Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2015 року Справа № 916/4005/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіМалетича М.М.,суддів:Круглікової К.С.(доповідач), Мамонтової О.М. ,розглянувши касаційну скаргу Служби автомобільних доріг в Одеській області на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 рокуу справі№ 916/4005/14 Господарського суду Одеської області за позовомДержавного підприємства - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" в особі Одеської філії Державного підприємства Українського державного інституту з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" - "Одесадіпродор"доСлужби автомобільних доріг в Одеській області простягнення 188 925,60 грн. за участю представників сторін:позивача:не з'явився,відповідача:не з'явився,

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" в особі Одеської філії Державного підприємства Українського державного інституту з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" - "Одесадіпродор" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Служби автомобільних доріг в Одеській області про стягнення заборгованості в сумі 188 925,60 грн., а також судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за укладеним між сторонами у справі договором № 2608 від 14.12.2011 щодо своєчасної та повної оплати виконаних робіт з розробки проектно-кошторисної документації на реконструкцію автомобільної дороги державного значення (регіональна) Рені - Орлівка - Ізмаїл на ділянці км 3+085 - км 8+000, Одеська область.

Рішенням господарського суду Одеської області від 15.12.2014, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.02.2015, у справі №916/4005/14, позовні вимоги задоволені в повному обсязі, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 188 925,60 грн. заборгованості та 4109,53 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішеннями судів, Служба автомобільних доріг в Одеській області звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 та рішення господарського суду Одеської області від 15.12.2014 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 14.12.2011 між сторонами у справі укладено договір № 2608 , за умовами якого відповідач доручив, а позивач зобов'язався у 2011-2012 роках виконати роботи з розробки проектно-кошторисної документації на реконструкцію автомобільної дороги державного значення (регіональна) Рені - Орлівка - Ізмаїл на ділянці км 3+085 - км 8+000, Одеська область, прийняти ці роботи та оплатити їх вартість відповідно до умов цього договору.

Термін виконання та здачі робіт визначається календарним планом робіт, який є невід'ємною частиною цього Договору і може бути змінений, про що складається додаткова угода (п.п. 1.1.-1.2. договору).

Пунктом 4.1. договору сторони визначений термін виконання робіт, зокрема: початок - 14.12.2011, закінчення - 13.04.2012.

У п. 4.7.1 договору сторонами погоджено, що виготовлена проектно-кошторисна документація передається позивачем відповідачеві у 4-х примірниках по накладній та 1 примірник на електронному носії, а виконані роботи по акту здачі-приймання виконаних робіт, який останній зобов'язується прийняти, підписати акт та передати позивачеві в 15-денний термін від дати отримання або надати письмову мотивовану відмову від прийняття робіт виконаних позивачем.

У п. 9.1. сторонами встановлено, що договір набирає чинності з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Судами встановлено, що додатковими угодами до договору сторони декілька разів вносили зміни до нього щодо визначення терміну виконання робіт та остаточно, додатковою угодою № 4 від 04.07.2013 р., яка підписана уповноваженими представниками обох сторін та скріплена їх печатками та є невід'ємною частиною договору, - визначили, що початком робіт є грудень 2011, а кінець - червень 2014. Додатком до цієї додаткової угоди виступає календарний план робіт, яким встановлено строки виконання етапів робіт: топогеодезичні вишукування (ціна етапу з ПДВ - 84 067,20 грн.) та інженерно-геологічні вишукування (ціна етапу з ПДВ - 104 858,40 грн.) (всього - 188 925,60 грн.) - грудень 2013 р.

На виконання умов договору позивачем проведено топогеодезичні та інженерно-геологічні вишукування, у зв'язку чим оформлено матеріали вишукувань, топографічних знімань та висновки по інженерно-геологічним умовами у 2-х томах.

04.02.2014 позивачем оформлено та направлено відповідачеві для підписання акт здачі-приймання робіт № 1 та накладна б/н, разом з якими передано результати робіт вартістю 188 925,60 грн., про що свідчать зміст накладної, а також лист позивача № 123/1.

Згідно п. 5.1.2. договору, відповідач зобов'язаний прийняти роботи згідно акту здачі-приймання виконаних робіт, підписати його та передати позивачеві в 15-денний термін від дати отримання або надати письмову мотивовану відмову від прийняття робіт (п. 4.7.1. договору).

З матеріалів справи вбачається, що 06.02.2014 відповідач, отримавши від позивача вищевказані документи, направив останньому лист-відповідь з повідомленням про неможливість прийняти та оплатити роботи за договором, оскільки не спроможний зареєструвати бюджетні зобов'язання, що й стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції, з яким також погодився й апеляційний господарський суд, виходив з того, що позивач належним чином виконав зобов'язання за укладеним між сторонами договором, однак відповідач взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати виконаних робіт не виконав.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як вже зазначалось, на виконання умов договору позивачем проведено топогеодезичні та інженерно-геологічні вишукування, у зв'язку чим оформлено матеріали вишукувань, топографічних знімань та висновки по інженерно-геологічним умовами в 2-х томах та направлений акт здачі-приймання робіт № 1 та накладна б/н на адресу відповідача, разом з якими передано результати робіт вартістю 188 925,60 грн.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач, 06.02.2014, отримавши від позивача вищевказані документи, направив останньому лист-відповідь з повідомленням про неможливість прийняти та оплатити роботи за договором, оскільки не спроможний зареєструвати бюджетні зобов'язання.

Отже, відповідачем, в порушення ст.ст. 525,526,530,610,629,887,889 ЦК України, вартість замовлених робіт не оплачена.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суди дійшли правомірного висновку про те, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем за виконані роботи існує, підтверджується матеріалами справи, не спростовано відповідачем, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Доводи скаржника про те, що акт здачі-приймання виконаних робіт з боку відповідача не підписано, а тому цей акт не є належним доказом у справі є необґрунтованими, оскільки в даному випадку відмова відповідача від підписання акту здачі-приймання виконаних робіт ґрунтується на неможливості проведення реєстрації бюджетних зобов'язань, тому що процедура закупівлі робіт відбулась у 2011 році, у той час як фінансування надійшло лише у 2013 році, суперечить умовам договору, які пов'язують право позивача на оплату вартості результатів робіт лише з виділенням бюджетних коштів, а не з їх реєстрацією у вигляді бюджетних зобов'язань.

Крім того, колегія суддів не приймає доводи скаржника про те, що проектно-кошторисна документація йому не передавалась, оскільки повністю спростовуються змістом отриманої ним накладної від 04.02.2014 р. б/н, додатком до якої згідно п. 4.7.1 договору зазначено результати робіт вартістю 188 925,60 грн. , а також сам лист відповідача від 06.02.2014 р. № 02-240/10, в якому він повідомив про неможливість прийняття та оплати робіт внаслідок неспроможності зареєструвати бюджетні зобов'язання, а не із-за відсутності будь-яких документів.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного та обґрунтованого висновку про повне задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 року, ухваленої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Служби автомобільних доріг в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 року у справі №916/4005/14 без змін.

ГоловуючийМ. Малетич Судді:К. Круглікова О. Мамонтова