Історія справи

Постанова ВГСУ від 19.02.2026 року у справі №297/4326/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2026 року

м. Київ

справа № 297/4326/23

провадження № 51-5182км24

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7

(у режимі відеоконференції),

виправданого ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),

розглянув касаційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 та потерпілої ОСОБА_10 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 30 квітня 2025 року стосовно ОСОБА_8 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023071060000367, за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 2 жовтня 2024 року ОСОБА_8 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за частиною першою статті 115 КК та виправдано через недоведеність вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний стосовно ОСОБА_8 , скасовано в порядку статей 203 377 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) та звільнено ОСОБА_8 з-під варти в залі суду.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів.

Орган досудового розслідування обвинувачував ОСОБА_8 в тому, що він 11 червня 2023 року приблизно о 22:00, на території домогосподарства за місцем свого проживання, а саме на АДРЕСА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, у ході сварки під час розпиття спиртних напоїв із сусідом ОСОБА_11 , на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, з метою умисного вбивства завдав ОСОБА_11 чотирьох ударів у потиличну ділянку зліва та ліву тім`яну ділянку, а також декількох ударів у ділянку тулуба, спричинивши потерпілому тілесні ушкодження, внаслідок яких він помер на місці події.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи від 24 жовтня 2023 року № 82/Б смерть ОСОБА_11 настала в результаті відкритої черепно-мозкової травми з переломами кісток склепіння та основи черепа, з крововиливами під оболонки і в тканину головного мозку, розм`яттям речовини головного мозку, переломів ребер справа, що підтверджується наявністю забійних ран голови, садна обличчя, тулуба, лівої верхньої кінцівки, обох нижніх кінцівок; синці обличчя, тулуба, правої та лівої верхніх кінцівок, крововиливу в м`які покрови голови на рівні лівої тім`яно-скронево-потиличної ділянки, вдавленого перелому кісток склепіння черепа в лівій тім`яній ділянці, лінійного перелому кісток основи черепа, крововиливів під м`які мозкові оболонки на рівні випуклої частини правої та лівої тім`яних часток, розм`яття тканини головного мозку на рівні випуклої частини тім`яної частки зліва, а також нерівномірного кровонаповнення внутрішніх органів, набряку легень.

Також цим висновком встановлено, що тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з переломами кісток склепіння та основи черепа, з крововиливами під оболонки і в тканину головного мозку, розм`яттям речовини головного мозку виникли від дії тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, яким, за висновком експерта від 27 листопада 2023 року № 30-мк, міг бути совок, вилучений під час обшуку в будинку ОСОБА_8 , внаслідок дії однієї з наявних на совку ділянок, що мали тригранний кут, та мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень і перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті; тілесні ушкодження у вигляді переломів ребер справа виникли від дії тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, мають ознаки тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості та належать до таких, що сприяли настанню смерті. Інші тілесні ушкодження у вигляді забійних ран голови, обличчя, крововиливів у м`які покрови голови, садна обличчя, тулуба, правої та лівої верхніх кінцівок, обох нижніх кінцівок, синців обличчя, тулуба, обох верхніх кінцівок мають ознаки легких тілесних ушкоджень й опосередковано (побічно) є причиною смерті.

Крім того, висновком експерта від 24 жовтня 2023 року № 82/Б встановлено, що, враховуючи локалізацію, взаєморозташування, механізм виникнення та кількість ушкоджень, мало місце не менше 26 контактів з тупими предметами.

Вказані дії ОСОБА_8 орган досудового розслідування були кваліфікував за частиною першою статті 115 КК.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 30 квітня 2025 року апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_8 - без змін.

Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_9 , посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення положень кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржувану ухвалу і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Стверджує, що апеляційний суд, порушуючи вимоги статей 370, 419 КПК, провів розгляд кримінального провадження формально, без належного з`ясування всіх обставин справи та ретельної перевірки доводів апеляційної скарги.

Крім того, цей суд усупереч вимогам статті 404 КПК безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони обвинувачення про необхідність повторного дослідження доказів, які, на думку прокурора, підтверджують винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину, а також, з огляду на статті 22 23 94 95 КПК, не дав оцінки всім обставинам кримінального провадження.

Зазначає, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано погодився з висновком місцевого суду, який дійшов передчасного висновку про виправдання ОСОБА_8 через недоведеність вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК, оскільки цей суд належно не перевірив всіх зібраних у провадженні доказів у їх сукупності, дав неправильну оцінку доказам сторони обвинувачення, проте взяв до уваги версію ОСОБА_8 про причетність до смерті потерпілого інших осіб.

Аргументуючи свою позицію, вказує, що доказами, які спростовують версію обвинуваченого і які він (прокурор) просив повторно дослідити є: протокол огляду місця події від 11 червня 2023 року; протокол проведення обшуку домогосподарства АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_8 з відеозаписом від 12 червня 2023 року, висновки судових молекулярно-генетичних експертиз від 6 листопада 2023 року № СЕ-19/107-23/6334-БД, від 9 серпня 2023 року № СЕ- 19/107-23/6330-БД, від 31 жовтня 2023 року № СЕ- 9/107-23/6333-БД, від 27 жовтня 2023 року № СЕ-19/107-23/6336-БД, від 27 жовтня 2023 року № СЕ19/107- 23/6335-БД, від 24 жовтня 2023 року № 82/Б, висновок експерта від 27 листопада 2023 року № 30- МК. Також прокурор просив повторно допитати потерпілу.

Однак, зазначені доводи прокурора залишилися поза увагою апеляційного суду.

На переконання сторони обвинувачення, рішення суду апеляційної інстанції не відповідає критеріям обґрунтованості, а висновки цього суду є передчасними.

У касаційній скарзі потерпіла просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного суду від 30 квітня 2025 року і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотними порушеннями положень кримінального процесуального закону.

За змістом скарги потерпіла наводить доводи, аналогічні доводам касаційної скарги прокурора.

Крім того, покликаючись на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 556/1744/15-к, щодо безпосередності дослідження судом доказів, зазначає, що суд апеляційної інстанції не перевірив доводів прокурора, наведених в апеляційній скарзі, про те, що ОСОБА_8 був єдиною особою, яка була з потерпілим у той час, коли він отримав тілесні ушкодження, на одязі обвинуваченого наявна кров ОСОБА_11 , яку ОСОБА_8 намагався замити, а також останній намагався змити сліди крові з потерпілого та на подвір`ї свого будинку.

Вважає, що оскаржуване рішення апеляційного суду не може вважатися таким, що відповідає вимогам кримінального процесуального закону.

Захисник виправданого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_6 подав заперечення, у яких, посилаючись на необґрунтованість доводів касаційних скарг, просить ухвалу Львівського апеляційного суду від 30 квітня 2025 року стосовно ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційні скарги прокурора та потерпілої - без задоволення.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримала подані касаційні скарги та просила їх задовольнити.

Виправданий ОСОБА_8 і його захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заперечували проти задоволення касаційних скарг потерпілої та прокурора.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, позиції виправданого, захисників, прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, Суд дійшов таких висновків.

Статтею 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, а також правильності правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

За правилами статті 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як визначено положеннями статті 419 КПК, в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Ухвала апеляційного суду про залишення без змін виправдувального вироку щодо ОСОБА_8 за частиною першою статті 115 КК вказаним вимогам закону відповідає.

Доводи касаційної скарги прокурора про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність судом апеляційної інстанції є безпідставними з огляду на таке.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу прокурора, в якій порушувалися питання щодо незаконності виправдувального вироку суду стосовно ОСОБА_8 у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, хибною оцінкою доказів, наданих стороною обвинувачення, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що полягала в незастосуванні судом закону (частини першої статті 115 КК), який підлягав застосуванню, та непризначенням винній особі покарання, необхідного й достатнього для її виправлення і попередження нових злочинів, апеляційний суд навів докладні мотиви прийнятого рішення. Не встановивши істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б вплинули на правильність прийнятого судом першої інстанції рішення, апеляційний суд обґрунтовано залишив виправдувальний вирок без змін.

Згідно з пунктом 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтею 62 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України від 20 жовтня 2011 року № 12-рп/2011, статтями 17 373 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її винуватість не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком, який не може ґрунтуватися на припущеннях; при цьому ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватості особи поза розумним сумнівом.

Тобто, дотримуючись засади змагальності й виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений статтею 92 КПК, сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Отже, у достовірності факту (винуватості особи) не повинно залишитися розумних сумнівів. Це не означає, що в його достовірності взагалі немає сумнівів, а означає, що всі альтернативні можливості пояснення наданих доказів є надмірно малоймовірними.

За правилами статті 91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Положеннями ст. 94 КПК встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

За приписами статті 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК.

Дотримання зазначених вимог є необхідним елементом процесуальної форми судового розгляду, забезпечує реалізацію закріплених у статті 7 КПК таких засад кримінального провадження, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості, забезпечення доведеності вини та право на захист.

Так, з мотивувальної частини вироку вбачається, що суд першої інстанції в ході перевірки версії обвинуваченого ОСОБА_8 про його непричетність до вбивства ОСОБА_11 дослідив, зокрема:

показання потерпілої ОСОБА_10 , зміст яких свідчив про те, що їй невідомі обставини побиття ОСОБА_11 , а стосовно того, що його міг вбити ОСОБА_8 , вона дізналася від слідчої. Суд зазначив, що такі показання не можуть братися до уваги на підтвердження обставин, вказаних в обвинувальному акті, а саме щодо причетності ОСОБА_8 до вчинення злочину, і зауважив, що потерпіла вказала, що її чоловік та обвинувачений товаришували між собою, ніколи не конфліктували, відповідно в останнього не було мотивів вбивати ОСОБА_11 чи навіть бити;

показання свідків сторони обвинувачення ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які будь-якої інформації, що вказувала би на причетність ОСОБА_8 до вбивства ОСОБА_11 , суду не повідомили. При цьому свідок ОСОБА_14 пояснив, що обвинуваченого і потерпілого знає давно, вони були друзями, ніяких конфліктів між ними ніколи не було, отже, будь-яких мотивів на позбавлення потерпілого життя у ОСОБА_8 не було. Водночас суд зазначив, що з показань свідка ОСОБА_15 вбачається, що, коли він з іншим свідком привели ОСОБА_8 додому, там перебував потерпілий ОСОБА_11 , який лежав на землі і мав незначні тілесні ушкодження, а обвинувачений у той час через сильний стан алкогольного сп`яніння не міг вчиняти жодних активних дій. Також суд підкреслив, що після допиту в судовому засіданні свідка ОСОБА_13 прокурор підтвердив, що цей свідок жодної інформації, яка має значення для справи, не надав, такою інформацією не володіє, а його допит був необхідний, оскільки суд всі докази повинен досліджувати безпосередньо;

показання свідків сторони захисту ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 . З показань свідків ОСОБА_16 і ОСОБА_18 вбачалося, що ОСОБА_8 та ОСОБА_11 товаришували між собою, ніхто з них не був конфліктною людиною, ніколи не сварилися і ніяких мотивів в обвинуваченого на спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, тим паче мотивів на його вбивство, не було. Свідок ОСОБА_17 суду пояснила, що, коли вона із сусідом занесли ОСОБА_8 додому, бачила там чоловіка, який лежав на землі і мав на лівій частині обличчя подряпину, при цьому обвинувачений не міг робити ніяких активних дій, оскільки через сильний стан алкогольного сп`яніння не тримався на ногах;

показання експерта ОСОБА_19 , який у судовому засіданні підтвердив висновок, складений за результатами дослідження трупа ОСОБА_11 , зокрема щодо ступеня тяжкості та характеру виявлених тілесних ушкоджень. Також експерт повідомив суду, що на предметі, яким спричинено потерпілому тілесні ушкодження, а саме на його частині, що контактувала з тілом, повинні були залишитися відповідні сліди;

дані, що містилися у протоколі огляду місця події від 11 червня 2023 року з фототаблицею до нього, протоколі обшуку від 12 червня 2023 року з фототаблицею до нього;

дані, які містилися у висновках експертів від 9 серпня 2023 року № СЕ- 19/107- 23/6329-БД, від 9 серпня 2023 року № СЕ- 19/107- 23/6330-БД, від 27 жовтня 2023 року № СЕ- 19/107- 23/6335-БД, від 27 жовтня 2023 року № СЕ- 19/107-23/6336-БД, від 31 жовтня 2023 року СЕ-19/107-23/6333-БД, від 6 листопада 2023 року № СЕ- 19/107-23/6331-БД, від 6 листопада 2023 року № СЕ- 19/107-23/6334-БД;

висновок експерта від 24 жовтня 2023 року № 82/Б з таблицею-схемою до нього, згідно з яким смерть ОСОБА_11 настала в результаті відкритої черепно-мозкової травми з переломами кісток склепіння та основи черепа, з крововиливами під оболонки і в тканину головного мозку, розм`яттям речовини головного мозку. У висновку зазначено, що в ОСОБА_11 виявлено тілесні ушкодження: а) у ділянці голови: чотири забійні рани волосистої голови, одна забійна рана обличчя, крововилив у м`які покрови голови на рівні лівої тім`яно-скронево-потиличної ділянки, вдавлений перелом кісток склепіння черепа в лівій тім`яній ділянці, лінійний перелом кісток основи черепа, крововиливи під м`які мозкові оболонки на рівні випуклої частини правої та лівої тім`яних часток, розм`яття тканини головного мозку на рівні випуклої частини тім`яної частки зліва, садна обличчя, синці обличчя; б) у ділянці тулуба і кінцівок: садна тулуба, лівої верхньої та обох нижніх кінцівок, синці тулуба й обох верхніх кінцівок, перелом ребер справа. Враховуючи локалізацію, взаєморозташування, механізм виникнення і кількість ушкоджень, експерт дійшла висновку, що мало місце не менше 26 контактів з тупими предметами;

висновок експерта від 27 листопада 2023 року № 30-мк, відповідно до якого рвано- забійні рани на шматках шкіри з потиличної ділянки голови зліва та з лівої тім`яної ділянки голови від трупа ОСОБА_11 могли виникнути внаслідок дії однієї з наявних на совку ділянок, що мали тригранний кут. При цьому рана потиличної ділянки голови зліва, більш ймовірно, могла виникнути внаслідок дії передніх бічних чи задніх верхніх бічних кутів робочої частини совка; рана лівої тім`яної ділянки голови, більш ймовірно, могла виникнути внаслідок дії одного із задніх нижніх бічних кутів його робочої частини;

інші докази, зміст яких детально наведено у вироку.

Оцінюючи протокол огляду місця події від 11 червня 2023 року з фототаблицею до нього, суд першої інстанції вказав, що цим протоколом зафіксовано місце розташування тіла ОСОБА_11 , його положення, наявність на ньому ран та слідів крові, однак вказаний документ не свідчить про причетність обвинуваченого до спричинення тілесних ушкоджень потерпілому.

Крім того, місцевий суд підкреслив, що з фототаблиці до протоколу вбачається, що на землі біля трупа наявна велика пляма крові, також на місці події виявлено інші плями бурого кольору та сліди волочіння, однак, де саме ці сліди виявлено, куди чи звідки вони ведуть, у протоколі не зазначено.

Свідок ОСОБА_16 , крім іншої інформації, повідомила суду, що, коли поліція почала проводити огляд місця події, вона була присутня, за всім спостерігала, ніяких слідів волочіння не було і не бачила. Через деякий час працівники поліції зайшли у двір із собакою. При цьому собака заходила у двір не за слідом, а працівники поліції самі її завели, після чого почали щось шукати.

Суд дослідив акт про застосування службового собаки від 12 червня 2023 року зі схемою роботи службового собаки на місці події, в якому, крім інших відомостей, констатовано, що в процесі слідчої дії здійснено обшук домогосподарства ОСОБА_8 на предмет виявлення речей або предметів, що стосувалися би вбивства ОСОБА_11 і надалі ОСОБА_8 затримано. У результаті роботи собаки, згідно з актом, виявлено згустки бурого кольору, схожі на кров.

Оцінивши цей доказ, суд зауважив, що ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що робота службового собаки була розпочата саме в його дворі, а не від місця виявлення трупа ОСОБА_11 , що повністю узгоджується з актом про застосування собаки і вказує на те, що працівники поліції навіть не намагалися встановити, звідки прийшов потерпілий чи його було перенесено і куди, в якому напрямку пішов імовірний вбивця.

Крім того, місцевий суд підкреслив, що, як вказано в цьому акті, застосування собаки розпочато о 01:20 і завершено о 02:10 12 червня 2023 року, тобто ще до обшуку вказаного домогосподарства, який згідно з протоколом було розпочато тільки о 02:02.

Оцінюючи протокол обшуку від 12 червня 2023 року з фототаблицею до нього, суд зазначив, що слідчу дію розпочато о 02:02 і закінчено о 04:28, однак ще до початку обшуку працівники поліції проникали на територію домогосподарства ОСОБА_8 , в тому числі зі службовою собакою, що підтверджується відповідним актом та показаннями обвинуваченого і свідків, допитаних судом.

Суд виснував, що цей обшук був узаконений ухвалою слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 12 червня 2023 року, але дозвіл надано лише на проведення обшуку, який здійснено без ухвали слідчого судді 12 червня 2023 року в період з 02:02 по 04:28, тобто проникнення до житла ОСОБА_8 до моменту проведення в нього обшуку, а саме під час роботи службового собаки, є грубим порушенням статті 233 КПК.

Давши оцінку даним, які містяться у висновках експертів від 9 серпня 2023 року № СЕ-19/107-23/6329-БД, від 9 серпня 2023 року № СЕ- 19/107- 23/6330-БД, від 27 жовтня 2023 року № СЕ- 19/107- 23/6335-БД, від 27 жовтня 2023 року № СЕ- 19/107-23/6336-БД, від 31 жовтня 2023 року № СЕ- 19/107-23/6333-БД, від 6 листопада 2023 року № СЕ- 19/107-23/6331-БД, від 6 листопада 2023 року № СЕ-19/107-23/6334-БД, з яких вбачалося, що під час обшуку домогосподарства за місцем проживання ОСОБА_8 , а також на його одязі, знайдено кров потерпілого ОСОБА_11 суд зазначив, що вказані обставини обвинувачений не заперечував, стосовно цього він надав детальні показання, яким чином у дворі та на його одязі з`явилася кров потерпілого. Оскільки ці показання ОСОБА_8 сторона обвинувачення не спростувала, суд дійшов висновку, що лише сам факт виявлення крові ОСОБА_11 у дворі ОСОБА_8 не є переконливим доказом того, що саме він спричинив потерпілому тілесні ушкодження, від яких настала його смерть.

Стосовно висновку експерта від 27 листопада 2023 року № 30-мк суд у вироку вказав, що за змістом висновку під час проведення дослідження експерт детально оглянув металевий совок, вилучений з двору обвинуваченого. При цьому на ньому виявлено лише одну волосину, дослідження якої в ході досудового розслідування не проводилося, і її походження невідоме.

З огляду на це місцевий суд визнав необґрунтованими твердження сторони обвинувачення про те, що це могла бути волосина потерпілого, і не взяв їх до уваги.

Також суд зважив на те, що на частинах металевого совка, на які експерт вказував як на такі, якими могли бути заподіяні удари потерпілому, не виявлено жодних слідів, та підкреслив, що експерт ОСОБА_19 у судовому засіданні пояснив, що в разі завдання совком ударів по голові потерпілого на його контактуючих поверхнях обов`язково залишилися б сліди крові чи інші нашарування частин тіла.

Суд дослідив вказаний совок як речовий доказ у справі і під час огляду встановив, що на тих його частинах, якими, на думку експерта, могли бути заподіяні удари потерпілому, будь-які сліди відсутні, що, виходячи з оцінки суду, свідчило про те, що цим предметом удари ОСОБА_11 не завдано. Тому твердження прокурора щодо цього суд визнав помилковими.

Крім того, ухвалюючи виправдувальний вирок, місцевий суд звернув увагу на те, що час вчинення злочину не узгоджується з дослідженими судом доказами, оскільки згідно з висунутим ОСОБА_8 обвинуваченням він нібито вчинив злочин приблизно о 22:00, однак з показань свідка ОСОБА_12 вбачається, що в день події вона була на роботі до 21:00 і, коли йшла додому, виявила на дорозі труп. Водночас свідок ОСОБА_16 пояснила суду, що повернулася додому близько 22:30 і в цей час біля її будинку вже була сусідка ОСОБА_12 та ОСОБА_8 , які повідомили про людину, що лежить на дорозі.

Також цей суд, проаналізувавши зібрані докази, зазначив, що не встановлено і мотиву вчинення злочину, та визнав твердження прокурора в цій частині припущеннями, оскільки сторона обвинувачення не надала суду жодного доказу на підтвердження того, що між ОСОБА_8 та ОСОБА_11 мала місце сварка, між ними могли виникнути неприязні стосунки і з якою метою та з яким умислом обвинувачений вирішив раптом вбити потерпілого. Водночас суд зазначив, що такі твердження прокурора спростовуються наявними у провадженні доказами.

Крім того, суд визнав припущенням і твердження прокурора та потерпілої про те, що ОСОБА_8 міг вбити ОСОБА_11 , бо останній перебував у нього на подвір`ї в стані алкогольного сп`яніння, а додому повинна була повернутися дружина обвинуваченого, адже на підтвердження такого мотиву жодного доказу сторона обвинувачення не надала.

Крім того, суд першої інстанції підкреслив, що згідно з висунутим ОСОБА_8 обвинуваченням він діяв саме з метою вбивства та заподіяв ОСОБА_11 чотири удари по голові, спричинивши тілесні ушкодження, від який настала смерть потерпілому. При цьому прокурор в пред`явленому обвинуваченні не зазначив, яким саме способом та яким предметом завдано цих ударів.

У судовому засіданні прокурор зауважив, що ці удари заподіяно саме металевим совком, як вказано у експертному висновку, однак, як зазначив місцевий суд у вироку, це не замінює необхідності повного викладення формулювання обвинувачення. Також суд наголосив, що згідно з висновком експерта, який прокурор включив у формулювання обвинувачення, тілесні ушкодження лише «могли бути» завдані совком, вилученим з місця події.

Дослідивши та оцінивши зібрані у кримінальному провадженні докази, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведення стороною обвинувачення поза розумним сумнівом вчинення ОСОБА_8 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК, оскільки значна частина обставин, викладених в обвинуваченні, ґрунтується на припущеннях, у зв`язку із чим ухвалив рішення в порядку частини першої статті 373 КПК.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок місцевого суду за апеляційною скаргою прокурора, яка є фактично аналогічною за змістом касаційній скарзі, з дотриманням вимог статей 404 405 407 412 - 414 КПК перевірив зазначені в ній доводи, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь і, навівши в ухвалі достатні мотиви постановленого рішення, визнав їх необґрунтованими та спростував.

Так, погоджуючись з вироком місцевого суду, апеляційний суд зазначив, щов матеріалах провадження відсутні однозначні докази, які б містили інформацію, що вказувала б на причетність ОСОБА_8 до вчинення злочину, передбаченого частиною першою статті 115 КК.

Також цей суд підкреслив, що в суді апеляційної інстанції прокурор підтвердив, що в цьому кримінальному провадженні мотиву для скоєння злочину встановлено не було.

Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що не було фактично встановлено й місця скоєння злочину.

Суд апеляційної інстанції наголосив, що місцевий суд повно і всебічно провів судовий розгляд, належним чином дослідив обставини справи, перевірив усі наявні в матеріалах кримінального провадження документи та докази й з урахуванням усіх обставин вчиненого злочину, а також невизнання обвинуваченим вини у скоєному виправдав ОСОБА_8 , через недоведеність вчинення ним кримінального правопорушення.

Твердження прокурора і потерпілої в скаргах про те, що суд апеляційної інстанції, порушуючи вимоги статті 404 КПК, безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони обвинувачення про повторне дослідження доказів та порушив принцип безпосередності дослідження доказів, є неприйнятними з огляду на наведене нижче.

За правилами частини третьої статті 404 КПК суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, лише за умови, що суд першої інстанції дослідив їх не повністю або з порушеннями.

Суд звертає увагу на те, що сама наявність клопотання про повторне дослідження того чи іншого доказу не зобов`язує апеляційний суд досліджувати всю сукупність доказів, оцінених у місцевому суді. У разі коли суд першої інстанції дослідив усі можливі докази з дотриманням засад безпосередності, а суд апеляційної інстанції погодився з ними, він не має потреби знову досліджувати ці докази в такому ж порядку, як це було зроблено в суді першої інстанції.

Крім того, обґрунтована відмова в задоволенні клопотання за відсутності, на переконання апеляційного суду, аргументованих доводів щодо необхідності дослідження доказів, які, на думку учасника судового провадження, були досліджені не повністю або з порушеннями, не свідчить про недотримання судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону або неповноту судового розгляду та не може бути безумовною підставою для скасування судового рішення, лише якщо з такими висновками суду не погоджується учасник судового провадження.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні клопотання прокурора про повторне дослідження доказів, якими орган досудового розслідування підтверджував обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 115 КК, не знайшов передбачених частиною третьою статті 404 КПК підстав, які би покладали на апеляційний суд такий обов`язок, а прокурор таких підстав не навів. Тому суд апеляційної інстанції обмежився аналізом доказів, безпосередньо сприйнятих місцевим судом, та за результатами перегляду вироку погодився з їх оцінкою, даною судом першої інстанції, а отже, застосована ним процедура не суперечила встановленій у статті 23 КПК засаді безпосередності дослідження доказів.

При цьому під час судового розгляду в місцевому суді було створено необхідні умови для реалізації сторонами принципів змагальності й диспозитивності, закріплених у статтях 22 26 КПК.

Тому доводи касаційних скарг прокурора й потерпілої про протилежне позбавлені підстав і не спростовують висновків, викладених у рішенні суду апеляційної інстанції.

Посилання потерпілої на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 556/1744/15-к, щодо безпосередності дослідження судом доказів, не є релевантним обставинам кримінального провадження, яке є предметом розгляду.

Зокрема, у вказаній постанові рішення стосувалося не обов`язку суду апеляційної інстанції повторно дослідити докази, а наявності в цього суду процесуальних повноважень щодо повторного дослідження обставин кримінального провадження, встановлених місцевим судом неповністю або з порушеннями, за власною ініціативою в ході розгляду апеляційної скарги, поданої на погіршення становища обвинуваченого, якщо клопотання про повторне дослідження доказів не було заявлено.

Також варто зазначити, що, оскаржуючи ухвалу суду апеляційної інстанції, прокурор не уточнює, які доводи його апеляційної скарги всупереч вимогам кримінального процесуального закону суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив, не перевірив і не оцінив та на які з них не надав відповідей.

Указані в касаційній скарзі доводи, які за своєю суттю майже аналогічні тим, що були предметом апеляційної перевірки, не містять нових даних, які б ставили під сумнів законність та обґрунтованість ухвали апеляційного суду і давали підстави для її скасування.

Оскільки обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачяться на її користь, суд апеляційної інстанції погодився з вироком місцевого суду, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення про недоведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 115 КК.

Суд погоджується з рішенням апеляційного суду про те, що висновок суду першої інстанції про недоведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК, є належним чином аргументованим і мотивованим.

У цілому доводи касаційних скарг прокурора та потерпілої фактично зводяться до незгоди з оцінкою судом доказів у кримінальному провадженні та обставин справи, проте така незгода з наданою судами оцінкою доказів з урахуванням положень, передбачених частиною першою статті 433 КПК, не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.

Оскаржувана ухвала апеляційного суду є належним чином обґрунтованою та вмотивованою і за своїм змістом відповідає вимогам статей 370 та 419 КПК, у ній наведено відповідні мотиви, з яких виходив цей суд при ухваленні свого рішення, та положення закону, якими він керувався.

Під час перевірки вказаного рішення суд касаційної інстанції не встановив таких порушень норм матеріального чи процесуального права, які б могли зумовлювати його зміну чи скасування, а тому підстав для задоволення касаційних скарг прокурора та потерпілої Суд не вбачає.

Керуючись статтями 441 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

ухвалив:

Касаційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 та потерпілої ОСОБА_10 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного суду від 30 квітня 2025 року стосовно ОСОБА_8 - без зміни.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3