Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2014 року Справа № 911/2144/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіДерепи В.І.суддів :Грека Б.М., - (доповідача у справі), Палія В.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 27.11.13у справі№911/2144/13господарського судуКиївської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПриватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль"простягнення сумиза участю представників від:позивачане з'явилися, були належно повідомлені,відповідачаСамелюк Т.А. (дов від 15.01.13)

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"звернулося до господарського суду Київської області з позовом про стягнення із Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль" 0,01 грн. основного боргу, 140 286,90 грн. інфляційних втрат, 61 631,42 грн. - 3% річних, 308 157,09 грн. пені, та 554 746,58 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду Київської області від 17.09.13 (суддя Подоляк Ю.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.13 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Чорної Л.В., суддів: Смірнової Л.Г.,

Тищенко О.В.), припинено провадження у справі в частині вимог про стягнення 0,01 грн. основного боргу, решта позовних вимог задоволена частково: стягнуто відповідача на користь позивача 61 631,42 грн. 3% річних, 77 039,27 грн. пені, 138 686,65 грн. штрафу, 18 490,70,70 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено. При цьому судами зменшено неустойку (пеню та штраф), належну до стягнення, на 75% на підставі ч.1 ст.233 ГК України.

Частково не погоджуючись із рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати у частині зменшення розміру неустойки. Свої доводи скаржник обґрунтовує прийняттям зазначених актів з порушенням норм матеріального права (ст.233 ГК України, ст.ст.224, 258, 549-551 ЦК України) та процесуального права (ст.ст.43, 83 ГПК України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 05.07.12 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та ПрАТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль" укладений договір купівлі-продажу природного газу за №214-р-ПР, за умовами якого продавець зобов'язується передавати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію ст.10 ЗУ "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору (п.1.1 договору).

На виконання умов договору позивач у період з серпня 2012 року по листопад 2012 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 321 808 148,41 грн.

Позивач здійснював розрахунки з порушенням дисципліни розрахунків (заборгованість 0,01 грн. сплатив під час розгляду справи, тому провадження у справі в цій частині позовних вимог припинено), за що позивачем нараховано, а судами стягнуто з нього 61 631,42 грн. 3% річних на підставі ст.625 ЦК України. Судові акти у частині припинення провадження, та у частині вирішення спору про стягнення інфляційних та 3% річних сторонами не оскаржуються, а тому не перевіряються судом касаційної інстанції та підлягають залишенню без змін.

Окрім цього, позивач на підставі п.7.2 договору просив стягнути з відповідача за прострочення оплати поставленого природного газу понад 30 днів штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу, який за розрахунком позивача за прострочення зі сплати 7 924 951,21 грн. за загальний період з 15.12.12 по 14.01.13 складає 554 746,58 грн.

Неустойку визнано судами правомірною, втім, її розмір зменшено на 75% на підставі ст.233 ГК України, оскільки порушення зобов'язання відповідачем допущено у зв'язку з тяжким фінансовим становищем, яке виникло з причин, які від нього не залежали, а саме різницею у тарифах, яка виникла через невідповідність тарифів на теплоенергію розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво; невиконання населенням та бюджетними організаціями зобов'язань по оплаті наданих послуг.

Судові акти оскаржуються позивачем у частині зменшення пені. При цьому скаржник вказує на те, що судами безпідставно використано такі свої права, оскільки невірно оцінені обставини щодо матеріального становища боржника, як виняткові.

Колегія суддів Вищого господарського суду України підтримує правову позицію судів з огляду на наступне. Відповідно до положень ч.ч.1,3 ст.ст.509, ст.ст.526, 629 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Кодексом також передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (ч.2 ст.551 ЦК України). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч.3 ст.551 ЦК України).

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст.3, ч.3 ст.509 та ч.ч.1-2 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

У даному випадку п.7.2 договору передбачено стягнення з відповідача як пені у максимальному розмірі, так і штрафу, що свідчить про завищений розмір неустойки, яка є непомірною для відповідача, тим більше, що він повністю розрахувався за отриманий газ.

Пунктом 1 ст.233 ГК України, який кореспондується з ч.3 ст.551 ЦК України, закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. У даному випадку судами правомірно взято до уваги як відсутність на момент винесення рішення заборгованості у відповідача перед позивачем, так і непомірний розмір штрафних санкцій, який не кореспондується зі збитками кредитора, що могли бути завдані прострочкою оплати, дотриманий баланс інтересів сторін та правомірно зменшено розмір неустойки.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.11.13 у справі №911/2144/13 залишити без змін.

Головуючий - суддя В. І. Дерепа

Судді Б. М. Грек

В. В. Палій