Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2014 року Справа № 926/1106/13

Вищий господарський суд України у складі: суддя Бенедисюк І.М. - головуючий (доповідач), судді Львов Б.Ю., Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ (далі - ДК "Газ України"),

на рішення господарського суду Чернівецької області від 17.12.2013 та

постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.02.2014

зі справи № 926/1106/13

за позовом ДК "Газ України"

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1),

про стягнення 17 474. 37 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

ДК "Газ України"- Петренка А.С.,

ФОП ОСОБА_1- не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ДК "Газ України" звернулася до господарського суду Чернівецької області з позовоми (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) про стягнення з ФОП ОСОБА_1 17 474, 37 грн. за фактично спожитий протягом серпня 2011 року природний газ у обсязі 3 715 куб. м.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 17.12.2013 (суддя Миронюк С.О.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.02.2014 (колегія суддів у складі: суддя Орищин Г.В. - головуючий, судді Мельник Г.І., Михайлюк О.В.), у задоволенні позову відмовлено.

ДК "Газ України" звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції внаслідок неповного з'ясування господарськими судами обставин справи та невірного застосування норм матеріального права. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що відповідно до чинного законодавства в серні 2011 року позивач мав можливість поставляти газ за нерегульованим тарифом не інакше, ніж мережами приватного акціонерного товариства "Чернівцігаз" (далі - ПАТ "Чернівцігаз"), і згідно з реєстром останнього відповідач у справі спожив поставлений позивачем природній газ у зазначеному в позові обсязі, але не оплатив його.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представника ДК "Газ України", Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Господарськими судами у справі встановлено, що:

- згідно з наявним у справі договором від 01.08.2011 № 75263 про постачання природного газу ПАТ "Чернівцігаз" зобов'язалося передати у власність ФОП ОСОБА_1 природний газ, а ФОП ОСОБА_1 - прийняти та оплатити його у встановленому договором порядку;

- строк дії цього Договору встановлено з моменту його укладення до 31.12.2011, але в будь-якому разі до повного розрахунку за спожитий газ;

- за змістом довідки Новоселецького управління з газопостачання та газифікації ПАТ "Чернівцігаз" ФОП ОСОБА_1 станом на 01.09.2011 не має заборгованості з оплати природного газу.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов'язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

За змістом статті 1 цього Закону газопостачальне підприємство - суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює постачання природного газу безпосередньо споживачам згідно з укладеними договорами.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України).

У прийнятті судових ршень зі справи господарські суди, зокрема, з урахуванням пояснень позивача, встановили, що відповідач протягом серпня 2011 року не міг споживати природний газ інакше, ніж шляхом транспортування його до пункту приймання-передачі газорозподільчими мережами ПАТ "Чернівцігаз".

Водночас установлено, що згідно з довідкою підрозділу ПАТ "Чернівцігаз" відповідач станом на 01.09.2011 не має заборгованості за поставлений йому газ.

Протягом спірного періоду відносини, що стосуються постачання ПАТ "Чернівцігаз" природного газу ФОП ОСОБА_1, регулювалися, зокрема, договором від 01.08.2011 № 75263.

ПАТ "Чернівцігаз", на межі газорозподільчих мереж якого обліковується поставлений ФОП ОСОБА_1 природний газ, ані на підставі згаданого договору, ані з інших підстав не зверталося до даного споживача стосовно погашення заборгованості за спожитий газ, що є предметом спору в даній справі.

З огляду на викладене місцевий та апеляційний господарські суди дійшли обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги наведеного не спростовують. Підстави для скасування оскаржуваних судових актів відсутні.

Керуючись статтями 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Чернівецької області від 17.12.2013 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.02.2014 зі справи № 926/1106/13 залишити без змін, а касаційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - без задоволення.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Б. Львов

Суддя В. Харченко