з відповідача на користь позивача, на 42% і 41% відповідно, при цьому скасував судовий акт першої інстанції у частині стягнення 3% річних на суму 1 858,89 грн. Судові акти змінені апеляційною інстанцією у частині стягнення 9 294,42 грн. пені та 7 461,46 грн. штрафу через невірний обрахунок вказаних сум позивачем.

Частково не погоджуючись із рішенням та постановою (у частині зменшення розміру пені і штрафу на 42% і 41% відповідно), позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати у частині зменшення розміру пені і штрафу. Свої доводи скаржник обґрунтовує прийняттям зазначених актів з порушенням норм матеріального права (ст.219, 229, 233 ГК України, ст.551 ЦК України) та процесуального права (ст.42, 43, 83 ГПК України). В решті судові акти не оскаржуються не заперечуються, визнаються такими, що визначені вірно, а тому в частині задоволення позову судові акти Вищим господарським судом України не перевіряються та підлягають залишенню без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 30.03.12 між сторонами укладений договір №33/19-Б про купівлю природного газу, за яким відповідач свої зобов'язання щодо оплати за поставлений газ виконав повністю, але при цьому порушив строки оплати, встановлені п.6.2. договору, тобто неналежно виконав зобов'язання за договором. Судом встановлено, що зазначена вище оплата на загальну суму 102 714 820,60 грн. здійснена відповідачем до звернення позивача з позовом до суду - 25.10.13, тобто станом на день звернення позивача з позовом до суду, заборгованість відповідача перед позивачем відсутня.

Судом апеляційної інстанції стягнуто 50 250,63 грн. - 3% річних у порядку ст.625 ЦК України, що не оскаржується та не заперечується сторонами. Також позивач просив суд стягнути з відповідача 260 547,58 грн. пені, 513 202,96 грн. штрафу за порушення дисципліни розрахунків. Місцевий суд визнав обґрунтованим нарахування пені та штрафу, але керуючись ст.233 ГК України, зменшив їх на 40%. Суд апеляційної інстанції, змінюючи судове рішення у частині нарахування пені і 7% штрафу вказав на те, що обрахунок вказаних сум позивачем здійснено не вірно, через що розмір пені та штрафу, які мають бути стягнуті з відповідача на користь позивача підлягають зменшенню на 42% і 41% відповідно.

Позивач оскаржує судові акти саме у частині зменшення/нарахування належних до стягнення пені та штрафу.

Зменшуючи штраф та пеню, суд апеляційної інстанції виходив з того, що основна заборгованість відповідачем погашена добровільно та повністю; порушення зобов'язання відповідачем не потягло за собою значних збитків для позивача проте, сплата неустойки (штрафу, пені) у даному випадку зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інтереси установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, зокрема, можливість постачання їм теплової енергії.

Колегія суддів Вищого господарського суду України підтримує правову позицію судів з огляду на наступне. Цивільним кодексом України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст.546 ЦК України). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (ч.2 ст.551 ЦК України). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч.3 ст.551 ЦК України). У даному випадку договором між сторонами передбачено як стягнення пені у максимальному розмірі, так і стягнення штрафу з позивача у розмірі 7% від простроченої суми.

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст.3, ч.3 ст.509, ч.ч.1-2 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Пунктом 1 ст.233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. У даному випадку судом апеляційної інстанції дотриманий баланс інтересів сторін та правомірно зменшено розмір неустойки. Тому постанова апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, а скарга - без задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.01.14 у справі №906/1557/13 залишити без змін.

Головуючий - суддя В. І. Дерепа

Судді Б. М. Грек

В. В. Палій