Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2015 року Справа № 916/940/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Дерепи В.І.суддівБондар С.В. (доповідач), Грека Б.М.розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Державного підприємства "Іллічівський морський торгівельний порт" від позивача: Мишко О.В. від відповідача: Запорожан Н.О.на рішенняГосподарського суду Одеської області від 27.08.2014 рокута постановуОдеського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 рокуу справі№ 916/940/14за позовомДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України", в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"доДержавного підприємства "Іллічівський морський торгівельний порт"простягнення 190 879, 84 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Адміністрація морських портів України", в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі позивач) звернулось з позовом до Державного підприємства "Іллічівський морський торгівельний порт" (далі відповідач) про стягнення 190 879, 84 грн. заборгованості за період з 21.08.2013 року по грудень 2013 року.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.08.2014 року позовні вимоги позивача були задоволені повністю.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 року апеляційна скарга відповідача залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суди прийшли до висновку про те, що у відповідача є заборгованість за договором майнового сервітуту (користування гідротехнічними спорудами) від 30.09.2013 року № 653-0/114-п-ілф-13 (далі Договір).

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі рішення та прийняти нове, яким відмовити в позові.

В своїй касаційній скарзі відповідач зазначає, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами невірно застосоване діюче законодавство та дана невірна оцінка матеріалам зібраним у справі.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм діючого законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

30.09.2013 року між позивачем та відповідачем (сервітуарій) укладено Договір предметом якого є користування гідротехнічними спорудами (т.1 а.с. 8-11), за умовами якого позивач, на визначених договором умовах оплати, надає відповідачу право обмеженого користування належними позивачу гідротехнічними спорудами (нерухомим майном) розташованими в акваторії Іллічівського морського порту, а саме: причал №21, довжиною 200,00 м, архівний номер паспорту 85314. Право користування відповідачем причалом обмежується виконанням навантажувально-розвантажувальних робіт силами і засобами відповідача. Сервітут не підлягає відчуженню (п.п. 1.1 - 1.3 Договору).

Оплата сервітуту здійснюється відповідачем щомісячно, до 30 числа місяця, наступного за звітним, на підставі рахунку позивача. Сума щомісячного платежу розраховується виходячи з кількості днів у звітному місяці (п. 2.3.Договору).

Відповідач зобов'язаний в т.ч. своєчасно та на умовах цього Договору вносити плату за сервітут за весь час фактичного користування причалом (п.3.2 Договору).

Позивач має право отримувати плату за сервітут, розраховану відповідно до розділу 2 цього договору (п.3.3. Договору).

Позивач зобов'язаний надати на умовах цього Договору відповідачу обмежене право користування причалом, визначеним п.1.1 Договору (п.3.4. Договору).

Договір набуває чинності з дня його укладення, але регулює взаємовідносини між сторонами починаючи з 21.08.2013 року у відповідності до ст. 631 ЦК України. Договір діє до 31.12.2013 року, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором (п. 7.1. Договору).

До матеріалів справи залучені рахунки на загальну суму 190 879, 84 грн. (т.1 а.с. 12-16) та акт від 30.09.2013 року, який підписаний сторонами у справі, в якому вони дійшли згоди про те, що розмір плати за право обмеженого користування причалом № 21 за період з 21.08.2013 року по 30.09.2013 року складає 58 842, 66 грн. з ПДВ, а також листи позивача на адресу відповідача з переліком рахунків за період з 30.09.2013 року по 31.12.2013 року з пропозицією розглянути і підписати акти, а також здійснити оплату.

В матеріалах справи відсутні докази оплати, яку відповідач повинен здійснити на підставі Договору.

До матеріалів справи (т.2 а.с. 70 -71) залучено проект мирової угоди, який підписаний відповідачем (по даній справі).

У проекті мирової угоди (п.п. 2.1, 2.2) зазначено про те, що сторони визнають, що заборгованість по даній справі виникла у відповідача у зв'язку з укладанням позивачем з відповідачем Договору, предметом якого є строкове платне користування гідротехнічними спорудами, у період з 21.08.2013 року по 31.12.2013 року.

Сторони визнають, що сума заборгованості відповідача перед позивачем виникла в результаті фактичного використання відповідачем причалу № 21 в період з 21.08.2013 року по 31.12.2013 року (включно) і складає 190 879, 84 грн.

Зібрані у справі матеріали свідчать про те, що суди обґрунтовано прийшли до висновку про наявність заборгованості у відповідача, яка виникла під час дії Договору.

До матеріалів справи (т.1 а.с. 95) залучено Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, згідно до якого за позивачем зареєстровано право господарського відання на причал № 21 загальною площею 3 500 кв.м. (гідротехнічна споруда щодо якої відповідачу надано право обмеженого користування, відповідно до Договору).

Частиною 1 статті 136 ГК України передбачено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

В матеріалах справи відсутні докази того, що Договір визнано недійсним.

Суди обґрунтовано прийшли до висновку про те, що відсутні підстави вважати Договір нікчемним.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи те, що у відповідача існує заборгованість за Договором, відсутні докази того, що Договір визнано недійсним, судова колегія приходить до висновку про те, що підстав для задоволення касаційної скарги немає.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а рішення прийняті у справі повинні бути залишені без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні касаційної скарги Державного підприємства "Іллічівський морський торгівельний порт" відмовити.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 27.08.2014 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 року прийняті у справі № 916/940/14 залишити без змін.

Головуючий В.І.Дерепа

Судді С.В.Бондар

Б.М.Грек