Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2016 року Справа № 908/5475/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В. Рогач Л.І.за участю представників:прокуратуриЗбарих С.М. - прокурор відділу Генеральної прокуратури Українипозивачів не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)відповідача не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)третіх осібне з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської областіна постановувід 22.02.2016 р. Донецького апеляційного господарського судуу справі№ 908/5475/15 господарського суду Запорізької областіза позовомПрокурора Орджонікідзевського району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Запорізької міської радидо Товариства з обмеженою відповідальністю «Борисфен-1»треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Державна податкова інспекція в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управлдіння ДФС у Запорізькій області; - Публічне акціонерне товариство «МетаБанк» пророзірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2015 р. Прокурор Орджонікідзевського району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Запорізької міської ради звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до ТОВ «Борисфен-1» (з урахуванням заяви від 10.11.2015 р.) про:

- розірвання договору оренди землі від 08.01.2010 р. між Запорізькою міською радою та ТОВ «Борисфен-1» (зареєстрованого 01.02.2010 р. за № 041026100158);

- зобов'язання ТОВ «Борисфен-1» повернути на користь Запорізької міської ради земельну ділянку площею 0,3784 га, кадастровий номер 2310100000:05:004:0122, вартістю 10 527 125,84 грн., розташовану по вул. 12 квітня, 3-А, м. Запоріжжя.

Посилаючись на приписи статей 120, 141 Земельного кодексу України, частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України та статей 31, частини 1 статті 32, статті 34 Закону України "Про оренду землі", позивач вказував на систематичну несплату з жовтня 2012 р. ТОВ «Борисфен-1» орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 08.01.2010 р. та на припинення останнім користування земельною ділянкою у зв'язку з переходом права власності на нерухоме майно, розташоване на орендованій земельній ділянці, до ПАТ «МетаБанк» на підставі договору № 59-11/0009-МП/ГЛ-ЗВІ-1 про задоволення вимог іпотекодержателя від 21.12.2012 р.

Відповідач у запереченнях на позовну заяву посилався на приписи частини 3 статті 7 Закону України «Про оренду землі» щодо припинення спірного договору в частині оренди попереднім орендарем ТОВ «Борисфен-1» з моменту переходу до нового власника об'єкту нерухомого майна.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.10.2015 р. були залучені до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Державна податкова інспекція в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області та ПАТ «МетаБанк» м. Запоріжжя.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.12.2015 р. (суддя Сушко Л.М.) позовні вимоги задоволено, розірвано договір оренди землі (кадастровий номер 2310100000:05:004:0122) від 08.01.2010 р., укладений між Запорізькою міською радою та ТОВ «Борисфен-1» та зобов'язано останнього повернути Запорізькій міській раді земельну ділянку.

Встановивши під час розгляду справи наявність заборгованості зі сплати орендної плати за спірним договором та відчуження нерухомого майна, суд першої інстанції дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог з посиланням на положення статті 651 Цивільного кодексу України, статті 31 Закону України «Про оренду землі».

За апеляційною скаргою ТОВ «Борисфен-1» Донецький апеляційний господарський суд (судді: Будко Н.В., Агапова О.Л., Ушенко Л.В.), переглянувши рішення господарського суду Запорізької області від 09.12.2015 р. в апеляційному порядку, постановою від 22.02.2016 р. скасував його, прийняв нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовив, з посиланням на те, що відповідно до частини 3 статті 7 Закону України «Про оренду землі» спірний договір оренди земельної ділянки припинився в частині оренди попереднім орендарем.

Заступник прокурора Харківської області подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.02.2016 р. у справі №908/5475/15 скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Запорізької області від 09.12.2015 р., посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, зокрема статей 377, 651 Цивільного кодексу України, статті 120 Земельного кодексу України та статей 7, 31 Закону України «Про оренду землі», що призвело до неправильного вирішення спору.

Прокурор у касаційній скарзі зазначає, що набуття права власності на житловий будинок, будівлю, або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці, є лише підставою для припинення договору оренди землі. За наявності такої підстави припинення орендних правовідносин має бути оформлено шляхом укладання угоди сторін, а за відсутності їх згоди - за судовим рішенням про розірвання договору. Крім того, договором оренди землі передбачено обов'язок орендаря повернути земельну ділянку орендодавцеві, що відповідачем зроблено не було.

У поясненнях від 08.04.2016 р. Запорізька міська рада підтримала вимоги, викладені у касаційній скарзі прокурора.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні прокурора, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами під час розгляду справи, Запорізька міська рада (Орендодавець) відповідно до рішення тридцять другої сесії п'ятого скликання Запорізької міської ради №61/107 від 16.04.2009 р. надала, а ТОВ «Борисфен-1» (Орендар) прийняло в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,3784 га для розташування спортивно-оздоровчого комплексу та офісу, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул.12 квітня, 3-А, кадастровий номер ділянки 2310100000:05:004:0122.

Договір зареєстровано у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01.02.2010 р. за № 041026100158.

Вказана земельна ділянка була передана ТОВ «Борисфен-1» за актом прийому-передачі земельної ділянки (том 1 а.с. 32)

Відповідно до пункту 4 Договір укладено на дев'ятнадцять років.

21.12.2012 р. між ТОВ «Борисфен-1» (іпотекодавець) та ПАТ «МетаБанк» (іпотекодержатель) було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя № 59-11/0009-МП/ГЛ-ЗВІ-1, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Горловою Ю.М. та зареєстрований у встановленому законом порядку згідно довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 05.06.2015 р.

Відповідно до пункту 1 цього Договору іпотекодавець передав, а іпотекодержатель набув право власності на будівлю літ. А-2, сарай літ. Ж, погріб з шийкою літ. пг-2, за адресою: м. Запоріжжя, вул. 12 квітня, буд. 3А. Право користування земельною ділянкою, загальною площею 4211 кв.м., кадастровий номер 2310100000:05:004:0122, підтверджується договором оренди землі, укладеним між Запорізькою міською радою та ТОВ «Борисфен-1» 08.01.2010 р.

Листом № 21/12 від 21.12.2012 р. ТОВ «Борисфен-1» звернулось до міського голови з проханням припинити право користування земельною ділянкою по вул. 12 квітня, 3А у зв'язку з переходом права власності на нерухоме майно до ПАТ «МетаБанк» на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя № 59-11/0009-МП/ГЛ-ЗВІ-1 від 21.12.2012 р.

В свою чергу Запорізька міська рада Листом № 0087 від 05.02.2013 р. повідомила ТОВ «Борисфен-1» про те, що інформацію про необхідність припинення права користування зазначеною земельною ділянкою в зв'язку з переходом права власності на об'єкт нерухомості взято до уваги.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами першої та апеляційної інстанції, предметом спору у даній справі є вимоги позивача про розірвання договору оренди землі від 08.01.2010 р. та повернення її орендодавцю у зв'язку з виникненням заборгованісті зі сплати орендної плати та відчуженням ТОВ «Борисфен-1» нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці.

Питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюється статтями 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України.

Положеннями статті 120 Земельного кодексу України (в редакції, зміненій Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю» від 05.11.2009 року №1702-VI) унормовано, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до частини 3 статті 7 Закону України «Про оренду землі» до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Аналогічне до зазначених норм положення міститься в частині 5 статті 37 Закону «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно з якою до особи, що на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, включеного до іпотечного договору, набула право власності на предмет іпотеки (об'єкт нерухомого майна, об'єкт незавершеного будівництва та майнові права на них), розміщений на земельній ділянці, яка перебуває в оренді іпотекодавця, переходить право оренди на таку земельну ділянку, а зазначений договір про задоволення вимог іпотекодержателя або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, включене до іпотечного договору, є документом, що посвідчує перехід права оренди земельної ділянки до нового власника предмета іпотеки й заміну особи орендаря в договорі оренди землі та підлягає державній реєстрації в установленому законодавством порядку.

Як було встановлено судом апеляційної інстанції під час здійснення апеляційного провадження, починаючи з 21.12.2012 р. у зв'язку з відчуженням об'єкту нерухомого майна ТОВ «Борисфен-1» фактично припинив користування спірною земельною ділянкою в силу приписів статті 37 Закону України "Про іпотеку" та частини 3 статті 77 Закону України "Про оренду землі", у зв'язку з переходом права оренди за спірним договором до ПАТ «МетаБанк».

У зв'язку з чим суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку щодо відмови у задоволенні заявлених позовних вимог, саме, до ТОВ «Борисфен-1» про розірвання спірного договору.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що судовим рішенням від 24.11.2015 р. у справі № 808/2684/15 Запорізького окружного адміністративного суду були встановлені обставини щодо відсутності у «Борисфен-1» заборгованості зі сплати орендної плати за спірним договором починаючи з 01.01.2013 р. з підстав припинення цього договору з 21.12.2012 р. на підставі частини 3 статті 7 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, преглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Пунктом 6 частини 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України визначено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає прийняту апеляційним судом у справі постанову такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Доводи заявника викладені ним у касаційній скарзі, колегія вважає непереконливими та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, спростовуються матеріалами та встановленими обставинами справи.

Керуючись пунктом 6 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.02.2016 р. у справі № 908/5475/15 господарського суду Запорізької області залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Л. Рогач