Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2016 року Справа № 910/2033/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Кривди Д.С. - головуючого (доповідача), Борденюк Є.М., Мамонтової О.М., за участю представників: позивачаБлизнюк О.С., представник, відповідачів1) Андрейків О.М., Печена І.В., представники, 2) Мищенко М.В., представник, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.03.2016за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг"прозабезпечення позовуу справі№ 910/2033/16 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг"до1)Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", 2)Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ"простягнення 5 818 261 986,52 грн,У зв'язку з відрядженням судді Могил С.К. протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 23.05.2016 для розгляду касаційної скарги у справі № 910/2033/16 визначено колегію суддів у складі: Кривда Д.С. - головуючий (доповідач), Борденюк Є.М., Мамонтова О.М.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" 2724061183,17 грн основного боргу, 1642345908,37 грн пені, 133114593,12 грн 3 % річних, 1318740283,86 грн інфляційного збільшення заборгованості, всього - 5818261968,52 грн.

Також, позивачем було подано до господарського суду клопотання про забезпечення позовної заяви в межах позовних вимог шляхом накладення арешту на всі банківські рахунки Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2016 (суддя Мудрий С.М.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" про забезпечення позову задоволено частково; накладено арешт на кошти Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" в розмірі 5818261968,52 грн до вирішення спору по суті, що знаходяться на рахунках в зазначених в резолютивній частині ухвали банківських установах, або будь-яких інших рахунках, які будуть виявлені державним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову; в іншій частині заяви відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що заявлена до стягнення сума заборгованості є значною та відповідач не виконує свої зобов'язання по погашенню заборгованості перед позивачем. Крім того, позивачем надано рішення Господарського суду Донецької області від 10.01.2013 у справі №5006/13/105/2012, яким задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" до Публічного акціонерного Товариства "Алчевський металургійний комбінат" про стягнення збитків в розмірі 99906756,08 грн по договору поставки №ГРД-01/10-5002 від 29.12.2010 року. Таким чином, враховуючи пов'язаність заходів забезпечення позову з його предметом, ймовірність утруднення або унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову при невжитті заходів забезпеченням позову, місцевий господарський суд дійшов висновку щодо необхідності накладення арешту на кошти відповідача-1 в розмірі суми позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 (судді: Сітайло Л.Г. - головуючий, Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А.) ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.02.2016 скасовано та відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" про забезпечення позову.

Скасовуючи ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не надав жодних доказів, в розумінні статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України, які обґрунтовують підстави для задоволення клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, а припущення і посилання на потенційну можливість ухилення відповідача-1 від виконання судового рішення не є підставою для задоволення вказаного клопотання.

Не погоджуючись з постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.02.2016 залишити в силі з підстав, викладених в касаційній скарзі. Зокрема, скаржник вважає, що дії відповідача-1 щодо порушення платіжної дисципліни по договору мають умисний та систематичний характер і такі обставини, за висновком позивача, свідчать про можливі наміри відповідача-1 зняти, перевести чи в інший спосіб списати зі своїх рахунків кошти, а майно (рухоме та нерухоме) вивести зі своєї власності.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач-1 спростовує її доводи і просить постанову залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Позивачем на підставі приписів статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України заявлялось клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунках відповідача-1, в межах заявленої до стягнення суми.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з статтею 67 ГПК України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмету спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Вказані роз'яснення викладені в постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 № 16.

Як встановив апеляційний господарський суд, позивачем, всупереч приписам законодавства, не було надано суду належних доказів можливого утруднення виконання чи унеможливлення виконання рішення суду в майбутньому.

При цьому посилання позивача на рішення Господарського суду Донецької області від 10.01.2013 по справі №5006/13/105/2012 колегією суддів апеляційної інстанції визнано безпідставними, оскільки доказів невиконання вищезазначеного рішення матеріали оскарження ухвали не містять та, більше того, за твердженням відповідача-1, зазначене рішення виконане останнім в добровільному порядку, що не заперечувалось представником позивача в судовому засіданні.

Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що не може бути підставою для забезпечення позову факт ухилення відповідача-1 від виконання зобов'язань за спірним договором (на час подання позову не є достовірно встановленим фактом), оскільки така обставина є предметом спору, що потребує доведення. Тому не можна розглядати твердження позивача як безспірні та такі, що обґрунтовують необхідність забезпечення позову, зокрема в сумі, що заявлена до стягнення.

Крім того, як зазначив суд апеляційної інстанції, поняття "значний борг", "значна сума позовних вимог" є оціночними та мають визначатися з урахуванням фінансового стану відповідача-1. Так, сума заявлених позовних вимог по відношенню до активів може бути як значною, так і незначною. Отже, якщо необхідність заходів до забезпечення позову обґрунтовують великим (значним) розміром вимоги, заявленої позивачем, підстави таких заходів мають підтверджуватися даними про фінансовий стан відповідача, які свідчать про те, що для нього сума позовних вимог порівняно з активами є значною.

З урахуванням викладеного, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованих висновків про те, що заява позивача про забезпечення позову була задоволена судом першої інстанції без дослідження у повному обсязі обставин справи та за відсутності доведення обставин, які б свідчили про необхідність їх застосування, що призвело до прийняття ухвали з помилковим застосуванням норм права.

За таких обставин, апеляційний господарський суд правомірно скасував ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та відмовив у задоволенні заяви ТОВ "Метінвест Холдинг" про забезпечення позову. Доводи, викладені в касаційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються наведеним.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 у справі №910/2033/16 залишити без змін.

Головуючий Д. Кривда

Судді Є. Борденюк

О. Мамонтова