Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2015 року Справа № 914/1957/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівКостенко Т.Ф., Ходаківської І.П.розглянувши матеріали касаційної скаргиЗаступника прокурора Львівської області, м. Львівна постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 10.08.2015 рокуу справі господарського суду Львівської областіза позовомЗаступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації, м. Львівдо1. Радехівської районної державної адміністрації, м. Радехів, Львівська обл.; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Стоянівський торфобрикетний завод", с. Стоянів, Львівська обл.за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаДержавної інспекції сільського господарства в Львівській області, м. Львівпровизнання протиправними та скасування розпоряджень Радехівської районної державної адміністрації, визнання недійсним договорів оренди землі, повернення земельних ділянок

за участю представників

прокуратури: Онуфрієнко М.В., посвідчення ГПУ від 04.11.2015 року № 036179,

позивача: не з'явився,

відповідача-1: не з'явився,

відповідача-2: Асташкін А.В.,

третьої особи: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Львівської області від 19.06.2015 року залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.08.2015 року позовну заяву заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації було повернуто без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що заступником прокурора Львівської області всупереч вимогам процесуального закону було порушено правила об'єднання позовних вимог, оскільки прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації до двох відповідачів, зокрема, про визнання протиправним та скасування розпоряджень, виданих Радехівською районною адміністрацією, та визнання недійсними договорів оренди п'яти різних земельних ділянок, які розташовані на території п'яти різних селищних рад, у зв'язку з чим суди прийшли до вірних висновків про те, що об'єднання зазначених вимог в одній позовній не забезпечить належної організації розгляду справи та реалізації принципу процесуальної економії та може суттєво утруднити вирішення спору.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, заступник прокурора Львівської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Львівської області від 19.06.2015 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.08.2015 року і передати справу до господарського суду Львівської області для розгляду по суті.

ТОВ "Стоянівський торфобрикетний завод" до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач-2 проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Розпорядженням від 12.11.2015 року № 03-05/2004 сформовано новий склад колегії суддів: головуючий суддя - Сибіга О.М., судді - Костенко Т.Ф., Ходаківська І.П.

В судовому засіданні прокурор просив касаційну скаргу задовольнити, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.08.2015 року та ухвалу господарського суду Львівської області від 19.06.2015 року - скасувати і передати справу до господарського суду Львівської області для розгляду по суті, а відповідач-2 проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Позивача, відповідача-1 та третю особу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача-2, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, заступник прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Радехівської районної державної адміністрації та ТОВ "Стоянівський торфобрикетний завод" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державної інспекції сільського господарства в Львівській області про:

- визнання протиправним та скасування розпорядження голови Радехівської районної державної адміністрації від 17.07.2008 року № 542 "Про надання дозволу ТОВ "Стоянівський торфобрикетний завод" на виготовлення технічної документації із землеустрою",

- визнання протиправним та скасування розпорядження голови Радехівської районної державної адміністрації від 04.08.2008 року № 586 "Про надання в оренду ТОВ "Стоянівський торфобрикетний завод" земельних ділянок для видобутку торфу",

- визнання недійсними:

1. договору оренди земельної ділянки від 07.11.2008 року № 040845900058;

2. договору оренди земельної ділянки від 07.11.2008 року № 040845900031;

3. договору оренди земельної ділянки від 07.11.2008 року № 040845900002;

4. договору оренди земельної ділянки від 07.11.2008 року № 040845900101;

5. договору оренди земельної ділянки від 07.11.2008 року № 040845900001;

- зобов'язання ТОВ "Стоянівський торфобрикетний завод" повернути

земельні ділянки на території Стоянівської сільської ради площею 354,8 га вартістю

173 940, 74 грн., Тетевчицької сільської ради площею 207,0 га вартістю 72 235, 92 грн.,

Пиратинської сільської ради площею 245,01 га вартістю 65 915, 98 грн., Синьківської

сільської ради площею 164,03 га вартістю 39 915, 54 грн. та Куликівської сільської ради

площею 59,61 га вартістю 11 473, 31 грн. (за межами населених пунктів) в

розпорядження Львівської обласної державної адміністрації та привести їх у

попередній, придатний для використання стан.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

В той же час п. 5 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України передбачає таку підставу для повернення позовної заяви без розгляду, як порушення правил поєднання вимог або об'єднання в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів, якщо сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

Необхідно вказати, що метою об'єднання позовних вимог є забезпечення належної організації розгляду справи, реалізації принципу процесуальної економії, виключення можливості прийняття судових рішень, що суперечать одне одному.

Правила щодо об'єднання позовних вимог встановлені ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, згідно з ч. 1 якої в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Отже, для об'єднання позовних вимог необхідна хоча б одна з умов: 1) зв'язаність вимог між собою підставою виникнення, тобто такі вимоги мають походити від загальної підстави, 2) зв'язаність між собою поданими доказами, тобто у разі використання позивачем тих самих доказів.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації до двох відповідачів, зокрема, про визнання протиправними та скасування розпоряджень, виданих Радехівською районною адміністрацією, та визнання недійсними договорів оренди п'яти різних земельних ділянок, які розташовані на території п'яти різних селищних рад. При цьому, прокурор посилається на те, що розпорядником п'яти земельних ділянок є Львівська обласна державна адміністрація, оскільки дані земельні ділянки розташовані за межами відповідних населених пунктів та належать до земель промисловості.

За таких обставин, при розгляді заявлених прокурором об'єднаних позовних вимог суд першої інстанції для вирішення даного господарського спору по суті повинен, зокрема, дослідити місце розташування кожної із п'яти земельних ділянок та їхнє цільове призначення відповідно до земельно-кадастрової документації, при необхідності залучити до участі у справі землевпорядні органи та сільські ради, на території яких розміщені земельні ділянки, встановити відповідність фактичної вартості кожної земельної ділянки даним про які зазначено в позові, встановити стан земельної ділянки, враховуючи позовні вимоги про повернення земельних ділянок і приведення їх у попередній, придатний для використання стан, інше, що в свою чергу, зважаючи на передбачений процесуальним законом двомісячний строк вирішення господарського спору, не забезпечить належної організації розгляду справи та реалізації принципу процесуальної економії та суттєво утруднить вирішення спору.

В п. 3.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 роз'яснено, що якщо позивач порушив правила об'єднання вимог або об'єднання цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, суддя має право повернути позовну заяву (ст. 58 та п. 5 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України).

У урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про необхідність повернення позовної заяви заступника прокурора Львівської області на підставі п. 5 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, оскільки прокурором всупереч вимогам процесуального закону було порушено правила об'єднання позовних вимог, що не забезпечить належної організації розгляду справи та реалізації принципу процесуальної економії та може суттєво утруднити вирішення спору.

Крім того, господарськими судами попередніх інстанцій правомірно зауважено, що частина поданих позивачем ксерокопій документів не читабельні та жодні з доданих документів не засвідчені належним чином, відповідно до вимог чинного законодавства. Посилання скаржника на те, що подані додатки до позовної заяви є прошитими, пронумерованими та скріпленими печаткою Прокуратури Львівської області не спростовує обов'язку прокурора як учасника процесу виконати вимоги ст. 36 Господарського процесуального кодексу та подати суду належним чином засвідчені копії документів.

До того ж, в порушення вимог п. 4 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України у поданому позові не зазначено зміст позовних вимог до кожного з відповідачів.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що господарськими судами попередніх інстанцій правомірно, із дотримання норм процесуального права було повернуто позовну заяву заступника прокурора Львівської області без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Посилання заступника прокурора Львівської області в касаційній скарзі на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки не спростовують законних та обгрунтованих висновків господарських судів попередніх інстанцій та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм процесуального права.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.08.2015 року у справі № 914/1957/15 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіТ.Ф. Костенко І.П. Ходаківська