Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2014 року Справа № 9/171/2011/5003 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є.Борденюк І.Вовка, С.Могилрозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПриватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"на постановувід 15.01.2014Рівненського апеляційного господарського судуу справі№ 9/171/2011/5003за позовомПершого заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Фонду державного майна УкраїнидоВиконавчого комітету Вінницької міської ради, Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Комунального підприємства "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору настороні Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" - дочірнього підприємства "Дитячий санаторій ім. М.М. Коцюбинського" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"провизнання недійсним рішення № 652 від 27.05.1999 та визнання права власності на будівлі за державою УкраїнаВ судове засідання прибули представники:прокурор Томчук М.О. (прокурор відділу Генеральної прокуратури України, посвідчення від 01.08.2012 № 000606),Фонду державного майна України Демиденко О.А. (дов. від 20.12.2013 № 514),ПАТ "Укрпрофоздоровниця" Лисенко Я.О. (дов. від 30.12.2013 № 30-12/06)Заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення прокурора, представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до господарського суду з позовом до Виконавчого комітету Вінницької міської ради та Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця") в якому просив: поновити строк позовної давності; визнати недійсним рішення № 652 від 27.05.1999 Виконавчого комітету Вінницької міської ради; скасувати свідоцтво про право власності № 44 від 03.06.1999 на будівлі санаторію ім. М.М Коцюбинського, який знаходиться у м. Вінниця, вул. Маяковського, 243; визнати право власності на вказані будівлі за державою Україна, з посиланням на таке.

Постановою Ради міністрів УРСР від 23.04.1960 № 606 всі санаторії, в тому числі й дитячий санаторій ім. М.М. Коцюбинського передані у відання Української республіканської ради профспілок (Укрпрофради).

Після розпаду СРСР правонаступником Української республіканської Ради профспілок стала Рада Федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої, в свою чергу, є Федерація професійних спілок України.

Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ради м. Києва № 1971 від 23.12.1991 зареєстровано ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", створене на майні засновників - Федерації професійних спілок України та Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності. При цьому, вкладом Федерації професійних спілок України є основні фонди та оборотні кошти санаторно-курортних закладів, підприємств і організацій профспілок загальною вартістю 751 234 250, 00 грн, що становить 92,92 % розміру статутного фонду.

Згідно з актом від 24.01.1992 на підставі Постанови Президії Ради Федерації незалежних профспілок України від 22.11.1991 "Про створення акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" у власність останнього було передане майно територіальних санаторно-курортних установ, санаторіїв, будинків відпочинку, тощо.

У подальшому, рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 27.05.1999 № 652 оформлене право власності на будівлі філії - санаторію ім. М.М. Коцюбинського Хмільницького відділення АТ, що знаходяться за адресою: м. Вінниця, вул. Маяковського, 243 за акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".

На підставі зазначено рішення, виконавчим комітетом Вінницької міської ради видане свідоцтво про право власності № 44 від 03.06.1999 на будівлі санаторію ім. М.М. Коцюбинського, розташованого за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, вул. Маяковського, 243.

Зазначені приміщення комплексу знаходяться на балансі Дочірнього підприємства "Дитячий санаторій ім. М.М. Коцюбинського" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".

Рішеннями позачергових загальних зборів акціонерів ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" від 21.02.2011 № 36-20/9.1 наданий дозвіл на відчуження майнового комплексу ДП "Дитячий санаторій ім. М.М. Коцюбинського", який розташований за адресою: м. Вінниця, вул. Маяковського, 243, шляхом прямого продажу ВПС "Футбол України" за ринковою вартістю, визначеною на підставі незалежної оцінки.

Однак, постановою Верховної Ради Української РСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29.11.1990 № 506 введений мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна.

Статтею 1 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України" від 10.09.1991 встановлено, що майно підприємств, установ і організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування є державною власністю України.

Також, відповідно до постанови Верховної Ради Української РСР від 24.08.1991 визначено, що з моменту проголошення незалежності чинним на території України є тільки Конституція, закони, постанови Уряду та інші акти законодавства республіки.

Постановою Верховної Ради України від 04.02.1994 "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" встановлено, що тимчасово, до громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю. Тому, правовідносини щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами нерухомості установ професійних спілок України безпосереднім чином зачіпає майнові, соціальні та економічні інтереси держави.

Оскільки предметом спору є майно, яке було майном загальносоюзної громадської організації колишнього Союзу РСР, а правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР законодавчо не визначено, то дане майно на даний час є державною власністю.

Крім цього, згідно з постановою Верховної Ради України від 10.04.1992 "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України", майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, передані тимчасово Фонду державного майна.

Серед майна, яким на даний час володіє Федерація профспілок України, є майно загальносоюзних профспілкових організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України (колишньої Української республіканської ради профспілок).

Оскільки питання щодо суб'єктів права зазначеного майна на законодавчому рівні не врегульовано, майно колишніх профспілкових організацій на даний час залишається державною власністю, а тому правові підстави для розпорядження Федерацією профспілок України майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР (продажу, передачі до статутних фондів господарських товариств, відчуження у будь-який інший спосіб) відсутні.

Таким чином, питання щодо суб'єктів права власності зазначеного майна на законодавчому рівні не врегульоване, майно колишніх профспілкових організацій на даний час залишається державною власністю, а тому правові підстави для розпорядження Федерацією профспілок України майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР (продажу, передачі до статутних фондів господарських товариств, відчуження у будь-який інший спосіб) відсутні.

Верховний Суд України (постанова від 25.09.2007 та від 18.11.2008) також дійшов висновку, що майно колишніх профспілкових організацій є державною власністю.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, зазначеним вище мотивовані позовні вимоги Першого заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 20.12.2011 позовні вимоги задоволено в повному обсязі: визнане недійсним рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради № 652 від 27.05.1999; скасоване свідоцтво про право власності № 44 від 03.06.1999 на будівлі дочірнього підприємства "Дитячий санаторій ім. М. Коцюбинського"; визнане право власності за державою Україна на нерухоме майно дочірнього підприємства "Дитячий санаторій ім. М. Коцюбинського".

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.07.2012 рішення Господарського суду Вінницької області від 20.12.2011 скасоване в частині скасування свідоцтва на право власності № 44 від 03.06.1999 на будівлі дочірнього підприємства "Дитячий санаторій" ім. М.М.Коцюбинського", прийняте в цій частині нове рішення - в позові відмовлено, в решті рішення залишене без зміни.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.12.2012 рішення Господарського суду Вінницької області від 20.12.2011 та постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 04.07.2012 скасовані в частині задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним рішення виконкому Вінницької міськради № 652 від 27.05.1999 та визнання за державою Україна права власності на нерухоме майно дочірнього підприємства "Дитячий санаторій ім. М.М. Коцюбинського", в скасованій частині справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області, з огляду на наступне.

Вищим господарським судом зазначено, що задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсними рішення та визнання права власності та зробивши висновок, що спірне майно є державною власністю, суди попередніх інстанцій не дослідили та не встановили дійсного власника спірного майна на момент прийняття постанови Ради Міністрів УРСР "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР" №606 від 23.04.1960. Крім того, не було встановлено фактичної передачі Дитячого санаторію ім. М.М.Коцюбинського відповідно до Додатку № 1 до вказаної постанови. До того ж, судами не було встановлено та індивідуально визначено - яке саме майно санаторію було передано відповідно до Постанови № 606 від 23.04.1960 та за якими документами.

За результатами нового розгляду справи Господарським судом Вінницької області прийняте рішення від 04.04.2013 (колегія суддів: М.Кожухар, В.Грабик, І.Маслій), яке залишене без зміни постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.01.2014 (колегія суддів: В. Саврій, Ю. Мамченко, С. Дужич), позов першого заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України про визнання недійсним рішення № 652 від 27.05.1999 та визнання права власності на будівлі за державою Україна - задоволено з огляду на обґрунтованість позовних вимог.

Щодо поданої Приватним акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" заяви про застосування строків позовної давності, апеляційним господарським судом зазначене наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, представник Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" був присутнім у засіданнях Господарського суду Вінницької області при розгляді справи № 9/171/2011/5003 і мав можливість подати заяву про застосування строків позовної давності при розгляді справи судом першої інстанції. Отже, в силу положень ст.ст. 76, 83 Цивільного кодексу Української РСР, п.п.4, 6 Прикінцевих та перехідних положень та ст.ст.261, 268 Цивільного кодексу України, строк позовної давності для звернення прокурора до суду із зазначеним позовом не застосовується як підстава для відмови у позові.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій при ухвалені оскаржуваних судових рішень норм права, просить рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

У січні 1997 року Фондом державного майна України заявлені позовні вимоги про визнання недійсними установчих документів Акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" з тих мотивів, що майно на якому створене акціонерне товариство, не належало його засновнику Федерації профспілок України. Органом управління цим майном є позивач, оскільки воно належало загальносоюзній громадській організації колишнього Союзу РСР.

Рішенням Вищого арбітражного суду України від 20.01.1997 у справі № 137/7 у позові відмовлено з огляду на таке.

Постановою Ради Міністрів УРСР № 606 від 23.05.1960 "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР" Українській республіканській Раді профспілок передано у відання безоплатно санаторії, будинки відпочинку та пансіонати, яке раніше знаходилися у віданні Міністерства охорони здоров'я. Ці заклади знаходилися у складі Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок. 22.11.1991 президія Ради Федерації незалежних профспілок України прийняла постанову № П-ІІ-І про створення на їх базі АТ "Укрпрофоздоровниця".

04.12.1991 Рада Федерації незалежних профспілок України та Фонд соціального страхування України уклали установчий договір про створення на базі санаторно-курортних закладів і організацій АТ "Укрпрофоздоровниця". Засновники затвердили Статут АТ, який зареєстрований рішенням № 971 від 23.12.1991 Ленінського райвиконкому м. Києва і 25.05.1995 перереєстровано у новій редакції.

Згідно установчого договору та статуту до статутного фонду товариству передано основні фонди і оборотні кошти санаторно-курортних закладів, підприємств і організацій профспілок вартістю 1 033 584 тис. руб. і внесок Фонду соціального страхування у сумі 55 800 000 руб.

Постанова Верховної Ради України від 10.04.1992 "Про майнові комплекси і фінансові ресурси громадських організацій колишнього СРСР, розташованих на території України" передбачала, що до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР слід передати тимчасово Фонду державного майна України майно і фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ, об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, а постановою від 04.02.1994 "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" передбачено, що тимчасово до законодавчого визначення суб'єктів права власності зазначеного майно воно є загальнодержавною власністю. Склад такого майна на час вирішення даного спору позивачем не встановлений.

Майно, на базі якого створене АТ "Укрпрофоздоровниця", передане Радою Міністрів УРСР Укрпрофраді, правонаступником якої є Рада Федерації незалежних профспілок України, що вбачається з установчих документів в профспілкового об'єднання. Оскільки це майно не передавалось у відання ВЦРПС, то на нього не може поширюватися дія названих постанов Верховної Ради України. Вказане майно з моменту його передачі профспілкам у встановленому порядку державою не вилучалося.

Спеціальний закон, який регулює правовий режим майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, не прийнятий. Законні обмеження для створення відповідачами на базі санаторного майна акціонерного товариства відсутні.

А тому, з огляду на зазначене, Вищий арбітражний суд України дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог.

08.06.2011 Генеральний прокурор України звернувся з листом № 07/2-231 до Прем'єр-міністра України, яким, посилаючись на задеклароване законами України право власності держави на майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР та Закон України від 22.02.2007 "Про мораторій на відчуження майна, яке перебуває у володінні Федерації професійних спілок України" та з метою запобігання відчуженню державного майна, вважає, що нагальним є вирішення питання з утворення Урядової комісії для встановлення долі (частини) держави в нерухомості майна Федерації профспілок України.

Кабінетом Міністрів України прийнята постанова від 15.08.2011 за № 902 "Про утворення комісії з питань проведення інвентаризації майна загальносоюзних громадських об'єднань колишнього Союзу РСР, яке передано у відання, володіння та/або користування за рішенням органів державної влади колишнього Союзу РСР та Української РСР". Цією постановою визначений склад Комісії та Положення про Комісію.

Однак, постанова Уряду країни про намір провести інвентаризацію майна загальносоюзних громадських об'єднань колишнього Союзу РСР, не виключає вирішення спору про право власності у судовому порядку.

Зважаючи на те, що спірні об'єкти передані профспілковим організаціям у відання, що за правовою природою не є тотожним власності, а на час розпаду Союзу РСР, Українські республіканські профспілки були складовою профспілкових громадських об'єднань Союзу РСР, на базі яких створена Федерація незалежних профспілок України (правонаступник - Федерація професійних спілок України), такі громадські об'єднання є об'єднаннями союзного підпорядкування. Статтею 1 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України" від 10.09.1991 № 154-XII встановлено, що майно підприємств, установ і організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування є державною власністю.

Водночас, спірне майно з часу визнання законодавчими актами його державною власністю і до вирішення спору по суті, перебуває у володінні профспілкових організацій, наслідком експлуатації якого є його знос та поліпшення. А тому спір про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна вирішується з урахуванням положень ст. 332 ЦК України - набуття права власності на переробну річ. При цьому оцінка об'єкту нерухомого майна здійснюється з урахуванням оцінки земельної ділянки, на якій розташований об'єкт, і яка необхідна для його експлуатації. Іншим способом захисту права добросовісного володільця, у тому числі при вирішенні спору про право власності, є законодавчі положення ч. 4 ст. 390 ЦК України - розрахунки при витребуванні майна з чужого незаконного володіння.

Так як позов про визнання за державою Україна права власності на об'єкти нерухомого майна заснований на обставинах володіння профспілковими організаціями об'єктами нерухомого майна за мовчазною згодою власника, не спростований його володільцем у спосіб зазначений вище (ст. 33 ГПК України), колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з правовою позицією господарських судів попередніх інстанції про визнання права власності за державою Україна на оспорюванні об'єкти нерухомого майна, і визнання незаконним оформлення та реєстрацію права власності за його володільцем.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.01.2014 залишити без зміни.

Судді: Є. Борденюк

І. Вовк

С. Могил