Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2015 року Справа № 910/21328/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Ходаківської І.П.суддівФролової Г.М. (доповідача), Яценко О.В. за участю представників:позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.12.14 у справі№910/21328/14 господарського суду міста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО"доПриватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" простягнення 4 560,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" про стягнення страхового відшкодування у розмірі 4560,80 грн. Позов мотивовано тим, що після виплати страхового відшкодування за договором добровільного страхування до позивача перейшло право вимоги у межах витрат до відповідача як страховика особи, відповідальної за завдані збитки, з огляду на приписи статті 27 Закону України "Про страхування", статті 993 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.11.2014 у справі №910/21328/14 (суддя Бондаренко Г.П.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 (судді: Дикунська С.Я. - головуючий, Алданова С.О., Коршун Н.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" страхове відшкодування у розмірі 2519,00 грн. та 1009,08 грн. судового збору. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Судові рішення мотивовані, зокрема, тим, що при настанні страхового випадку відповідач як страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням висновку про оцінку розміру збитків відповідно до приписів статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Не погоджуючись з судовими рішеннями, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статті 27 Закону України "Про страхування", статті 993 Цивільного кодексу України. Заявник зазначає, що звіт є лише попереднім оціночним документом, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення; розмір страхового відшкодування повинен визначатись на підставі рахунку станції технічного обслуговування.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу та просить рішення та постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 29.08.2011 між Рибалко Сергієм Віталійовичем, як страхувальником та позивачем, як страховиком було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №311883-02-05-10, предметом якого є страхування транспортного засобу "Toyota Highlander", державний реєстраційний АН5757ОС. Пунктом 2.4 договору сторонами визначено, що підставою для визначення розміру збитку є рахунок СТО, рекомендованого страховиком, а в пункті 2.5 договору сторони погодили, що страхове відшкодування визначається без врахування амортизаційного зносу запчастин, деталей, матеріалів.

Також установлено, що 29.05.2012 відбулося зіткнення автомобілів за участю транспортного засобу марки "ЗАЗ ТФ69" державний реєстраційний номер АН3664НЕ під керуванням водія Гросу Віталія Анатолійовича, що належить ДОНСТАЛЬ та транспортного засобу марки "Toyota Highlander", державний реєстраційний номер АН5757ОС під керуванням Рибалко Сергія Віталійовича, внаслідок чого останній отримав механічні пошкодження у вигляді деформації передньої центральної частини та передньої лівої частини кузова, що підтверджується довідкою ВДАІ м. Донецька №9013566 про дорожньо - транспортну пригоду від 14.06.2012.

Постановою Ленінського районного суду м. Донецька від 15.06.2012 по справі №3/0532/1077/2012 водія автомобіля "ЗАЗ ТФ69" Гросу В.А. визнано винним у вчиненні передбаченого ст.124 КУпАП адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в розмірі 340,00 грн.

Відповідно до Звіту від 21.08.2012 про оцінку розміру збитків заподіяних пошкодженням транспортного засобу № 01-21/08 автомобіля "Toyota Highlander", державний реєстраційний номер АН5757ОС, матеріальний збиток завданий власникові автомобіля "Toyota Highlander", в результаті його пошкодження при ДТП складає 3 029,00 грн.

Установлено судами і те, що 31.05.2012 водій транспортного засобу марки Toyota Highlander" звернувся до позивача із заявою про страхову виплату внаслідок дорожньо-транспортної пригоди застрахованого транспортного засобу, що відповідно до умов договору добровільного страхування є страховим випадком.

На підставі заяви страхувальника від 31.05.2012 та страхового акта по договору страхування наземного транспорту № 311883-02-05-10 від 29.08.2011, позивачем виплачено страхове відшкодування у розмірі 5070,80 грн. страхувальнику, що підтверджується платіжним дорученням від 27.07.2012. Розмір страхового відшкодування визначено страховиком з урахуванням рахунку-договору Товариства з обмеженою відповідальністю "Автогалс".

Крім того, як установлено судами, цивільно-правову відповідальність ПрАО "Донецьксталь" металургійного заводу (страхувальник) транспортного засобу марки "ЗАЗ ТФ69" державний реєстраційний номер АН3664НЕ, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю "Toyota Highlander" застраховано відповідачем, за полісом №АА/6005241.

З матеріалів справи вбачається, що спір у даній справі виник у зв'язку із стягненням суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі 4560,80 грн., тобто суми, сплаченої позивачем за договором добровільного страхування за мінусом 510,00 грн. франшизи.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Статтею 25 цього Закону визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

За таких обставин колегія погоджується з висновком господарських судів попередніх інстанцій щодо виникнення у позивача права вимоги до відповідача.

За приписами статті 22.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно зі статтею 29 цього Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відмовляючи частково у задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того, що оцінена шкода - це шкода, розмір якої визначено у звіті про оцінку №01-21/08 від 21.08.2012.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. До обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Отже, предметом доказування є сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина 2 статті 34 Кодексу). Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Між тим, розглядаючи спір, господарські суди не досліджували усіх обставин, з наданням оцінки усім зібраним у справі доказам та доводам сторін, що є суттєвим для правильного вирішення даного спору, не навели мотивів прийняття одних доказів і відмови в прийнятті інших, доводи та пояснення позивача залишені судами поза увагою.

Зокрема, судами залишено поза увагою, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

З положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вбачається, що під оціненою шкодою в ньому розуміється шкода, оцінена насамперед страховою компанією. Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, як страховиком за договором добровільного страхування наземного транспорту, виплачено страхове відшкодування особі (виконавцю послуг), що здійснювала відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу, в розмірі, визначеному відповідно до виставленого нею рахунку.

Водночас, при наявності клопотання сторін або сумнівів щодо фактичного розміру збитків, завданих пошкодженням автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суди вправі призначити судову експертизу в порядку, передбаченому статтею 41 Господарського процесуального кодексу України.

Серед іншого, судам, у даному випадку, слід з'ясувати наявність двох обставин: фактичне здійснення ремонту автомобіля та чи зареєстрований надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ.

Таким чином, доводи касаційної скарги частково підтвердженні матеріалами справи. Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Разом з цим, до повноважень касаційної інстанції віднесено скерування справи на новий розгляд за результатами розгляду касаційної скарги. Порушення судами процесуальних норм, та не з'ясування обставин від яких залежить законність рішення у спорі є підставою для скасування переглянутих судових актів та скерування справи для нового розгляду. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.12.14 у справі №910/21328/14 господарського суду міста Києва та рішення господарського суду міста Києва від 11.11.14 у даній справі скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий І.Ходаківська

Судді Г.Фролова

О.Яценко