Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2014 року Справа № 904/3187/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В.,суддів :Бакуліної С.В. (доповідач), Мачульського Г.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиФізичної особи - підприємця ОСОБА_4на постановувід 17.11.2014 Дніпропетровського апеляційного господарського судуу справі№ 904/3187/14господарського суду Дніпропетровської областіза позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_5доФізичної особи - підприємця ОСОБА_4третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаТовариство з обмеженою відповідальністю "Ретал Дніпро"простягнення 11 607,93 грнв судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача: від третьої особи:не з'явились не з'явились не з'явились

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Ярошенко В.І.) від 21.07.2014 у справі № 904/3187/14, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Кузнецова І.Л., судді - Антонік С.Г., Сизько І.А.) від 17.11.2014 позов задоволено повністю; стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 штраф у розмірі 11 607,93 грн, витрати на оплату послуг адвоката у сумі 3 300 грн та 1 827 грн судового збору.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.61 Конституції України, ч.1 ст.230, ч.4 ст.232 ГК України, ст.11, ч.3 ст.13, ч.1 ст.207, ч.4 ст.212, ч.4 ст.612, ст.654 ЦК України, ч.1 ст.194, ст.199, ч.4 ст.335 Митного кодексу України, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ч.10 ст.20, ч.7 ст.53 Закону України "Про автомобільний транспорт", ч.3 ст.47, ст.142 Статуту автомобільного транспорту УРСР, п.2.4 Положення № 88, п.3.1, п.п.4.1.2, п.4.2, п.6.3, п.6.4, п.9.2 Договору, ст.ст.4-2, 4-3, 4-4, 33, 34, 36, 38, 43, 84 ГПК України.

Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_5 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення штрафу у розмірі 11 607, 93 грн за несвоєчасне завантаження автотранспортного засобу та понаднормативний простій автомобілю на підставі п.6.3, п.6.4 Договору №01-05.02.2014 р.

Судами встановлено таке.

05.02.2014 Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (експедитором) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 (перевізником) укладено договір № 01-05.02.2014 р., на підставі якого перевізник зобов'язався за винагороду, від свого імені, але в інтересах і за рахунок експедитора організувати перевезення вантажів експедитора у міжнародному автомобільному сполученні, а також на території СНД (надалі Договір).

Згідно з п.2.2 Договору на кожне окреме перевезення оформлюється заявка, яка містить опис умов і особливостей конкретного перевезення і є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.2.3 Договору підтвердженням факту надання перевізником зазначеної у заявці послуги є копія товарно-транспортної накладної з відмітками вантажовідправника, перевізника, одержувача вантажу та митних органів.

П.п.3.1, 3.2 Договору передбачено, що експедитор інформує перевізника про перевезення не пізніше ніж за 48 годин до його початку згідно з заповненою заявкою, яка вважається переданою експедитором по Е-meil або по факсимільному зв'язку чи по скайпу та прийнятою перевізником до виконання якщо вона заповнена належними чином, підписана представниками сторін та скріплена печатками. Перевізник передає експедитору факсом або по Е-meil чи по скайпу письмове підтвердження прийняття заявки та договору до виконання із зазначенням реєстраційних номерів фрахтуємого транспорту та негайно приступає до виконання своїх обов'язків, тобто до завантаження вантажу та перевезення згідно з заявкою.

П.п.4.1.2, п.4.1.5, п.4.1 Договору встановлено обов'язок перевізника негайно інформувати експедитора за телефонами, указаними в заявці про всі ускладнення, що виникли в процесі завантаження, митного оформлення, транспортування і розвантаження вантажу, у тому числі, про вимушені затримки транспортних засобів на шляху прямування, аваріях та інших випадках, що перешкоджають своєчасній доставці. Своєчасно інформувати експедитора про виникнення простою транспортного засобу.

Відповідно до п.6.3 Договору у разі ненадання вантажу або несвоєчасного завантаження автотранспортного засобу до перевезення вантажу протягом 24 годин з моменту прибуття автотранспорту на завантаження перевізник має право вимагати від експедитора сплати штрафу в сумі, що становить еквівалент 100 євро по території Європи, 100 євро по території України (за курсом Національного банку України на дату настання відповідальності сторін), за таких обставин перевізник має право відмовитися від виконання даного перевезення за відповідною заявкою, при цьому штрафні санкції до перевізника не застосовуються.

В п.6.4 Договору сторонами узгоджено, що за понаднормовий простій транспортного засобу перевізника експедитор зобов'язаний сплатити перевізнику за кожен розпочатий день такого простою штраф в розмірі 100 євро по території Європи та 80 євро за кожен розпочатий день на території України (за курсом Національного банку України на дату настання такої події).

Згідно з п.9.2 Договору за угодою сторін всі документи, які були передані по Е-meil або по факсимільному зв'язку чи по скайпу, всі копії цього договору та копії додаткових документів, заявка та інші, доповнення в будь-якій письмовій формі мають повну юридичну силу і прирівнюються до оригіналів примірників. За згодою сторін будь-яка сторона експедитор або перевізник може з копіями документів звернутися до суду у разі виникнення спірних питань.

Виходячи з умов договору, відповідач направив позивачу заявку №1 від 05.02.2014 на транспортне-експедиційне обслуговування при перевезенні вантажів у міжнародному автомобільному сполученні.

При цьому найменування вантажу вказано відповідачем як "барвник на палетах - НЕ ADR 20 палет), вагою 6 тон не більше, дата навантаження - 11.02.2014, адреса навантаження - 20010 Pogliano Milanese MI, Via Lainate,26 Clariant Masterbatches, вантажовідправник - Clariant Masterbatches, згідно з СМR, вантажоотримувач - ТОВ "Ретал Дніпро", нормативний простий: на митних переходах для оформлення документів - 12 годин з моменту подачі автомобіля; при навантаженні, митні процедури включно - 48 годин (24години - на навантаження автомобіля, 24 години - на розмитнення автомобіля).

Запропоновані відповідачем умови перевезення вантажу узгоджені позивачем.

На виконання заявки №1 від 05.02.2014 автомобіль позивача прибув на місце навантаження 10.02.2014 о 12год.15хв., що підтверджується відміткою у контрольному листі до подорожнього листа №35884 від 13.01.2014.

Проте, згідно з міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) А№000081 автомобіль позивача навантажено за адресою 20010 Pogliano Milanese MI, Via Lainate,26 Clariant Masterbatches 19.02.2014.

На пограничний перехід зі сторони Угорщини "Zahonу" автомобіль позивача прибув 21.02.2014, на якому о 18год.20хв. було здійснено зважування цього автомобіля.

21.02.2014 автомобіль прибув на пограничний перехід в Україні "Тиса", на якому зважування почалося о 22год.11хв.

Матеріали справи свідчать і про те, що у перепустці ЕЕ№11000000/2014/904524 попередньо зазначена вага вантажу, який перевозився на підставі заявки №1 від 05.02.2014, складала 5600кг. За результатами зважування така вага дорівнювала 6000кг, у зв'язку з чим, третьою особою була складена перепустка ЕЕ №1100000002014 9044664, а митне оформлення вантажу відповідно до штампу Чопської митниці закінчено позивачем 22.02.2014 о 10год.38хв.

Викладені обставини слугували визначальними для звернення фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 з позовом до господарського суду про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 штрафу за несвоєчасне завантаження автомобіля в сумі 1 169,39 грн, яка розрахована згідно з п.6.3 Договору, штрафу за понаднормовий простій автомобіля на території Італії в сумі 9 470,47 грн та на території України в сумі 968,07 грн, які розраховані на підставі п.6.4 Договору.

Розрахунки сум штрафів виконані позивачем, виходячи з узгодженого сторонами в заявці №1 від 05.02.2014 нормового простою автомобіля при навантаженні у 24 години, граничного строку навантаження - 12.02.2014, дати фактичного навантаження - 19.02.2014, понаднормового простою автомобіля в період з 13.02.2014 по 20.02.2014, тобто протягом 8 днів, а також з нормового простою автомобіля на погран/переходах, який складає 12 годин та з понаднормового простою внаслідок затримки у митному оформленні документів 22.02.2014, тобто 1 день.

Колегія суддів погоджується з висновком судів про задоволення позовних вимог, виходячи із такого.

Ст.929 Цивільного кодексу України (Кодекс) передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно з ч.1 ст.6, ч.1 ст.627 Кодексу сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним підставам цивільного законодавства; сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Встановлені судами обставини засвідчують, що правовідносини сторін виникли з господарського договору, за яким перевізник здійснив перевезення вантажу, організоване експедитором за договором.

Ст.ст.525, 526 названого Кодексу встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Ст.611 Кодексу передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст.629 Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За оцінкою судів матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасного навантаження автомобіля позивача, його простій на території Італії протягом 8 днів та його простій на території України понад 12 годин, тому нарахування позивачем штрафу за несвоєчасне завантаження автомобіля, а також за понаднормовий простій на територіях Італії та України у вказаних вище сумах є обґрунтованим.

Доводи касаційної скарги з посиланням на приписи ст.142 Статуту автомобільного транспорту УРСР не приймаються до уваги, оскільки унормовують правовідносини щодо порушення зобов'язань, що випливають з перевезень, проте сторонами спору не укладалось договору перевезення вантажу.

Посилання скаржника на неналежність такого доказу як подорожній лист №358844, касаційна інстанція вважає помилковим, оскільки визнання нечинним наказу Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 №488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля", що вбачається з наказу Міністерства інфрастуктури України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 10.12.2013 року №1005/1454, лише засвідчує, що "Подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні", ф. № 1 (міжнародна) є формою необов'язковою до використання. Тому за оцінкою судів належний і допустимий доказ - подорожній лист № 35884 від 13.01.2014 серія 02 ААВ містить відмітки про прибуття автомобіля позивача на місце навантаження 10.02.2014 та про вибуття з даного місця 19.02.2014, які завірені штампами підприємства вантажовідправника та документально скаржником не спростовані.

Доводи скаржника про направлення позивачу 10.02.2014 пропозиції з повідомленням про затримку навантаження автомобіля, яка мала бути 11.02.2014, прийняття відмови від заявки зі сплатою штрафу та перенесення дати навантаження на 19.-20.02.2014, правомірно визнані судами необґрунтованими, оскільки відповідно до ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, проте докази узгодження з позивачем змін до заявки №1 від 05.02.2014 в частині перенесення дати навантаження на 19.-20.02.2014 відповідачем судам не представлені.

Посилання в скарзі на ненадання оцінки даним тахометра не приймається до уваги, оскільки відповідно до ст.20 Закону України "Про автомобільний транспорт" тахограф це контрольний прилад реєстрації режимів праці та відпочинку водіїв, а тому не є належним доказом, яким може підтверджуватись факт несвоєчасного завантаження вантажу та понаднормативного простою.

Доводи про залежність реалізації права на стягнення штрафу відповідно до п.6.3 Договору від події відмови від виконання перевезення є безпідставними тому, що вказаним пунктом договору передбачено право перевізника на таку відмову, а не його обов'язок.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.11.2014 у справі № 904/3187/14 залишити без змін.

Головуючий-суддя К.Грейц

Судді С.Бакуліна

Г.Мачульський