Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2016 року Справа № 922/4263/14

Вищий господарський суд України у складі: суддя Львов Б.Ю. - головуючий, судді Палій В.В. і Селіваненко В.П.,

розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь", м. Київ,

на рішення господарського суду Харківської області від 27.07.2015

та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.10.2015

зі справи № 922/4263/14

за позовом публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" (далі - Банк)

до комунального підприємства охорони здоров'я "Центральна районна аптека № 30" (далі - Підприємство), м. Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - приватне акціонерне товариство "Альба Україна" (далі - Товариство), м. Бориспіль Київської області,

про стягнення 381 921,86 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - Слічної С.І.,

відповідача - не з'явився,

третьої особи - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Банк звернувся до господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) про стягнення з Підприємства 332 018,95 грн. основного боргу, 32 700,93 грн. пені, 3 % річних у сумі 10 479,06 грн. та 193 899,07 грн. інфляційних втрат, а всього 569 098,01 грн., що мотивував невиконанням відповідачем зобов'язань з належної оплати лікарських засобів і виробів медичного призначення, одержаних за договором купівлі-продажу від 07.12.2012 № 223 ХФ/12 (далі - Договір).

Справа неодноразово розглядалася господарськими судами.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.07.2015 (суддя Лаврова Л.С.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 (колегія суддів у складі: Могилєвкін Ю.О. - головуючий суддя, судді Плужник О.В., Істоміна О.А.), в позові відмовленою.

У прийнятті судових рішень зі справи попередні судові інстанції з посиланням на приписи статей 512, 514, 517, 518, 519 Цивільного кодексу України, статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підпунктів 2.1, 2.4 і 2.5 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, мотивовано відсутністю у Підприємства заборгованості за Договором.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Банк просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права, а справу передати на новий розгляд до місцевого суду.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представника позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що:

- 07.12.2012 Товариством (продавець) та Підприємством (покупець) укладено Договір, згідно з умовами якого продавець зобов'язувався передавати (поставляти) лікарські засоби і вироби медичного призначення (товар) у власність покупця, а покупець - приймати товар та оплачувати його відповідно до умов Договору;

- пунктом 5.2 Договору встановлено, що оплата кожної партії проводиться в повному обсязі на умовах, що вказуються у видатковій накладній на поставку кожної партії;

- відповідно до пунктів 5.4, 5.5 та 5.6 Договору в розрахункових документах покупець повинен зазначати номер та дату видаткової накладної, згідно з якою здійснюється оплата за поставлений товар, та номер і дату даного Договору; у разі невиконання вимог пункту 5.4 цього Договору, сторони домовилися, що оплата поставленого товару проводиться відповідно до послідовного порядку його оплати, тобто першою оплачується та накладна, строк оплати якої наступив раніше. У разі, якщо при здійсненні оплати за поставлений товар в розрахункових документах буде зазначений номер та дата накладної, яка вже оплачена, або зазначено невірний номер та/чи дата накладної, та/чи номер і дата договору, якого не існує, або помилково зазначений покупцем, - визначається, що оплата здійснена за наступну неоплачену поставку. У випадку, якщо сума оплати (що надійшла) перевищує вартість товару за наступною неоплаченою накладною, залишкові кошти зараховуються в рахунок наступної неоплаченої поставки. Продавець залишає за собою право (при існуванні заборгованості покупця перед ним) встановлювати такий порядок зарахування отриманих від покупця грошових коштів: 50 % у рахунок оплати наявної заборгованості, а інші 50 % у рахунок майбутніх поставок;

- 05.06.2014 Товариством (первісний кредитор) та Банком (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги від 05.06.2014 № 70443-20/14-7 (далі - Договір відступлення), за умовами якого первісний кредитор відступає (продає), а новий кредитор набуває (купує) право вимоги за зобов'язаннями Підприємства у сумі 332 018,95 грн., що виплаває з Договору. Право вимоги первісного кредитора за зобов'язаннями боржника (Підприємства) підтверджується випискою з балансового рахунку боржника (довідка № 2003а від 05.06.2014);

- сторони за Договором відступлення повідомили Підприємство про відступлення права вимоги боргу в сумі 332 018,95 грн. за Договором;

- видаткові накладні, прибуткові накладні, платіжні документи та реєстр прибуткових накладних, оплат та видаткових накладних (повернення товару) за період з 07.12.2012 по 30.04.2014 підтверджують повну оплату Підприємством одержаного за Договором товару;

- Підприємство з моменту укладення Договору і по 05.06.2014 одержало від Товариства товару на суму 2 442 794,97 грн., а повернуло та оплатило товар на суму 2 446 386,98 грн.;

- на 05.06.2014 Підприємство не мало заборгованості за Договором перед Товариством, і навіть, наявна була переплата в розмірі 3 592,01 грн.;

- додані позивачем до позовної заяви (на підтвердження позовних вимог) видаткові (прибуткові) накладні (починаючи з накладної від 05.12.2013 № 34704864 та закінчуючи накладною від 18.04.2014 № 41154855) увійшли до дослідженого судом згаданого реєстру прибуткових накладних, оплат та видаткових накладних (повернень);

- усі надані (як позивачем, так і відповідачем) первинні документи, належним чином оформлені та підписані сторонами Договору; надані відповідачем платіжні доручення підтверджують здійснення ним повної оплати за Договором (т. 2, а.с. 39-79, т. 3, а.с. 2-127);

- позивачем безпідставно нараховано суми пені, 3 % річних та інфляційних втрат до стягнення за період, протягом якого Підприємство не мало заборгованості за Договором.

З огляду на наведене місцевий та апеляційний господарські суди, повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким дали необхідну оцінку, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з наведенням у судових рішеннях зі справи необхідного мотивування, беручи до уваги досліджені ними наявність, зміст Договору та Договору відступлення, з'ясувавши стан взаєморозрахунків сторін за Договором, встановивши наявність переплати у Підприємства за Договором за одержаний за ним товар (на 05.06.2014), -

дійшли обґрунтованих висновків стосовно відсутності у Підприємства заборгованості за Договором перед Товариством (і відповідно - Банком), а тому й правомірно відмовили в задоволенні даного позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Харківської області від 27.07.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 зі справи № 922/4263/14 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" - без задоволення.

Суддя Б.Львов

Суддя В.Палій

Суддя В.Селіваненко