ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2015 року Справа № 908/50/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівКравчука Г.А., Прокопанич Г.К.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційні скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Агропромекспорт"на постановуХарківського апеляційного господарського судувід28.04.2015та на окрему ухвалуХарківського апеляційного господарського судувід28.04.2015у справі№908/50/15-гГосподарського суду Запорізької областіза позовомДержавного підприємства "Бердянський морський торгівельний порт"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Агропромекспорт"простягнення суми

за участю

- відповідача:Чайка Д.І. (довіреність від 02.02.2015),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Державне підприємство "Бердянський морський торгівельний порт" (далі - позивач) просило, з урахуванням зменшення позовних вимог, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромекспорт" (далі - відповідач) 8 135,39 грн., з яких 6 816,73 грн. - три відсотки річних, 1 318,66 грн. - інфляційні нарахування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем несвоєчасно здійснювалась оплата наданих позивачем послуг за договором організації та виконання операцій по перевалці та транспортно-експедиційному обслуговуванню імпортних нафтопродуктів на ділянці по перевалці наливних вантажів на причалі Порту №7.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.03.2015 (суддя Серкіз В.Г.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.04.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., судді Терещенко О.І., Хачатрян В.С.), позов задоволено.

Крім того, Харківським апеляційним судом 28.04.2015 винесено окрему ухвалу, в якій вказано на недобросовісність використання своїх процесуальних прав відповідачем, необхідність приведення у відповідність юридичного супроводження діяльності відповідача з вимогами чинного законодавства та забезпечення беззаперечного додержання вимог процесуальних документів. Окрему ухвалу вирішено надіслати керівнику відповідача для вжиття відповідних заходів щодо усунення вказаних в ухвалі недоліків, про вжиття заходів повідомити апеляційний суд у місячний строк.

У касаційній скарзі на постанову апеляційного суду та рішення суду першої інстанції відповідач просить скасувати вказані рішення та прийняти нове, про відмову у позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

У касаційній скарзі на окрему ухвалу апеляційного суду відповідач просить її скасувати, вказуючи на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржувані рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що вони є законними і обґрунтованими.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 16.04.2013 між позивачем (порт) та відповідачем (експедитор) укладено договір №8к предметом якого є організація, виробництво операцій по перевалці і транспортно-експедиторському обслуговуванню Портом імпортних нафтопродуктів (Вантаж), на ділянці по перевалці наливних вантажів на причалі Порту №7 (п.1.1 договору).

Сторони погодили, що по факту виконаних робіт (наданих послуг) Портом складається акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), в двох екземплярах і направляється Експедитору разом з остаточним рахунком. Експедитор зобов'язаний протягом 5 банківських днів підписати акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), повернути підписаний екземпляр акту Порту та здійснити розрахунки з Портом по остаточному рахунку з урахуванням здійсненої передоплати по попередньому рахунку (п.4.15 договору).

Строк дії договору встановлений до 31 грудня 2013 року, а в частині зобов'язань - до повного їх виконання (п.8.1 договору).

На виконання вказаного договору, сторонами підписані акти здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг): від 22.04.2013 на суму 457 944,42 грн., від 08.05.2013 на суму 540 685,79 грн., від 13.05.2013 на суму 17 654,63 грн., від 22.05.2013 на суму 3 724,87 грн., від 23.05.2013 на суму 507 993,32 грн., від 24.05.2013 на суму 4 311,96 грн., від 24.05.2013 на суму 321 360,78 грн., від 28.05.2013 на суму 8 588,26 грн., від 28.05.2013 на суму 15 720,59 грн., від 10.06.2013 на суму 277 888,38 грн., від 11.06.2013 на суму 9 938,54 грн., від 03.08.2013 на суму 541 984,74 грн., від 08.08.201 на суму 14 402,54 грн., від 26.08.2013 на суму 297 091,80 грн., від 28.08.2013 на суму 8 662,93 грн., від 30.08.2013 на суму 545 160,74 грн., від 31.08.2013 на суму 15 406,84 грн., від 27.09.2013 на суму 281 580,68 грн., від 30.09.2013 на суму 14 004,16 грн., від 04.10.2013 на суму 264 029,69 грн., 10.10.2013 на суму 8 028,23 грн. та від 31.10.2013 на суму 71,28 грн.

Також судами встановлено, що позивач виставляв відповідачу рахунки для оплати послуг, а саме: №1306001100 від 22.04.2013 на суму 457 944,42 грн., №1306001200 від 08.05.2013 на суму 540 685,79 грн., №1308042300 від 13.05.2013 на суму 17 654,63 грн., №1308043100 від 13.05.2013 на суму 51,20 грн., №1313003600 від 22.05.2013 на суму 3 724,87 грн., №1306001500 від 23.05.2013 на суму 507 993,32 грн., № 1313003800 від 23.05.2013 на суму 4 311,96 грн., №1306001300 від 24.05.2013 на суму 321 360,78 грн., №1313003900 від 24.05.2013 на суму 4 311,96 грн., №1308045200 від 28.05.2013 на суму 15 720,59 грн., №1308045300 від 28.05.2013 на суму 139,40 грн., №1308045400 від 28.05.2013 на суму 8 588,26 грн., №1306001900 від 10.06.2013 на суму 277 888,38 грн., №1308049600 від 11.06.2013 на суму 9 938,54 грн., №1313004600 від 11.06.2013 на суму 4 311,96 грн., №1306003100 від 03.08.2013 на суму 541 984,74 грн., №1308069300 від 08.08.2013 на суму 14 402,54 грн., №1306003600 від 26.08.2013 на суму 297 091,80 грн., №1308074100 від 28.08.2013 на суму 8 662,93 грн., №1306003900 від 30.08.2013 на суму 545 160,74 грн., №1308077800 від 31.08.2013 на суму 15 406,84 грн., №1308081800 від 12.09.2013 на суму 211,40 грн., №1306004900 від 27.09.2013 на суму 281 580,68 грн., №1308086500 від 30.09.2013 на суму 14 004,16 грн., №1306005100 від 04.10.2013 на суму 264 029,69 грн., №1308091000 від 10.10.2013 на суму 8 028,23 грн., №1308100900 від 31.10.2013 на суму 71,28 грн. та №1308101000 від 31.10.2013 на суму 3 808,80 грн.

Проте відповідач порушив свої зобов'язання щодо своєчасної оплати рахунків за надані послуги за договором від 16.04.2013 №8к, що і стало підставою для звернення позивача у суд з даним позовом.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про задоволення позову мотивував тим, що матеріалами справи підтверджено невчасність оплати відповідачем рахунків позивача, розрахунок позивача трьох відсотків річних та інфляційних втрат судами перевірений та визнаний обґрунтованим.

Підстави для скасування судових рішень про стягнення спірних коштів відсутні виходячи з наступного.

У касаційній скарзі відповідач посилається на те, що судом апеляційної інстанції було порушено норми процесуального права, а саме - розглянуто справу за відсутності його представника, не повідомленого належним чином про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Однак такі доводи є необґрунтованим виходячи із наступного.

Так, судом апеляційної інстанції 02.04.2015 була винесена ухвала про прийняття апеляційної скарги відповідача та призначення її до розгляду на 28.04.2015, яка надіслана сторонам.

Відповідно до повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення відповідачу за адресою м. Бердянськ, вул. Горького, 2 та конверту, в якому надсилалась ухвала апеляційного суду про призначення справи до розгляду, наявних в матеріалах справи, вказану ухвалу відповідач не отримав, а поштове відправлення було 15.04.2015 повернуто відправнику за закінченням терміну зберігання та 20.04.2015 долучено до справи.

Положеннями статті 98 Господарського процесуального кодексу України визначено, що про прийняття апеляційної скарги до провадження апеляційний господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги, та яка надсилається сторонам.

Згідно із п.116 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.05.2009 №270, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження, відправлення "EMS" - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод. У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

Відповідно до п.119 цих Правил, не вручені одержувачам або відправникам поштові відправлення, поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку протягом строку, визначеного цими Правилами. Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення вважаються такими, що не вручені, поштові перекази - не виплачені.

Отже, суд апеляційної інстанції направив рекомендоване поштове відправлення вчасно і на адресу, яку вказав відповідач в апеляційній скарзі, тобто цей суд дотримався вимог, передбачених процесуальним законодавством, і вжив усіх необхідних заходів, що залежали від нього, для повідомлення відповідача про час і місце розгляду апеляційної скарги, тому відповідач вважається належним чином повідомленим про час і місце її розгляду, а посилання на порушення суб'єктом поштового зв'язку Правил надання послуг поштового зв'язку спростовується вищенаведеними нормами даних Правил.

Враховуючи викладене, немає підстав вважати, що апеляційний суд розглянув апеляційну скаргу за відсутності відповідача, належним чином не повідомленого про час та місце розгляду скарги.

Крім того, у касаційній скарзі відповідач посилається на недоведеність позивачем факту існування основної заборгованості, на основі якої було розраховано три відсотки річних та інфляційні втрати.

Натомість судами було встановлено, що основне зобов'язання відповідачем виконано у повному обсязі, проте з порушенням строків встановлених договором від 16.04.2013 №8к.

В п.4.15 договору сторони погодили, що оплата відповідачем повинна здійснюватись протягом 5 банківських днів після підписання акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) по остаточному рахунку, що направляється Портом разом з актом виконаних робіт, з урахуванням здійсненої передоплати по попередньому рахунку.

Акти здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких формувались рахунки, підписані сторонами.

Факт надання рахунків також встановлено судами та підтверджено відповідними реєстрами, копії яких наявні в матеріалах справи.

Отже, враховуючи встановлені судами прострочення оплати відповідачем своїх зобов'язань, перевірений ними розрахунок позивача трьох відсотків річних та інфляційних втрат, не спростованими є доводи відповідача щодо відсутності прострочення із оплати.

Доводи відповідача про інший порядок та час виникнення заборгованості є необґрунтованими.

Так, слід зазначити, що відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права та не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно вимог статті 33 цього кодексу, кожна сторона повинна доводити ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, у суді першої та апеляційної інстанції, оскільки, з урахуванням приписів статті 1117 зазначеного кодексу, у касаційної інстанції відсутні повноваження збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а положеннями статті 111 ч.2 вказаного кодексу визначено, що не допускаються посилання у касаційній скарзі на недоведеність обставин справи.

За вказаних обставин кожна сторона повинна доводити ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, у суді першої та апеляційної інстанції.

Натомість відповідач не посилався у касаційній скарзі як на підставу для її задоволення на те, що ним надавались судам попередніх інстанцій свої розрахунки, які б залишились цими судами не дослідженими.

Отже зазначені доводи не можуть бути підставою для задоволення касаційної скарги.

Посилання відповідача на те, що у зв'язку із сплатою ним основної суми боргу відсутні правові підстави для нарахування індексу інфляції за весь час прострочення, та трьох процентів річних від простроченої суми, також є безпідставними виходячи із наступного.

Відповідно до приписів частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином приписами цієї норми визначено, що у разі прострочення боржника сплата боргу здійснюється з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже у відповідача під час сплати заборгованості існував обов'язок оплатити її з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми, який ним не виконаний, тому позивач вправі вимагати виконання такого не виконаного обов'язку, а у судів були наявні правові підстави для задоволення цієї вимоги.

Крім того, судом апеляційної інстанції прийнято оскаржену у касаційному порядку окрему ухвалу у зв'язку з тим, що відповідач не відреагував на ухвалу апеляційного суду про призначення апеляційної скарги до розгляду, ним не було направлено представника у судове засідання, про причини неявки та неможливість прибуття представника суд не повідомлено, клопотання про розгляд справи за відсутності представника даного учасника процесу не заявлялось.

При цьому апеляційним судом вказано, що до суду повернулось повідомлення з відмітками про отримання поштового рекомендованого відправлення.

Проте, як вже зазначалось вище, відповідачем рекомендоване відправлення з ухвалою про призначення апеляційної скарги до розгляду не було отримано, а повернуто суду за закінченням терміну зберігання.

Разом з тим, воно не було отримано через бездіяльність самого відповідача.

Відповідно до статті 90 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу. Окрема ухвала надсилається відповідним підприємствам, установам, організаціям, державним та іншим органам, посадовим особам, які несуть відповідальність за ухилення від виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі. Окрему ухвалу може бути оскаржено в установленому цим Кодексом порядку.

Враховуючи вище викладене, суд касаційної інстанції зазначає, що окрема ухвала була винесена апеляційним судом незаконно, оскільки викладені у ній доводи про отримання поштового рекомендованого відправлення не ґрунтуються на фактичних обставинах справи. Як вбачається з вищенаведеного, відповідачем рекомендоване відправлення з ухвалою про призначення апеляційної скарги до розгляду не було отримано, а повернуто суду за закінченням терміну зберігання.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, п.2, 11110 ч.1, 11113 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромекспорт" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.04.2015 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.04.2015 у справі Господарського суду Запорізької області №908/50/15-г, залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромекспорт" на окрему ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 28.04.2015 задовольнити, окрему ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 28.04.2015 у справі Господарського суду Запорізької області №908/50/15-г, скасувати.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Г.А. Кравчук

Г.К. Прокопанич