Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2015 року Справа № 38/5005/13184/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Київна ухвалувід 30.12.2014 господарського суду Дніпропетровської областіта постановувід 05.02.2015 Дніпропетровського апеляційного господарського судуу справі№ 38/5005/13184/2011 господарського суду Дніпропетровської областіза заявоютовариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Техноарт", м. Київпро банкрутствотовариства з обмеженою відповідальністю "Авіто Дніпро", м. ДніпропетровськліквідаторШистопал П.М., м. Дніпропетровськголова комітету кредиторів товариство з обмеженою відповідальністю "Інжинірінгова компанія Ініціатива", м. Дніпропетровськв судовому засіданні взяли участь представники:

скаржника ліквідатор ТОВ "Сервіс Техноарт" ОСОБА_5, довір.; Шистопал П.М.; Некрасов О.С., довір.ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2011 порушено провадження у справі № 34/5005/13210/2011 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Авіто Дніпро" (далі - боржник) у порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2011 визнано боржника банкрутом, відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора та інше.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2014 (суддя Єременко А.В.) відмовлено в задоволенні скарги публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - кредитор) на дії ліквідатора та одночасно затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідовано банкрута та провадження у справі припинено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.02.2015 (судді: Чередко А.Є. - головуючий, Коваль Л.А., Пархоменко Н.В.) вказану ухвалу залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, кредитор звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції на стадію ліквідації.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм матеріального права, а саме, ст. ст. 25, 30 Закону про банкрутство, ст. 111 Цивільного кодексу України. Скаржник посилається на неналежне виявлення ліквідатором майнових активів банкрута, у т.ч. дебіторської заборгованості.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У силу приписів ст. ст. 1115, 1117 ГПК України, що визначають повноваження суду касаційної інстанції та межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, касаційна інстанція не має процесуальних повноважень самостійно встановлювати обставини справи, а на підставі обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, перевіряє застосування судами норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається, за результатами розгляду звіту ліквідатора банкрута та ліквідаційного балансу судами попередніх інстанцій було встановлено таке.

Загальний розмір визнаних у межах справи про банкрутство грошових вимог кредиторів боржника згідно з реєстром вимог кредиторів становить 298 285 154,75 грн., у т.ч. вимоги кредитора в сумі 60 852 717,08 грн., які в повному обсязі включені до реєстру вимог кредиторів як такі, що забезпечені заставою майна боржника.

На виконання вимог ст. 25 Закону про банкрутство ліквідатором вжито заходів щодо розшуку майна банкрута, в результаті чого виявлено рухоме майно (автотранспортні засоби у кількості 9 одиниць), яке перебувало у заставі кредитора, а також грошові кошти на рахунку в сумі 217, 68 грн. Інше майно у банкрута станом на момент порушення провадження у справі про банкрутство відсутнє, що підтверджується у тому числі і відповідними витягами та довідками реєструючих органів.

Виявлене майно було оцінено та реалізовано ліквідатором у встановленому Законом про банкрутство порядку, у т.ч. з відповідним погодженням із заставним кредитором. Кошти від його реалізації в загальній сумі 720 000 грн. направлені на погашення вимог заставного кредитора, також витрат на проведення аукціону (перша черга), що узгоджується з приписами ст. 31 Закону про банкрутство.

Решта визнаних та включених до реєстру вимог кредиторів відповідно до ч. 6 ст. 31 Закону про банкрутство вважаються погашеними як такі, що не задоволені за недостатністю майна.

Таким чином, протягом ліквідаційної процедури ліквідатор банкрута здійснив всі заходи, передбачені ст. 25 Закону про банкрутство, а, отже, виконав вимоги цього закону.

Звіт ліквідатора затверджений на зборах комітету кредиторів (протокол від 18.12.2014 №8).

Стосовно посилань кредитора у якості підстави для скасування судових рішень на невжиття ліквідатором заходів щодо виявлення та стягнення дебіторської заборгованості боржника перед ТОВ "Антік-Торг" за договором комісії, судами встановлено, що відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 06.02.2013 щодо вказаної юридичної особи внесено запис про її припинення, що свідчить про припинення відповідного зобов'язання в силу ст. 609 Цивільного кодексу України.

Що стосується тверджень кредитора про не встановлення ліквідатором місцезнаходження майна - цементу, придбаного боржником у ініціюючого кредитора - ТОВ "Сервіс Техноарт" за договором поставки від 25.01.2011, то вказаний товар є рухомим майном, визначеним родовими ознаками та, як встановлено судами, був придбаний боржником більше ніж за 8 місяців до порушення справи про банкрутство і не виявлений ліквідатором при проведенні інвентаризації у межах ліквідаційної процедури. Отже, вказане майно було використано боржником у процесі господарської діяльності.

При цьому слід звернути увагу, що ПАТ "Промінвестбанк" є заставним кредитором боржника і його грошові вимоги в повному обсязі включені до реєстру вимог кредиторів як такі, що забезпечені заставою майна боржника. Отже, задоволення таких вимог кредитора відповідно до ст. 26 Закону про банкрутство може відбуватися виключно за рахунок заставного майна.

У зв'язку з чим заставний кредитор не має жодного відношення до іншого майна боржника (не забезпеченого заставою), оскільки його наявність або відсутність в ліквідаційній масі жодним чином не впливає на обсяг задоволення заставних вимог, а отже безпосередньо не порушує прав та інтересів такого кредитора.

Натомість, як було вказано вище, конкурсні кредитори боржника в особі комітету кредиторів затвердили підсумковий звіт ліквідатора, тобто не мали жодних зауважень до його роботи, у т.ч. відносно виявлення майна боржника.

Також звертає увагу та обставина, що грошові вимоги ПАТ "Промінвестбанк" забезпечені заставою виключно рухомого майна боржника - товарів в обороті та автотранспортних засобів, про що свідчить відповідний витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 09.04.2014 № 43943328. Частина заставного майна - автотранспортні засоби були виявлені ліквідатором, реалізовані в ліквідаційній процедурі за згодою кредитора з направленням коштів на погашення заставних вимог останнього.

Що стосується товарів в обороті, то сам кредитор в касаційній скарзі вказує, що боржник припинив виконувати свої кредитні зобов'язання ще з 2010 року, тобто за рік до порушення справи про банкрутство. Однак протягом усього періоду, у тому числі до порушення провадження у справі про банкрутство, кредитор, як заставодержатель, не вживав жодних заходів з метою контролю за наявністю у боржника заставного майна, у тому числі не оскаржував дії (бездіяльність) ліквідатора протягом усієї процедури банкрутства. Отже, не вживши протягом тривалого періоду жодних заходів щодо контролю за наявністю заставного майна - товарів в обороті, кредитор своїми діями фактично затягує ліквідаційну процедуру, яка і так триває вже три роки, тобто понад встановлений ст. 22 Закону про банкрутство граничний строк. Необґрунтоване затягування такого строку призводить до настання ряду негативних правових наслідків. Зокрема, збільшуються судові витрати на здійснення провадження у справі про банкрутство (оплата послуг арбітражного керуючого, витрати на зберігання майна боржника тощо), які сплачуються конкурсними кредиторами. У зв'язку з чим якщо ліквідатор працює неефективно, то його дії повинні своєчасно оскаржуватись у порядку ч. 4 ст. 25 Закону про банкрутство.

Решта доводів касаційної скарги фактично зводяться до вимог про переоцінку доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Встановивши, що основних і обігових засобів та інших активів банкрут не має, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, законно та обґрунтовано прийняв рішення про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та ліквідацію банкрута, як юридичної особи.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення відповідають нормам чинного законодавства, підстав для їх зміни або скасування не вбачається.

З урахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 22, 25, 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2014 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.02.2015 у справі № 38/5005/13184/2011 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко О.Є. Короткевич