Історія справи

Постанова ВГСУ від 18.11.2025 року у справі №159/376/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2025 року

м. Київ

справа № 159/376/22

провадження № 51-1764 км 25

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

в режимі відеоконференції:

захисника ОСОБА_6 ,

засудженого ОСОБА_7

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21 жовтня 2024 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 05 лютого 2025 року стосовно

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця та жителя

АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ковельський міськрайонний суд Волинської області вироком від 21 жовтня 2024 року, залишеним без змін ухвалою Волинського апеляційного суду від 05 лютого 2025 року, засудив ОСОБА_7 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК, до покарання у виді штрафу в розмірі 1 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 18 700 грн, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані зі здійсненням державного контролю за використанням та охороною земель, на строк 2 роки.

За судовими рішеннями ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні ним кримінального правопорушення за таких обставин.

ОСОБА_7 із 06 липня 2021 року працював на посаді головного спеціаліста відділу державного контролю за використанням та охороною земель № 3 управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, був службовою особою.

У липні 2021 року ОСОБА_7 , більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, надав голові ради садівничого масиву «Білий Налив» ОСОБА_8 витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в яких містились відомості щодо земельних ділянок із кадастровими номерами 0722183600:04:004:0591, 0722183600:04:004:0592, та повідомив про необхідність проведення перевірки за фактом можливого нецільового використання вказаних земельних ділянок.

Надалі в цьому ж місяці ОСОБА_7 під час організованої ОСОБА_8 зустрічі з ОСОБА_9 , який на підставі довіреності від 16 липня 2021 року представляв в органах державної влади інтереси ОСОБА_10 , яка є власником земельної ділянки з кадастровим номером 0722183600:04:004:0591, висловив прохання про надання йому неправомірної вигоди за видачу акта перевірки без порушень.

21 вересня 2021 року о 13:45 ОСОБА_7 , перебуваючи в автомобілі «Renault Koleos», державний номер НОМЕР_1 , біля автозаправної станції «Аргос» на вул. Луцька, 1-В у селищі Голоби Ковельського району Волинської області, незаконно отримав від ОСОБА_9 неправомірну вигоду для себе у вигляді грошових коштів у сумі 500 доларів США за проведення перевірки за заявою голови ради садівничого масиву «Білий Налив» ОСОБА_8 за фактом можливого нецільового використання земельної ділянки з кадастровим номером 0722183600:04:004:0591 та складення акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства власником земельної ділянки ОСОБА_10

12 листопада 2021 року під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 ( АДРЕСА_1 ) було виявлено грошові кошти в сумі 500 доларів США, які він отримав 21 вересня 2021 року від ОСОБА_9 в якості неправомірної вигоди.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Захисник,не погодившись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Свої вимоги захисник мотивує тим, що суд першої інстанції:

- безпідставно засудив ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 368 КК, не зваживши на його заяву про провокацію вчинення злочину агентом - провокатором правоохоронного органу ОСОБА_9 , яка підтверджується матеріалами кримінального провадження;

- залишив поза увагою те, що ініціатором усіх зустрічей зі ОСОБА_7 був ОСОБА_9 , що підтверджує факт активних ініціативних дій особи, яка діяла в інтересах оперативних підрозділів та за їхніми вказівками;

- не встановив джерела походження грошових коштів, які використовувались під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД);

- після зміни обсягу обвинувачення ОСОБА_7 - виключення з обвинувачення відомостей про вчинення останнім злочину 12 листопада 2021 року - не здійснив аналізу всіх доказів у їх сукупності та взаємозв`язку, оскільки в єдиному ланцюгу доказів, наявних у матеріалах провадження процесуальних документів за результатами проведення НСРД, очевидною є провокація злочину і підбурювання особи на його вчинення;

- ухвалив вирок без дотримання вимог Кримінального процесуального кодексу України.

Крім того, зазначає про те, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив та не спростував доводів його апеляційної скарги й постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам КПК.

Позиції учасників судового провадження

Захисник та засуджений підтримали доводи касаційної скарги, просили оскаржувані рішення скасувати, кримінальне провадження - закрити.

Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив залишити оскаржувані рішення без зміни.

Мотиви Суду

Положеннями ст. 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

У поданій касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 покликається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що призвело до безпідставного засудження ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 368 КК.

Відповідно до ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, тобто таке порушення вимог цього Кодексу, яке перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 цього Кодексу).

Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.

За приписами ст. 418, ч. 2 ст. 419 КПК судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, а також викладаються докази, що спростовують її доводи.

Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх рішеннях на тому, що суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК.

Зазначених вимог закону суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок стосовно ОСОБА_7 , не дотримався.

Ковельський міськрайонний суд Волинської області вироком від 21 жовтня 2024 року засудив ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 368 КК та призначив відповідне покарання.

Не погоджуючись із вироком, захисник подав апеляційну скаргу та, покликаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 368 КК.

Цих доводів суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив і всупереч вимогам частини 2 статті 419 КПК не дав на них вичерпних та переконливих відповідей, які би ґрунтувалися на матеріалах кримінального провадження.

Зокрема, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що:

- органи досудового розслідування діяли у пасивний спосіб і не підбурювали ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення;

- ОСОБА_7 не заперечував факту вчинення кримінального правопорушення;

- усвідомлюючи свій статус службової особи, обвинувачений добровільно одержав від ОСОБА_9 неправомірну вигоду;

- ОСОБА_9 діяв виключно під контролем правоохоронних органів, що є окремим запобіжником провокації.

Згідно з орієнтирами застосування ст. 6 Конвенції, сформованими Європейським судом з прав людини, і положеннями ч. 3 ст. 271 КПК провокація кримінального правопорушення має місце тоді, коли працівники правоохоронних органів або особи, що діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою одержання доказів і початку кримінального провадження впливають на суб`єкта, допомагаючи вчинити злочин, який він в іншому випадку не вчинив би.

Отже, підбурювання до злочину має місце у разі цілеспрямованого схиляння особи до кримінально караних дій, результатом якого може бути вчинення відповідних дій або виникнення у суб`єкта злочину бажання його скоїти.

Із урахуванням зазначених орієнтирів Касаційний кримінальний суд Верховного Суду (далі - ККС ВС) у своїй практиці визначив критерії перевірки наявності чи відсутності провокації корупційного злочину, що потребують з`ясування таких питань:

- чи існували підстави для початку кримінального провадження стосовно особи;

- чи мав заявник, котрий повідомив про протиправні дії, приховані мотиви для цього;

- чи обґрунтовано проведені НСРД стосовно обвинуваченого;

- якою була поведінка останнього й особи, що співпрацювала з правоохоронними органами;

- якими був вплив цих органів на вчинення особою дій, за які її притягнуто до кримінальної відповідальності (постанови ККС ВС від 07 жовтня 2020 року, № 725/1199/19; від 19 березня 2024 року № 683/2142/21; від 18 квітня 2024 року № 167/498/22).

Суд апеляційної інстанції перевірку доводів захисника про наявність провокації за вказаними критеріями провів не в повному обсязі.

Крім того, суд апеляційної інстанції залишив без належної уваги доводи апеляційної скарги захисника про те, що:

- до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про вчинення тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, за ознаками вимагання неправомірної вигоди за попередньою змовою групою осіб, тобто за умисно завищеною кваліфікацією, що дозволило органу досудового розслідування за відсутності обґрунтованих підстав провести НСРД;

- ОСОБА_9 був активним ініціатором знайомства, зустрічей та телефонних розмов зі ОСОБА_7 ;

- заявник ( ОСОБА_9 ) діяв на власний розсуд, позаяк власниця земельної ділянки ОСОБА_10 у судовому засіданні повідомила про те, що не доручала йому вирішувати питання про зміну цільового призначення ділянки через надання неправомірної вигоди, грошові кошти йому для цього не передавала;

- в матеріалах провадження відсутні докази вимагання чи прохання ОСОБА_7 надати йому неправомірну вигоду;

- орган досудового розслідування лише частково фіксував розмови та зустрічі ОСОБА_7 і ОСОБА_9 ;

- не встановлено джерело походження грошових коштів в іноземній валюті, які використовувалися під час спеціального слідчого експеримента, та процесуальні (нормативні) підстави цього.

Відтак колегія суддів уважає, що суд апеляційної інстанції не повною мірою дотримався вимог ст. 419 КПК, не надав на доводи апеляційної скарги вичерпних відповідей, не провів всебічного та повного аналізу обставин кримінального провадження, не здійснив належної оцінки за критеріями ст. 94 цього Кодексу як кожному доказу, так і сукупності доказів з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення.

За цих обставин ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 419 КПК, а допущені цим судом порушення вимог кримінального процесуального закону в силу положень ч. 1 ст. 412 цього Кодексу є істотними, оскільки перешкодили суду ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення, та які могли потягнути за собою неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність.

Тому касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду стосовно ОСОБА_7 - скасуванню на підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати викладене та ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.

Керуючись статтями 441 442 КПК, Суд

постановив:

касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Волинського апеляційного суду від 05 лютого 2025 року стосовно ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3