Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2015 року Справа № 910/15164/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,розглянув касаційну скаргу ПАТ "Національний депозитарій України"на постановувід 23.12.2014 р. Київського апеляційного господарського суду у справі№910/15164/14 господарського суду міста Києваза позовомНаціональної комісії, що здійснює державне регулювання ринків у сфері фінансових послугдоПАТ "Національний депозитарій України"за участю третьої особи: Фонду державного майна Українипрозобов'язання звільнити приміщенняза участю представників:

позивача: Саакян Н.І., дов. від 11.02.2015 №518/11; Коваленко С.П., дов. від 24.11.2014 №9249/11;

відповідача: не з'явився;

третьої особи: Федоровський В.Г., дов. від 17.09.2014 №243;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 13.10.2014 (судді В. Босий, М. Літвінова, К. Полякова), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 (судді М. Яковлєв, П. Авдеєв, В. Куксов) позовні вимоги задоволено. Зобов'язано ПАТ "Національний депозитарій України" у триденний строк з дня набрання рішення законної сили, звільнити приміщення на другому та третьому поверхах у будинку №3 по вул. Бориса Грінченка в місті Києві. Судові рішення обґрунтовані закінченням строку оренди приміщень.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями ПАТ "Національний депозитарій України"- відповідач у справі, звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 13.10.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Скаржник вважає, що судами порушені приписи ст.ст. 43, 74, 84 ГПК України. Ним залишено без розгляду клопотання відповідача про витребування доказів, а саме акту приймання-передачі будівлі від Держкомфінпослуг до Нацкомфінпослуг, який є доказом переходу будівлі на баланс Нацкомфінпослуг і переходу до останнього прав та обов'язків наймодавця, доказ моменту переходу, а також як доказ передачі оригіналу договору оренди Нацкомфінпослуг як новому наймодавцю (арк.47-48). Фонд державного майна України погодився з позицією відповідача щодо чинності договору оренди, підтримавши внесення відповідних змін до договору оренди (лист від 06.09.2013 р. №10-16-11343).

В порушення вимог ст.43 ГПК України, суди попередніх інстанцій неповно і необ'єктивно дослідили обставини справи та докази на їх підтвердження, що призвело до прийняття незаконних судових рішень. Ним неправильно застосовані ст.ст. 316, 317, 326, 770, 781 ЦК України; Закон України "Про оренду державного та комунального майна" де зазначено, що в разі переходу права власності до інших осіб договір оренди зберігає чинність для нового власника.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

13.10.2003 року розпорядженням Кабінету Міністрів України № 601-р (яке є чинним станом на дату розгляду справи в апеляційній інстанції) розміщено Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України у будинку по вул. Б. Грінченка, 3, у м. Києві, передавши цей будинок разом з меблями, обладнаннями та іншим майном в її оперативного управляння.

Абзацом другим зазначеного розпорядження передбачено, що Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України надає у цьому будинку на умовах оренди приміщення для розміщення Національного депозитарію з оплатою фактичних витрат, пов'язаних з утриманням ним займаних площ.

25.11.2003 року між Національним депозитарієм України (орендар, відповідач) та Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України (орендодавець) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №41 (договір, 12-13).

Розділом 1 договору передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає в оренду приміщення другого та третього поверхів у будинку № 3 по вулиці Б.Грінченка, загальною площею 1061,1 кв.м. та вартістю, визначеною згідно експертної оцінки, здійсненої орендодавцем. Приміщення передається для розміщення центрального офісу Національного депозитарію України.

Відповідно до п. 4.1. договору орендодавець зобов'язується використовувати приміщення, що передані йому в оренду відповідно до призначення та умов цього договору. Своєчасно і в повному обсязі сплачувати плату за користування (п. 4.2. договору).

У п. 6.1. договору зазначено, що орендодавець зобов'язується передати орендарю в користування приміщення згідно з цим договором по акту приймання-передачі, який підписується одночасно з цим договором. Не вчиняти дій, які б перешкоджали орендарю користуватися приміщенням на умовах цього договору (п. 6.2. договору).

Пунктом 10.1 договору встановлено, що договір вступає у силу з дати підписання і дійсний впродовж терміну дії частини другої пункту першого розпорядження Кабінету Міністрів України № 601-з від 13.10.2003 року.

25.11.2003 року між сторонами було підписано акт прийому-передачі приміщення, в якому зазначено, що орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду приміщення загальною площею 1061,1 кв.м. на другому та третьому поверхах будинку № 3 по вул. Б. Грінченка (а.с. 14).

Указом Президента від 23.11.2011 року № 1069 визначено ліквідувати Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України.

Відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 08.02.2014 року внесено запис № 10741110015021200 про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи - Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, код ЄДРПОУ - 26297477 (а.с. 15).

Указом Президента від 23.11.2011 року № 1070 утворено Національну комісію, що здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг (позивач).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.10.2012 року № 811-р будівлю по вул. Б. Грінченка, 3 у м. Києві, як об'єкт державної власності, віднесено до сфери управління позивача (а.с. 20).

13.06.2014 року позивач вручив відповідачу під розписку вимогу № 4875/11-11 від 12.06.2014 року про звільнення займаних відповідачем приміщень на другому та третьому поверхах будинку № 3 по вул. Б. Грінченка у місті Києві до 01.07.2014 року та передати їх позивачу шляхом підписання акта приймання-передачі (а.с. 21-22).

24.06.2014 року позивач повторно направив відповідачу вимогу про звільнення приміщень (а.с. 23).

У відповідь на зазначені вимоги 27.06.2014 року відповідачем було направлено лист № 1249/09, в якому зазначено, що відповідач готовий вжити всіх необхідних заходів щодо врегулювання орендованих відносин з користування приміщеннями шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди від 25.11.2003 року (а.с. 24-26).

Національна комісія, що здійснює державне регулювання ринків у сфері фінансових послуг звернулась до господарського суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій" про зобов'язання звільнити приміщення.

У разі якщо пункти договору не містять випадку припинення його дії внаслідок ліквідації орендодавця, то вказаний випадок передбачений приписами Цивільного кодексу України Закону України "Про оренду державного так комунального майна", а за змістом п. 10.3 договору взаємовідносини сторін, не врегульовані цим договором, регулюються чинним законодавством України та Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

З 08.02.2014 року орендодавець за договором (Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України) припинився як юридична особа, а відтак за змістом норм чинного законодавства України припинилися всі правовідносини за його участю.

Щодо твердження відповідача про те, що оскільки термін дії частини другої пункту першого розпорядження Кабінету Міністрів України № 601 від 13.10.2003 року не закінчився, то не закінчився строк дії договору, суди попередніх інстанцій до уваги не взяли з огляду на наступне.

Як було зазначено вище, договір оренди припиняється у разі настання випадків, визначених, зокрема: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.

Оскільки, судом було встановлено, що Указом Президента України №1069/11 від 23.11.2011 р. "Про ліквідацію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України" Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України ліквідовано без створення правонаступника, то договір є припиненим на підставі ч. 2 ст. 781 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного так комунального майна".

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, розпорядженням Кабінету Міністрів України № 811-р від 24.10.2012 року будівлю по вул. Бориса Грінченка, 3 у м. Києві було віднесено до сфери управління Комісії.

Тобто, власником спірного нерухомого майна є держава, а передання його до сфери управління позивача не свідчить про виникнення у нього права власності на таке майно, що виключає можливість застосування у даному випадку приписів ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а саме: у разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права і обов'язки за договором оренди.

Договір оренди будівлі по вул. Бориса Грінченка, 3 у м. Києві повинен укладатись з Фондом державного майна України, однак доказів підписання такого договору представником відповідача не надано.

Щодо договору від 28.05.2014 року (а.с. 61-66), то він Фондом державного майна України не підписаний, а тому у відповідача відсутні підстави для перебування у будівлі по вул. Бориса Грінченка, 3 у м. Києві.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.1 ГПК України організації мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що розпорядженням Кабінету Міністрів України №811-р від 24.10.2012 р. будівлю по вул. Б. Грінченка, 3 у м. Києві, яка є об'єктом державної власності, віднесено до сфери управління Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Договір оренди нежитлового приміщення від 25.11.2003, на підставі якого відповідач займав спірне приміщення, припинив свою дію у зв'язку з ліквідацією орендодавця - Державної комісії з регулювання ринків та фінансових послуг. Суди дійшли висновку що у відповідача відсутні правові підстави для зайняття цих приміщень.

Між іншим, вперше відповідач зайняв спірне приміщення не самовільно, а по розпорядженню Кабінету Міністрів України №601-р від 13.10.2003 р. і, як вказали суди попередніх інстанцій, це розпорядження є чинним. В матеріалах справи відсутні відомості що воно скасовано. Натомість КМУ видало ще одне розпорядження №811-р від 24.10.2012 р. Розпорядження Кабінету Міністрів України впливають на діяльність ПАТ "Національний депозитарій України", але суди не залучили Кабінет Міністрів до розгляду справи і не з'ясували де повинна розташовуватися ця організація.

Крім цього, суди не з'ясували в чому полягає порушення прав позивача, який об'єм прав щодо спірних приміщень надав йому власник майна. Суди вказали лише, що передання його до сфери управління позивача, не свідчить, що у останнього виникло право власності на будинок.

Слід зазначити, щодо питання оренди державного майна, то відповідно до п. 5 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" встановлений вичерпний перелік орендодавців державного майна, зокрема: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном; державне підприємство із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами; підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна.

Але в даному випадку позов пред'явлений про звільнення приміщення товариством, яке не перебуває у договірних відносинах з позивачем щодо оренди приміщень. Статтею 785 ЦК України зазначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана. Суди не з'ясували, кому у даному випадку відповідач зобов'язаний повернути об'єкт оренди.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій передчасно задовольнили вимоги про звільнення приміщень. Крім цього, заслуговують уваги доводи касаційної скарги про порушення вимог ст.84 ГПК України щодо відсутності в описовій частині рішення клопотання відповідача про витребування доказів у справі, а також результати розгляду цього клопотання.

Водночас, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про порушення судами ст. 770 ЦК України (правонаступництво у разі зміни власника речі, переданої у найм) та ст. 781 ЦК України (припинення договору найму) як такі, що не знайшли свого підтвердження.

Колегія суддів зазначає, що правильність застосування судами вказаних скаржником норм ст.ст. 316,317,326 ЦК України буде перевірено після дослідження і правової оцінки обставин та доказів у справі вказаних вище, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій допущено порушення норм процесуального права, а саме: ст.ст. 27,43,84 ГПК України.

Пунктом 11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 №11 "Про деякі питання застосування розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України" встановлено, що недодержання судом першої або апеляційної інстанції ст.ст. 47,43 ГПК України процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування прийнятих у справі судових актів.

Згідно зі ст.11110 ГПК України колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення господарського суду м. Києва від 13.10.2014 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

При повторному розгляді необхідно залучити до участі у справі Кабінет Міністрів України та Регіональне відділення ФДМ України у м. Києві. З'ясувати в чому полягає порушення прав позивача, який об'єм прав щодо спірних приміщень надав йому власник майна. До встановлених обставин справи слід застосувати норми права, що регулюють спірні правовідносини, розглянути спір в межах заявлених предмета і підстав позову. Врахувати усе викладене вище. Винести законне, обґрунтоване рішення суду.

Керуючись ст.ст. 1115 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, - Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ "Національний депозитарій України" задовольнити частково.

Рішення господарського суду м. Києва від 13.10.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Головуючий, суддяВ. Овечкін Судді:Є. Чернов В. Цвігун