ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2017 року Справа № 904/677/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіШевчук С.Р. (доповідач) суддівВладимиренко С.В., Демидової А.М. розглянувши касаційну скаргуУкраїнсько-Індійського товариства з обмеженою відповідальністю "Медична компанія "Магадфарм" на рішенняГосподарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2017та постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.05.2017у справі№904/677/16 Господарського суду Дніпропетровської області за позовомУкраїнсько-Індійського товариства з обмеженою відповідальністю ""Медична компанія "Магадфарм" до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Новий" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Мктон ЛТД"провизнання договору поруки недійснимв судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: не з'явилися

- відповідача: Заяц К.О., дов. № 11-Д від 04.09.2017

- третьої особи: не з'явилися

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2016 року Українсько-Індійське товариство з обмеженою відповідальністю "Медична компанія "Магадфарм" (далі за текстом - ТОВ "МК "Магадфарм") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Новий" (далі за текстом - ПАТ "АКБ "Новий") про визнання недійсним договору поруки №761814/П(772414) від 06.10.2014, застосування наслідків недійсності правочину шляхом припинення дії договору поруки №761814/П(772414) від 06.10.2014.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2017 у справі №904/677/16 (суддя Соловйова А.Є.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.05.2017 (головуючий суддя Верхогляд Т.А., судді Пархоменко Н.В., Парусніков Ю.Б.) у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями, Українсько-Індійське товариство з обмеженою відповідальністю "Медична компанія "Магадфарм" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та процесуального права, зокрема статей 203, 215, 229, 230 Цивільного кодексу України, статті 43 Господарського процесуального кодексу України, просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.05.2017, справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 06.10.2014 між ПАТ АКБ "Новий" та ТОВ "Мктон" ЛТД укладено кредитний договір № 772414/К1, відповідно до п. 1.1. якого Банк надає Позичальнику відкличну відновлювану кредитну лінію у національній валюті України, зі сплатою процентів у розмірі 25% річних та комісій у розмірі та в порядку визначеному Кредитором на момент укладання договору, в межах максимального ліміту заборгованості 760 000,00 грн. та кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 06 жовтня 2016 року на умовах визначених Кредитним договором.

Відповідно до рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2016 у справі №904/6401/16, залишеного без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.12.2016, відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ "Мктон" ЛТД до ПАТ "АКБ "Новий", за участю третьої особи - Українсько-Індійського ТОВ "МК "Магадфарм", про визнання кредитного договору №772414/К1 від 06.10.2014 недійсним, як такого, що вчинений під впливом омани (стаття 230 Цивільного кодексу України).

Розглядаючи справу №904/6401/16 судами встановлено, що кредитний договір №772414/К1 від 06.10.2014 був укладений між ТОВ "Мктон" ЛТД та АКБ "Новий" на підставі волевиявлення ТОВ Фірма "МКТОН" ЛТД на отримання грошових коштів в розмірі 760 000,00 грн. для поповнення обігових коштів. Вільне волевиявлення позивача щодо отримання грошових коштів в розмірі 760 000,00 грн. підтверджується рішенням учасника товариства про звернення до АКБ "Новий" для отримання кредиту для поповнення обігових коштів, про надання в іпотеку для забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору, нежитлового приміщення, а також звернення з клопотанням до ТОВ "МК "Магадфарм" з проханням виступити поручителем та надати в заставу товари в обороті. Ці обставини, за висновком судів першої та апеляційної інстанцій є преюдиційними у розумінні статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Суди першої та апеляційної інстанцій також надали преюдиційного значення наступним обставинам, встановленим судами у рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2016, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.05.2016 при розгляді справи №904/9681/15 за позовом ТОВ "Мктон" ЛТД до ПАТ "АКБ "Новий", за участю третьої особи - Українсько-Індійського ТОВ "МК "Магадфарм", про визнання кредитного договору №772414/К1 від 06.10.2014 недійсним, як такого, що вчинений під впливом тяжких обставин (стаття 233 Цивільного кодексу України).

На підставі заяви про відкриття поточного рахунку від 20.08.2012 ТОВ Фірма "Мктон" ЛТД було відкрито мультивалютний поточний рахунок № 26008300699001 для здійснення розрахунково-касових операцій та обслуговування, передбаченого для рахунків даного виду за допомогою платіжних інструментів та укладено договір банківського рахунку № 950012/БР.

20.09.2012 між АКБ "Новий" та ТОВ Фірма "Мктон" ЛТД була укладена додаткова угода до договору банківського рахунку № 950012/БР про обслуговування через систему електронних платежів "Клієнт-Банк", предметом якої є розрахункове обслуговування рахунку (рахунків) клієнта у національній та іноземних валютах, що відкриті у банку, та взаємний обмін інформацією канатами зв'язку, а також надання послуг в системі "Клієнт-Банк".

У відповідності до п. 2.2. кредитного договору № 772414/К1 від 06.10.2014 року банк надав позичальнику кредит шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника в АКБ "Новий". Факт надання кредиту у сумі 760 000,00 гривень підтверджується меморіальним ордером та випискою з особового рахунку позивача.

Купівля іноземної валюти здійснювалась ТОВ Фірма "Мктон" ЛТД через систему "Клієнт-Банк" на підставі заяви про купівлю іноземної валюти або банківських металів.

Після покупки валюти грошові кошти були перераховані на рахунок клієнта - поточний рахунок клієнта в доларах США. Згідно платіжному дорученню клієнт самостійно за допомогою системи "Клієнт-Банк" перерахував грошові кошти. Зайво перераховані грошові кошти від покупки валюти були повернуті на поточний рахунок клієнта в гривні.

Таким чином, судами при розгляді справи №904/9681/15 встановлено, що ТОВ Фірма "Мктон" ЛТД самостійно, керуючись особистим волевиявленням директора фірми проводила операції, щодо отримання та використання кредитних коштів для ведення фінансово-господарської діяльності. Жодних порушень, які б свідчили про нецільове використання позивачем кредитних коштів банком не виявлено.

Розглядаючи спір у справі, що переглядається, судами також з'ясовано, що 06.10.2014 між ПАТ "АКБ "Новий" (надалі - кредитор) та Українсько-Індійським ТОВ "МК "Магадфакрм" (надалі - поручитель) був укладений договір поруки №761814/П-(772414) (надалі - договір поруки), відповідно до п. 1.1. якого поручитель у повному обсязі несе солідарну відповідальність перед кредитором за виконання товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Мктон" ЛТД зобов'язань за кредитним договором, укладеним між кредитором та боржником, що визначає право кредитора вимагати виконання зобов'язань у повному обсязі як від боржника та поручителя одночасно, так і від кожного з них окремо.

Згідно з п. 2.1 договору поруки підстава зобов'язань, що забезпечені порукою за цим договором: кредитний договір № 772414/К1 від 06 жовтня 2014 року, з усіма змінами та доповненнями до нього.

Пунктом 2.2 договору поруки встановлено, що предметом договору є: поновлювальна відклична кредитна лінія у розмірі 760 000,00 грн., терміном з 06 жовтня 2014 року по 06 жовтня 2016 року, із сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі та у строки, передбачені кредитним договором та при повному погашенні кредиту, з оплатою комісій та штрафних санкцій у розмірі та у випадках, передбачених кредитним договором №772414/К1 від 06 жовтня 2014 року.

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником усіх зобов'язань за кредитним договором, вказаним у п.2.1. цього договору, включаючи нараховані за використання кредитними коштами проценти, передбачені кредитним договором, комісії та штрафні санкції, що нараховані у зв'язку з несвоєчасним виконанням зобов'язань за кредитним договором, (пункт 3.1 договору поруки).

Відповідно до п. 4.1 договору поруки у разі невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором у строк, що вказаний у кредитному договорі, поручитель сплачує заборгованість боржника не пізніше 3 робочих днів з моменту отримання від кредитора вимоги про оплату.

Предметом спору у справі, що переглядається є вимога Українсько-Індійського ТОВ "МК" Магадфарм" про визнання недійсним договору поруки №761814/П(772414) від 06.10.2014, як такого, що укладений з порушенням приписів чинного законодавства, зокрема статей 553-555, 559 Цивільного кодексу України в частині обсягу відповідальності поручителя за договором поруки та застосування наслідків недійсності правочину шляхом припинення дії договору поруки №761814/П(772414) від 06.10.2014. У заяві про уточнення позовних вимог, прийнятої судом до розгляду, позивач наголошував на вчиненні ним спірного правочину під впливом обману з боку відповідача.

Розглядаючи спір по суті заявлених вимог, місцевий господарський суд, позицію якого підтримав суд апеляційної інстанції, керуючись приписами статей 203, 215, 230, 553, 554, 599, 610, 629 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про відсутність фактичних та відповідно правових підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на встановлені судом обставини обізнаності позивача із умовами кредитного договору №772414/К1 від 06.10.2014 на виконання якого укладався оскаржуваний товариством договір поруки, що унеможливлює застосування до спірних правовідносин сторін статті 230 Цивільного кодексу України.

Колегія судді Вищого господарського суду України погоджується з наведеними висновками судів першої та апеляційної інстанцій.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (із змінами і доповненнями) роз'яснено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування (частини 1,2 статті 230 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 року "Про деякі питання визнання правочинів недійсними" наголошено, що у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230-233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину. Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину.

Ознакою обману є умисел. Встановлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов'язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за ст. 230 Цивільного кодексу України. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення (п.20 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що пунктом 7.1.1 договору поруки позивач, як поручитель, засвідчив, що він повністю ознайомлений з умовами кредитного договору, з якого випливає основне зобов'язання, виконання якого забезпечено порукою за цим договором, всі умови кредитного договору йому зрозумілі.

Копія кредитного договору поручителю вручена. Договір поруки підписаний позивачем та скріплений його печаткою.

Отже, як обґрунтовано зауважено судами, на момент укладення договору поруки №761814/П(772414) від 06.10.2014 року позивач був обізнаний зі всіма істотними умовами кредитного договору №772414/К1 від 06.10.2014.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що засновник позивача - Українсько-Індійського товариства з обмеженою відповідальністю "Медична компанія "Магадфарм" - ОСОБА_5, з 07.06.2012 одночасно перебував й на посаді директора ТОВ Фірми "МКТОН" ЛТД, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що міститься в матеріалах справи (а.с. 200-209).

Кредитний договір №772414/К1 від 06.10.2014 був підписаний директором ТОВ Фірми "МКТОН" ЛТД, який діяв на підставі Статуту - ОСОБА_5.

Оспорюваний договір поруки №761814/П(772414) від 06.10.2014 підписував засновник Українсько-індійського товариства з обмеженою відповідальністю "Медична компанія "Магадфарм", який одночасно є директором та підписантом, - ОСОБА_5.

Згідно з рішенням учасника ТОВ фірми "Мктон" ЛТД № 3 від 09.09.2014 (а.с. 199), власник Товариства вирішив: 1) отримати кредит в АКБ "Новий" для поповнення обігових коштів в сумі 760 000,00 грн. на 2 роки під 25% річних; 2) надати в заставу для забезпечення виконання зобов'язань, які випливають з кредитної угоди, нежитлове приміщення по вул. Байкальській, 84-а; 3) звернутись до власника ТОВ "МК "Магадфарм" ОСОБА_5 з проханням виступити поручителем і надати у якості додаткового забезпечення по кредиту товари в обігу; 4) укладення кредитного договору від імені ТОВ фірми "Мктон" ЛТД з визначенням решти основних умов цих договорів покладаю на директора ОСОБА_5

Відповідно до рішення № 6 Єдиного Учасника Українсько-Індійського товариства з обмеженою відповідальністю "Медична компанія "Магадфарм" від 10.09.2014 (а.с. 66), власник Товариства вирішив: 1) виступити поручителем за кредитом фірми "Мктон" ЛТД у сумі 760 000,00 грн. в АКБ "Новий" 2) надати у якості додаткового забезпечення по кредиту товари в обігу; 3) укладання договорів поручительства і застави від імені Українсько-Індійського товариства з обмеженою відповідальністю "Медична компанія "Магадфарм" покласти на себе.

Таким чином, саме позивач та третя особа були ініціаторами отримання кредитних коштів, а також укладення договору поруки. Доказів того, що Банк змусив позивача укласти оспорюваний ним договір поруки, або надав будь-яку недостовірну інформацію, наявність якої змінила б рішення ТОВ "МК "Магадфарм" виступити майновим поручителем ТОВ фірми "Мктон" ЛТД матеріали справи не містять.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що викладені у касаційній скарзі доводи Українсько-Індійського товариства з обмеженою відповідальністю "Медична компанія "Магадфарм" про порушення судами статей 203, 215, 229, 230 Цивільного кодексу України не спростовують правильні висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судами обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому перевіривши відповідно до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим та апеляційним господарськими судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних рішення і постанови та направлення справи на новий розгляд - відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Українсько-Індійського товариства з обмеженою відповідальністю "Медична компанія "Магадфарм" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.05.2017 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2017 у справі №904/677/16 залишити без змін.

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

С у д д я С.В. Владимиренко

С у д д я А.М. Демидова