Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2016 року Справа № 916/287/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівМачульського Г.М. (доповідача), Кравчука Г.А., Полянського А.Г.,розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргуОдеської міської радина постановуОдеського апеляційного господарського судувід14.07.2015у справі№916/287/15-гГосподарського судуОдеської областіза позовомОдеської міської радидоФірми "Київ" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (ЛТД)третя особа на стороні позивача Департамент комунальної власності Одеської міської радитреті особи на стороні відповідача 1. Дочірнє підприємство "Компроміс" 2. Виробничо-торгівельна фірма "Галатея" у вигляді Дочірнього підприємствапроприпинення договору на право тимчасового користування землею на умовах орендиза зустрічним позовомФірми "Київ" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (ЛТД)доОдеської міської радипровнесення змін до договору

за участю

- позивача за первісним позовом: Чернова Г.А. (довіреність від 11.06.2015)- відповідача за первісним позовом: Поліщук А.В. (довіреність від 01.01.2016).

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Одеська міська рада (далі - позивач) просила припинити договір на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 20.11.2001, укладений між позивачем та Фірмою "Київ" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (ЛТД) (далі - відповідач), зареєстрований у книзі записів договорів на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) 12.12.2001 за №516/9.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що причини, у зв'язку з якими позивач надавав земельну ділянку відповідачу - перебування у його власності адміністративно-торгівельного будинку, змінилась, будинок перейшов у власність Дочірнього підприємства "Компроміс" (далі - третьої особи-1 на стороні відповідача), що є підставою відповідно до статті 31 Закону України "Про оренду землі" для припинення договору оренди землі.

У лютому 2015 року відповідач подав до господарського суду зустрічну позовну заяву, де просив внести зміни до договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди №516/9 від 20.11.2001 в частині зміни орендаря на Дочірнє підприємство "Компроміс" (третю особу-1 на стороні відповідача).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.04.2015 (суддя Щавинська Ю.М.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Будішевська Л.О., судді Мишкіна М.А.. Таран С.В.), в первісному та зустрічному позовах відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати вищевказані судові рішення в частині відмови у первісному позові та прийняти нове, про задоволення позову у цій частині, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 20.11.2001 між позивачем (Орендодавець) та відповідачем (Орендар) було укладено договір на право тимчасового користування землею на умовах оренди (зареєстрований у книзі записів договорів на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) 12.12.2001 за №516/9 (а.с.16-19), за умовами якого Орендодавець на виконання рішення Одеського виконкому №976 від 13.11.1998 та рішення Одеської міської ради № 2718-ХХІІІ від 15.10.2001 надає, а Орендар приймає у строкове, платне володіння та користування земельну ділянку, загальною площею 2963 кв.м, що знаходиться у м. Одесі, Жовтневому районі, на площі Грецькій під номером 1, за рахунок земель міста та згідно з планом земельної ділянки (додаток № 1), який є невід'ємною частиною договору. Зазначена земельна ділянка надається у володіння і користування Орендаря терміном на 49 років (до 13.11.2047) у тому числі: земельна ділянка площею 1665 кв.м - для експлуатації та обслуговування адміністративно-торгівельного будинку, а земельна ділянка площею 1298 кв.м - для благоустрою прилеглої території.

22.07.2002 між відповідачем, як продавцем, та третьою особою-1 на стороні відповідача, як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого продавець продав, а покупець купив 22/100 частини будівлі №1, площа Грецька у м. Одесі.

21.08.2002 між Виробничо-торгівельною фірмою "Галатея" (третя особа-2 на стороні відповідача), як продавцем, та третьою особою-1 на стороні відповідача, як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу 27/100 частини будівлі №1, площа Грецька у м. Одесі.

10.09.2002 між відповідачем, як продавцем, та третьою особою-1 на стороні відповідача, як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого продавець продав, а покупець купив 51/100 частини будівлі №1, площа Грецька у м. Одесі.

Судами встановлено, що будинок, який був у власності відповідача та у зв'язку із чим останньому позивач надавав земельну ділянку, перейшов у власність третьої особи-1 на стороні відповідача.

Позивач з огляду на перехід права власності на будівлю, яка знаходиться на орендованій земельній ділянці, до іншої особи, вважає, що у відповідності до норм чинного законодавства орендні правовідносини між ним, як власником земельної ділянки та відповідачем, як відчуджувачем об'єкту нерухомості, підлягають припиненню у судовому порядку, у зв'язку із чим і звернувся до суду з відповідним позовом.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про відмову у первісному та зустрічному позовах мотивував тим, що редакції норм Закону України "Про оренду землі" та Земельного кодексу України на час переходу права власності на будівлі до третьої особи-1 на стороні відповідача не передбачали автоматичного припинення договорів оренди землі; належним способом захисту свого права позивач повинен був обрати розірвання договору оренди; зустрічний позов також не забезпечує захист прав позивача за зустрічним позовом, а з боку Одеської міської ради не було допущено порушень інтересів позивача за зустрічним позовом в контексті вимог зустрічного позову.

У касаційній скарзі позивач, як на підставу неправильного застосування судами норм матеріального права, посилається на те, що суди неправильно не застосували до спірних правовідносин положення чинного законодавства.

Підстави для скасування судових рішень відсутні виходячи із наступного.

Відповідно до положень частини третьої статті 7 Закону України "Про оренду землі", чинної на час звернення у суд із даним позовом, до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Згідно статті 31 цього Закону у ті й же редакції, договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Станом на дату відчуження відповідачем приміщень - 22.07.2002 та 10.09.2002 Закон України "Про оренду землі" не містив наведених положень щодо припинення договору оренди земельної ділянки в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці, також не містив приписів про те, що договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Таким чином на час укладення відповідачем договорів купівлі-продажу приміщень, за якими він їх продав, договір оренди земельної ділянки не припинився, оскільки на час укладення таких договорів наведених положень чинного законодавства не існувало.

В подальшому, більше ніж через десять років, позивач звернувшись у суд з даним позовом просив припинити договір на право тимчасового користування землею на умовах оренди, обґрунтовуючи свої вимога наведеними нормами права.

Відповідно до приписів статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності (ч.1). Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи (ч.2). Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (ч.3).

Отже згідно цієї норми права положення законодавства про те, що договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці, регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності, та не можуть застосовуватись до відносин, які виникли до набрання ними чинності.

За вказаних обставин правильними є висновки судів про те, що у спірних правовідносинах, що виникли між сторонами, питання про дострокове припинення користування землею на умовах оренди вирішується шляхом пред'явлення позову про розірвання договору.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (п.8 абз.4).

Таким чином судами правильно застосовано норми матеріального права, тому підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Одеської міської ради залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 у справі Господарського суду Одеської області №916/287/15-г, залишити без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Г.А. Кравчук

А.Г. Полянський