ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2015 року Справа № 914/4821/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Васищака І.М., Селіваненка В.П., розглянувши матеріали касаційноїскаргиЛьвівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" напостанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 у справігосподарського суду Львівської області №914/4821/13за позовомприватного акціонерного товариства "Компанія Ензим" доЛьвівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" провизнання недійсним дозволу на скид стічних вод частково за участі представників сторін:

від позивача - Балаєв Ф.Д.,

від відповідача - Урбанська Т.В.,

У С Т А Н О В И В:

25.12.2013 приватне акціонерне товариство "Компанія Ензим" звернулися до господарського суду Львівської області з позовом до Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" про визнання частково недійсним дозволу на скид стічних вод реєстраційний №4964, виданого Львівським міським комунальним підприємством "Львівводоканал", в частині зазначення відомостей про розміщення контрольного колодязя КК-1. В обґрунтування своїх вимог зазначали, що визначення місця розташування контрольного колодязя КК-1 у місці приєднання випусків ПАТ "Компанія "Ензим" до колектору міської каналізації (камера гасіння напору на перехресті вул. Богданівська-Глинянський Тракт) є безпідставним, оскільки це не передбачено Проектом ліміту на скид забруднювальних речовин №1645, погодженого 23.03.2012 сторонами, та суперечить положенням Правил приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова, затверджених рішенням виконкому Львівської міської ради №292 від 18.09.2002 (надалі - місцеві Правила), якими затверджено взірцеву форму дозволу на скид.

Справа розглядалась судами неодноразово.

01.12.2014 рішенням господарського суду Львівської області (суддя Мазовіта А.Б.), залишеним без змін 21.04.2015 постановою Львівського апеляційного господарського суду (судді Хабіб М.І., Гриців В.М., Зварич О.В.) позов задоволено, визнано недійсним дозвіл на скид стічних вод, виданий ЛМКП "Львівводоканал" за реєстраційним №4964, в частині зазначення даних про контрольний колодязь КК-1, а саме: контрольний колодязь КК-1, відповідно до п.1.4 місцевих Правил, визначено у місці приєднання випусків ПрАТ "Компанія "Ензим" до колектору міської каналізації (камера гасіння напору на перехресті вул. Богданівська-Глинянський Тракт). Суди виходили з того, що зміст оспорюваного дозволу містив умову, яка суперечила місцевим Правилам, а також погодженому Проекту ліміту, в якому визначено місцезнаходження колодязя КК-1 на схемі мереж ВК та на місцевості.

У касаційній скарзі Львівське міське комунальне підприємство "Львівводоканал" посилалися на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, тому просили скасувати постанову та рішення по справі та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Зазначали, що зміст даних про місце розташування контрольного колодязя у дозволі на скид на 2014 рік не суперечить жодним актам цивільного законодавства, тому підстави для визнання його у цій частині з посиланням на ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України відсутні.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Як убачається із матеріалів справи та установлено попередніми судовими інстанціями, 01.12.2011 між Львівським комунальним підприємством "Львівводоканал" (водоканал) та приватним акціонерним товариством "Компанія "Ензим" (абонент) укладено договір №217 про приймання наднормативно забруднених стічних вод, за умовами якого водоканал приймає наднормативно забруднені стічні води з об'єкта абонента за адресою: вул. Личаківська, 232, м. Львів, а абонент здійснює скид наднормативно забруднених стічних вод у каналізацію та сплачує додаткову плату за приймання цих вод на умовах, які визначені договором згідно з "Правилами приймання стічних вод у комунальну систему каналізації м. Львова " (п.1 договору).

Згідно з пунктом 2.1 договору, водоканал зобов'язався на час дії договору надавати дозвіл на скид стічних вод в систему міської каналізації та забезпечувати приймання стічних вод (в об'ємі лімітів, встановлених договором про водопостачання), у яких не перевищено допустимі концентрації згідно з місцевими Правилами, у т.ч. забруднених понад граничні норми (ГН - додатки 10.1 і 10.2 Правил).

26.03.2012 водоканалом погоджений Проект ліміту на скид забруднювальних речовин в систему міської каналізації ПАТ "Компанія "Ензим", зареєстрований за №1645, у пункті 2.2. якого зазначено, що випуски каналізації №1 та №2 обладнані контрольними колодязями КК-1 та КК-2, які знаходяться поза межами території ПАТ "Компанія "Ензим", а їх місце розташування позначене на схемі мереж ВК та на місцевості. Відповідно до Плану підземних комунікацій позивача (додаток до Проекту ліміту) контрольний колодязь КК-1 розташований безпосередньо біля місцезнаходження позивача (вул. Личаківська, 232) за межами території підприємства.

З моменту укладення договору ПАТ "Компанія "Ензим" отримували дозволи на скид стічних вод на 2012, 2013 роки із зазначенням у останньому про необхідність одержання дозволу на 2014 рік до 01.11.2013.

У жовтні 2013 ПАТ "Компанія Ензим" зверталися до ЛМКП "Львівводоканал" з листами про надання дозволу на скид стічних вод на 2014 рік, у відповідь на які останні неодноразово повідомляли абонента про необхідність внесення та погодження у встановленому порядку змін у Проект ліміту на скид забруднюючих речовин, визначивши контрольний колодязь безпосередньо перед підключенням до каналізаційного колектора Dy 600мм на вул. Богданівській, враховуючи вимоги державних та місцевих Правил приймання. Тому зазначали, що питання надання дозволу на скид стічних вод у систему міської каналізації Львова на 2014 рік буде розглядатись після виконання останнім вимог про влаштування контрольного колодязя на випуску стічних вод, які не було виконано абонентом.

У виданому дозволі на 2014 рік на скид стічних вод, окрім зазначення об'ємів скиду в каналізацію дощових та інших стічних вод, вказано, що контрольний колодязь КК-1, відповідно до п.1.4 місцевих Правил, визначено у місці приєднання випусків ПАТ "Компанія Ензим" до колектору міської каналізації (камера гасіння напору на перехресті вул. Богданівська - Глинянський Тракт), не погодившись з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Задовольняючи позов товариства, попередні судові інстанції виходили з того, що з урахуванням положень статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування", якими установлено обов'язковість актів і законних вимог органів та посадових осіб місцевого самоврядування, місцеві Правила є обов'язковим до виконання усіма підприємствами (незалежно від їх відомчої належності і форми власності) актом, пунктом 7.5.1 якого передбачено, що місцезнаходження контрольного колодязя визначається саме у Проекті ліміту, а не у дозволі на скид вод. Відтак суди дійшли висновку, що фактично відбулося одностороннє внесення відповідачем до дозволу на скид стічних вод відомостей, що змінюють місце розташування контрольного колодязя, без внесення змін до Проекту ліміту, тобто без належних для цього правових підстав.

Відповідно до п.1.4 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №37 від 19.02.2002 (надалі - державні Правила) каналізаційний випуск підприємства - це трубопровід, яким стічні води підприємства випускаються у збірний чи головний каналізаційний колектор; контрольний колодязь - це колодязь на каналізаційному випуску підприємства безпосередньо перед приєднанням до збірного чи головного каналізаційного колектора.

Згідно з п.1.9 цих Правил кожне підприємство скидає стічні води в каналізаційну систему населеного пункту через окремий випуск з обов'язковим улаштуванням контрольних колодязів, розташованих за межами підприємства в місцях, що мають під'їзні дороги.

На підставі зазначених правил водоканали розробляють місцеві Правила приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту, в яких деталізовано особливості приймання стічних вод підприємств у міську каналізацію, та які затверджуються виконавчими органами місцевих рад за поданням водоканалів і є обов'язковими для усіх підприємств, яким водоканали надають послуги з водовідведення та які розташовані на території відповідної місцевої ради (п.п.1.5, 1.6 державних Правил).

Відповідно до п.3.5.3 місцевих Правил підприємства зобов'язані розробити проект ліміту, погодити його з інспекцією та водоканалом і отримати дозвіл на скид (п.4.6).

Згідно з п.7.1.1.2 місцевих Правил контрольні колодязі, як правило, повинні перебувати за межами підприємства, а їх конкретне місцезнаходження узгоджується з водоканалом.

Як убачається з матеріалів справи та установлено господарськими судами, погодивши 23.03.2012 розроблений позивачем Проект ліміту №1645, водоканал узгодив місцезнаходження спірного контрольного колодязя КК-1, позначеного на схемі мереж ВК та на місцевості.

Відповідно до пунктів 4.4.15, 4.6.5.2.3 місцевих Правил якщо дані Проекту ліміту не відповідають фактичним, його погодження анулюється. При цьому дозвіл на скид стічних вод втрачає чинність від дня одержання підприємством офіційного повідомлення водоканалу про анулювання проекту ліміту та дозволу на скид.

Проаналізувавши вимоги ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України, місцевих Правил, умови укладеного між сторонами договору та Проекту ліміту, наявні у матеріалах справи докази, попередні судові інстанції обґрунтовано дійшли висновку, що усупереч вимогам місцевих Правил водоканал не анулював погодження Проекту ліміту №1645, а видав дозвіл на скид стічних вод на 2014 рік, який суперечить погодженому ним зазначеному Проекту ліміту щодо місцезнаходження контрольного колодязя КК-1. При цьому суди правомірно зазначили, що дозвіл на скид не є тим документом, в якому визначається місце розташування контрольних колодязів, оскільки останнє визначається у Проекті ліміту, розробленого абонентом та погодженого водоканалом. Відтак враховуючи положення ст.217 ЦК України, частина дозволу, що суперечила встановленим правилам підлягала визнанню недійсною.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових інстанцій, належних обґрунтувань, з посиланням на норми права, які б їх спростовували, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень, при ухваленні яких здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Викладені заявником у касаційній скарзі доводи не заслуговують на увагу та спростовуються мотивованими висновками суду апеляційної інстанцій, що ґрунтуються на доказах, наявних у матеріалах справи та вимогах закону.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 та рішення господарського суду Львівської області від 01.12.2014 у справі №914/4821/13 - без змін.

Головуючий суддяВ.Я. КарабаньСуддяІ.М. ВасищакСуддяВ.П. Селіваненко