Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2017 року Справа № 914/1860/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Бондар С.В. (доповідач), суддівВасищака І.М., Селіваненка В.П., розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" від позивача: Замкова М.О. від відповідача: не з'явилисьна рішенняГосподарського суду Львівської області від 28.09.2016 рокута постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 14.11.2016 рокуу справі№ 914/1860/16за позовомПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз"до Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету Українипро визнання недійсним рішення,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" (далі позивач) звернулось з позовом до Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі відповідач) про визнання недійсним рішення адміністративної колегії відповідача від 10.06.2016 року № 18 р/к (далі Рішення) у справі № 1-15-5/2016.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 28.09.2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2016 року в задоволенні апеляційної скарги позивача відмовлено, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суди прийшли до висновку, що вищевказане Рішення відповідає вимогам законодавства, оскільки позивачем на виконання вимоги відповідача було надано недостовірну інформацію, чим було порушено законодавство про захист економічної конкуренції.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати прийняті у справі рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В своїй касаційній скарзі позивач зазначає, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами надана невірна оцінка матеріалам зібраним у справі. Позивач, зокрема, вважає помилковим висновок судів про те, що наявні в листах позивача суперечності свідчать про надання позивачем недостовірної інформації відповідачу. Позивач також зазначає, що в листі № Лв07/2-19-16 від 04.01.2016 року ним були допущено описки, про які він в подальшому повідомив відповідача.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм діючого законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

10 червня 2016 року відповідачем прийнято Рішення (а.с. 12-19), яким визнано, що позивач вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене п. 15 ст. 30 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді подання недостовірної інформації (згідно з описово-мотивувальною частиною рішення на вимогу голови Відділення № 13/03-755 від 23.12.2015 року щодо обставин звернень та проектно-кошторисної документації). За вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке вказане у п. 1 резолютивної частини Рішення, на позивача накладено штраф у розмірі 68 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів, зібраних у справі, та тексту Рішення, з метою розгляду заяви гр. ОСОБА_4 (далі заявник) та з'ясування обставин, викладених у даній заяві, відповідач на підставі ст.ст. 3, 17, 22, 221 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" надіслав на адресу позивача вимогу № 13/03-755 від 23.12.2015 року (а.с. 20-21) про необхідність подання до Відділення наступної інформації та матеріалів, зокрема: за п. 1 вимоги: вказати, чи звертався заявник на адресу позивача із заявою на укладення договору на приєднання до газових мереж об'єкту, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (у випадку звернення, надати копії заяви, схеми, опитувального листа, тощо); за п. 2 вимоги: зазначити, чи надавав позивач технічні умови на зовнішнє та внутрішнє газопостачання об'єкта, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (надати копію зазначених технічних умов); за п. 3 вимоги: вказати, чи звертався заявник на адресу позивача щодо погодження проектно-кошторисної документації на зовнішнє газопостачання об'єкта, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та чи передано зазначену документацію позивачем (надати копію проектно-кошторисної документації та акту приймання-передачі).

Позивач листом № Лв07/2-19-16 від 04.01.2016 року (а.с. 22-23) надав відповідачу відповідь на вимогу № 03-755 від 23.12.2015 року.

У вказаному листі № Лв07/2-19-16 від 04.01.2016 року позивач серед іншого зазначив по п. 1 вимоги, що гр. ОСОБА_4 із заявою на укладання договору на приєднання до газових мереж за адресою АДРЕСА_1 до ПАТ "Львівгаз" не зверталася, а також зазначив, що гр. ОСОБА_4 17.10.2013 року зверталась у товариство із заявою на приєднання до газових мереж; по п. 2 вимоги позивач вказав, що позивачем видано технічні умови за адресою АДРЕСА_1, замовник ОСОБА_4 №19/2423 ГПЗ, ГПВ від 30.10.2013 року; по п. 3 вимоги позивач зазначив, що заявник не звертався на його адресу щодо погодження проектно-кошторисної документації на зовнішнє газопостачання об'єкта, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

03 березня 2016 року позивач листом №Лв07/4-1535-16 (а.с. 99) повідомив відповідача, що 17.10.2013 року на адресу позивача із заявою про надання послуг з приєдання до газових мереж житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 звернувся ОСОБА_4, а 30.10.2013 року позивачем було видано технічні умови №19/2423 ГПЗ та №19/2423 ГПВ, замовником яких також є ОСОБА_4

11 березня 2016 року позивач листом № Лв07/4-1663-16 (а.с. 33) повідомив відповідача, що у тексті відповіді № Лв07/2-19-16 від 04.01.2016 року допущено описку, а саме: до товариства звертався ОСОБА_4, а не ОСОБА_4 Ідентична описка допущена у фразі відповіді: позивачем видано технічні умови за адресою АДРЕСА_1, замовник ОСОБА_4 № 91/2423 ГПЗ, ГПВ від 30.10.2013 року. Замовник отримав технічні умови 30.10.2013 року.

В матеріалах справи також міститься копія листа №Лв07/4-9775-15 від 10.12.2015 року (а.с. 75), яким позивач повідомив відповідача, що замовником технічних умов за адресою АДРЕСА_1 №19/2423 ГПЗ, ГПВ від 30.10.2013 р. є ОСОБА_4

Враховуючи викладене, відповідач прийшов до висновку, що позивачем надано недостовірну інформацію, чим порушено законодавство про захист економічної конкуренції.

Місцевий та апеляційний господарські суди визнали наведений висновок відповідача обґрунтованим, а Рішення законним, оскільки закон не покладає на Антимонопольний комітет України обов'язку визначати, яка інформація, з тієї, що подає особа, є правильною, а яка ні. При цьому, подальше направлення позивачем повідомлення про допущені описки, за висновками судів попередніх інстанцій, не спростовує факту надання ним недостовірної інформації в листі №Лв07/2-19-16 від 04.01.2016 року.

Відповідно до ст. 221 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Згідно із п. 15 ч. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є подання недостовірної інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню.

Аналізуючи обставини, викладені в Рішенні, та матеріали, зібрані у справі, колегія суддів приходить до висновку про те, що суди обґрунтовано прийшли до висновку, що позивачем на запит відповідача надана недостовірна інформація.

За таких обставин, касаційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржувані рішення та постанова підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 28.09.2016 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2016 року, прийняті у справі №914/1860/16, залишити без змін.

Головуючий С.В.Бондар

Судді І.М. Васищак

В.П.Селіваненко