Історія справи

Постанова ВГСУ від 22.02.2017 року у справі №904/6395/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2017 року Справа № 904/6395/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача), Кондратової І.Д., Стратієнко Л.В.,

розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.11.2016 року у справі № 904/6395/16 за позовом публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" до публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 471 795,40 грн. з оплати збору за зберігання вантажу в вагонах за період з 28.01.2016 року по 05.02.2016 року у зв'язку з їх затримкою з вини вантажоодержувача.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2016 року (суддя Новікова Р.Г.) позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача збір за зберігання вантажу в сумі 2 424,16 грн., а в решті позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.11.2016 року (судді: Євстигнеєв О.С., Кощеєв І.М., Кузнецов В.О.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними судові рішення в частині відмови в позові скасувати, та позов задовольнити в повному обсязі.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що судові рішення у справі є законними, та просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги і відзиву на неї, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 02.01.2008 року між ДП "Придніпровська залізниця", правонаступником якого є ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" (Залізниця) та ВАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", правонаступником якого є ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" (Вантажовласник) укладено договір №ПР/ДН-2-07/138/1808/НЮп про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, яким визначено порядок надання Залізницею Вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів та проведення розрахунків за ці послуги (п. 1.1. договору).

Відповідно до пунктів 2.1-2.2. вантажовласник зобов'язався пред'являти Залізниці у визначені терміни місячні плани перевезень в електронному вигляді, при цьому оригінали заявок, оформлені на бланках ГУ-12 (ГУ-12К) та заявки на подачу вагонів (контейнерів) надавати згідно Правил перевезень вантажів. Здійснювати навантаження (вивантаження) вантажів, що відправляються ним або прибувають на його адресу. Залізниця зобов'язалась приймати до перевезення та видавати вантажі Вантажовласника, подавати під навантаження вагони (контейнери), згідно із затвердженими планами і заявками та надавати Вантажовласнику додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, в тому числі за вільними тарифами, перелік яких зазначається в додатку до цього договору.

Вантажовласник за зміненим додатковою угодою №35/32 від 20.01.2016 року п. 2.4. договору зобов'язався здійснювати попередню оплату за перевезення вантажів та додаткові послуги шляхом перерахування коштів у сумах, відповідних до обсягу перевезення та вагонообігу на під'їзній колії на рахунок ЄТехПД регіональної філії "Придніпровська залізниця".

Пунктом 3.2. договору передбачено, що у міру виконання перевезень та надання послуг Залізниця списує відповідні суми грошових коштів (провізну плату, додаткові збори, плату за користування вагонами і контейнерами, штрафи), крім спірних, з особового рахунку Вантажовласника, на підставі оформлених установленим порядком перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати з користування вагонами (контейнерами) і т. ін.

Відповідно до залізничних накладних від 25.01.2016 року №№41284993, 41285008, 41285016, 41285024, 41284951, 41284969, 41284977, 41284985, 41287475, 41287483 і відомостей вагонів на адресу відповідача зі станцією призначення Кривий Ріг-Головний Придніпровської залізниці у кількості 53 вагонів із вантажем вугілля прибув поїзд.

За наказом начальника Криворізької дирекції залізничних перевезень від 27.01.2016 року №127 на станції Красний Шахтар Придніпровської залізниці, у зв'язку з неприйняттям вагонів вантажовласником ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" з причин скупчення вагонів на станції призначення, що прибули на адресу вантажовласника і несвоєчасного вивільнення колій від вантажу, поїзд був затриманий.

Станцією затримки на станцію призначення 27.01.2016 року 18:05 було передано відповідне повідомлення про затримку вагонів та повідомлено по телефону о 18:10 вантажоотримувача - ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг".

27.01.2016 року складено акт про затримку вагонів № 7 форми ГУ-23а та акт загальної форми № 7 форми ГУ-23, в яких зазначено, що затримка вагонів на підходах до станції призначення з вини відповідача тривала з 17 год. 34 хв. 27.01.2016 року по 16 год. 15 хв. 04.02.2016 року.

Згідно з накопичувальною карткою зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) від 05.02.2016 року №05029042 збір за зберігання вантажів склав 201 465,30 грн.

Працівник відповідача підписав накопичувальну картку із зауваженням, яким визнав суму збору за зберігання вагонів в розмірі 28 780,50 грн. та відмовив в оплаті збору в сумі 172 684,50 грн. у зв'язку з відсутністю вини вантажоодержувача в затримці вантажу за період з 20:30 28.01.2016 року по 16:15 04.02.2016 року.

Відповідно до залізничної накладної від 25.01.2016 року №51500817 і відомості вагонів на адресу відповідача станція призначення якого Кривий Ріг-Головний Придніпровської залізниці прибув маршрут у складі 50 вагонів з вантажем флюси. На шляху прямування вказаний поїзд на станції Чертомлик Придніпровської залізниці, у зв'язку з неприйняттям вагонів вантажовласником з причин скупчення вагонів на станції призначення, що прибули на адресу вантажовласника і несвоєчасного вивільнення колій від вантажу, був затриманий наказом від 27.01.2016 року №125.

Станцією затримки на станцію призначення 27.01.2016 року 16:40 було передано відповідне повідомлення, що вбачається з повідомлення про затримку вагонів. Повідомлено по телефону о 17:05 вантажоотримувача.

За вказаним фактом станцією затримки Чертомлик складено акт про затримку вагонів від 27.01.2016 року форми ГУ-23а № 8 та акт загальної форми ГУ-23 № 51 про те, що затримка вагонів тривала з 16 год.11 хв. 27.01.2016 року по 18 год. 30 хв. 05.02.2016 року.

За час затримки вагонів з вини вантажовласника залізницею нараховано збір за зберігання вантажу у сумі 245 765,50 грн., який включено до накопичувальної картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) від 09.02.2016 року №09029050.

Накопичувальна картка підписана працівником відповідача із застереженням, яким визнано суму збору за зберігання вагонів в розмірі 27307,30 грн. та відмовлено у сплаті 218 458,20 грн.

31.01.2016 року на адресу ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" прибув збірний поїзд у складі 57 порожніх вагонів, станція призначення - Кривий Ріг Головний Придніпровської залізниці, що підтверджується залізничними накладними від 22.01.2016 року №41248931, від 23.01.2016 року №41266636, від 28.01.2016 року №41343567, від 28.01.2016 року №№41343575, 41351578, 41351586, 41334772, 41334780, 41334764, 41334756, 41334715, 41334822, 41351867, від 29.01.2016 року №№41355843, 41355835, 41358417, 41362906, 41363748, 41365453, 41365081, 41365040, 41365123, 41365073, 41365065, 41365057, 41365099, 41373473, 41370875, 41373812, 41366857.

31.01.2016 року було видано наказ №151 про затримку спірних вагонів на підходах до станції призначення, а саме: на станції Новоблочна Придніпровської залізниці, з причин скупчення вагонів на станції призначення, що прибули на адресу вантажовласника і несвоєчасного вивільнення колій від вантажу.

На виконання наказу на станції було складено акт про затримку вагонів від 31.01.2016 року №10 та о 15:20 передано повідомлення про затримку вагонів на станцію призначення та до інформаційно-обчислювального центру залізниці, а о 15:25 по телефону диспетчера по вагонам магістрального транспорту ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг".

Затримка вагонів на підходах до станції призначення з вини відповідача тривала з 15 год.10 хв. 31.01.2016 року по 16 год. 45 хв. 03.02.2016 року, про що було складено акт загальної форми від 31.01.2016 року №10.

За цей час залізницею нараховано збір за зберігання вантажів у сумі 2019,80 грн., який було включено до накопичувальної картки від 05.02.2016 року №05029043.

Працівник відповідача підписав накопичувальну картку із застереженням про відмову оплати.

Предметом даного судового розгляду є вимоги перевізника до вантажоодержувача про стягнення заборгованості з оплати збору за зберігання вантажу в вагонах у зв'язку з їх затримкою з вини вантажоодержувача.

Суди попередніх інстанцій частково задовольняючи позов про стягнення заборгованості виходили з доведеності підстав для затримки вагонів відповідача та нарахування збору за зберігання вантажу в вагонах у зв'язку з їх затримкою з вини вантажоодержувача. При цьому часткову відмову в позові суди обгрунтували спливом позовної давності.

Частиною 2 статті 908 Цивільного кодексу України передбачено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Згідно зі ст. 119 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457 за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.

За положеннями п. 46 Статуту залізниць України одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами.

Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача.

За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Відповідно до п. 3 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року № 113, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.031999 року за № 165/3458, облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23.

Згідно із п. 8 Правил користування вагонами і контейнерами у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Відповідно до п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року № 334, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства; відмови вантажовласника від підписання: облікової картки виконання плану перевезень вантажів, накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами (контейнерами); в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.

Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.

Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала.

Проте, суди попередніх інстанцій в підтвердження або спростування доводів вантажоодержувача щодо відсутності його вини у затримці вагонів не навели правової оцінки долученим до матеріалів справи актам загальної форми від 27.01.2016 року №№ 5, 51 та від 31.01.2016 року №10 щодо їх непідписання зі сторони відповідача, відповідно до вимог ч. 2 ст. 34 ГПК України на предмет належності та допустимості доказів на підтвердження обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, як і актам загальної форми про неявку диспетчера по вагонам магістрального транспорту відповідача для підписання актів про затримку вагонів на станції призначення.

Разом з тим, як встановлено судами, відповідач заявив про застосування позовної давності, передбаченої ч. 5 ст. 315 ГК України та ст. 137 Статуту залізниць України.

Відповідно до ч. 5 ст. 315 ГК України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

За ст. 137 Статуту залізниць України позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців.

Зазначений шестимісячний термін обчислюється:

а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу;

б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судами попередніх інстанцій визначено, що подією, яка стала підставою для подання позову є саме неприйняття вагонів вантажовласником, що засвідчено актами загальної форми від 27.01.2016 року ГУ-23 №7 та від 27.01.2016 року №51, і саме з часу складання цих актів починається перебіг позовної давності.

В той же час, встановивши, що позов було подано 29.07.2016 року, тобто з пропуском спеціальної шестимісячної позовної давності щодо вимог про стягнення з відповідача збору за зберігання вантажу в вагонах в сумі 469 371,60 грн. за актами загальної форми від 27.01.2016 року, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в позові в цій частині за спливом позовної давності з посиланням на відсутність заяви позивача про поновлення пропущеного строку позовної давності.

Разом з тим, за ч. 5 ст. 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

При цьому, у підпункті 2.2 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів. Відповідна ініціатива може виходити й від інших учасників судового процесу, зокрема, прокурора, який не є стороною у справі.

Однак, у порушення вимог статті 32 ГПК України, 267 ЦК України, господарські суди не встановили наявності чи відсутності поважних причин пропуску строку позовної давності, пославшись лише на відсутність заяви позивача про поновлення пропущеного строку позовної давності, та дійшли передчасного висновку про задоволення позову про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 2 424,16 грн., відмовивши в решті позову за спливом позовної давності.

Водночас, за загальними вимогами норм процесуального права, передбаченими статтями 32 - 34, 43, 82, 84 ГПК України, обов'язковим є встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких виходив суд при вирішенні позовів.

Втім, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 2 424,16 грн., суди не навели розрахунків, з яких вони виходили при вирішенні спору, взявши до уваги лише доводи відповідача, наведені ним у заяві про застосування позовної давності, яка також не містить детальних розрахунків сум збору за зберігання вантажу за кожним актом загальної форми щодо вимог за якими, на думку останнього, спливла позовна давність.

Враховуючи наведене, висновки судів обох інстанцій щодо заявленого позову є передчасними, необґрунтованими і зробленими в порушення ст. 43 ГПК України без дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, та з неправильним застосуванням норм матеріального права.

За таких обставин, оскаржені судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.11.2016 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2016 року скасувати, і справу № 904/6395/16 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді І.Кондратова

Л.Стратієнко