Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2014 року Справа № 922/5183/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого Волковицької Н.О. Рогач Л.І.за участю представників сторін:позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) ОСОБА_4відповідачів за первісним позовом Черниша М.О. дов. від 09.04.2014 рокурозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптечне об'єднання "Біокон"на постановувід 26.03.2014 року Харківського апеляційного господарського судуу справі№922/5183/13 господарського суду Харківської області за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_4 доНауково - виробничого підприємства "Промтехснаб" Товариства інвалідів Київського району м. ХарковадоТовариства з обмеженою відповідальністю "Аптечне об'єднання "Біокон"простягнення 75060,76 грн.за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптечне об'єднання "Біокон"доФізичної особи - підприємця ОСОБА_4 пророзірвання договору ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог від 08.01.2013 року та від 07.02.2013 року, до Науково - виробничого підприємства "Промтехснаб" Товариства інвалідів Київського району м. Харкова та Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптечне об'єднання "Біокон" про стягнення солідарно 200,00 грн. заборгованості з орендної плати та стягнення з ТОВ "Аптечне об'єднання "Біокон" 73247,86 грн. заборгованості з орендної плати та 1612,49 грн. заборгованості по оплаті комунальних послуг.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аптечне об'єднання "Біокон" звернулося до господарського суду Харківської області із зустрічною позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про розірвання договору оренди від 04.04.2013 року №2/04, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аптечне об'єднання "Біокон" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 у зв'язку з істотною зміною обставин.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.02.2014 року було прийнято до провадження для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов.

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.03.2014 року (суддя Присяжнюк О.О.) первісний позов задоволено.

Стягнуто солідарно з Науково-виробничого підприємства "Промтехснаб" Товариства інвалідів Київського району міста Харкова та Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптечне об'єднання "Біокон" на користь ФОП ОСОБА_4 200,00 грн. заборгованості з орендної плати.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптечне об'єднання "Біокон" на користь ФОП ОСОБА_4 73247,86 грн. заборгованості з орендної плати та 1612,49 грн. компенсації витрат на комунальні платежі.

Стягнуто солідарно з Науково-виробничого підприємства "Промтехснаб" Товариства інвалідів Київського району міста Харкова та Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптечне об'єднання "Біокон" на користь ФОП ОСОБА_4 1827,00 грн. судового збору.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

За апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптечне об'єднання "Біокон" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.06.2014 року (головуючий суддя Бондаренко В.П., судді Россолов В.В., Тихий П.В.) залишене без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аптечне об'єднання "Біокон" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 04.03.2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.04.2014 року, а справу передати на новий розгляд.

Скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій приписів статті 179 Господарського кодексу України, статей 526, 767, 768 Цивільного кодексу України, Закону України "Про судовий збір", Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", Постанов Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", від 29.05.2013 року №12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна", від 29.05.2013 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Крім того, скаржник вважає, що позовна заява ФОП ОСОБА_4 та уточнення до неї підписані не уповноваженою особою, оскільки в матеріалах справи наявне свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_1, а потрібна виписка з Єдиного державного реєстру підприємств, організацій та установ України.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи 04.04.2013 року між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 та ТОВ "Аптечне об'єднання "Біокон" було укладено договір оренди №2/04, згідно якого орендодавець (ФОП ОСОБА_4) передає, а орендар (ТОВ "Аптечне об'єднання "Біокон") приймає в строкове платне користування приміщення загальною площею 59,1кв.м, розташоване на першому поверсі будівлі за адресою: АДРЕСА_1.

Пунктом 2.1 та 2.2 вказаного договору оренди визначено, що передача та повернення орендованого приміщення оформлюється актом приймання-передачі, який підписують повноважні представники сторін.

Строк дії договору оренди визначено пунктом 11.1 договору з 04.04.2013 року до 04.10.2014 року.

Відповідно до пунктів 3.2, 3.2.1 та 3.2.2 договору орендна плата сплачується наступним чином: орендар попередньо сплачує орендодавцю орендну плату у розмірі рівному трикратному розміру орендної плати за перший місяць, що складає 34559,40 грн. Оплата здійснюється на протязі 5 банківських днів з дня підписання договору оренди. Зазначена попередня оплата зараховується у рахунок орендної плати за перший та два останніх місяці. За наступні місяці оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату у вигляді передплати за один місяць не пізніше 5 числа кожного нового місяця оренди.

Згідно пункту 3.1 договору, розмір орендної плати за кожен місяць визначається та розраховується за наступною формулою: орендна плата = загальна площа приміщення х ціну 1 кв.м. оренди приміщення в місяць х коректировочний коефіцієнт. Розмір орендної плати за перший місяць складає 10519,80 грн. Розмір орендної плати за оренду приміщення за кожний наступний місяць ухвалюється відповідно до зазначеної формули.

У відповідності до пункту 3.4 договору, у забезпечення належного виконання цього договору сторони домовились, що попередня оплата за два останніх місяці оренди є гарантійним внеском на строк дії договору, яку орендодавець тримає у себе без нарахування будь-яких відсотків. При цьому, гарантійний внесок не є лімітом відповідальності орендаря у разі не виконання останнім умов договору оренди. Орендодавець може періодично, ні вживаючи інших засобів, звертати стягнення на гарантійний внесок для погашення будь-яких заборгованостей орендаря перед орендодавцем, в тому числі несплати орендної плати, або інших платежів, передбачених договором оренди, або компенсувати будь-які збитки, заподіяні з вини орендаря. Після використання гарантійного внеску або його частини на протязі 10 банківських днів після отримання письмового звернення орендодавця, орендар оплачує останньому належну суму з метою поновлення гарантійного внеску до первісного розміру.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що орендар зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендодавцю орендну плату, а також виконувати інші грошові зобов'язання, передбачені договором оренди.

Відповідно до пункту 10.2 договору у разі порушення строків оплати орендної плати, передбачених договором, орендар, за письмовою вимогою орендодавця, сплачує на користь останнього пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочки. А у разі порушення строків оплати оренди більш ніж на один місяць, орендар повинен сплатити орендодавцю орендну плату за прострочений період збільшену у два рази у порівнянні з останньою діючою за договором оренди орендною платою.

Пунктом 8.2 договору сторони передбачили обов'язок відповідача відшкодувати позивачу витрати позивача по сплаті комунальних послуг, вказаних у пункті 8.1 договору, згідно з яким комунальні послуги включають в себе: забезпечення електроенергією, подача холодної та гарячої води, збір стічних вод, сезонне опалення, вивіз сміття, утримання будівлі та прибудинкової території, пожежна сигналізація, охорона сигналізація (обладнання), обслуговування інженерних мереж, телефонний зв'язок, утилізація шкідливих відходів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Аптечне об'єднання "Біокон" не сплатило орендну плату за листопад, грудень 2013 року, січень та лютий 2014 року, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 75060,35 грн.

Також судами встановлено, що 07.12.2013 року між ФОП ОСОБА_4 та НВП "Промтехснаб" Товариства інвалідів Київського району міста Харкова було укладено договір поруки, відповідно до якого поручитель (1-й відповідач за первісним позовом) поручається перед кредитором (позивач за первісним позовом) за часткове виконання боржником (2-й відповідач за первісним позовом) грошового зобов'язання в сумі 200,00 грн.

Виконання грошового зобов'язання боржника перед кредитором в сумі, що перевищує 200,00 грн., а також будь-яких інших грошових зобов'язань боржника перед кредитором (сплата пені, інфляційних, річних, тощо) порукою за цим договором не забезпечується.

В частині грошового зобов'язання боржника перед кредитором, забезпеченій порукою за цим договором (в сумі 200,00 грн.) боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Твердження ТОВ "Аптечне об'єднання "Біокон" про відсутність на договорі поруки від 07.12.2013 року підпису директора Науково - виробничого підприємства "Промтехснаб" Товариства інвалідів Київського району м. Харкова суди спростували з огляду на належно завірену копію договору поруки від 07.12.2013 року, яка міститься в матеріалах справи.

Задовольняючи первісні позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходили із того, що зобов'язання за договором оренди відповідачем не виконані, виставлені рахунки не сплачені, орендоване приміщення не повернуто.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аптечне об'єднання "Біокон" визнало факт несплати ним орендних платежів, а доказів на спростування суми, пред'явленої позивачем за первісним позовом до стягнення не надало, в зв'язку з чим суди дійшли висновку про задоволення первісних позовних вимог щодо стягнення з 2-го відповідача за первісним позовом 73247,86 грн. заборгованості з орендної плати, 1612,49 грн. витрат на комунальні послуги та стягнення солідарно з 1-го та 2-го відповідачів за первісним позовом по 200,00 грн. заборгованості з орендної плати.

Таким чином, як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи предметом первісного позову є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди, яка виникла внаслідок несплати орендної плати та комунальних послуг, а також вимога, що випливає з договору поруки.

Статями 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Отже, чинним законодавством визначено, що договір (окрема його частина) може бути визнано недійсним лише з підстав, передбачених законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Право сторін на визначення як розміру орендної плати так і порядку її обчислення на основі вільного волевиявлення у договорі гарантовано, зокрема, статтями 6, 190, 283, 284, 286 Господарського кодексу України, згідно з якими за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Орендна плата згідно статей 284, 286 Господарського кодексу України та строк її внесення визначаються в договорі. При цьому, розмір орендної плати змінюється за погодженням сторін.

Відтак, сторони не були позбавлені права встановлювати розмір орендної плати на свій розсуд, в зв'язку з чим посилання відповідача на те, що стягнення з нього орендної плати у даному випадку це застосування відповідальності у вигляді пені, яка перевищує подвійну облікову ставку НБУ згідно Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" є помилковим та не приймається касаційною інстанцією до уваги, оскільки спір стосувався заборгованості по орендній платі, розрахунок якої передбачений, в тому числі, пунктом 10.2 договору, який у передбаченому законом порядку не визнаний недійсним.

Право суду, передбачене частиною 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству, яким відповідач обґрунтовує свої касаційні вимоги, кореспондується, насамперед, із наявністю підстав, з якими діюче законодавство пов'язує недійсність договору. В той же час відсутні будь - які підстави вважати, що встановлення в договорі розміру орендної плати на розсуд сторін суперечить приписам статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Щодо солідарної відповідальності за договором поруки суди виходили з того, що відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Розглядаючи зустрічі позовні вимоги про розірвання договору оренди від 04.04.2013 року №2/04 у зв'язку із зміною обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, суди попередніх інстанцій встановили, що 11.10.2013 року ТОВ "Аптечне об'єднання "Біокон" звернулося до ФОП ОСОБА_4 з листом №11/10/13 від 11.10.2013 року про розірвання договору оренди № 2/04 від 04.04.2013 року на взаємовигідних для обох сторін умовах з 01.11.2013 року з посиланням на те, що подальше проведення господарської діяльності аптеки, яка розташована у орендованому приміщенні, не є економічно вигідним для підприємства, аптека є збитковою.

Листом від 21.10.2013 року ФОП ОСОБА_4 відмовив ТОВ "Аптечне об'єднання "Біокон" у розірванні договору з посиланням на те, що тільки після сплати заборгованості на протязі 3 днів з дня отримання цього листа, можливий розгляд пропозиції щодо розірвання договору оренди № 2/04 від 04.04.2013 року на взаємовигідних для обох сторін умовах.

Відповідно до положень статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (ч. 1 ст. 652 ЦК України).

Частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог суди дійшли висновку про недоведеність позивачем обставин, які є підставою для розірвання договору оренди та містять ознаки "істотності", як того вимагає стаття 652 Цивільного кодексу України.

При цьому, судами зазначено, що позивачем за зустрічним позовом не було доведено можливе порушення саме його інтересів виконанням договору, водночас таке порушення інтересів має місце для відповідача за зустрічним позовом у разі його дострокового розірвання.

Відповідно до статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. Повернення наймачем предмета договору найму також оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору (п. 2 ст. 795 ЦК України). З цього моменту договір найму припиняється.

Судами встановлено, що в матеріалах справи відсутній належним чином оформлений акт приймання - передачі приміщення, акт КП "Жилкомсервіс", на який посилається позивач за зустрічним позовом, як на доказ звільнення ним орендованого приміщення, підписаний особами щодо яких не надано доказів про наявність повноважень на складання акта повернення приміщення.

Крім того, в акті КП "Жилкомсервіс" від 20.01.2014 року зазначено інше нежитлове приміщення, загальною площею 55,2 кв.м., яке знаходиться в суборенді ТОВ "Аптечного об'єднання "Біокон" та не містить доказів, які б підтверджували, що ТОВ "Аптечне об'єднання "Біокон" не користується приміщенням з 25.12.2013 року та повернув приміщення позивачу за первісним позовом.

Доводи касаційної скарги про не застосування судами до спірних правовідносин пункту 2 статті 768 Цивільного кодексу України касаційна інстанція не приймає до уваги, оскільки такі вимоги не заявлялись позивачем за зустрічним позовом та не могли розглядатись судом.

Заперечення відповідача щодо повноважень ОСОБА_4 як суб'єкта підприємницької діяльності також є помилковим, оскільки спростовуються наявними у справі доказами (а.с.37-42).

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку при вирішенні спору по суті.

Решта тверджень заявника про порушення судами норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення та постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Харківської області від 04.03.2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.04.2014 року у справі №922/5183/13 господарського суду Харківської області залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптечне об'єднання "Біокон" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

С у д д і Н. Волковицька

Л. Рогач