Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2015 року Справа № 910/28029/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дерепи В.І. - головуючого, Грека Б.М., Кривди Д.С. (доповідача),за участю представників від:позивачаВерес М.М., представник,відповідачаЯковенко А.О., представник,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21.04.2015у справі№910/28029/14 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "СП "Стан-Комплект"доДержавного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця"простягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СП "Стан-Комплект" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" 600600 грн боргу, 22411,43 грн 3% річних, 121833,78 грн інфляційних втрат, 31085,35 грн пені, а всього 775930,56 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.02.2015 (суддя Бондарчук В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 (судді: Іоннікова І.А. - головуючий, Тищенко О.В., Тарасенко К.В.), провадження у справі припинено на підставі п.11 ч.1 ст.80 ГПК України в частині стягнення 100000 грн боргу за відсутністю предмету спору; позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Стан-Комплект" 500600 грн основної заборгованості, 22362,07 грн 3% річних, 121833,78 грн інфляційних втрат та 12896,24 грн судового збору; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Скаргу мотивовано доводами про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, 17.07.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СП "Стан-Комплект" (постачальник) та Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-західна залізниця" (покупець) укладено договір поставки №ПЗ/НХ-131585/НЮ, за умовами п.1.1 якого постачальник зобов'язується у 2013 році поставити і передати у власність покупцю певну продукцію, далі Товар, відповідно до специфікації №1, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити цей товар на умовах даного договору.

В п.п.1.2-1.4 Договору визначено найменування товару: верстат токарно-гвинторізний (рік випуску 2012); виробник: SPАRK machine tool, КНР; кількість та асортимент товару визначений у специфікації №1, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п.4.5 Договору сума по договору становить 959100 грн, в т.ч. ПДВ 20% 159850 грн.

Згідно з п.5.2 Договору відповідач здійснює оплату поставленого товару, на підставі виставлених рахунків, в наступному порядку:

- здійснює попередню оплату у розмірі 50% вартості товару протягом 14 банківських днів з дати реєстрації даного договору (п.5.2.1 Договору);

- здійснює оплату у розмірі 50% вартості товару протягом 20 банківських днів після проведення пусконалагоджувальних робіт отриманого товару та підписання акту прийому-передачі (п.5.2.2 Договору).

За умовами п.6.1 Договору товар повинен бути поставлений позивачем не пізніше 10-ти календарних днів від дня виконання відповідачем п. 5.2.1 даного договору.

Відповідно до п.8.1.2 Договору відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за поставлений товар.

У разі порушення строків оплати, передбачених у п.5.2.2 Договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочки, включаючи день оплати (п.9.2 Договору).

В обґрунтування заявлених у даній справі позовних вимог позивач посилався на те, що на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 959100 грн, що підтверджується видатковою накладною №1560 від 30.07.2013 і актом прийому-передачі товару та виконання пусконалагоджувальних робіт від 07.08.2013, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками. Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач за поставлений товар розрахувався частково у розмірі 358500 грн, у зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість у розмірі 600600 грн.

За таких обставин позивач звернувся до суду з позовом у даній справі про стягнення боргу, пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За ч.2. ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як встановили суди попередніх інстанцій, на підтвердження своїх позовних вимог про стягнення заборгованості за Договором поставки №ПЗ/НХ-131585/НЮ від 17.07.2013 позивач надав суду відповідні видаткову накладну №1560 від 30.07.2013 і акт прийому-передачі товару та виконання пусконалагоджувальних робіт від 07.08.2013, які долучені до матеріалів справи. Дослідивши надані позивачем видаткову накладну та акт, місцевий господарський суд встановив, що вони підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Також суди прийняли до уваги наявну в матеріалах справи довіреність Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" №164 від 30.07.2013, якою уповноважено Авраменка Д.Г. на отримання товару за договором поставки №ПЗ/НХ-131585/НЮ від 17.07.2013.

Оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого ним товару, допустивши станом на час розгляду справи заборгованість у розмірі 500600 грн, ними зроблено правильний висновок про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача основної заборгованості в зазначеному розмірі.

Що стосується боргу в розмірі 100000 грн, місцевий господарський суд припинив провадження у справі в цій частині на підставі п.11 ч.1 ст.80 ГПК України, оскільки після звернення з позовом до суду та порушення провадження у даній справі відповідач здійснив перерахування позивачу коштів за отриманий товар за договором в розмірі 100000 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 50 від 02.02.2015.

Згідно п.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафні санкції визначаються як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

На підставі п.9.2 Договору, згідно якого у разі порушення строків оплати, передбачених у п.5.2.2 Договору нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки, включаючи день оплати, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунком позивача складає 31085,35 грн за період з 04.09.2013 по 04.03.2014.

Згідно з ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно до ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, при розгляді справи в місцевому господарському суді представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач, зокрема, просив суд застосувати строк позовної давності щодо стягнення пені за період з 04.09.2013 по 04.03.2014 та відмовити позивачу у стягненні пені в повному обсязі.

Місцевим господарським судом встановлено, що строк позовної давності для вимоги про стягнення неустойки, передбаченої п.9.2 Договору, сплинув 05.09.2014, до звернення позивача з позовом, який було подано до господарського суду 15.12.2014.

З урахуванням того, що до винесення судом першої інстанції рішення відповідачем у відзиві на позов було заявлено про застосування позовної давності до вимог по оплаті пені, то колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій правомірно відмовили в позові в частині стягнення з відповідача на користь позивача 31085,35 грн пені.

Що стосується заявлених на підставі ст.625 Цивільного кодексу України вимог про стягнення 3% річних та інфляційних, суд, здійснивши арифметичну перевірку правильності розрахунку, задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 22362,07 грн та інфляційних втрат в розмірі 121833,78 грн.

Скаржник в касаційній скарзі посилається на те, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", Наказу Міністерства інфраструктури України від 09.07.2014 №301 "Про заходи щодо реорганізації Укрзалізниці, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування та інші заходи щодо виконання постанови КМУ від 25.06.2014 р. №200" Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-західна залізниця" реорганізовується шляхом злиття у Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця". У зв'язку з цим відповідач зазначає про застосування до спірних правовідносин ч.8 ст.2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування".

Доводи скаржника в цій частині не приймаються до уваги, оскільки вони були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції та обґрунтовано ним відхилені, оскільки вказаною нормою передбачена заборона застосування законодавства щодо права кредиторів вимагати у зв'язку з проведенням реорганізації забезпечення виконання зобов'язань, їх дострокового припинення або виконання та відшкодування збитків, тобто дострокового виконання зобов'язань у зв'язку з проведенням реорганізації товариства.

При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем заявлені вимоги про стягнення заборгованості, яка виникла з 05.09.2013 та не пов'язана з проведенням реорганізації товариства та достроковим виконанням зобов'язання. Крім того, як зазначив представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції, юридична особа - Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-західна залізниця" станом на день прийняття оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій не припинена, з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не виключена.

За таких обставин, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 у справі №910/28029/14 залишити без змін.

Головуючий В.Дерепа

Судді Б.Грек

Д.Кривда