Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2016 року Справа № 5/34б

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю.,суддів:Погребняка В.Я., Полякова Б.М.,

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"на ухвалугосподарського суду Донецької області від 01.02.2016на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 14.03.2016у справі№ 5/34б господарського суду Донецької областіза заявоюГорлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій областідоТовариства з обмеженою відповідальністю "Іділлія"проБанкрутствоза участю представників сторін: Пушкарьова К.В. - представник Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 01.02.2016 (суддя Чорненька І.К.) відмовлено у задоволенні заяви ПАТ КБ "ПриватБанк" про відновлення втраченої справи №5/34б про банкрутство ТОВ "Іділлія".

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.03.2016 у справі №5/34б (колегія суддів: М'ясищев А.М. - головуючий, судді Будко Н.В., Склярук О.І.) ухвалу господарського суду Донецької області від 01.02.2016 залишено без змін.

ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.03.2016 та ухвалу господарського суду Донецької області від 01.02.2016 у справі № 5/34б скасувати і прийняти нове рішення, яким заяву ПАТ КБ "ПриватБанк" про відновлення втраченої справи задовольнити в повному обсязі. Справу про банкрутство ТОВ "Іділлія" направити до господарського суду Донецької області для подальшого розгляду посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ч.3 ст. 3 Закону України " Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції".

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Донецької області від 24.01.2011 було порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Іділлія" за заявою Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - Горлівська ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області) на підставі ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якою передбачено особливості банкрутства відсутнього боржника (в редакції, чинній до 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Донецької області від 07.02.2011 ТОВ "Іділія" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Галунця Д.Г.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.06.2012 припинено повноваження арбітражного керуючого Галунця Д.Г., як ліквідатора у справі № 5/34б про банкрутство ТОВ "Іділлія", а ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Полторацьку О.В.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 14.10.2013 здійснено заміну кредитора по справі №5/34б про банкрутство ТОВ "Іділлія", а саме Горлівську ОДПІ Донецької області ДПС на Горлівську ОДПІ Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

Отже, як встановлено судами, справа №5/34б перебувала на стадії ліквідаційної процедури і розгляд її не завершено.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що у зв'язку з проведенням антитерористичної операції на території Донецької області справа №5/34б про банкрутство ТОВ "Іділлія" втрачена.

У зв'язку з відновленням роботи господарського суду Донецької області з 27.04.2015 відповідно до розпорядження Вищого господарського суду України №21р від 24.04.2015 "Про відновлення роботи господарського суду Донецької області" 01.10.2015 до господарського суду Донецької області звернулось ПАТ КБ "ПриватБанк" із заявою про відновлення втраченої справи про банкрутство ТОВ "Іділлія".

Ухвалою господарського суду Донецької області від 06.10.2015р. прийнято заяву ПАТ КБ "ПриватБанк" про відновлення втраченої справи, судове засідання призначено на 17.11.2015 та зобов'язано заявника до 12.11.2015 надати суду відповідні документи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій і вбачається з матеріалів справи, що розгляд справи неодноразово відкладався у зв'язку з неявкою у судове засідання кредиторів, ліквідатора та невиконанням вимог ухвал суду, якими було зобов'язано заявника надати суду матеріали справи або їх копії у повному обсязі.

Відмовляючи в задоволенні заяви ПАТ КБ "ПриватБанк" про відновлення втраченої справи № 5/34б про банкрутство ТОВ "Іділлія, суд першої інстанції послався на недостатність зібраних матеріалів справи № 5/34б на стадії ліквідаційної процедури, за відсутністю документів суд позбавлений можливості з'ясувати наявний матеріальний стан боржника, склад його майнових активів, склад та розмір кредиторський вимог, тобто вирішити питання задоволення вимог кредиторів за рахунок майнових активів боржника. При цьому, суд врахував, що заявником неодноразово невиконані вимоги ухвал суду щодо надання матеріалів справи або їх копій, у господарського суду відсутня можливість відновити справу про банкрутство ТОВ "Іділлія".

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, зазначивши про те, що за відсутністю документів, витребуваних неодноразово від заявника, ліквідатора та кредиторів, необхідних для відновлення даної справи, оскільки зібраних матеріалів недостатньо для відновлення втраченої справи №5/34б на стадії ліквідаційної процедури, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність можливості відновити втрачену справу та правомірно відмовив у задоволенні заяви про відновлення втраченої справи.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з такими висновками суддів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості,що узгоджується також зі статтями 6,13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікованої Верховною Радою України Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Частиною 3 ст. 7 вказаного Закону встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав і основних свобод людини та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, статтею 6 Конвенції передбачено, що кожний у випадку спору про його цивільні права та обов'язки має право на справедливий і публічний розгляд справи незалежним і неупередженим судом, створеним відповідно до закону.

Статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Право доступу до правосуддя є одним із фундаментальних прав, гарантованих, зокрема, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Прийняте рішення повинно призводити до змін у правовому становищі сторін.

Відповідно до частини 2 ст. 41 ГПК України провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Провадження у справах про банкрутство регулюється ГПК України у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження (статті 2, 4-1, 12 та 15) або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу , або процесуальної дії (статті, вміщені в розділах I, V, VI, VII, XII, XIII), з урахуванням встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" особливостей.

Відповідно до вимог ч.3 ст.1 Закону України " Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції " у разі неможливості передачі матеріалів справи відповідно до встановленої згідно з цим Законом підсудності, вчинення необхідних процесуальних дій здійснюється за документами і матеріалами, поданими учасниками судового процесу за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для ухвалення відповідного судового рішення.

Відповідно до п. 7.7. п. 7 Постанови пленуму Вищого господарського суду України " Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції " № 18 від 26.12.2011 зі змінами, у розгляді заяви про відновлення справи господарський суд бере до уваги:

а) частину справи, яка збереглася у даному суді (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду і т. ін.);

б) документи, надіслані (видані) господарським судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів;

в) матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи;

г) будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи;

ґ) відомості Єдиного державного реєстру судових рішень;

д) дані, вміщені в автоматизованій системі документообігу суду.

При цьому господарський суд може на підставі статті 30 ГПК викликати для дачі пояснень посадових осіб та інших працівників підприємств, установ, організацій державних та інших органів і/або зобов'язати зазначених осіб подати відповідні пояснення в письмовій формі. За необхідності господарський суд вчиняє також дії, зазначені в пунктах 3 - 7 статті 65 ГПК, або витребовує необхідні документи і матеріали в порядку, передбаченому статтею 38 названого Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, до заяви про відновлення втраченої справи заявником - ПАТ КБ "ПриватБанк" суду були надані копії: ухвали господарського суду від 12.06.2012, договорів застави товару зі змінами, договору застави транспортного засобу, відзиви ліквідатора та вимоги, Витягів з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Встановивши, що матеріали справи не містять жодних первинних документів, у тому числі, заяви про порушення справи про банкрутство, заяв з кредиторськими вимогами боржника, первинних матеріалів інвентаризації, ліквідаційного балансу банкрута, протоколу загальних зборів кредиторів, на якому обраний комітет кредиторів, протоколів комітетів кредиторів, матеріалів справи з дня визнання боржника банкрутом, у тому числі доказів прийняття заходів щодо виявлення, розшуку, повернення оцінки та реалізації майнових активів боржника, звітів ліквідатора з обгрунтовуючими документам тощо, суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутність вказаних документів позбавляє можливості відновити втрачену справу про банкрутство та у зв'язку з цим, відмовив у задоволені заяви про відновлення втраченої справи.

Однак, як вбачається з матеріалів справи постановою господарського суду Донецької області від 07.02.2011 ( т.1 а.с.266) боржника ТОВ "Іділлія" визнано банкрутом на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Галунця Д.Г.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.06.2012 припинено повноваження ліквідатора Галунця Д.Г. у справі № 5/34б про банкрутство відсутнього боржника ТОВ "Іділлія" та призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого - Полторацьку О.В.

Як вбачається з матеріалів справи , 04.12.2015 на виконання вимог ухвали господарського суду Донецької області від 17.11.2015, ліквідатор Полторацька Оксана Валентинівна , направила на адресу господарського суду матеріали справи про банкрутство ТОВ " Іділлія" які були у неї у наявності ( т.1. а.с. 36 - 269) зокрема : звіт ліквідатора Галунця Д.Г. про діяльність в ліквідаційної процедурі та фінансовий стан банкрута без підтверджуючих документів, а також, реєстр вимог кредиторів банкрута, протоколи зборів кредиторів банкрута, ліквідаційний баланс банкрута на 01.11.2011, баланс ТОВ " Іділлія" на дату 13.04.2012( а.с.71-72 т.1), заяву Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції про наявність податкового боргу банкрута та виконавчий лист про стягнення податкового боргу на користь державного бюджету ( т.1 а.с. 148-151), відповіді, зокрема: Горлівської ОДПІ про відкрити рахунки ТОВ " Іділлія" в банківських установах, а також КП " Горлівське міське бюро технічної інвентаризації" (т.1 а.с. 238), Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку,Управління Держкомзему у місті Горлівка Донецької області ( т.1 а.с.242), Микитівського відділу державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції, ( т.1.а.с.244), Державної авіаційної служби України ( а.с.247,т.1) , Державної інспекції сільського господарства в Донецький області ( т.1 а.с. 253).

Статтею 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції , що була чинною до 19.01.2013 , передбачено, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрутом; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості тощо.

Тобто, саме в ході ліквідаційної процедури, можливість проведення якої у встановленому законом порядку, в даному випадку не втрачена, ліквідатор повинен вжити заходи щодо виявлення, пошуку, повернення майна, здійснити оцінку та реалізацію майнових активів боржника, надати господарському суду звіти з обгрунтовуючими документами тощо.

Отже, посилання суду на відсутність в матеріалах справи документів щодо проведення заходів ліквідаційної процедури (а саме, доказів щодо виявлення, розшуку, повернення, оцінки та реалізації майнових активів боржника), як на підставу неможливості відновлення втраченої справи на стадії ліквідаційної процедури є безпідставними.

Також, відмовляючи у задоволенні заяви про відновлення втраченої справи, суд першої інстанції прийняв до уваги посилання ПАТ "ПриватБанк" про те, що ним надано оригінали та належним чином засвідчені копії всіх матеріалів справи, які наявні у заявника, інших матеріалів заявник надати не має можливості оскільки не є ліквідатором підприємства.

Але, як вбачається з матеріалів справи, на момент винесення ухвали господарського суду від 07.12.2015 про відкладення розгляду заяви на 01.02.2016, господарський суд отримав від ліквідатора Полторацької О.В. реєстр вимог кредиторів банкрута, в порушення вимог ч.3 ст. 1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції " у кредиторів , вказаних в реєстрі грошових вимог до банкрута, окрім КБ " Приватбанк", ніяких документів та матеріалів справи не витребував.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду вважає, що приймаючи рішення про відмову в задоволенні заяви про відновлення втраченої справи, судами попередніх інстанцій були порушені норми матеріального і процесуального права, а також права сторони, передбачені ст. 55 ч. 5, 64 Конституції України та права, закріплені в ст. 6 і 13 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які гарантують особі доступ до справедливого правосуддя та право на ефективний засіб юридичного захисту.

За таких обставин, оскаржувані постанова Донецького апеляційного господарського суду від 14.03.2016 та ухвала господарського суду Донецької області від 01.02.2016 у справі № № 5/34б не можуть бути визнані законними та обґрунтованими, а тому ,вони підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення - ухвали про задоволення заяви кредитора про відновлення втраченої справи про банкрутство, а справа - передачі на розгляд до господарського суду Донецької області.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" задовольнити.

Ухвалу господарського суду Донецької області від 01.02.2016 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.03.2016 у справі № 5/34б скасувати.

Прийняти нове рішення - ухвалу. Заяву ПАТ КБ "Приватбанк" про відновлення втраченої справи задовольнити. Справу № 5/34б передати до господарського Донецької області для подальшого розгляду в іншому складі суду.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді В.Я. Погребняк

Б.М. Поляков