Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2015 року Справа № 914/1912/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губенко Н.М.,

суддів: Барицької Т.Л.,

Картере В.І. (доповідач)

за участю представників:

ПАТ "Банк Форум" - Гуцула А.Д.,

ТОВ "Яричів" - Рака В.М., Анохіної Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.02.2015

та на рішення господарського суду Львівської області від 11.12.2014

у справі № 914/1912/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Форум"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яричів"

про розірвання кредитного договору № 1-0039/12/24-KL від 13.12.2012 та стягнення 18 015 740,53 грн. заборгованості

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Яричів"

до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум"

про зобов'язання виконати умови кредитного договору № 1-0040/12/24/KL від 13.12.2012

ВСТАНОВИВ:

У травні 2014 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" (далі - Уповноважена особа Фонду) звернулася до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яричів" про розірвання кредитного договору № 1-0039/12/24-KL від 13.12.2012 та стягнення 18 015 740,53 грн. заборгованості.

У липні 2014 року ТОВ "Яричів" звернулось із зустрічним позовом про зобов'язання ПАТ "Банк Форум" виконати умови кредитного договору № 1-0040/12/24/KL від 13.12.2012 в частині прощення заборгованості за кредитним договором № 1-0039/12/24-KL від 13.12.2012 в сумі 2 289 000,00 грн. та зобов'язання виконати умови кредитного договору № 1-0040/12/24-KL від 13.12.2012 в частині прощення заборгованості за кредитним договором № 1-00040/12/24-KL та кредитним договором № 1-0039/12/24-KL від 13.12.2012 (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Рішенням господарського суду Львівської області від 11.12.2014 (суддя Кидисюк Р.А.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 (колегія суддів у складі: суддя Скрипчук О.С. - головуючий, судді Дубник О.П., Матущак О.І.), у задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково. Зобов'язано ПАТ "Банк Форум" в особі уповноважених органів управління виконати умови кредитного договору № 1-0040/12/24-KL від 13.12.2012, а саме здійснити прощення заборгованості за кредитним договором № 1-0039/12/24-KL від 13.12.2012 в сумі 2 289 000,00 грн. В решті зустрічних позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "Банк Форум" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції від 11.12.2014, постанову апеляційного суду від 24.02.2015 та прийняти нове рішення, яким задовольнити первісні вимоги та відмовити у задоволенні зустрічного позову. В обґрунтування касаційної скарги Уповноважена особа Фонду стверджує, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено вимоги ст.ст. 651-653 ЦК України, п. 4 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Яричів" просить рішення господарського суду першої інстанції від 11.12.2014 та постанову суду апеляційної інстанції від 24.02.2015 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Прим цьому ТОВ "Яричів" вважає, що прийняті у справі судові рішення є законними, обґрунтованими і прийняті з додержанням норм процесуального та матеріального права, а доводи викладені в касаційній скарзі зводяться до переоцінки досліджених судами доказів, що не належить до повноважень Вищого господарського суду України.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Суди попередніх інстанцій, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності встановили наступне:

- 13.12.2012 ПАТ "Банк Форум" (банк) та ТОВ "Яричів" (позичальник) було укладено наступні такі договори:

- кредитний договір № 1-0039/12/24-KL, згідно з умовами якого позичальнику відкрито невідновлювальну кредитну лінію із максимальним лімітом в розмірі 21 067 740,53 грн. із кінцевим терміном погашення заборгованості - 12.12.2019 та зі сплатою процентів за користування кредитом із фіксованою ставкою на весь період дії кредитного договору в розмірі 0,01% річних (з урахуванням додаткового договору № 1 від 17.06.2013);

- кредитний договір № 1-0040/12/24-KL, згідно умов якого позичальнику відкрито невідновлювальну кредитну лінію із максимальним лімітом заборгованості в розмірі 59 100 000,00 грн. із кінцевим терміном погашення заборгованості - 12.12.2019 та зі сплатою процентів за користування кредитом із фіксованою ставкою на весь період дії кредитного договору в розмірі 20% річних (з врахуванням додаткового договору № 1 від 17.06.2013);

- цільовим призначенням кредитних коштів за кредитними вказаними договорами є рефінансування заборгованості товариства за укладеними між позичальником та банком за кредитними договорами № 10/08/02-KLEP від 02.09.2008 та № 06/08/02-KLMV від 20.06.2008;

- листом від 26.03.2014 ТОВ "Яричів" повідомило ПАТ "Банк Форум" про те, що подальшу сплату відсотків та тіла кредиту за кредитними зобов'язаннями ТОВ "Яричів", що виникли внаслідок укладених кредитних договорів буде проводити ТОВ "Кондитерська фабрика "Ярич" як поручитель, права та обов'язки якого випливають із забезпечень, викладених в договорах поруки від 13.12.2012 № 1-0315/12/24-Р та № 1-0316/12/24-Р;

- постановою Правління Національного банку України від 13.03.2014 № 135 ПАТ "Банк Форум" віднесено до категорії неплатоспроможних, а рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 14.03.2014 № 14 розпочато процедуру виведення ПАТ "Банк Форум" з ринку та запроваджено тимчасову адміністрацію з 14.03.2014 по 13.06.2014;

- в подальшому, рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 16.06.2014 № 49 "Про початок ліквідації ПАТ "Банк Форум" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію" на підставі постанови Правління Національного банку України від 13.06.2014 № 355 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Форум" вирішено розпочати ліквідацію ПАТ "Банк Форум" відповідно до плану врегулювання з 16.06.2014.

Звертаючись до господарського суду з позовом у даній справі, Уповноважена особа Фонду обґрунтовувала свої вимоги тим, що кредитний договір № 1-0039/12/24-KL від 13.12.2012 є збитковим та таким, виконання якого має негативний вплив на фінансовий стан банку, а отже підлягає розірванню згідно з п. 4 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" із стягненням залишку непрощеної заборгованості з позичальника.

В свою чергу, ТОВ "Яричів" подало до суду зустрічну позовну заяву про зобов'язання виконати умови кредитного договору № 1-0040/12/24/KL від 13.12.2012 в частині прощення заборгованості за кредитним договором № 1-0039/12/24-KL від 13.12.2012 в сумі 2 289 000,00 грн. та зобов'язання виконати умови кредитного договору № 1-0040/12/24-KL від 13.12.2012 в частині прощення заборгованості за кредитним договором № 1-0040/12/24-KL та кредитним договором № 1-0039/12/24-KL від 13.12.2012. При цьому, ТОВ "Яричів" зазначило про те, що дії Уповноваженої особи Фонду щодо відмови прощення заборгованості за кредитним договором є неправомірними, оскільки є односторонньою відмовою від виконання договору, що не ґрунтуються на законі чи договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Аналогічні положення містяться у ч. 2 ст. 20 ГК України.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Положеннями ст. 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Спеціальним законом, що регулює відносини, які виникають у зв'язку із виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків є Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", прийнятий 23.02.2012 з метою захисту прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Частина 8 Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлює, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, господарськими судами правомірно зазначено, що для правовідносин, які виникають під час дії тимчасової адміністрації банку або ліквідації банку, яку здійснює уповноважена особа Фонду, пріоритетними є норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 37 Закону Уповноважена особа Фонду має право заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 37 Закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин - запровадження в банку тимчасової адміністрації та звернення Уповноваженої особи Фонду до суду) передбачене право Уповноваженої особи Фонду відмовлятися від виконання або розривати в порядку, встановленому законодавством України, будь-які договори (правочини) за участю банку, які є збитковими чи непотрібними для банку або виконання яких має негативний вплив на фінансовий стан банку.

Як встановлено господарськими судами, звертаючись до господарського суду з позовом у даній справі, Уповноважена особа Фонду посилаючись на ч. 2 ст. 224 ГК України зазначала, що збитковістю кредитного договору № 1-0039/12/24-KL для банку є сума прощення за договором № 1-0039/12/24-KL, що має здійснювати відповідно до кредитного договору № 1-0040/12/24-KL.

Відповідно до ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Отже, передумовою визначення тих чи інших втрат як збитків на підставі ст. 224 ГК України до категорії збиткових може бути порушення зобов'язань іншою стороною договору або недодержання правил здійснення нею господарської діяльності.

Господарські суди врахували вказані вимоги закону та встановили, що Уповноваженою особою Фонду не доведено наявності усіх елементів складу господарського правопорушення для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків, оскільки банком не конкретизовано, чи мало місце у відносинах сторін знищення або пошкодження майна, чи зроблені або мають бути зроблені позивачем витрати, які пов'язуються з відновленням порушеного права (реальні збитки), також не встановлено, що заявлена до стягнення сума є упущеною вигодою, більше того, не зазначено в чому полягає порушення зобов'язання позичальником.

Навпаки, судами встановлено, що позичальник належно виконував умови кредитного договору № 1-0039/12/24-KL та кредитного договору № 1-0040/12/24-KL. Прощення заборгованості є встановленим договором обов'язком банку, процентна ставка за користування кредитами також встановлена договорами, - отже ці положення були належним чином узгоджені сторонами при укладенні договорів. При цьому банк отримує те, на що розраховував при укладенні кредитних договорів, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати розмір процентної ставки чи прощення заборгованості згідно умов вказаних договорів збитками в розумінні ст. 224 ГК України.

Так, спірний договір укладений з дотриманням вимог чинного законодавства України, а докази, наявні у справі, не спростовують того факту, що при укладенні зазначеного договору сторони визначили його зміст на основі вільного волевиявлення та погодили на свій розсуд всі його умови, та те, що сторони мали на меті настання певних для них наслідків.

Вищий господарський суд України також вважає за необхідне зазначити про те, що аналогічне право Уповноваженої особи Фонду на розірвання будь-яких збиткових чи непотрібних для банку договорів також закріплено у п. 4.12 розділу 2 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого Рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 № 2.

Разом з цим, п. 4.12 вказаного Положення № 2 передбачено, що рішення про відмову від виконання договору або необхідність його розірвання приймається уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію на підставі письмового обґрунтованого висновку уповноваженого підрозділу банку/експерта, фахівця, аудитора тощо.

Крім того, вказаним пунктом Положення № 2 у редакції від 30.12.2013 (тобто на час здійснення тимчасової адміністрації в банку) визначено ознаки збитковості господарських договорів за участю банку та наведено приклади договорів, які є непотрібними для банку.

Водночас, в матеріалах справи відсутній такий висновок уповноваженого підрозділу банку/експерта, фахівця, аудитора тощо, а навпаки, в матеріалах справи наявна службова записка за підписом керівних осіб банку на ім'я Уповноваженої особи Фонду про недоцільність звернення до господарського суду з позовом про розірвання кредитного договору № 1-0039/12/24-KL від 13.12.2012, оскільки такі дії можуть призвести до значних збитків банку та неотримання того, на що розраховував банк укладаючи такий кредитний договір. При цьому, в службовій записці зазначено про те, що при укладенні кредитного договору банк виходив із економічної доцільності та ефективності проведення реструктуризації боргу та здійснення банком прощення заборгованості позичальника частинами із відкладальною умовою, що є більш вигідним для банку аніж одночасне прощення всієї суми заборгованості.

Господарськими судами під час розгляду справи також правомірно зазначено, що кредитний договір № 1-0039/12/24-KL повинен оцінюватися в сукупності із оцінкою впливу кредитного договору № 1-0040/12/24-K від 13.12.2012, оскільки ці два договори є єдиним комплексом щодо реструктуризації попередньої заборгованості позичальника. Рішення про укладення відповідних кредитних договорів приймались враховуючи, що прив'язавши прощення боргу в сумі 763 тис. грн. щоквартально упродовж 7 років за умови вчасного обслуговування кредиту в сумі 59 млн. грн., банк сприяв тому, що клієнт обслуговує вчасно основну суму заборгованості, а саме: сплачує відсотки на рівні 20% річних та тіло кредиту відповідно до графіку погашення і при цьому значно покращено структуру забезпечення боргу.

Враховуючи викладене, Вищий господарський суд України погоджується з висновком господарських судів про те, що Уповноваженою особою Фонду в порушення вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України не доведено, що кредитний договір № 1-0039/12/24-KL є збитковим, непотрібним чи має негативний вплив на фінансовий стан банку як то передбачено п. 4 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин та звернення Уповноваженої особи Фонду до суду), у зв'язку з чим господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні первісного позову як в частині розірвання кредитного договору так і в частині стягнення з відповідача достроково 18 015 740,53 грн. заборгованості.

Розглядаючи зустрічні позовні вимоги про зобов'язання виконати умови кредитного договору № 1-0040/12/24/KL від 13.12.2012 в частині прощення заборгованості за кредитним договором № 1-0039/12/24-KL від 13.12.2012 в сумі 2 289 000,00 грн. та зобов'язання виконати умови кредитного договору № 1-0040/12/24-KL від 13.12.2012 в частині прощення заборгованості за кредитним договором № 1-0040/12/24-KL та кредитним договором № 1-0039/12/24-KL від 13.12.2012, господарські суди виходили з наступного:

- умовами пунктів 10.1 - 10.4 кредитного договору № 1-0040/12/24-KL передбачено, що банк здійснюватиме прощення боргу за кредитним договором № 1-0039/12/24-KL від 13.12.2012 в сумі 21 067 740,53 грн. в межах графіку зменшення кредитного ліміту за умови належного виконання позичальником своїх зобов'язань за договором № 1-0040/12/24-KL за умови дотримання графіку погашення заборгованості, визначеної п. 1.5 кредитного договору № 1-0040/12/24-KL від 13.12.2012;

- відповідно до п. 10.3 кредитного договору № 1-0040/12/24-KL прощення боргу здійснюється щоквартально, не пізніше 10-го календарного дня, що слідує за звітним кварталом, та до повного остаточного прощення заборгованості за кредитним договором № 1-0039/12/24-KL за умови настання відкладальної обставини у відповідному кварталі;

- прощення заборгованості за кредитним договором № 1-0039/12/24-KL є зустрічним зобов'язанням банку перед позичальником за виконання останнім умов договору № 1-0040/12/24-KL;

- прощення боргу в сумі 763 000,00 грн. за результатами виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором № 1-0040/12/24-KL та договорами забезпечення в першому кварталі 2014 року, а саме 10.04.2014, не відбулося з огляду на прийняття Уповноваженою особою Фонду розпорядження № 17-б від 09.04.2014 "Щодо відмови від виконання деяких умов кредитування ТОВ "Яричів", а саме виконання умов кредитного договору № 1-0040/12/24-KL в частині прощення боргу кредитним договором № 1-0039/12/24-KL до 13.06.2014 включно. Про вказане розпорядження банк повідомив позичальника згідно з довідкою від 25.04.2014 про стан заборгованості за кредитними договорами № 1-0039/12/24-KL та № 1-0040/12/24-KL;

- вказана довідка була надіслана позичальнику після настання дати чергового автоматичного списання заборгованості (10.04.2014) та після виконання ним зобов'язань перед банком у першому кварталі 2014 року, а отже після настання відкладальної обставини за перший квартал 2014 року;

- строк дії вказаного розпорядження від 09.04.2014 в частині призупинення виконання умов, передбачених п.п. 10.1-10.4 кредитного договору № 1-0040/12/24-KL від 13.12.2014 сплив 13.06.2014, а про наявність нового відповідного розпорядження позичальника повідомлено не було, як і не було повідомлено про відмову від подальшого виконання договору;

- кредитним договором № 1-0040/12/24-KL (п. 7.2.4) передбачено право банку в односторонньому порядку відмовитися від виконання договору, але виключно у випадку настання порушення зобов'язань за договором, передбачених статтею п. 7.1 кредитного договору № 1-0040/12/24-KL;

- враховуючи, що позичальником належним чином виконувалися умови кредитного договору № 1-0039/12/24-KL та кредитного договору № 1-0040/12/24-KL від 13.12.2014, у Уповноваженої особи Фонду були відсутні підстави для односторонньої відмови від виконання умов кредитного договору № 1-0040/12/24-KL.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Відповідно до ч. 7 та ч. 6 ст. 193 ГК України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином; зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Згідно з 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням встановлених господарськими судами фактичних обставин справи та вказаних вимог закону, Вищий господарський суд України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про задоволення зустрічного позову в частині зобов'язання ПАТ "Банк Форум" в особі уповноважених органів управління виконати умови кредитного договору № 1-0040/12/24-KL від 13.12.2012, а саме здійснити прощення заборгованості за кредитним договором № 1-0039/12/24-KL від 13.12.2012 в сумі 2 289 000,00 грн.

При цьому господарські суди правомірно відмовили в решті вимог за зустрічним позовом, а саме щодо зобов'язання ПАТ "Банк Форум" в особі уповноважених органів управління належно виконувати умови кредитного договору № 1-0040/12/24-KL від 13.12.2012, оскільки ч. 2 ст. 16 ЦК України і ч. 2 ст. 20 ГК України не передбачено такого способу захисту майнових або немайнових прав та інтересів, як зобов'язання сторони виконувати умови договору у майбутньому. Невідповідність предмета позову встановленим законом або договором способам захисту прав є підставою для відмови в позові.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи ПАТ "Банк Форум", викладені у касаційній скарзі, Вищий господарський суд України вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та зводяться до переоцінки досліджених судами доказів, а згідно ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, Вищий господарський суд України вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами, на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 та рішення господарського суду Львівської області від 11.12.2014 у справі № 914/1912/14 залишити без змін.

Головуючий суддя:Н. Губенко Судді: Т. Барицька В. Картере