Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2015 року Справа № 922/1291/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є.Борденюк І.Вовка, С. Могилрозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановувід 01.04.2015Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 922/1291/14за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доНововодолазького підприємства теплових мережпростягнення 282 029,47 грн,у судове засідання представники сторін не з'явились, заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Нововодолазького підприємства теплових мереж 4578,06 грн інфляційних втрат, 17299,31 грн 3% річних, 86994,23 грн пені, 173157,87 грн штрафу, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач у порушення умов договору про закупівлю природного газу № 12/1007-БО-31 від 19.01.2012 неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо своєчасної оплати за природний газ.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.12.2014 (суддя О.Смирнова) позов задоволений частково шляхом присудження до стягнення з відповідача на користь позивача 4578,06 грн інфляційних втрат, 17299,31 грн 3% річних, 8699,42 грн пені, 17315,78 грн штрафу. У задоволені вимог про стягнення 78294,81 грн пені та 111842,09 грн штрафу відмовлено. Відстрочено виконання рішення до 22.06.2015.

Рішення мотивоване наступним.

19.01.2012 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Нововодолазьким підприємством теплових мереж укладений договір №12/1007-БО-31 про закупівлю природного газ (далі - Договір), у відповідності до умов якого позивач зобов'язується поставити відповідачу імпортований газ, а відповідач, прийняти та оплатити його в обсязі, зазначеному у п. 1.2 Договору.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що остаточний розрахунок здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.10.1 Договору, цей договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін, але не раніше 14 днів з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель повідомлення про акцепт пропозиції за результатами застосування процедури закупівлі в одного учасника, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2012, і діє у частині розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 4618135,13 грн, що підтверджується актами приймання - передачу природного газу від 31.01.2012, від 29.02.2012, від 31.03.2012, від 30.04.2012, які підписані обома сторонами та скріплені печатками.

Відповідач розрахувався за отриманий природний газ, однак несвоєчасно, що підтверджено операціями за договором №12/1007-БО-31 з 01.01.2012 по 31.01.2014.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати за газ за Договором, позивачем нараховано відповідачу 4578,06 грн інфляційних втрат, 17299,31 грн 3% річних, 89994,23 грн пені, 173157,87 грн штрафу, про стягнення яких і звернувся до суду позивач.

Відповідачем заявлене клопотання про зменшення розміру пені та штрафу на 90% та відстрочення виконання судового рішення на один рік з моменту винесення відповідного рішення.

В обґрунтування заявленого клопотання про зменшення пені відповідач посилався на те, що зобов'язання відповідача не виконувалось з об'єктивних причин, а саме: у зв'язку зі складною економічною ситуацією, яка виникла у зв'язку зі збитковістю послуг з теплопостачання та з причин, які не залежали від відповідача.

Неможливість своєчасного виконання своїх зобов'язань перед позивачем відповідач обґрунтовує тим, що він є комунальним підприємством, яке створене для задоволення потреб споживачів, у тому числі, державних органів у теплопостачанні у вигляді опалення та гарячого водопостачання. Тому своєчасні розрахунки за газ можливі тільки у разі, якщо своєчасно розраховуються за послуги теплопостачання вищевказані суб'єкти.

Відповідно до наданої відповідачем інформації про проведення розрахунків за послуги теплопостачання по Нововодолазькому підприємству теплових мереж заборгованість бюджетних установ перед відповідачем за послуги теплопостачання за 2012 рік складає 1335,1 тис. грн, за 2013 рік - 654,6 тис. грн, за 2014 рік - 248 тис. грн.

З листа Департаменту житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури вбачається, що, починаючи з 2011 року, субвенцій з Державного бюджету України на погашення заборгованості з різниці в тарифах, через невідповідність тарифів на послуги теплопостачання для бюджетних установ, організацій та інших споживачів, не надходило.

З розрахунку обсягів різниці цін на газ по Нововодолазькому ПТМ, заборгованість з різниці цін на газ бюджетних організацій за 2011 рік складає 557,3 тис. грн, за 2012 рік - 71,7 тис. грн, що значно перевищує розмір боргу відповідача за поставлений природний газ.

Також у підтвердження складного фінансового стану відповідач надав податкову декларацію з додатку на прибуток за 2013 рік; звіти про фінансовий стан разом з балансами та іншими річними фінансовими формами; звіти про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємств від надання послуг теплопостачання; звіти з праці по підприємству та його підрозділам.

Разом з цим, у матеріалах справи містяться висновок експерта № 68 від 21.11.2014 експертної установи - Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру в Харківській області, з якого вбачається, що діяльність підприємства є збитковою, коефіцієнт абсолютної ліквідності з початку 2012 року та на кінець 2012 року нижче нормативного значення, фінансова стійкість підприємства є дуже низькою, що створює передумови для його кризового становища. Негативний вплив на фінансовий стан підприємства має нераціональна структура активів балансу, що створює передумови для його кризового становища. Підприємство має тимчасову нестачу власних оборотних активів, запобігти якої можливо лише за умови залучення кредитних коштів або за умови отримання субвенцій з держбюджету на погашення заборгованості з різниці ціни на газ. Основна причина виникнення заборгованості - несвоєчасні розрахунки з відповідачем державних та комунальних підприємств. Щодо сплати штрафних санкцій, пені та втрат від інфляції експерт зауважує, що субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію розраховуються та надаються без врахування пені, штрафів та інфляційних втрат. У разі виконання розрахунків за газ по договору у повній мірі, у підприємства виникла б заборгованість по заробітній платі, або заборгованість по податкам та зборам відповідно до державного або місцевого бюджету.

Частина 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Враховуючи викладене вище, місцевий господарський суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу на 90%.

Водночас, щодо клопотання відповідача про відстрочення виконання судового рішення місцевим господарським судом зазначено наступне.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування клопотання про надання відстрочки виконання судового рішення, відповідач посилається на наявність поважних причин, з яких він немає можливості виконати рішення у встановлений строк, це - складний економічний стан підприємства, тимчасову нестачу власних оборотних активів, несвоєчасні розрахунки з відповідачем державних та комунальних підприємств, встановлені експертизою висновки щодо низької фінансової стійкості підприємства, що створює передумови для її кризового становища, відсутність вини відповідача.

З посиланням на наведене, місцевий господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення заявленого відповідачем клопотання про відстрочку виконання рішення суду та відстрочення виконання рішення суду до 22.06.2015.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 (колегія суддів: Л. Горбачова, О. Істоміна, І. Тарасова) рішення Господарського суду Харківської області від 22.12.2014 скасоване в частині надання відстрочки виконання рішення до 22.06.2015; в іншій частині - рішення місцевого господарського суду залишене без зміни.

Апеляційний господарський суд підтримав висновок місцевого господарського суду про зменшення суми пені та штрафу, з мотивів викладених у відповідному рішенні.

Водночас, апеляційним господарським судом зазначено, що посилання відповідача на тяжкий економічний стан не є винятковою обставиною в розумінні вимог статті 121 Господарського процесуального кодексу України, за наявності якої можливе надання відстрочки виконання рішення. Крім того, важке фінансове становище утворилось внаслідок власної господарської діяльності відповідача, а не в силу якихось об'єктивних обставин, щоб унеможливило виконання договірних зобов'язань та рішень суду.

Надання відстрочки на підставі тяжкого фінансового стану відповідача не може вважатися підставою для застосування положень статті 121 Господарського процесуального кодексу України, адже, враховуючи положення частини першої статті 625 Цивільного кодексу України, відповідач у випадку порушення грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Отже, з посиланням на те, що місцевий господарський суд не врахував наведеного вище, апеляційний господарський суд скасував рішення місцевого господарського суду в частині відстрочки його виконання.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій при ухвалені оскаржуваних судових рішень норм права, просить рішення та постанову скасувати в частині відмови у стягненні штрафу та пені та прийняти нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити.

При цьому, заявник касаційної скарги наголошує на відсутності виняткових обставин для зменшення неустойки; стратегічному значенні останнього для економіки і безпеки держави; збитковості власної діяльності з огляду на невиконання контрагентами, зокрема відповідачем, належним чином зобов'язань за договорами споживання природного газу; врахуванні судами при прийняті рішення про зменшення суми неустойки до 10 % лише інтересів боржника.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Виходячи з наведеного вище законодавчого положення, суд у випадку реалізації передбаченого законом, зокрема ст. 83 ГПК України, права на зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) має обґрунтувати неспіврозмірність розміру збитків кредитора із розміром заявлених штрафних санкцій та врахувати майновий стан як боржника так і кредитора.

Рішення про зменшення розміру неустойки приймається судом у кожному конкретному спорі щодо стягнення неустойки з урахуванням обставин відповідного спору.

Зменшення судами попередніх інстанцій суми пені та штрафу до 10 % від заявленої суми, за відсутності обґрунтування неспіврозмірності розміру збитків кредитора із розміром заявлених штрафних санкцій, з посиланням на складний майновий стан Нововодолазького підприємства теплових мереж (боржника) та без врахування майнового стану та статусу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (кредитора), є порушенням вимог наведеного вище положення статті 233 Господарського кодексу України та положення ст. 42 ГПК України, якою встановлений принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Водночас, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що у резолютивній частині рішення місцевого господарського суду, яке залишене без зміни в цій частині судом апеляційної інстанції, суд, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог у розмірі 17 315,78 грн - 10 % від заявленої позивачем суми штрафу (173157,87 грн), відмовив у задоволенні позовних вимог у розмірі 111 843,09 грн, тобто у розмірі, що не відповідає 90 % відсоткам від заявленої позивачем суми штрафу. Наведене оцінюється колегією суддів як помилка.

З огляду на зазначене вище, судові рішення в частині зменшення штрафу та пені слід скасувати та у цій частині прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення штрафу та пені у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 22.12.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 у справі № 922/1291/14 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені та штрафу.

У цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити: стягнути з Нововодолазького підприємства теплових мереж на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 78 294,81 грн пені та 155 842,09 грн штрафу.

У решті постанову залишити без зміни.

Стягнути з Нововодолазького підприємства теплових мереж на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 2341,37 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги та 2341,37 грн - за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Судді: Є. Борденюк

І. Вовк

С. Могил