Історія справи

Постанова ВГСУ від 23.02.2016 року у справі №917/1656/15
Постанова ВГСУ від 09.11.2016 року у справі №917/1656/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2016 року Справа № 917/1656/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е.,суддівКорнілової Ж.О., Чернова Є.В.,за участю представників:позивача - Кравцов І.В.відповідача-1 відповідача-2- не з'явився, - Прокоп'єв К.Є.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Новаагро Україна"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 17.11.2015у справі№917/1656/15 за позовомТОВ "Новаагро Україна"до1.ТОВ "Інет-Груп"; 2.ТОВ Агропромислова асоціація "Агросвіт"простягнення 3352445,78 грн. заборгованостівстановив:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 07.10.2015 (суддя Кульбако М.М.) позов задоволено шляхом стягнення з ТОВ Агропромислова асоціація "Агросвіт" на користь ТОВ "Новаагро Україна", як нового кредитора, 3302445,78 грн. заборгованості відповідача-2 за договором підряду №01/10 від 01.10.2014, право вимоги якої було відступлено позивачу первісним кредитором (ТОВ "Юг-Агродар") на підставі договору від 02.06.2015 №2-ВПВ. Прийнято відмову ТОВ "Новаагро Україна" від позовних вимог до ТОВ "Інет-Груп" (поручителя) в порядку ст.ст.22,78 ГПК України.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.11.2015 (судді: Сіверін В.І., Терещенко О.І., Тихий П.В.) рішення скасовано та прийнято нове рішення про відмову в позові до відповідача-2 повністю з мотивів недійсності вимоги, переданої позивачу первісним кредитором за договором про відступлення права вимоги від 02.06.2015 №2-ВПВ. Припинено провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача-1 (ТОВ "Інет-Груп") на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України у зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині.

ТОВ "Новаагро Україна" в поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог, прийняти нове рішення про стягнення 3352445,78 грн. основного боргу з відповідача-2, посилаючись на порушення та неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.513,516,517,518,526,538,638,853,882,883 ЦК України та ст.ст.28,101,105 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що підтвердженням виконання підрядником робіт в повному обсязі на суму 4419796,57 грн. є акт №1 приймання виконаних будівельних робот за жовтень 2014р., який 31.10.2014р. був підписаний сторонами договору підряду без будь-яких зауважень, претензій та недоліків.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників позивача та відповідача-2, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ТОВ Агропромислова асоціація "Агросвіт" з передачею справи в цій частині позову на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду з наступних підстав.

Скасовуючи первісне рішення та приймаючи нове рішення про відмову в позові до відповідача-2, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

1 жовтня 2014 року між ТОВ Агропромислова асоціація "Агросвіт" (замовником, відповідачем-2) та ТОВ "Юг-Агродар" було укладено договір підряду №01/10, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується на власний ризик виконати в порядку та на умовах договору роботи по облаштуванню автодоріг та площадок із асфальтобетону, які виконуються згідно з кошторисом на виконання робіт.

31.10.2014 року між ТОВ АПА "Агросвіт" та ТОВ "Юг-Агродар" підписано акт №1 приймання виконаних будівельних робот за жовтень 2014 року на суму 4419796,57 грн.

02.06.2015 року між ТОВ "Юг-Агродар" та ТОВ "Новаагро Україна" був укладений договір про відступлення права вимоги №2-ВПВ, за умовами п.п.1.1,1.2,1.4,1.5 якого ТОВ "Юг-Агродар" відступає право грошової вимоги, а ТОВ "Новаагро Україна" набуває право грошової вимоги до ТОВ "Агросвіт" на підставі договору підряду №01/10 від 01.10.2014. Право вимоги переходить до нового кредитора з моменту підписання цього договору. Загальний розмір права вимоги, зокрема, включає суму з оплати виконаних робіт в розмірі 3352445 грн.

В свою чергу, ТОВ "Інет-Груп" відповідно до договору поруки від 03.06.2015 виступило поручителем по виконанню ТОВ АПА "Агросвіт" своїх зобов'язань перед ТОВ "Новаагро" за договором підряду №01/10 від 01.10.2014 на суму 50000 грн.

Договір скріплений підписами осіб, які діяли від імені ТОВ "Новаагро Україна" та ТОВ "Юг-Агродар" як директори та печатками сторін. Отже, договір відступлення права вимоги №2-ВПВ від 02.06.2015 ТОВ АПА "Агросвіт" не укладало.

Апеляційна інстанція зазначила, що у договорі відступлення права вимоги №2-ВПВ від 02.06.2015 грошова сума у розмірі 3352445,78 грн., яка визначена у п.1.3. договору та була відступлена позивачу як оплата за виконані роботи, не ґрунтується на жодному первинному документі, а у договорі немає посилання на документальну підставу виникнення цієї заборгованості.

В матеріалах справи наявний акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2014 року на суму 4419796,57 грн., однак, відсутні докази формування заборгованості у розмірі 3352445,78 грн., вказаної у договорі відступлення права вимоги.

Твердження суду першої інстанції, що вказана заборгованість сформувалась шляхом часткової сплати ТОВ АПА "Агросвіт" суми у розмірі 1067350,79 грн., не знайшло свого підтвердження у матеріалах справи.

Вказане також підтверджується актом приймання-передачі документів від 02.06.2015, в якому, серед іншого, зазначений акт №1 прийомки виконаних будівельних робіт, однак, відсутня передача платіжних документів на суму 1067350,79 грн.

Позивач посилається на виникнення у нього права грошової вимоги у розмірі 3352445,78 грн. на підставі договору підряду №01/10 від 01.10.2014 у зв'язку з виконанням робіт.

Відповідно до п.1.1 договору підряду №01/10 від 01.10,2014 підрядник (первісний кредитор, ТОВ "Юг-Агродар") зобов'язався виконати роботи по облаштуванню автодоріг та площадок із асфальтобетону, які виконуються згідно кошторису за адресою: Харківська обл., Чугуївський р-н, сел. Залізничне, вул. Перемоги, 1.

Пунктом 3.3 договору підряду передбачено, що оплата за договором здійснюється після повного виконання підрядником всіх своїх обов'язків за договором, що підтверджується підписанням двостороннього акту виконаних робіт.

З матеріалів справи вбачається, що первинні документи про виконання договору підряду № 01/10 від 01.10.2014, виконавча і робоча документація, проектна документація та документи про прийняття закінченого будівництвом об'єкту до експлуатації, які підтверджують реальне виконання первісним кредитором (ТОВ "Юг-Агродар") своїх зобов'язань з виконання робіт за договором підряду перед ТОВ АПА "Агросвіт" за актом приймання-передачі документів новому кредитору-позивачу (ТОВ "Новаагро Україна") не передавались, так само як і докази формування заборгованості у визначеній позивачем сумі.

За таких обставин, апеляційний суд послався на недоведеність позивачем факту переходу до нього прав за договором підряду №01/10 від 01,10.2014 в порядку, встановленому ст.ст.514,517 ЦК України.

Відповідно до ст.519 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Апеляційна інстанція зазначила, що вимога є недійсною внаслідок припинення первісного зобов'язання, а також, в разі визнання недійсним правочину, який був підставою виникнення первісного зобов'язання.

28 вересня 2015 року в межах гарантійного строку, встановленого умовами договору підряду, на адресу ТОВ "Юг-Агродар" було направлено повідомлення-вимогу, якою підрядника було повідомлено про розірвання договору підряду у зв'язку із виявленням невиконання робіт за договором.

З огляду на невиконання з боку ТОВ "Юг-Агродар" свого зустрічного обов'язку з виконання робіт, у ТОВ АПА "Агросвіт" не виникло зустрічного обов'язку з оплати цих робіт, а, отже, у ТОВ "Юг-Агродар" не було дійсної грошової вимоги до відповідача з оплати цих робіт.

За таких обставин, ТОВ "Юг-Агродар" передало ТОВ "Новаагро Україна" недійсну вимогу.

Доказів, які б спростовували недійсність вимоги ТОВ "Новаагро Україна", або того, що боржник зобов'язаний відповідати перед позивачем за недійсною вимогою первісного кредитора, ТОВ "Новаагро Україна" суду не надало.

За таких обставин, відповідач має законні заперечення проти вимоги нового кредитора, а у зв'язку із недобросовісністю первісного кредитора саме ТОВ "Юг-Агродар" несе відповідальність перед позивачем за недійсність переданої вимоги, тому апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з ТОВ АПА "Агросвіт" на користь ТОВ "Новaaгро Укрaїнa" 3352445,78 грн.

Касаційна інстанція погоджується з судом апеляційної інстанції в частині припинення провадження у справі в частині позовних вимог до ТОВ "Інет-Груп" (відповідача-1, поручителя) на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України, оскільки, керуючись приписами ст.ст.22,78 цього Кодексу, позивач заявою від 25.08.2015 відмовився від позову в цій частині, а місцевий господарський суд правомірно прийняв цю відмову як таку, що не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї-небудь права або охоронювані законом інтереси.

Проте, колегія не може погодитися з передчасним висновком апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог до ТОВ Агропромислова асоціація "Агросвіт" (відповідача-2) з огляду на таке.

Згідно з приписами ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до п.п.7,8 ч.2 ст.105 ГПК України у постанові мають бути зазначені обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів; у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.14 та ст.629 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як роз'яснено в абзаці 3 пункту 11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 №11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України", суд касаційної інстанції не зв'язаний доводами касаційної скарги щодо порушення чи неправильного застосування нижчими судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права та може встановлювати порушення чи неправильне застосування відповідних норм, на які не було посилання в такій скарзі.

Згідно зі ст.204 ЦК України, на яку заявник не посилається в поданій касаційній скарзі, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Водночас, згідно з п.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Відповідно до ч.2 ст.99 та ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як роз'яснено в п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 №11, якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись п.1 ч.1 ст.83 ГПК, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абзац 2 ч.5 ст.216 ЦК України). Реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони (на відміну від припису п.2 ч.1 тієї ж статті ГПК).

Разом з тим, за змістом п.1 ст.83 ГПК України, визнання договору недійсним повністю або у певній частині за власною ініціативою господарського суду є його правом, а не обов'язком. При цьому, з матеріалів справи не вбачається реалізації апеляційним судом такого права стосовно договору про відступлення права вимоги від 02.06.2015 №2-ВПВ.

Відповідно до ст.ст.6,627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Всупереч вимогам ст.ст.43,101,105 ГПК України апеляційним судом не спростовано встановлених судом першої інстанції фактичних обставин про те, що в матеріалах справи наявний акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2014 року на суму 4419796,57 грн., який підписаний підрядником та замовником 31.10.2014р. без будь-яких зауважень та претензій, і вказана заборгованість була частково погашена відповідачем-2 первісному кредитору в розмірі 1067350,79 грн., а саме: 24.03.2015р. - 257350,79 грн.; 03.04.2015р. - 300000 грн.; 26.05.2015р. - 510000 грн., внаслідок чого станом на 08.07.2015р. залишок заборгованості за актом №1 становив спірну суму (3352445,78 грн.), право вимоги якої перейшло до нового кредитора (позивача) за договором від 02.06.2015 №2-ВПВ.

При цьому, апеляційною інстанцією помилково залишено поза увагою положення ст.204 ЦК України.

Адже, з матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та відповідачем не доведено як визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 02.06.2015 №2-ВПВ (як фіктивного правочину), так і визнання недійсним акта від 31.10.2014 №1 приймання виконаних робіт за жовтень 2014р. на суму 4419796,57 грн., як таких, що не відповідають чинному законодавству.

Колегія вважає, що за умов дійсності договору про відступлення права вимоги від 02.06.2015 №2-ВПВ, саме по собі передчасне посилання апеляційного суду на недійсність переданої позивачу вимоги не спростовує висновок місцевого господарського суду про доведеність позовних вимог, які ґрунтуються на вказаному договорі.

В основу оскаржуваної постанови про відмову в позові до відповідача-2 покладено висновок суду апеляційної інстанції про те, що відсутність первинних документів (проектної, виконавчої, робочої документації, документи про введення об'єкту в експлуатацію тощо), які у будь-якому разі повинні мати місце у випадку дійсного виконання ТОВ "Юг-Агродар" будівельних робіт за договором підряду №01/10 від 01.10.2014, свідчить про неналежне виконання первісним кредитором свого зобов'язання за договором підряду та призводить до недоведеності факту відповідності грошової вимоги підрядника, що була передана позивачу, обсягу виконаних робіт за договором підряду. При цьому, суд дійшов висновку про законність заперечень відповідача проти вимоги нового кредитора у зв'язку із недобросовісністю первісного кредитора, оскільки саме ТОВ "Юг-Агродар" несе відповідальність перед позивачем за недійсність переданої вимоги в сумі 3352445,78 грн.

Однак, передчасний висновок апеляційного суду про передачу первісним кредитором позивачу недійсної вимоги в спірній сумі має непослідовний характер та не відповідає приписам ст.ст.14,204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину аж до набрання законної сили судовим рішенням про визнання такого правочину недійсним.

Адже, дослідивши той факт, що позивачу було передано недійсну вимогу за договором відступлення права вимоги від 02.06.2015 №2-ВПВ, апеляційний суд не скористався правом на вихід за межі позовних вимог, передбаченим п.1 ст.83 ГПК України, та не визнав вказаний договір недійсним, відтак, передчасно дійшов висновку про необґрунтованість задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості, які (вимоги) ґрунтуються на невиконанні наразі дійсного договору №2-ВПВ.

Відтак, зважаючи на відсутність заявлення відповідачем зустрічного позову про визнання недійсним договору від 02.06.2015 №2-ВПВ та відсутність встановлення його недійсності за результатами розгляду інших господарських спорів, в силу презумпції правомірності правочину, закріпленої ст.204 ЦК України, вказаний договір на даний час є чинним та обов'язковим до виконання його сторонами.

Як встановлено судом першої інстанції, про укладення договору відступлення права вимоги від 02.06.2015 №2-ВПВ позивач повідомив боржника цінним листом №6100219353185 від 15.06.2015, який 16.06.2015р. був надісланий поштою та 24.06.2015р. вручений відповідачу-2 (а.с.48-50). Апеляційним судом вказаний висновок належним чином не спростовано. При цьому, 22.06.2015р. ТОВ "Новаагро Україна" направило до ТОВ Агропромислова асоціація "Агросвіт" вимогу про сплату заборгованості в 7-денний термін з моменту її отримання, яка була залишена без виконання.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Згідно зі ст.ст.514,516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що за загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів, що не позбавляє сторін права додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі.

Колегія суддів відхиляє як такі, що не мають значення для справи, посилання апеляційного суду на відсутність укладення з ТОВ АПА "Агросвіт" (боржником) договору відступлення права вимоги №2-ВПВ від 02.06.2015, оскільки чинне цивільне законодавство не вимагає згоди боржника на укладення такого договору, а сам договір №2-ВПВ відповідних застережень не містить.

Відповідно до ч.3 ст.653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Враховуючи приписи ч.3 ст.653 ЦК України, колегія суддів вважає, що наявність рішення господарського суду Харківської області від 05.11.2015 у справі №922/5518/15 (за участю ТОВ Агропромислова асоціація "Агросвіт", ТОВ "Юг-Агродар" та ТОВ "Новаагро Україна"), яким було розірвано договір підряду №01/10 від 01.10.2014, не припиняє тих зобов'язальних правовідносин ТОВ Агропромислова асоціація "Агросвіт" та ТОВ "Юг-Агродар" за договором підряду, які існували до набрання чинності вказаним судовим рішенням та оформлені актом приймання виконаних будівельних робіт від 31.10.2014 №1, тому заміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин і не впливає на правомірність цесії.

Крім того, відповідач-2 (замовник за договором підряду) вимог про недійсність договору не заявив, а тому висновок апеляційного суду щодо передачі позивачу недійсної вимоги за договором про відступлення права вимоги від 02.06.2015 №2-ВПВ є помилковим, оскільки суперечить принципу диспозитивності.

Колегія суддів враховує, що наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні перегляду судових рішень у справах зі спорів про визнання недійсним договору відступлення права вимоги (постанова ВСУ від 03.06.2015 у справі №922/2668/14).

Зважаючи на вищезазначене, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог за рахунок основного боржника (відповідача-2, замовника за договором підряду), які (вимоги) наразі ґрунтуються на дійсному договорі про відступлення права вимоги від 02.06.2015 №2-ВПВ.

Таким чином, апеляційна інстанція, не перевіривши в повному обсязі законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, дійшла передчасного висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог до відповідача-2.

Касаційна інстанція також враховує те, що боржник не позбавлений можливості оспорити договір про відступлення права вимоги від 02.06.2015 №2-ВПВ шляхом подання окремого позову, в разі задоволення якого та набрання відповідним судовим рішенням законної сили заінтересована особа вправі ініціювати перегляд за нововиявленими обставинами судових рішень у даній справі.

Водночас слід зазначити, що у разі встановлення факту підробки чи фальсифікації акта приймання виконаних робіт від 31.10.2014 №1 у порядку кримінального судочинства та набрання відповідним вироком законної сили, заінтересована сторона не позбавлена права ініціювати перегляд судових рішень у даній справі за нововиявленими обставинами.

Отже, наведене вище вимагає від суду касаційної інстанції встановлювати фактичні обставини справи, зокрема, щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення заборгованості з наданням належної правової оцінки умовам договору про відступлення права вимоги від 02.06.2015 №2-ВПВ, на якому ґрунтуються позовні вимоги, що безумовно виходить за межі перегляду справи в порядку касації (ч.2 ст.1117 ГПК України) та є підставою для скасування оскаржуваної постанови в частині позовних вимог до ТОВ Агропромислова асоціація "Агросвіт" і передачі справи в цій частині позову на новий розгляд до апеляційного господарського суду в зв'язку з неповним встановленням та з'ясуванням ним обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до п.3 ст.1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Зважаючи на те, вищезгадані порушення норм процесуального права (ст.ст.43,83,101,105 ГПК України), які унеможливили достеменне встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки судом апеляційної інстанції, колегія вбачає правові підстави для часткового задоволення скарги шляхом скасування постанови в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ "Новаагро Україна" до ТОВ Агропромислова асоціація "Агросвіт" та передачі справи в цій частині позову на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Новаагро Україна" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.11.2015 у справі №916/3866/14 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ "Новаагро Україна" до ТОВ Агропромислова асоціація "Агросвіт" з передачею справи в цій частині позову на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

В частині припинення провадження у справі щодо позовних вимог до ТОВ "Інет-Груп" постанову залишити без змін.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Ж.Корнілова

Є.Чернов