Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2016 року Справа № 914/145/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Куровського С.В. - головуючого (доповідача),

Катеринчук Л.Й.,

Ткаченко Н.Г.,

за участю представників: не з'явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу кредитора ОСОБА_4

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.06.2016

та ухвалу господарського суду Львівської області від 11.01.2016

у справі № 914/145/14 господарського суду Львівської області

за заявою Львівського міського комунального підприємства

"Львівтеплоенерго" та Публічного акціонерного товариства

"Львівобленерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕК-Агро"

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Львівської області від 11.01.2016 (суддя Гутьєва В.В.) у справі № 914/145/14 задоволено заяву Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" про визнання недійсним правочину (договору) та спростування майнових дій Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕК-Агро", визнано недійсним договір поруки, який укладений 02.09.2013 р. між ОСОБА_4 (кредитором), ОСОБА_5 (боржник), та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЖЕК-Агро" (поручитель).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 (колегія суддів у складі: Желік М.Б., Костів Т.С., Марко Р.І.) ухвалу господарського суду Львівської області від 11.01.2016 залишено без змін.

В касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати вказані вище ухвалу суду першої інстанції від 11.01.2016 та постанову суду апеляційної інстанції від 15.06.2016 з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" .

Представники сторін в судове засідання у даній справі не з'явилися, хоча про місце та час були повідомлені належним чином.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон).

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Львівської області від 26.02.2014 порушено справу про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕК-Агро", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, визнано вимоги кредиторів - Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" на суму 332009,43 грн., Публічного акціонерного товасритва "Львівобленерго" на суму 273766,28 грн.

04.12.2015 на адресу суду надійшла заява ПАТ "Львівобленерго" про визнання недійсним договору поруки, укладеного 02.09.2013 між ОСОБА_4 (кредитором), ОСОБА_5 (боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЖЕК-Агро" (поручитель).

Заява мотивована тим, що договір поруки укладений всупереч встановленим договірним зобов'язанням, актам цивільного законодавства, не спрямований на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.

Згідно ч. 1 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав, зокрема, якщо боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим.

Розглянувши заяву ПАТ "Львівобленерго" судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.09.2013 між ОСОБА_4 (позикодавець) та ОСОБА_5 (позичальник) укладено договір позики, відповідно до п.1.1 якого позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти у розмірі, встановленому цим договором, а позичальник зобов'язується повернути їх позикодавцю у встановлений в цьому договорі строк. Пунктом 4.1 договору позики передбачено, що позичальник зобов'язується повернути позикодавцю суму позики в розмірі 1 000 000,00 грн. не пізніше 31 грудня 2013 року.

02.09.2013 між ОСОБА_4 (кредитор), ОСОБА_5 (боржник) та ТОВ "ЖЕК-Агро" (поручитель), укладено договір поруки, відповідно до п.1.1 якого поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли або виникнуть в майбутньому з договору позики від 02.09.2013 р., укладеного між кредитором та боржником.

Відповідно до п. 1.3 договору поручитель відповідає перед кредитором усім своїм майном, що буде належати йому на момент стягнення у тому ж обсязі, що і боржник за всіма зобов'язаннями, включаючи повернення основної суми боргу, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору.

Згідно з п. 4.2 договору сторони домовились, що у випадку порушення боржником термінів виконання будь-якого зі своїх зобов'язань за основним договором, зокрема, щодо повернення основної суми боргу та/або сплати суми штрафних санкцій та/або виконання інших грошових зобов'язань боржника, нарахованих кредитором, поручитель зобов'язаний задовольнити такі вимоги кредитора.

У відповідності до п. 3.1 договору договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного припинення всіх зобов'язань боржника за основним договором або до погашення поручителем зобов'язань боржника в рахунок виконання зобов'язань за основним договором в сумі та в межах якої поручитель відповідає перед кредитором, тобто до першої із перерахованих подій, яка настане раніше.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що оскаржуваний договір поруки від 02.09.2013 укладено за шість місяців до порушення справи про банкрутство, в результаті чого стало повністю неможливим виконання його грошових зобов'язань перед ПАТ "Львівобленерго" (станом на 10.01.2014 безспірна заборгованість ТОВ "ЖЕК-Агро" перед ПАТ "Львівобленерго" становила 273 766,28 грн.).

Від імені ТОВ "ЖЕК-Агро" договір підписаний ОСОБА_5 (керівником), яка одночасно є позичальником (фізичною особою) за договором позики, укладеним 02.09.2013 між ОСОБА_5 (позичальник) та ОСОБА_4 (позикодавець).

Відповідно до ч. 3 ст. 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва.

Таким чином, підписуючи оскаржуваний договір поруки від 02.09.2013, ОСОБА_5 в порушення вимог ЦК України вчинила правочин від імені особи, яку вона представляла, при цьому діяла у своїх власних інтересах. При цьому, судами встановлено, що ОСОБА_5 є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) боржника, а розмір внеску останньої до статутного фонду ТОВ "ЖЕК-Агро" становить 75 266,00 грн.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що розмір статутного капіталу ТОВ "ЖЕК-Агро" становить 376 331,00 грн., а за умовами оскаржуваного договору поруки від 02.09.2013 товариство виступило поручителем за зобов'язаннями третьої особи - ОСОБА_5 (боржника) за договором позики від 02.09.2013 р. на суму 1 000 000,00 грн., що значно перевищує суму статутного фонду. Збільшення загального розміру зобов'язань ТОВ "Жек-Агро" перед кредиторами на суму 1 000 000,00 грн. за оскаржуваним договором поруки від 02.09.2013 за рахунок грошових вимог ОСОБА_4 унеможливлює погашення вимог інших кредиторів в повному обсязі за рахунок майна боржника.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ТОВ "Жек-Агро" зареєстровані наступні види діяльності: 47.19 - Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 41.20 Будівництва житлових і нежитлових будівель.

Однак, за договором поруки від 02.09.2013 ТОВ "Жек-Агро" прийняло на себе зобов'язання повернути позику ОСОБА_4 в розмірі 1000000,00 грн., що не пов'язано із його зареєстрованими видами діяльності, суперечить меті господарської діяльності товариства у вигляді отримання прибутку та створює підстави для виникнення заборгованості у великому розмірі.

На підставі наведеного вище, колегія суддів господарського суду касаційної інстанцій вважає підстави, зазначені господарськими судами попередніх інстанцій, достатніми для визнання недійсними спірного договору поруки 02.09.2013.

З урахуванням встановлених ст. ст. 111-5, 111-7 ГПК України меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що під час розгляду справи апеляційним та місцевим господарськими судами її фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки господарських судів попередніх інстанцій відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка, доводи скаржника не спростовують обґрунтованості висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись статтями 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу кредитора ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 та ухвалу господарського суду Львівської області від 11.01.2016 по справі №914/145/14 залишити без змін.

Головуючий Куровський С.В.

Судді Катеринчук Л.Й.

Ткаченко Н.Г.