Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2015 року Справа № 912/3413/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. -головуючого, Ємельянова А.С., Ковтонюк Л.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській областінапостанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.02.2015у справі№912/3413/14 господарського суду Кіровоградської областіза позовомОлександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській областідовідкритого акціонерного товариства "Олександрійський комбінат хлібопродуктів",третя особа,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головне управління державного казначейства України у Кіровоградській області в особі Олександрійського управління Державної казначейської служби України Кіровоградської області,простягнення 1 571 151,00грн.,

представники сторін у судове засідання не з'явилися

У С Т А Н О В И В:

Починаючи з 1995 року закупівля зерна і сортового насіння у сільгоспвиробників для держконтракту і держзамовлення проводились за рахунок наданих державою бюджетних позичок, правовідносини щодо яких врегульовані, зокрема, постановами Кабінету Міністрів України "Про задоволення державних потреб у сільськогосподарській продукції на 1996 рік" від 12.03.1996 № 323, та "Про задоволення державних потреб у зерні в 1997 році" від 04.02.1997 № 124.

З метою виконання зазначеної постанови, спільним наказом Міністерства фінансів України та Міністерства сільського господарства і продовольства України від 11.04.1996р. № 72/113, зареєстрованого Міністерством юстиції України 04.06.1996р. за № 265/1290, затверджено Порядок надання і повернення бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна, елітного і сортового насіння за державним замовленням 1996 року.

Відповідно до зазначеного Порядку, безвідсоткова бюджетна позичка надавалась фінансовим відділенням державного казначейства за трьохсторонніми угодами, укладеними цими органами з заготівельним (переробним) підприємством та сільгосптоваровиробником.

Із наявних у матеріалах справи договорів убачається, що відділення казначейства надає товаровиробнику бюджетну позичку в певній грошовій сумі; товаровиробник зобов'язується закласти до 1 вересня 1996 року в державні ресурси продовольче зерно в кількості, що відповідає сумі отриманого авансу; при невиконанні товаровиробником умов договору, зазначених у п. 4.1. відділення казначейства має право безспірного стягнення з нього заборгованості по виданому авансу із застосуванням штрафних санкцій у вигляді пені - 0,5 відсотків від суми заборгованості за кожен день прострочки і зарахувати ці кошти в доход Державного бюджету (п.п. 1.1., 4.1., 6.1. договорів).

Посилаючись на те, що за відповідачем рахується заборгованість з бюджетної позики за 1996 рік у розмірі 1 330 600,00 грн., за 1995 рік у розмірі 240 551,00 грн., наданої на підставі постанови КМУ від 31.05.1995 №370 "Про стан підготовки до збиральних робіт і формування державного контракту на закупівлю зерна у 1995 році" заготівельним та переробним підприємствам та організаціям для фінансування держконтракту 1995 року на зерно та згідно постанови КМУ від 12.03.1996 р. №323 "Про задоволення державних потреб у сільськогосподарської продукції на 1996 рік" на закупівлю зерна, елітного і сортового насіння за державним замовленням 1996 року, яка не була повернута, позивачем заявлено відповідний позов. Свої вимоги обґрунтовували посиланнями на норми частини 9 статті 17 Бюджетного кодексу України та статті 22 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" тим, що 01.07.2003 між Олександрійським відділом держаного казначейства та ВАТ Олександрійське КХП підписано акт звірки, відповідно до якого ВАТ "Олександрійське КХП визнало заборгованість в сумі 240 508,00 грн. за бюджетним кредитом 1995 року та в сумі 1 331 100,00 грн. за бюджетним кредитом 1996 року.

27.11.2014 рішенням господарського суду Кіровоградської області (суддя Колодій С.Б.), залишеним без змін 09.02.2015 постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (судді: Березкіна О.В. - головуючий, Дармін М.О., Чус О.В.) у позові відмовлено повністю, мотивуючи недоведеністю його вимог.

У касаційній скарзі Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області посилалися на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, тому просили скасувати рішення та постанову, справу направити для нового розгляду до суду першої інстанції.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення вимог скарги виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суди обох інстанцій виходили з того, що позивач не довів, належними та допустимими доказами, а саме, первинними документами (бухгалтерськими або банківськими документами) перерахування відповідачу і отримання останнім спірної суми бюджетної позики на підставі вищезазначених договорів, також зазначили, що акти приймання-передачі заборгованості, акти звірки та протоколи, не можуть бути належними доказами отримання відповідачем бюджетної позики.

Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитися з указаними висновками судів і вважає їх недостатньо обґрунтованими та передчасними.

У відповідності до вимог статті 84 ГПК України судове рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення не відповідають.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

У підтвердження позовних вимог Олександрійською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області долучено до матеріалів справи докази, що підтверджують наявність бюджетної заборгованості відповідача, зокрема: акт звірки складений між "Александрийский ОГК" та "Александрийский КХБ", інвентаризаційний акт, розшифровка дебіторської заборгованості ВАТ "Олександрійське КХП" за 1995 рік, розшифровка дебіторської заборгованості ВАТ "Олександрійське КХП" за 1996 рік, довідка про заборгованість ВАТ "Олександрійське КХП" за 1995 рік, довідка про заборгованість ВАТ "Олександрійське КХП" за 1996 рік, 16-ть договорів укладених у 1996 році, акти №1, №9, №10, №13, №16 про передачу приймання заборгованості по бюджетній позичці наданій заготівельним підприємствам для авансування закупівлі зерна за державним замовленням 1996 року.

Відхиляючи вказані докази, суди у порушення вимог ст. 43 ГПК України дійшли помилкового та передчасного висновку щодо недоведеності заявлених вимог, оскільки надані докази не взяли до уваги. Проте відхилити докази суд має право лише з причин визнання їх недостовірними, чого зроблено не було ні місцевим, ні апеляційним господарськими судами.

Із змісту рішення господарського суду Кіровоградської області від 27.11.2014 і постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.02.2015 убачається, що справа розглядалася як без представника позивача так і без представника відповідача. Відсутні серед матеріалів справи і заперечення щодо позовних вимог. Із урахуванням конкретних обставин справи не вирішувалось, у відповідності до вимог ст. 65 ГПК України питання про визнання судом явки представників сторін у засідання господарського суду обов'язковою, що призвело до неповноти встановлення фактичних обставин справи.

За таких обставин, рішення обох інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи для нового розгляду, під час якого господарському суду необхідно всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, встановити дійсні права та обов'язки сторін, і в залежності від установленого правильно застосувати норми матеріального та процесуального права, якими урегульовано спірні правовідносини, та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області задоволити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.02.2015 та рішення господарського суду Кіровоградської області від 27.11.2014 скасувати, а справу № 912/3413/14 направити для нового розгляду до суду першої інстанції.

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Суддя А.С. Ємельянов

Суддя Л.В. Ковтонюк