Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2014 року Справа № 910/2580/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Жаботиної Г.В., Палія В.В.,розглянувши матеріали касаційноїскаргиПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"напостанову Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2014у справігосподарського суду міста Києва № 910/2580/14за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доДержавного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"простягнення 3 527 057,74 грн,за участі представників сторін:

від позивача - Халіна А.О.;

від відповідача - Гайдук Є.О.

У С Т А Н О В И В:

17.02.2014р. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулися до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" суми основного боргу у розмірі 2 985 177,61 грн., втрат від інфляційних процесів - 18 250,72 грн., 3 % річних - 102 842,05 грн., пені - 211 824,93 грн., штрафу - 208 962,43 грн. Позов мотивовано неналежним виконанням останнім умов договору № 14/2367/11 від 30.09.2011р. про купівлю-продаж природного газу щодо повної та своєчасної його .

16.04.2014р. рішенням господарського суду міста Києва (суддя Літвінова М.Є.), залишеним без змін 01.07.2014р. постановою Київського апеляційного господарського суду (судді: Яковлєв М.Л., Авдеєв П.В., Куксов В.В.) позов задоволено частково, присуджено до стягнення з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" суму основного боргу - 2 985 177,61 грн., пеню - 105 912,47 грн., 3 % річних - 102 329,19 грн., інфляційні нарахування - 14 811,62 грн., штраф - 208 962,43 грн. та 70 462,10 грн. судового збору.

У касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" посилалися на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, тому просили скасувати судові рішення в частині відмови у стягненні 105 912, 47грн пені та ухвалити в цій частині нове рішення про повне задоволення позовних вимог.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Судами обох інстанцій установлено, що 30.09.2011р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (покупець) укладено договір № 14/2367/11 про купівлю-продаж природного газу, на виконання умов якого продавець протягом жовтня та грудня 2012р. поставив покупцю газ в об'ємі 4143,396 куб.м. на загальну суму 2 985 177,61 грн, за який останній своєчасно не здійснив розрахунок.

За приписами ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( ст. 530 ЦК України).

Положеннями ст. 625 ЦК України установлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Установивши порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати отриманого газу, попередні судові інстанції мотивовано стягнули визначені суму боргу, річних, інфляційних та штраф, що не оспорювалося сторонами у справі.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України учасник господарських відносин зобов'язаний у разі невиконання або неналежного виконання ним господарського зобов'язання сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Стаття 233 ГК України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони тощо.

Надавши належну правову оцінку усім наявним у матеріалах справи документам та доводам сторін, взявши до уваги їх майновий стан, особливий статус відповідача - підприємство засноване на державній власності, придбаний газ використовувася для виробництва теплової енергії для населення, відсутність субвенцій з Державного бюджету України на погашення заборгованості щодо різниці в тарифах, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано дійшов висновку про зменшення розміру пені на 50 % від заявленої суми, стягнувши з відповідача 105 912,47 грн пені.

Належних обґрунтувань, з посиланням на норми права, які б спростовували висновки попередніх судових інстанцій, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень, при ухваленні яких здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Доводи заявника, викладені у касаційній скарзі не заслуговують на увагу, зводяться до переоцінки доказів, що в силу положень ст. 111-7 ГПК України не відноситься до компетенції касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2014р. у справі господарського суду міста Києва № 910/2580/14 - без змін.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань СуддяГ.В. Жаботина СуддяВ.В. Палій