Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2014 року Справа № 910/2744/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Добролюбової Т.В. суддів Гоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О. розглянувши у судовому засіданні за участю представників: позивача: Діжечко О.Ю. - дов. від 19.06.14, Олексенко Г.О. - дов. від 28.01.14, Побережна М.О. - дов. від 16.05.14, відповідача: Спіцина А.С. - дов. від 28.04.14,

касаційну скаргуДержавного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від17.06.14у справі№910/2744/14 Господарського суду міста Києваза позовом Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Лізинг"простягнення 198999792,06 грн.

Державне підприємство "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням змін) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Лізинг" 103 485 000 грн. авансового платежу, 10 012 892,06 грн. - 12% річних, 37 208 900 грн. пені, 48 293 000 грн. штрафу. Позивач посилався на те, що він перерахував відповідачеві 142 650 000 грн. авансового платежу за 1430 напіввагонів, втім відповідач свої зобов'язання за договором фінансового лізингу від 28.08.12 належним чином не виконав та не передав позивачу в обумовлений договором строк предмет лізингу. Відтак, як вважав позивач, спірна сума авансового платежу підлягає поверненню йому з огляду на пункт 3.5 договору фінансового лізингу від 28.08.12. Водночас через прострочення відповідача позивач вважав підставним і стягнення з нього відсотків за користування коштами та штрафу і пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.03.14 (суддя Підченко Ю.О.) у позові відмовлено. Місцевий господарський суд виходив з відсутності відмови позивача від договору фінансового лізингу, що унеможливлює повернення спірного авансового платежу, який становить суму попередньої оплати за викуп предмета лізингу, процентів на суму попередньої оплати та штрафу і пені. Судове рішення обґрунтовано положеннями Конвенції УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг від 28.05.98, приписами статей 526, 614, 806, 808 Цивільного кодексу України, статей 193, 292 Господарського кодексу України, статей 1, 7, 11 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.14 (судді: Власов Ю.Л., Станік С.Р., Шаптала Є.Ю.) переглянуте рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулося Державне підприємство "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів", яке просить скасувати рішення і постанову у справі та задовольнити позов. Підприємство наголошує на порушенні судами приписів статей 11, 611, 612, 629 Цивільного кодексу України, статей 193, 231 Господарського кодексу України, статей 7, 10 Закону України "Про фінансовий лізинг", статей 42, 33, 43, 74 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник не погоджується з висновком господарських судів про можливість повернення авансового платежу за умови відмови та розірвання договору фінансового лізингу. Підприємство наголошує на неврахуванні судами умов пункту 3.5 спірного договору фінансового лізингу.

Від відповідача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

В процесі розгляду спору господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 28.08.12 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Лізинг" - лізингодавцем і Державним підприємством "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" - лізингоодержувачем був укладений договір фінансового лізингу №656П-ЦВСВ(зеф-12.1005)ю. За умовами цього договору лізингодавець зобов'язався передати лізингоодержувачу в тимчасове платне володіння і користування предмет лізингу "напіввагони, придатні для експлуатації на залізницях колії 1520 мм і мають можливість виходу на колії 1435 мм" у кількості 3000 одиниць, що не були в експлуатації, побудови 2012-2013 років, відповідають встановленим лізингоодержувачем технічним вимогам, визначеним у Додатку №2 до договору. Відповідно до пункту 2.3 договору строк передачі предмета лізингу - 2012 - 2013 роки визначається відповідно до графіку передачі предмета лізингу в лізинг (Додаток №3). Згідно з пунктом 2.4 договору кількість, виробник товару, модель та термін поставки предмета лізингу в лізинг визначається графіком поставки. Вартість предмета лізингу за договором складає 1971500000 грн. з ПДВ; загальна сума договору на момент укладання договору визначається виходячи з базового графіку лізингових платежів та складає 2705966477,02 грн. з ПДВ. Авансовий платіж становить 15% від узгодженої партії предмету лізингу (пункти 3.1, 3.3, 3.4 договору в редакції додаткової угоди №8 від 28.05.13). Пунктом 3.13 договору передбачено, що лізингоодержувач здійснює лізингові платежі не залежно від фактичного користування предметом лізингу, крім випадків, які визначені пункті 3.11 договору (випадки пов'язані з несправністю предмету лізингу). Зобов'язання за цим договором вважаються виконаними лізингоодержувачем тільки після сплати всіх платежів, встановлених умовами договору (пункт 3.14 договору). Пунктом 4.7 договору сторони обумовили, що дата приймання-передачі предмета лізингу в лізинг співпадає з датою приймання-передачі предмета лізингу за договором купівлі-продажу між лізингодавцем та продавцем. Відповідно до пункту 13.1 договору договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до виконання сторонами всіх зобов'язань, передбачених договором. Лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 календарних днів (пункт 14.5 договору). Відповідно до Додатків №1 та №3 до договору (в редакції додаткової угоди №8 від 28.05.13) сторони домовились про поставку за договором фінансового лізингу напіввагонів придатних для експлуатації на залізницях колії 1520 мм і має можливість виходу на колії 1435 мм в кількості 3000 шт., загальною вартістю 1971500000 грн., виробництва ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод", ПАТ "Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів", ПАТ "Дизельний завод", ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів", ТОВ "Трансмаш", ТОВ "Попаснянський вагоноремонтний завод", ПАТ "Дніпровагонмаш". Господарські суди попередніх інстанцій установили, що за своєю правовою природою, спірний договір є договором непрямого фінансового лізингу. В процесі розгляду спору господарськими судами було установлено, з підтвердженням матеріалами справи, що на виконання умов договору позивач попередньо перерахував відповідачу 142650000 грн. Відповідач передав позивачеві у лізинг партії предмета лізингу на загальну суму 261100000 грн.

Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" заявлена до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Лізинг" про повернення виконаного за договором фінансового лізингу від 28.08.12 у сумі 103 485 000 грн., 12% річних у сумі 10 012 892,06 грн., 37 208 900 грн. пені та 48 293 000 грн. штрафу. Ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення цих вимог. Відповідно до приписів статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом. Аналогічні норми містяться і у Законі України "Про фінансовий лізинг", яким унормовані загальні правові та економічні засади фінансового лізингу. Як вже зазначалося, позивач звернувся з позовом про повернення виконаного (сплаченого лізингового платежу) за спірним договором фінансового лізингу від 28.08.12. Відповідно до частини четвертої статті 653 Цивільного кодексу України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, за приписами цієї норми повернення виконаного можна вимагати лише у разі розірвання договору на підставі якого воно виконувалося. Як вже зазначалося, спеціальним законом, котрий регулює лізингові відносини в Україні є Закон України "Про фінансовий лізинг". Відмова від договору лізингу унормована статтею 7 названого Закону. Так, за приписами цієї норми Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку. Такі ж умови сторони передбачили і в пункті 14.5 спірного договору. Як зазначено в абзаці 2 частини 1 статті 7 Закон України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови. Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову. Отже, наведені приписи передбачають право лізингоодержувача як на повернення сплачених платежів, так і на стягнення збитків у разі відмови від договору фінансового лізингу. Разом з цим, право лізингоодержувача вимагати розірвання договору лізингу або відмови від нього у передбачених законом і договором лізингу випадках, а також право відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням умов договору лізингу передбачено і приписами статі 11 Закону України "Про фінансовий лізинг". Між тим, в процесі розгляду спору господарські суди установили, і це підтверджено матеріалами справи, що позивач не відмовився від спірного договору, не розірвав його. Вимоги про стягнення збитків до відповідача не пред'являв. При цьому, до збитків стаття 22 Цивільного кодексу України відносить втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Враховуючи встановлені судами обставини справи та наведені норми законодавства, колегія суддів погоджується з висновком судів про відсутність підстав для задоволення позову. Посилання скаржника на неврахування судами положень пункту 3.5 спірного договору спростовуються змістом судових актів. Інші доводи касаційної скарги також не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки стосуються переоцінки доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що судами правильно застосовані норми матеріального права до встановлених ними обставин справи, а тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.06.14 у справі №910/2744/14 залишити без змін.

Касаційну скаргу Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" - без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець