Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2014 року Справа № 920/442/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач)розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Маркет" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 11.02.14у справі№ 920/442/13 Господарського суду Сумської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Маркет"доСумської міської ради за участюЗаступника прокурора Сумської області провнесення змін до договору оренди земельної ділянки

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.04.14 розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Маркет" було відкладено на 24.04.14 на 12 год. 40 хв.

за участю представників сторін від:

прокурора: Бондарчук В.М. (посв. № 023013),

позивача: Дмитренко В.В. (дов. від 01.09.13),

відповідача: не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Маркет" звернулося з позовом до Сумської міської ради про внесення змін до укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки від 27.07.05, яка розташована в м. Суми, між вул. Харківською, просп. ім. М.Лушпи та вул. Д.Коротченка, площею 15,5960 га, на умовах наданих позивачем. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що орендована земельна ділянка має не обумовлені договором оренди недоліки, які перешкоджають її використанню за функціональним призначенням, а саме відсутність детального плану території. З огляду на що, на думку позивача, останній має право на звільнення від орендної плати за весь час, протягом якого земельна ділянка не може бути ним використана. При цьому позивач посилався на приписи статей 626, 762 Цивільного кодексу України, статей 188, 286 Господарського кодексу України, статей 30, 35, 36 Закону України "Про оренду землі", статей 1, 19, 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Рішенням Господарського суду Сумської області від 18.04.13, ухваленим суддею Левченко П.І., позов задоволено. Вмотивовуючи рішення суд виходив з доведеності матеріалами справи наявності не обумовлених договором оренди недоліків земельної ділянки, які перешкоджають її використанню за функціональним призначенням, а саме відсутність детального плану території земельної ділянки. При цьому суд керувався приписами статті 762 Цивільного кодексу України, статей 188, 286 Господарського кодексу України, статей 30, 35, 36 Закону України "Про оренду землі", статей 1, 19, 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Харківський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Бондаренко В.П. - головуючий, Ільїн О.В., Россолов В.В., за апеляційною скаргою заступника прокурора Сумської області постановою від 11.02.14 перевірене рішення місцевого господарського суду скасував, прийняв нове рішення, яким у позові відмовив. Вмотивовуючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції виходив з недоведеності позивачем необхідних умов, з якими закон пов'язує можливість внесення змін до спірного договору. Водночас апеляційним судом враховано те, що рішенням суду орендаря звільнено від сплати орендної плати за період до його постановлення, а відтак судом безпідставно здійснено регулювання земельних відносин за минулий період. При цьому керувався приписами статей 651, 653, 762 Цивільного кодексу України, статті 36 Закону України "Про оренду землі", статей 1, 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Маркет" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник зазначав: що в договорі оренди земельної ділянки від 27.07.05 не було вказано про наявність недоліків на земельній ділянці, що здавалась в оренду; ці недоліки перешкоджали використанню земельної ділянки; зазначені доводи апеляційним судом не враховані. При цьому посилається на порушення апеляційним судом приписів статей 651, 652, 654 Цивільного кодексу України, статей 28, 30, 36 Закону України "Про оренду землі".

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення прокурора та представника позивача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 27.07.05 між Сумською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Маркет" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами пункту 1.1. якого орендодавець надає, а орендар приймає земельну ділянку загальною площею 15,5960 га, що знаходиться в м. Суми, між вул. Харківською, просп. ім. М.Лушпи, вул. Д.Коротченка. Цільове призначення земельної ділянки - під будівництво житлової соціальної інфраструктури. Орендодавець гарантує, що зазначена земельна ділянка на момент укладення договору іншій особі не продана, не подарована, не відчужена іншим способом, не знаходиться в іпотеці, в спорі та під заставою не перебуває, не обмежена правами третіх осіб та не обмежена недоліками щодо її використання. Пунктом 2.1. договору передбачено, що земельна ділянка надається в оренду для будівництва житлової соціальної інфраструктури. Договір укладений терміном до 20.07.15 (пункт 2.2. договору). Зміна умов договору можлива за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується в судовому порядку (пункт 6.1. договору). Також судами установлено, що 24.12.12 ТОВ "Сервіс - Маркет" звернулося до Сумської міської ради щодо розгляду питання із внесення змін до договору оренди земельної ділянки, надавши три примірники проекту угоди, якою передбачити, що орендар звільняється від сплати орендної плати за весь час, протягом якого земельна ділянка не може бути ним використана для будівництва житлової соціальної інфраструктури за період з 01.01.12 до моменту затвердження Сумською міськрадою детального плану території м. Суми. Проте зміни до договору внесені не були, що і стало підставою для звернення Товариства з даним позовом. Як убачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Маркет" до Сумської міської ради про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 27.07.05 на умовах наданих позивачем. Підставою позову позивачем визначено наявність недоліків спірної земельної ділянки, що не були передбачені договором оренди і перешкоджають використанню земельної ділянки за договором.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до статей 651, 652 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зокрема, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. При цьому за приписами статті 653 Цивільного кодексу України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Відповідно до статті 36 зазначеного Закону орендодавець несе відповідальність за недоліки переданої в оренду земельної ділянки, що не були передбачені договором оренди і перешкоджають використанню земельної ділянки за договором. У разі виявлення таких недоліків орендар має право вимагати, зокрема, зменшення орендної плати або відшкодування витрат на усунення недоліків. Згідно з приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційна інстанція за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, апеляційним судом не установлено наявності визначених позивачем підстав, з якими закон пов'язує можливість внесення змін до спірного договору. При цьому апеляційним судом правомірно враховано, що наявність або відсутність детального плану території не свідчить про недоліки земельної ділянки. За таких обставин висновок апеляційного суду про відмову у позові визнається правомірним. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі господарськими судами. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими апеляційним судом обставинами та стосуються оцінки доказів, яка знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені апеляційним господарським судом на підставі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки апеляційного суду відповідають цим обставинам і при вирішені спору апеляційний суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення касаційної скарги і скасування постанови апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Маркет" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.02.14 у справі № 920/442/13 Господарського суду Сумської області залишити без змін.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Т. Гоголь

В. Швець