Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2015 року Справа № 908/2586/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Черкащенка М.М. Нєсвєтової Н.М. (доповідач) Грека Б.М.розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення та постановугосподарського суду Запорізької області від 15.06.2015 Донецького апеляційного господарського суду від 28.07.2015у справі№ 908/2586/15-гза позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" докомунального підприємства "Токмак теплоенергія" Токмацької міської ради простягнення 178 627, 96 грн за участю представників сторін:

від позивача: Букоємський Р.В. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Комунального підприємства "Токмак теплоенергія" Токмацької міської ради про стягнення 178 627,96 грн., з яких : пеня у розмірі 59 167,63 грн., 7% штрафу у розмірі 98 999,49 грн., інфляційні нарахування у розмірі 4 636,17 грн., 3% річних у розмірі 15 824,67 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.06.2015, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.07.2015 у справі №908/2586/15-г позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 4 636 грн. 17 коп. інфляційних втрат, 15 824 грн. 67 коп. 3% річних, 14 361 грн. 17 коп. пені, 9 899 грн. 95 коп. штрафу.

Позивач - ПАТ НАК "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати в частині відмови у стягненні пені у розмірі 133816,98 грн., обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, і, зокрема ст. ст. 42, 43, 83, 84 ГПК України, ст. 233 Господарського кодексу України, ст. ст. 549-552 Цивільного кодексу України, без належного дослідження усіх обставин справи, що є підставою для скасування судових актів в оскаржуваній частині з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позову. В решті судові акти не оскаржуються, з огляду на що, судові акти перевіряються касаційною інстанцією тільки в оскаржуваній частині.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 28.08.2012 між НАК "Нафтогаз України" (правонаступником якого є ПАТ "НАК "Нафтогаз України") (Продавець) та ТОВ "Токмак теплоенергія" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 12/489-ТЕ-13, відповідно до умов якого, продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2012р. природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору.

Відповідно до умов п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 7.1 договору купівлі-продажу природного газу № 12/489-ТЕ-13 від 28.08.2012 р. встановлено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1 цього Договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1 цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штрафу в розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Судами встановлено, що позивач належним чином виконав умови Договору та поставив протягом жовтня-грудня 2012 р. природний газ на загальну суму 1742 037, 23 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 25.12.2012 р., від 30.11.2012 р., від 31.12.2012 р., які підписані обома сторонами.

Покупець перерахував на рахунок Позивача грошові кошти в якості оплати за поставлений природній газ в сумі 1 503 308, 19 грн., що підтверджується довідкою про операції та довідкою про сальдо Покупця.

В подальшому, 27.12.2013р. між Позивачем (Кредитор), Товариством ТОВ "Токмак теплоенергія" (первісний боржник) та Відповідачем (Новий боржник) укладено договір №13/4154 про переведення боргу, відповідно до умов якого за згодою Кредитора Первісний боржник переводить на Нового боржника свій борг, який виник у Первісного боржника перед Кредитором за Договором купівлі-продажу природного газу № 12/489-ТЕ-13 від 28.08.2012 р., укладеним між Первісним боржником та Кредитором, а Новий боржник приймає на себе борг Первісного боржника у цьому зобов'язанні та замінює Первісного боржника у зобов'язанні. Водночас, Кредитор підтверджує надання своєї згоди на заміну Первісного боржника у зобов'язанні Новим боржником та на укладення цього договору на встановлених у ньому умовах.

Статтею 2 Договору про переведення боргу сторони у п. 2.1 встановили, що сума боргу, яка переводиться на Нового боржника, станом на момент укладення договору становить 238 729,04 грн.

Статтею 3 Договору про переведення боргу сторони у п. 3.1 визначили, що за цим договором до Нового боржника переходять обов'язки Первісного боржника щодо сплати суми боргу, що встановлена у пункті 2.1 статті 2 цього договору, а також штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням Первісним боржником своїх зобов'язань за Договором купівлі-продажу природного газу № 12/489-ТЕ-13 від 28.08.2012 р. Пунктом 3.2 Новий боржник зобов'язався перераховувати грошові кошти у сумі, зазначеній у п. 2.1 статті 2 цього договору, в порядку та на умовах, визначених Договором купівлі-продажу природного газу № 12/489-ТЕ-13 від 28.08.2012 р.

Статтею 4 Договору про переведення боргу сторони у пункті 4.1 встановили, що Новий боржник несе відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у розмірах, передбачених договором купівлі-продажу природного газу № 12/489-ТЕ-13 від 28.08.2012 р.

30.01.2014 р. Відповідач перерахував на рахунок Позивача грошові кошти в якості оплати за поставлений природний газ в сумі 238 729, 04 грн., чим повністю сплатив основний борг за спожитий природний газ, що підтверджується довідкою про операції та довідкою про сальдо Відповідача.

Таким чином, основний борг Відповідачем сплачено у повному обсязі, однак розрахунки за поставлений природний газ проводились невчасно, в зв'язку з чим позивачем було нараховано штрафні санкції, а також 3% річних, інфляційні.

Касаційна скарга стосується лише правомірності зменшення судами попередніх інстанції розміру пені, згідно із ст. 83 ГПК України. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначає, що при розгляді даної справи суд дослідив лише ступінь виконання зобов'язання боржником, не виконавши при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, що призвело до порушення ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчисляється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України, встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення міститься і в ст. 233 ГК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За переконанням колегії суддів, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи викладене, колегія суддів, з урахуванням мотивів, викладених у рішенні суду першої інстанції щодо зменшення розміру пені, з якими погодився суд апеляційної інстанції, а також ту обставину, що з відповідача підлягає, окрім стягнення пені та штрафу, ще 3 % річних та інфляційні нарахування, вважає правомірним висновок суду щодо часткового задоволення позовних вимог ПАТ "НАК "Нафтогаз України".

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Доводи скаржника про необґрунтоване зменшення судами попередніх інстанцій розміру пені та штрафу, що підлягає стягненню за порушення строків оплати за природний газ є такими, що не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів, оскільки судами попередніх інстанцій, при вирішенні даного питання було досліджено ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні та інші фактори, які вплинули на можливість своєчасної оплати відповідачем вартості поставленого природного газу.

Беручи до уваги викладене, судова колегія вважає рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника, судова колегія вважає непереконливими та такими, що зводяться до непогодження скаржника із судовими рішеннями в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.07.2015 та рішення господарського суду Запорізької області від 15.06.2015 у справі №908/2586/15-г залишити без змін.

Головуючий М.М. Черкащенко

Судді Н.М. Нєсвєтова

Б.М. Грек