Історія справи

Постанова ВГСУ від 25.01.2016 року у справі №911/1529/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2016 року Справа № 911/1529/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівКорсака В.А., Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши касаційну скаргуБучанської міської ради Київської області на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 28.10.2015у справі№ 911/1529/15 Господарського суду Київської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інбуд-ХХІ"доБучанської міської ради Київської області треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1. Київська обласна державна адміністрація, 2. Головне управління державної казначейської служби України у Київській області, 3. Кабінет Міністрів України, 4. Міністерство фінансів України, 5. Державна казначейська службапро стягнення 7 309 670, 64 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачаХоптинець А.Б.- - відповідачаЛевчук В.В.- - третьої особи-1не з'явився - - третьої особи-2не з'явився- - третьої особи-3Литовченко В.П.- - третьої особи-4Іваницька Т.Б.- - третьої особи-5не з'явився

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інбуд-ХХІ" звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Бучанської міської ради Київської області, в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь 5 000 000, 00 грн. основного боргу, 1 798 026, 80 грн. інфляційних втрат, 481 643, 84 грн. 3 % річних, 73080 грн. витрат по сплаті судового збору та 30 000 грн. витрат на послуги адвоката.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору № 2811 від 28.11.2011 в частині розрахунків за виконані роботи.

Рішенням Господарського суду Київської області від 03.06.2015 (суддя Карпечкін Т.П.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2015 (головуючий Калатай Н.Ф., судді: Рябуха В.І., Ропій Л.М.) у даній справі позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 73 080 грн. витрат по сплаті судового збору та 6 000 грн. витрат на оплату послуг адвоката. Судові рішення мотивовані обґрунтованістю та доведеністю заявлених позовних вимог.

Не погоджуючись рішеннями судів, Бучанська міська рада Київської області звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В своїх поясненнях Міністерство фінансів України не погоджується з доводами касатора і посилається на доведеність заявленого до стягнення розміру заборгованості.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інбуд-ХХІ", Київська обласна державна адміністрація, Головне управління державної казначейської служби України у Київській області, Кабінет Міністрів України, Державна казначейська служба не скористалися правом, наданим статтею 1112 Господарського процесуального кодексу України, не надіслали свої відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується

Київська обласна державна адміністрація, Головне управління державної казначейської служби України у Київській області, Державна казначейська служба не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.11.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інбуд-ХХІ", як генпідрядником, та Бучанською міською радою Київської області, як замовником, укладено договір № 2811, а 31.12.2013 сторонами підписано додаткову угоду № 6 до цього договору, якою продовжено його дію до 31.12.2014.

За умовами договору № 2811 генпідрядник зобов'язався у 2011-2012 роках виконати роботи з будівництва спортивного блоку загальноосвітньої школи № 2 по вул. Шевченка, 14 в м. Буча, а замовник - прийняти та оплатити такі роботи.

Пунктом 3.1. договору сторони визначили ціну договору та графік фінансування робіт, які у подальшому сторонами неодноразово змінювалися укладенням додаткових угод (№ 1 від 29.12.2011, № 2 від 31.12.2011, № 3 від 27.01.2012, № 4 від 09.11.2012, № 5 від 15.04.2013, № 7 від 04.01.2013, № 8 від 01.09.2014, № 9 від 06.11.2014 та № 10 від 10.12.2014) (т. 1, а.с. 179-188).

Порядок забезпечення робіт матеріалами, виробами, конструкціями, обладнанням, устаткуванням та послугами сторони погодили в розділі 9 договору, в якому, зокрема, передбачили, що забезпечення робіт устаткуванням здійснює генпідрядник, який замовляє, постачає, приймає, розвантажує, складує, подає їх на будівельний майданчик та зберігає право власності на вказані матеріально-технічні ресурси до моменту передачі їх замовнику на підставі актів виконаних робіт.

Порядок здійснення оплат встановлений розділом 4 договору, згідно з яким:

- розрахунки провадяться на підставі акту приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в, КБ-3) попередньої оплати відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1404 від 09.10.2006 "Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" у межах затвердженої для фінансування робіт річної суми видатків (п. 4.1);

- фінансування робіт буде здійснюватися поетапно відповідно до затверджених річних сум видатків (п. 4.2);

- відповідач перераховує позивачу проміжні платежі за виконані роботи на підставі оформленої підписами і печатками сторін довідки про вартість виконаних робіт по формі КБ-3 та акту приймання виконаних робіт по формі КБ-2 до неї протягом 15 календарних днів з моменту підписання сторонами відповідного акту приймання виконаних робіт в межах не більш як 95 відсотків загальної вартості робіт за договірною ціною. Акт приймання виконаних робіт по формі КБ-2 та довідку про вартість виконаних робіт по формі КБ-3 готує позивач, підписує і передає уповноваженому представнику відповідача для перевірки у строк не пізніше 25 числа звітного місяця. Уповноважений представник відповідача на протязі 3 робочих днів перевіряє та оформляє їх в установленому порядку (п. 4.5);

- остаточні розрахунки за Договором здійснюються після виконання позивачем і приймання відповідачем всіх передбачених Договором робіт та, за умови передачі позивачем відповідачу виконавчої документації, протягом 15-ти календарних днів після підписання остаточного Акта приймання-передачі виконаних робіт (п. 4.7);

- вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті, визначається договірною ціною, на підставі документів по обліку робіт в капітальному будівництві (форми КБ-2в та КБ-3), із врахуванням обсягів виконаних робіт та фактичних витрат позивача, підтверджених відповідними документами (п. 4.9).

В період з грудня 2011 року по грудень 2014 року сторонами вносились зміни до п. 3.1 договору шляхом укладення відповідних додаткових угод (№1 від 29.12.2011, № 2 від 31.12.2011, № 3 від 27.01.2012, № 4 від 09.11.2012, № 5 від 15.04.2013, № 7 від 04.01.2013№ 8 від 01.09.2014, № 9 від 06.11.2014 та № 10 від 10.12.2014) (т. 1, а.с. 179-188).

Згідно з п. 3.1 договору в редакції додаткової угоди № 10 від 10.12.2014 ціна Договору становить 20 230 124 грн., фінансування по рокам:

- 2011 рік - 5 000 000 грн. заборгованість відповідача за рахунок коштів державного бюджету;

- 2012 рік - 2 215 053,56 грн., з яких 1 000 000 грн. за рахунок коштів місцевого бюджету та 1 215 053,56 грн. за рахунок субвенції з ДБ МБ на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку регіонів;

- 2013 рік - 970 000 грн. за рахунок коштів місцевого бюджету;

- 2014 рік - 99 165,94 грн. за кошти місцевого бюджету, 37 951,94 грн. погашення кредиторської заборгованості 2013 року, 61 214 планові призначення 2014 року;

- 2015 рік - 11 945 904,50 грн.

На підставі сукупності поданих до матеріалів справи доказів судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору в грудні 2011 року генпідрядником виконано роботи в т. ч. з придбання і монтажу устаткування на загальну суму 5 000 000 грн., а замовником ці роботи прийняті без зауважень, що підтверджується доданими до матеріалів справи підписаними сторонами та засвідченими належним чином копіями актів №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 (типова форма № КБ-2в), довідкою про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати за грудень 2001 року від 30.12.2011 (типова форма №КБ-3) (т. 1, а.с. 27-66).

Підписаним та засвідченим печатками сторін актом звірки взаємних розрахунків станом 31.12.2013 сторонами зафіксовано наявність боргу відповідача у вказаній сумі (т.1., а.с. 67).

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, спір виник у зв'язку з тим, що замовник не розрахувався з генпідрядником за виконані останнім роботи, що стало підставою для звернення останнього з позовом про стягнення боргу, інфляційних втрат, трьох процентів річних та судових витрат у т. ч. витрат на послуги адвоката.

Колегія вважає висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову достатньо обґрунтованими, враховуючи наступне.

Статтею 837 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 853 ЦК України передбачено обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові, в іншому випадку він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до статті 854 ЦК України замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи, за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або, за згодою замовника, - достроково.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться і одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що останнім днем строку оплати за виконані у грудні 2011 року роботи є 15.01.2011.

Доказів сплати боргу в передбачений договором строк відповідач до матеріалів справи не надав.

Встановивши на підставі поданих до матеріалів справи доказів факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасного та повного розрахунку з позивачем за виконані роботи, суди попередніх інстанцій задовольнили позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 5 000 000 грн.

Зазначені висновки судів попередніх інстанцій колегія вважає достатньо обґрунтованими.

Що стосується позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, слід зазначити наступне. Матеріально-правовою підставою позову в цій частині позивачем визначена стаття 625 ЦК України.

Порушенням зобов'язання відповідно до статті 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В пунктах 3.1., 4.1. своєї постанови № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Підставою для задоволення позову в частині стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних став висновок судів попередніх інстанцій про неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати виконаних робіт та передбачену статтею 625 ЦК України відповідальність за порушення грошового зобов'язання у вигляді трьох процентів річних та інфляційних втрат.

За розрахунками позивача, перевіреними судами, у позивача виникло право на нарахування та стягнення з відповідача 1 798 026, 80 грн. інфляційних втрат та 481643, 84 грн. 3 % річних.

У разі незгоди з розрахунками боргу, інфляційних втрат та трьох процентів річних, відповідач не був позбавлений права подати суду контррозрахунок, однак своїм правом при розгляді даної справи він не скористався. Відповідний контррозрахунок до матеріалів справи не надав.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про покладення на відповідача витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 6 000 грн., з огляду на співрозмірність заявлених адвокатських витрат складності справи та фактично наданій у справі правовій допомозі, а також виходячи з середньої вартості адвокатських послуг в Україні, складності справи та обсягу здійсненої адвокатом роботи, зокрема, підготовка позовних матеріалів та участь в декількох судових засіданнях.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що судами попередніх інстанцій дана належна правова оцінка усім обставинам справи, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно і передбачені законом підстави для зміни або скасування рішень судів, відсутні.

Обґрунтовуючи свої заперечення проти позову касатор послався на те, що невиконання ним договірних зобов'язань зумовлено відсутністю на його рахунках бюджетних коштів.

Ці заперечення не приймаються колегією до уваги, оскільки наведені у касаційній скарзі обставини, не звільняють відповідача, як боржника у зобов'язанні, від виконання взятих на себе зобов'язань з оплати прийнятих без зауважень робіт, в передбачений договором строк.

Касатором не надано належних та допустимих доказів в підтвердження того, що на час розгляду цього спору наявні підстави для звільнення його, як замовника за договором, від вказаного обов'язку, відповідно до умов укладеного між сторонами договору.

Відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України не виправдовує бездіяльність відповідача, як боржника, і не є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання. Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у своїй постанові від 15.05.2012 у справі № 11/446.

Правова позиція господарських судів попередніх інстанцій відповідає висновкам Верховного Суду України, викладеним у вищезазначеній постанові.

До того ж, в пункті 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)" зазначено, що відсутність бюджетного призначення на фінансування робіт за договором підряду не може бути підставою для звільнення замовника від обов'язку оплати відповідних робіт, оскільки в разі відсутності коштів для оплати замовник був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, а не приймати їх результати.

За таких обставин, доводи касатора про звільнення його від виконання умов договору в частині розрахунків за виконані роботи через відсутність на його рахунках бюджетних коштів не можна визнати обґрунтованими.

В своїй касаційній скарзі касатор фактично просить вирішити питання про достовірність поданих ним доказів, які на його думку, в зв'язку з вибірковим підходом до їх оцінки були безпідставно відхилені судами попередніх інстанцій, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Крім того, ухвалою Вищого господарського суду України від 14.12.2015 про прийняття касаційної скарги до провадження касатору було надано відстрочку сплати судового збору за подання касаційної скарги, а оскільки судовий збір до ухвалення судового рішення сплачений не був, справа вирішена не на користь касатора, то судовий збір підлягає стягненню з Бучанської міської ради Київської області до спеціального фонду Державного бюджету України.

Керуючись статтями 49, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2015 у справі № 911/1529/15 залишити без змін.

Стягнути з Бучанської міської ради Київської області до спеціального фонду Державного бюджету України (УДКСУ у Печерському районі міста Києва, код 38004897, ГУ ДКСУ у м. Києві, код 820019, рахунок 31211254700007, код класифікації бюджету 22030004, символ звітності 254) 87 696, 00 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Київської області видати наказ на виконання даної постанови.

Головуючий суддя В.А. Корсак

С у д д і М.В. Данилова

Т.Б. Данилова