Історія справи

Постанова ВГСУ від 26.03.2026 року у справі №991/2413/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2026 року

м. Київ

справа № 991/2413/24

провадження № 51-3231км25

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

засудженого ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Вищого антикорупційного суду від 06 березня 2025 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 11 липня 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000062, за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Хоростків Тернопільської області, проживаючого там же по АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Вищого антикорупційного суду від 06 березня 2025 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 4 ст. 368 КК України і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 2 місяці з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, на підприємствах, установах та організаціях державної та комунальної форм власності (тих, в яких розмір державної частки становить більше 50%), пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями строком на 3 роки із конфіскацією автомобіля Toyota Avensis, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 .

Строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади визначено обчислювати з моменту відбуття ОСОБА_8 основного покарання у виді позбавлення волі.

Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_8 у вигляді застави у розмірі 805 200 грн, залишено в силі до набрання вироком законної сили. Покладено на ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили обов`язки не відлучатися без дозволу суду за межі Тернопільської області, здати уповноваженому органу державної влади паспорт громадянина України для виїзду за кордон та/або інший документ, який дає таке право.

За правилами ст. 72 КК України у строк покарання ОСОБА_8 зараховано попереднє ув`язнення з 28 по 29 червня 2023 року із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 11 липня 2025 року вказаний вирок суду залишено без зміни.

За обставин, детально наведених у судових рішеннях, ОСОБА_8 визнано винуватим у тому, що він, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, висловив прохання надати неправомірну вигоду в особливо великому розмірі для себе та третіх осіб за вчинення такими службовими особами в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої влади та службового становища, скоєне за попередньою змовою групою осіб.

Так, суд встановив, що між Департаментом капітального будівництва Тернопільської обласної військової адміністрації (Замовник) і ТОВ «АВАКС ПРОФ» (Виконавець) укладено наступні договори:

- від 21 вересня 2021 року № 261 із додатковими угодами щодо поточного середнього ремонту автомобільної дороги загального користування місцевого значення Надрічне - Рекшин Тернопільської області;

- від 27 вересня 2021 року № 262 із додатковими угодами щодо будівництва гідротехнічних споруд веслувального каналу центру веслування та водних видів спорту з інфраструктурою «Водна Арена Тернопіль» у м. Тернополі та на території Тернопільського району;

- від 10 січня 2022 року № 4 із додатковими угодами щодо експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення Кременецького району Тернопільської області.

Також між КП «ТЕРНОПІЛЬКОМУНІНВЕСТ» (Замовник) та ТОВ «АВАКС ПРОФ» (Виконавець) 28 грудня 2020 року укладено договір про закупівлю робіт № 112 із додатковими угодами - «Капітальний ремонт АДРЕСА_2, на ділянці км 2+434-км 4+021 (окремими ділянками) Тернопільської області».

23 лютого 2023 року з 15:54 до 16:59 Особа-1, кримінальне провадження щодо якого зупинено і виділено в окреме провадження, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_8 , перебуваючи у будівлі Тернопільської обласної військової адміністрації на вул. Грушевського, 8 у м. Тернополі, зустрівся із ОСОБА_9 , кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «АВАКС ПРОФ», та висловив йому прохання надати попередньо обумовлену суму неправомірної вигоди за:

- забезпечення здійснення оплати виконаних ТОВ «АВАКС ПРОФ» робіт у 2022 році щодо експлуатаційного утримання автомобільних доріг Кременецького району Тернопільської області, будівництва гідротехнічних споруд веслувального каналу центру «Водна Арена Тернопіль», поточного середнього ремонту автомобільної дороги Надрічне - Рекшин;

- узгодження та включення Департаментом капітального будівництва Тернопільської обласної військової адміністрації об`єкта «Капітальний ремонт АДРЕСА_2 на ділянці км 2+434-км 4+021 (окремими ділянками) Тернопільської області» до переліку об`єктів, які потребують фінансування за рахунок залишків не використаних у попередні роки коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на фінансове забезпечення за бюджетною програмою 3131090, та, як наслідок, погашення заборгованості за договором від 28 грудня 2020 року № 112 перед ТОВ «АВАКС ПРОФ»;

- створення умов для укладання нових, а також сприяння фінансуванню чинних договорів між Департаментом капітального будівництва Тернопільської обласної військової адміністрації та ТОВ «АВАКС ПРОФ».

При цьому ОСОБА_8 у присутності Особа-1, діючи умисно та переслідуючи спільну мету, уточнив попередньо висловлене прохання надати неправомірну вигоду, вказавши, що її сума повинна становити інше відсоткове співвідношення від суми оплачених за договорами робіт, ніж було попередньо узгоджено між Особа-1 і ОСОБА_9 , і зазначив в акті звірки розрахунків між ТОВ «АВАКС ПРОФ» та Департаментом капітального будівництва Тернопільської обласної військової адміністрації, що відсоток за поточний середній ремонт автомобільної дороги Надрічне - Рекшин Тернопільської області становитиме не 5 %, а 7 % від розрахунків. Після таких дій ОСОБА_8 загальна сума неправомірної вигоди мала становити не раніше обумовлені 1 766 112 грн, а 1 790 587 грн і включати такі відсотки і суми:

- 85 660 грн, тобто 7% від суми 1 223 726,04 грн, за сплату робіт за договором від 21 вересня 2021 року № 261;

- 1 542 141 грн, тобто 7% від суми 22 030 587 грн, за сплату робіт за договором від 10 січня 2022 року № 4;

- 162 785 грн, тобто 10% від суми 1 627 857,37 грн, за сплату робіт за договором від 27 вересня 2021 року № 262.

У ході цієї розмови ОСОБА_8 , продовжуючи свою злочинну діяльність, також повідомив ОСОБА_9 , що за умови надання неправомірної вигоди він сприятиме:

- укладенню з ТОВ «АВАКС ПРОФ» нових договорів у 2023 році на суму до 10 млн грн на виконання робіт на території Вишнівецької громади Кременецького району Тернопільської області;

- подальшому фінансуванню у 2023 році робіт з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення Кременецького району Тернопільської області (договір від 10 січня 2022 року № 4).

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржувані вирок і ухвалу та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.

Аргументуючи свої вимоги, зазначає, що обвинувальний вирок є незаконним та невмотивованим, ґрунтується на припущеннях, а пред`явлені стороною обвинувачення докази жодним чином не підтверджують вини ОСОБА_8 у вчиненому.

У свою чергу апеляційний суд безпідставно повторно не дослідив усіх обставин цього кримінального провадження, не надав вичерпних відповідей на доводи апеляційних скарг, формально погодився із висновками місцевого суду та ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам статей 370 і 419 КПК України.

Зокрема, на переконання сторони захисту, без належної уваги залишилися доводи про те, що:

- матеріали справи не містять підтвердження проведення 31 січня 2023 року зустрічі між ОСОБА_9 із Особа-1, в ході якої останній висловив прохання надати неправомірну вигоду для себе та третіх осіб;

- не з`ясовано, які саме дії ОСОБА_8 свідчать про те, що він просив надати неправомірну вигоду та що останній взагалі був обізнаний про будь-які домовленості між ОСОБА_9 із Особа-1;

- відсутня оцінка версії про те, що за встановленими судами обставинами підтверджується тільки зловживання впливом з боку ОСОБА_8 , що має кваліфікуватися за ч. 2 ст. 369-2 КК України;

- залишилося невстановленим хто саме та які конкретні дії мав вчинити в інтересах ОСОБА_9 в обмін на неправомірну вигоду;

- не надано оцінку тому, що ОСОБА_9 фактично сам запропонував Особа-1 неправомірну вигоду за здійснення впливу на голову Тернопільської обласної військової адміністрації;

- висновки щодо попередньої змови ґрунтуються тільки на показаннях ОСОБА_9 і не підтверджуються іншими доказами, у тому числі результатами НСРД;

- безпідставно виключено із вироку показання свідка Особи-1, який підтвердив версію обвинуваченого;

- проігноровано те, що протокол про прийняття заяви ОСОБА_9 про вчинення злочину від 07 лютого 2023 року містить відомості, які стали відомі фактично 23 лютого 2023 року;

- надано невмотивовану критичну оцінку висновку лінгвістичної експертизи № СЕ-19/102-24/18416-ЛД від 30 вересня 2024 року, що спростовують версію слідства.

Крім того, за словами захисника, апеляційний суд допустив низку процесуальних порушень, що також призвело до ухвалення незаконного рішення про залишення без змін обвинувального вироку суду першої інстанції.

Такими порушеннями, зокрема, є:

- недотримання вимог ст. 408 КПК України, яке зводиться до того, що колегія суддів апеляційного суду, вказавши про неспроможність окремих висновків суду першої інстанції, не змінила оскаржуване рішення і не виклала його мотивувальну частину в іншій редакції;

- вихід за межі пред`явленого обвинувачення, через зазначення в рішенні того, що ОСОБА_8 не просто висловив прохання надати неправомірну вигоду, а й вимагав, тобто створив умови, які ОСОБА_9 сприйняв як такі, що спонукають до обов`язкового виконання такого незаконного прохання під загрозою створення несприятливих умов продовження ним підприємницької діяльності;

- власна оцінка показаннь ОСОБА_9 , хоча їх колегія суддів апеляційного суду безпосередньо не досліджувала та проігнорувала клопотання сторони захисту про повторний допит цього та інших свідків.

На зазначену касаційну скаргу прокурор подав письмові заперечення, у яких указує на безпідставність доводів сторони захисту в зв`язку з чим просить залишити без змін оскаржувані судові рішення.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 просив задовольнити його касаційну скаргу на викладених у ній підставах. Водночас вказав, що просить скасувати тільки ухвалу апеляційного суду як незаконну.

Захисник ОСОБА_7 підтримала вказану вище касаційну скаргу, також просила скасувати тільки ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Засуджений ОСОБА_8 підтримав доводи і вимоги касаційної скарги захисника ОСОБА_6 .

Прокурор ОСОБА_5 вважав подану касаційну скаргу необґрунтованою, просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без зміни.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин, і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Частиною 2 ст. 433 КПК України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції, згідно зі ст. 438 КПК України, є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

З будь-яких інших приводів касаційний суд не вправі втручатися в рішення судів попередніх інстанцій та здійснює перегляд рішень з огляду на ті фактичні обставини кримінального провадження, які були встановлені цими судами.

Зі змісту касаційної скарги захисника вбачається, що він переважно посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду і просить дати доказам іншу оцінку, ніж та, яку дали суди першої та апеляційної інстанцій, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.

Натомість указані обставини, на які посилалася сторона захисту в апеляційних скаргах, аналогічні тим, що наведені в касаційних скаргах, були ретельно перевірені судом апеляційної інстанції, який, не встановивши порушень, передбачених статтями 410 411 КПК України, залишив вирок без змін, зазначивши мотиви ухвалення свого рішення. Колегія суддів Верховного Суду погоджується з викладеними в судовому рішенні мотивами, з яких ці доводи відхилено.

Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

За вимогами ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно з положеннями ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Суд першої інстанції, визнавши ОСОБА_8 винуватим за ч. 4 ст. 368 КК України, дійшов висновку, що досліджені докази в сукупності переконливо свідчать про те, що він, діючи за попередньою змовою групою осіб, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, 23 лютого 2023 року висловив ОСОБА_9 прохання надати неправомірну вигоду в особливо великому розмірі для себе та третіх осіб за вчинення такими службовими особами в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої влади та службового становища, адже низкою як прямих, так і непрямих доказів доведено винуватість обвинуваченого у цьому кримінальному правопорушенні поза розумним сумнівом.

Апеляційний суд, переглядаючи вирок у межах доводів апеляційних скарг захисників, перевірив обставини, встановлені судом першої інстанції, і дійшов правильного висновку, що докази, які були досліджені місцевим судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України та покладені в основу вироку, у сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого злочину за обставин, вказаних у вироку. Такий висновок суду достатньо мотивований і ґрунтується на даних, які апеляційний суд належним чином перевірив та змістовно навів в ухвалі.

Зокрема, висновку про вчинення засудженим кримінального правопорушення суди дійшли на підставі аналізу показань допитаних як обвинуваченого ОСОБА_8 , так і свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , Особа-1 і Особа-2, а також даних, що містяться у:

- протоколі від 28 лютого 2023 року за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді аудіо-, відеоконтролю особи;

- протоколі від 13 березня 2023 року за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді аудіо-, відеоконтролю особи;

- протоколі від 30 березня 2023 року за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді аудіо-, відеоконтролю особи;

- протоколі від 30 березня 2023 року за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді аудіо-, відеоконтролю особи;

- протоколі від 03 березня 2023 року огляду та вручення грошових коштів, яким зафіксовано огляд грошових коштів в сумі 300 000 грн, які є частиною від загальної суми неправомірної вигоди у розмірі 1 790 586 (1 790 000) грн, номіналом по 500 грн, а також їх ідентифікації;

- протоколі від 16 березня 2023 року огляду та вручення грошових коштів, яким зафіксовано огляд грошових коштів в сумі 300 000 грн, що є частиною від загальної суми неправомірної вигоди в розмірі 1 790 000 грн, номіналом по 500 грн, а також їх ідентифікації;

- протоколі від 22 червня 2023 року за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді контролю за вчиненням злочину;

- висновку експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 01 березня 2024 року №СЕ-19-23/41959-ВЗ;

- протоколі обшуку від 26 червня 2023 року житла за адресою: АДРЕСА_1 . У ході проведення обшуку виявлено та вилучено Iphone 11 Pro, I- MEI1: НОМЕР_4, IMEI2: НОМЕР_3 ;

- протоколі від 04 вересня 2023 року тимчасового доступу до речей і документів, які перебувають у володінні ПАТ «ВФ Україна»;

- протоколі від 28 серпня 2023 року тимчасового доступу до речей і документів, які перебувають у володінні ПАТ «Київстар»;

- протоколі від 05 жовтня 2023 року по 10 січня 2024 року, відповідно до якого оглянуто відомості, отримані в результаті тимчасових доступів в ПрАТ «ВФ Україна» та ПрАТ «Київстар»;

- протоколі огляду від 29 червня 2023 року по 30 червня 2023 року;

- протоколі від 23 по 24 жовтня 2023 року огляду вмісту терміналів мобільного зв`язку

та в інших документах, зміст яких відображено у вироку.

Разом із цим, виконуючи законодавчі приписи суд з`ясував позицію ОСОБА_8 , котрий не визнав своєї провини, однак не заперечував, що спілкувався із ОСОБА_9 щодо оплати боргу за виконані роботи ТОВ «АВАКС ПРОФ»; підтвердив як факт зустрічі із Особа-1 і ОСОБА_9 23 лютого 2023 року, так і факт передачі останнім грошей. За однією із версій самого засудженого, до його компетенції і сфери впливу не входили дії, які йому інкримінувало слідство, а надані ОСОБА_9 кошти сприймав як допомогу у будівництві полігону для ЗСУ.

Усі версії ОСОБА_8 , висунуті на свій захист, суд ретельно перевірив і спростував перевіреними в судовому засіданні доказами.

Зокрема, суд слушно послався на показання ОСОБА_9 , який докладно розповів обставини висловлення Особа-1 і ОСОБА_8 прохання надати неправомірну вимогу для вирішення питання оплати заборгованості перед підприємством. Як вказав ключовий свідок, після численних нарад при голові Тернопільської обласної ради, де був присутній ОСОБА_8 , останній та Особа-1 натякали про необхідність надання «подяки» (неправомірної вигоди). 23 лютого 2023 року ОСОБА_8 відкоригував погоджені із Особа-1 відсотки «відкату» із «5 %, 7 %, 10 %» на «7 %, 7 %, 10 %». 09 і 17 березня 2023 року ОСОБА_9 приніс 600 000 грн (по 300 000 грн.), після чого Особа-1 повідомив йому, що питанням заборгованості по об`єкту на АДРЕСА_2 займається ОСОБА_8 , який вже на наступній їх зустрічі запевнив, що договори погоджені і запущені в роботу.

Підстав для обмови свідком засудженого суд не встановив.

Такі показання ОСОБА_9 в частині наявності заборгованості та проведення нарад із вище окреслених питань підтвердили суду свідки ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , яка окрім іншого наголосила, що саме ОСОБА_8 займався формуванням переліку для об`єктів фінансування. Цю обставину підтвердив і допитаний свідок ОСОБА_12 - голова Тернопільської обласної державної адміністрації.

Свідки Особа-1 і Особа-2 також не заперечували факту проведення нарад щодо заборгованості перед ТОВ «АВАКС ПРОФ» та підтвердили участь у таких нарадах ОСОБА_8 . Крім того, Особа-1 повідомив, що засуджений дійсно був присутній під час його розмови із ОСОБА_9 23 лютого 2025 року, вносив зміни у відсотки, та підтвердив, що ОСОБА_9 передавав готівкові кошти, імовірно, для будівництва полігону.

Також факт висловлення засудженим прохання надати неправомірну вигоду за вище вказаних обставин підтверджено й об`єктивними даними, отриманими за результатами проведення НС(Р)Д у вигляді аудіо-, відеоконтролю особи, у яких фактично зафіксовано розмови щодо погодження сум (траншів) та дат передачі неправомірної вигоди. Крім того, зміст зафіксованих розмов під час проведення аудіо-, відеоконтролю, зокрема 23 лютого, 09 і 17 березня 2023 року свідчить про узгодженість їх дій, спрямованих на досягнення результату, який виразився у донесенні до ОСОБА_9 прохання надати неправомірну вигоду у певному відсотковому співвідношенні від сплачених за іншими договорами грошових коштів.

Водночас, дослідивши висновок лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи від 30 вересня 2024 року №CE-19/102/24/18416-ЛД, відповідно до якого у словах ОСОБА_8 , сказаних під час розмови 23 лютого 2023 року, відсутні мовні ознаки прохання надати йому та Особа-1 неправомірну вигоду, суд критично оцінив такі дані. Своє рішення колегія суддів мотивувала тим, що розмова, яка відбулась 23 лютого 2023 року досліджена без контексту, в якому вона відбулася, подій до і після цієї розмови. Ознаки «прохання» у цьому кримінальному провадженні ґрунтуються на сукупності повної та об`єктивної оцінки всіх досліджених доказів (прямих і непрямих), а саме вербальна складова виразилася у діях ОСОБА_8 щодо підвищення першочергового розрахунку відсотків, які підтримав Особа-1.

Перевіривши показання, відображені в протоколах процесуальних дій, зіставивши зібрані докази у взаємозв`язку, суд умотивовано виснував про їх належність, допустимість і достатність для ухвалення обвинувального вироку, а доводи в касаційній скарзі про протилежне є неспроможними.

За встановлених судами обставин підстав вважати, що неправомірні дії обвинуваченого слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 369-2 КК України (зловживання впливом) немає, оскільки ОСОБА_8 , будучи заступником голови Тернопільської обласної державної адміністрації, з огляду на займану посаду, зони відповідальності, до якої входять автодорожні роботи в області, координація діяльності Департаменту капітального будівництва Тернопільської ОДА, прямі повноваження затверджувати Переліки, мав необхідні владні та службові повноваження щодо забезпечення та вчинення наведених вище дій в інтересах ОСОБА_9 .

Колегія суддів касаційного кримінального суду не погоджується із міркуваннями автора скарги про те, що суди проігнорували доводи сторони захисту, які зводилися до непричетності ОСОБА_8 до скоєного злочину.

Так, на думку захисника, оскільки матеріали справи не містять підтвердження проведення 31 січня 2023 року зустрічі між ОСОБА_9 із Особа-1, в ході якої останній висловив прохання надати неправомірну вигоду для себе та третіх осіб, то суди не могли констатувати, що хтось, а згодом і ОСОБА_8 діючи за попередньою змовою, висловлював ОСОБА_9 будь-які прохання надати неправомірну вигоду.

Спростовуючи ці аргументи, суди обґрунтовано виходили із того, що події, які мали місце 31 січня 2023 року не стосуються висунутого ОСОБА_8 обвинувачення, а наявність попередньої змови із Особа-1 і спільне вчинення злочину у період до та станом на 23 лютого 2023 року доведено поза розумним сумнівом дослідженими фактичними даними.

Такі висновки про обізнаність ОСОБА_8 щодо «домовленості» між ОСОБА_9 і Особа-1 та озвучені засудженим висловлювання надати неправомірну вигоду, крім неспростованих показань ОСОБА_9 , ґрунтуються на даних НС(Р)Д, у яких зі слів Особа-1 прослідковується, що ОСОБА_8 брав активну участь у вирішенні питання про виплату заборгованості перед ТОВ «АВАКС ПРОФ» за умови надання неправомірної вигоди. Крім того, встановлено, що ще однією підставою стверджувати про наявність прохання ОСОБА_8 надати неправомірну вигоду є те, що 23 лютого 2023 року засуджений під час розмови із Особа-1 та ОСОБА_9 фактично підвищив першочерговий розмір «відкату» із 1 766 112 грн до 1 790 587 грн.

Заперечення сторони захисту, які зводяться до того, що 23 лютого 2023 року ОСОБА_8 долучився до розмови і виправив відсотки із «5, 7, 10» на «7, 7, 10» не вдаючись у деталі розмови між ОСОБА_9 і Особа-1 є неспроможними. Суди беззаперечно встановили, що жести та інтонація голосу обвинуваченого свідчать про його розуміння змісту інформації, яка була відображена на папері, і останній володів інформацією щодо отримання неправомірної вигоди та розумів, що її розмір залежить від виконаних ТОВ «АВАКС ПРОФ» договорів.

Отже, з огляду на зміст зафіксованих під час проведення НС(Р)Д розмов, зокрема 23 лютого 2023 року, 09 і 17 березня 2023 року, та подальші дії Особа-1 і ОСОБА_8 , які виразились як у фактичній участі останнього у формуванні переліку об`єктів (зокрема по АДРЕСА_2) на вирішення питання проплати заборгованості, так і у активній зацікавленостіі даним питання після увільнення з посади у зв`язку із мобілізацією, суди обґрунтованого визнали доведеним узгодженість їх дій, спрямованих на досягнення результату, який виразився у донесенні до ОСОБА_9 прохання неправомірної вигоди у певному відсотковому співвідношенні від сплачених за договорами грошових коштів.

Поміж вказаного, суди відреагували на доводи сторони захисту про те, що у цій справі залишилося невстановленим хто та які конкретні дії мав вчинити в інтересах ОСОБА_9 в обмін на неправомірну вигоду.

Місцевий суд відхилив ці міркування захисників, посилаючись на те, що фактичне виконання або невиконання дій, за вчинення (невчинення) яких висловлене прохання неправомірної вигоди, перебуває за межами об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

Інкримінований ОСОБА_8 злочин вважається закінченим з моменту донесення до особи самого такого прохання у будь-якій формі. Безпосередня передача неправомірної вигоди, її одержання, і, як наслідок, реалізація висловленого прохання - є кваліфікуючою ознакою кримінального правопорушення, вчинення якого ОСОБА_8 не інкримінувалося.

Разом із тим, дослідивши матеріали справи, суд встановив, що висловлене ОСОБА_8 прохання власнику ТОВ «АВАКС ПРОФ» ОСОБА_9 надати неправомірну вигоду в розмірі майже 1 790 587 грн стосувалося:

- забезпечення оплати вже виконаних ТОВ «АВАКС ПРОФ» робіт за трьома договорами, укладеними цим підприємством з підконтрольним ОСОБА_8 . Департаментом капітального будівництва;

- узгодження та включення Департаментом капітального будівництва об`єкта «Капітальний ремонт АДРЕСА_2 на ділянці км 2+434-км 4+021 (окремими ділянками) Тернопільської області» до Переліку об`єктів, які підлягають фінансуванню за рахунок залишків не використаних у попередні роки коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на фінансове забезпечення за бюджетною програмою 3131090;

- створення умов для укладання нових, а також сприяння фінансуванню чинних договорів між Департаментом капітального будівництва та ТОВ «АВАКС ПРОФ».

Поміж вказаного, суди вмотивовано відхилили доводи сторони захисту про те, що висновки стосовно причетності ОСОБА_8 до скоєного і здійснення ним інкримінованих протиправних дій за попередньою змовою ґрунтуються виключно на показаннях ОСОБА_9 .

Верховний Суд погоджується із таким рішенням судів, оскільки за результатами касаційної перевірки встановлено, що показання ключового свідка узгоджуються та підкріплюються сукупністю письмових доказів, що наведені вище, яким суди надали належну оцінку.

Щодо доводів касаційної скарги захисника про те, що місцевий суд безпідставно виключив із вироку показання свідка Особи-1, який підтвердив версію обвинуваченого, то такі не ґрунтуються на матеріалах справи.

Ухвалою від 28 березня 2024 року місцевий суд зупинив кримінальне провадження щодо обвинуваченого Особа-1 і виділив його в окреме провадження у зв`язку із перебуванням того на службі в ЗСУ.

Водночас, у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_8 Особа-1 був допитаний з приводу відомих йому обставин, а в подальшому - ще й разом із ОСОБА_9 (в порядку статей 224 і 352 КПК України) щодо будівництва полігону, кошти на яке за версією захисників, двічі надав ОСОБА_9 .

На противагу аргументам сторони захисту, Суд не виключав показання Особи-1, а надав їм критичну оцінку, оскільки висловлена останнім версія подій не знайшла свого підтвердження.

Верховний Суд вважає слушними такі висновки, оскільки за встановлених судами обставин ОСОБА_8 ніякого стосунку до будівництва і фінансування полігону не мав; це питання під час жодної із досліджених зустрічей ОСОБА_9 , Особа-1 та засудженого не порушувалось; будь-яких документів, пов`язаних з облаштуванням полігону, в ході досудового слідства виявлено не було. Крім вказаного, місцевий суд обґрунтовано звернув увагу на відсутність існування зобов`язань фінансового характеру у суб`єктів господарювання перед Тернопільською ОВА, пов`язаних з облаштуванням об`єкту військового призначення, а також необхідність «виконання» цих фінансових зобов`язань через передачу готівкових грошових коштів.

Надалі, сторона захисту, оспорюючи обвинувальний вирок, вказала як на одну із підстав для скасування судового рішення, порушення процесуального законодавства при дачі показань Особою-1.

Апеляційний суд погодився із тим, що допит Особа-1, який у виділеному кримінальному провадженні має статус обвинуваченого, проведено без попередження останнього про кримінальну відповідальність, однак під присягою. В той же час, колегія суддів наголосила на тому, що Особа-1 надав показання, суть яких зводиться до виправдування обвинуваченого ОСОБА_8 , а тому підстав для їх виключення чи повторного допиту у зв`язку із наведеним - немає.

Не ґрунтуються на матеріалах справи також доводи касаційної скарги скаржника про істотні порушення закону під час апеляційної процедури.

Відповідно до правил ч. 3 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції повторно досліджує докази за умови, що вони були досліджені місцевим судом не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, котрі не досліджувалися, якщо про їх дослідження учасник провадження заявляв клопотання на стадії судового розгляду.

Усупереч твердженням скаржника, апеляційне провадження було здійснено з додержанням ст. 404 КПК України.

Здійснюючи апеляційний перегляд, суд за клопотанням сторони захисту повторно допитав обвинуваченого ОСОБА_8 і дослідив докази та документи, що стосувалися доводів апеляційних скарг, а саме: витяг з ЄРДР; протокол прийняття заяви; акт звірки в частині рукописних записів; протокол від 28 лютого 2023 року за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді аудіо-, відеоконтролю особи з картами пам`яті; протокол від 13 березня 2023 року за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді аудіо-, відеоконтролю особи з картами пам`яті; висновок експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 01.03.2024 №СЕ-19-23/41959-ВЗ; висновок лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи від 30.09.2024 №CE-19/102/24/18416-ЛД.

Водночас правових підстав для допиту свідка Особа-1 апеляційний суд не встановив. Не наведено їх у розумінні особливостей указаної норми і в поданій касаційній скарзі.

Крім того, слід наголосити на тому, що за результатами судового слідства, колегія суддів апеляційного суду вмотивовано відхилила доводи сторони захисту про те, що оскільки протокол прийняття заяви про вчинення злочину від 07 лютого 2023 року містить відомості, які стали відомі набагато пізніше, то цей доказ є недопустимим.

Своє рішення колегія суддів мотивувала тим, що заява про вчинення злочину не є самостійним доказом і до цього документу не застосовуються положення КПК України щодо доказів та правил допустимості.

Заява про вчинення кримінального правопорушення є документом, на підставі якого після внесення відомостей до ЄРДР в порядку, передбаченому ст. 214 КПК України, розпочинається досудове розслідування за фактом вчинення кримінального правопорушення, та перевіряються відомості, що вказані у цій заяві.

Не можуть бути визнані недопустимими дані витягу з ЄРДР чи повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, оскільки зазначені у них відомості не є доказами у розумінні ст. 84 КПК України.

Також є неприйнятними твердження скаржника про порушення вимог статті 408 КПК України.

Частиною 1 вказаної норми передбачено, що суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі: 1) пом`якшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого; 2) зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення і застосування статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність про менш тяжке кримінальне правопорушення; 3) зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення; 4) в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.

У цьому кримінальному провадженні наведених вище підстав для зміни вироку суду першої інстанції не встановлено, а посилання сторони захисту на необхідність зміни мотивувальної частини вироку місцевого суду в частині, що стосується зустрічі ОСОБА_9 і Особа-1 31 січня 2023 року, є необґрунтованими.

Також не встановлено у цій справі порушення принципу безпосередності дослідження доказів, який задекларовано п. 16 ч. 1 ст. 7 та ст. 23 КПК України.

Згідно з приписами ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо, що є важливою гарантією права на справедливий суд. Принцип безпосередності дослідження доказів на стадії апеляційного розгляду хоча і не є абсолютним, як у суді першої інстанції, але в ситуації, коли апеляційний суд скасовує виправдувальний і постановляє обвинувальний вирок, цей принцип висуває більш суворі вимоги, ніж у разі скасування чи зміни обвинувального вироку, оскільки в такому випадку висновок про винуватість особи робить безпосередньо апеляційний суд, який у зв`язку із цим має забезпечити всі гарантії права на справедливий судовий розгляд, щоб переконатися, що особу не буде засуджено свавільно.

Наведене вище не означає, що положення ст. 23 КПК України слід розглядати як такі, що автоматично висувають вимогу про нове дослідження доказів у суді апеляційної інстанції кожного разу, коли мова йде про скасування виправдувального вироку. Наприклад, якщо апеляційний суд робить лише іншу юридичну оцінку ситуації, але не ставить під сумнів установлені судом першої інстанції фактичні обставини справи, це не вимагає нового безпосереднього дослідження доказів цим судом.

У цьому кримінальному провадженні на противагу міркуванням сторони захисту апеляційний суд не надавав власної оцінки показанням ОСОБА_9 , якого безпосередньо не допитував, та здійснив, як уже зазначалося, повторну перевірку фактичних обставин із дотриманням вимог ст. 404 КПК України.

Що стосується доводів про вихід судом апеляційної інстанції за межі пред`явленого ОСОБА_8 обвинувачення, то такі є неспроможними з огляду на те, що апеляційний суд залишив без змін обвинувальний вирок місцевого суду.

Таким чином, за результатами кримінального провадження у суді касаційної інстанції встановлено, що матеріали провадження не містять даних про порушення вимог кримінального процесуального чи неправильне застосування кримінального законів, які були б безумовними підставами для зміни чи скасування оскаржуваних вироку і ухвали.

Призначене ОСОБА_8 покарання є співмірним характеру вчинених ним протиправних дій, тяжкості скоєного правопорушення, даним про особу винного та відповідає принципам справедливості й індивідуалізації.

Враховуючи наведене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга захисника ОСОБА_6 не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Верховний Суд

у х в а л и в :

Вирок Вищого антикорупційного суду від 06 березня 2025 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 11 липня 2025 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_13 ОСОБА_2 ОСОБА_3