ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2017 року Справа № 906/684/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Кондратової І.Д., Могил С.К.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Спільного підприємства "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 16.11.2016 р.у справі№906/684/16господарського судуЖитомирської областіза позовомСпільного підприємства "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу"до1)Товариства з обмеженою відповідальністю "Щорсівський гранітний комбінат" 2)Товариства з обмеженою відповідальністю "Стоун Пропертіз Девелопмент" 3)Товариства з обмеженою відповідальністю "Респект - Плюс"третя особаПриватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тверська Інесса Володимирівнапроприпинення права власності на майно, витребування та визнання права власності на майно

за участю представників від: позивачаКравець Р.Ю.відповідача-1Кравець І.В.відповідача-2Не з'явилисявідповідача-3Не з'явилисятретьої особиНе з'явилися

В С Т А Н О В И В :

Спільне підприємство "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу" (надалі - Позивач) звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Щорсівський гранітний комбінат" (надалі - Відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Стоун Пропертіз Девелопмент" (надалі - Відповідач 2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Респект - Плюс" (надалі - Відповідач 3) про припинення права власності на нерухоме та рухоме майно (згідно зазначеного у позовній заяві переліку майна та відповідно до заяви про уточнення позовних вимог), витребування цього майна та визнання за позивачем права власності на це майно. Також у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідачів бере участь приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тверська Інесса Володимирівна (надалі - Третя особа).

Рішенням господарського суду Житомирської області від 22.09.2016 р. (суддя Гансецький В.П.), яке залишене без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.11.2016 р. (судді: Василишин А.Р., Бучинська Г.Б., Філіпова Т.Л.) у позові відмовлено.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду та рішенням місцевого господарського суду, Спільне підприємство "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та задовольнити позовні вимоги повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи та встановлено господарськими судами, 28 вересня 2005 року між акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" (надалі - Кредитор, Іпотекодержатель) та Позивачем укладений кредитний договір № 011/06-2/1988 (надалі - Договір 1), згідно якого передбачено, що Кредитор на положеннях та умовах Договору 1, надає Позивачу кредит в сумі 1 500 000 грн. строком до 27 вересня 2006 року включно, із сплатою 20 відсотків річних за відповідним графіком погашення суми кредиту.

Відповідно до пункту 3.4 Договору 1, забезпеченням зобов'язань Позивача по поверненню кредиту за договором є:

а) застава майнового комплексу, що знаходиться за адресою: 11555, Житомирська область, Коростенський район, с.Полісся;

б) особиста майнова порука громадянина Російської Федерації ОСОБА_8.

Договір-1 набуває чинності, в силу дії пункту 9.1 Договору-1, з дати його укладення та діє до часу повного погашення Позивачем заборгованості за кредитом (позичкової заборгованості, відсотків за користування кредитом, штрафів та пені).

01 жовтня 2005 року між вищевказаними сторонами укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки (надалі - Договір іпотеки) на виконання зобов'язань, що випливали з Договору 1 за умовами якого Позивач зобов'язався до 27 вересня 2006 року повернути Іпотекодержателю кредит з загальним лімітом 1 500 000 грн., сплатити проценти за користування ним, згідно умов Договору-1, а також можливу неустойку у розмірі і у випадках, передбачених Договором-1 та Договором іпотеки.

Водночас, відповідно до Договору іпотеки Іпотекодержатель має право у випадку невиконання Позивачем своїх зобов'язань за Договором 1 отримати задоволення за рахунок майна, а саме: єдиного майнового комплексу, який складається з об'єктів рухомого та нерухомого майна загальною площею 6 665,4 кв.м., що знаходяться: за адресою - Житомирська область, Коростенський район, с. Щорсівка, провулок Щорсівський гранітний кар'єр, будинки №4а, №4/1, №5 та №5 а, а також за адресою - Житомирська область, Коростенський район, с.Поліське та складається з нежитлових будівель, рухомого майна та автомобілів.

Сторонами, як визначено пунктом 1.3 Договору іпотеки, оцінено предмет іпотеки в сумі 8 549 809 грн. 56 коп.

У пункті 5.4 Договору іпотеки сторони погодили, що звернення стягнення на предмет іпотеки, здійснюється: за рішенням суду; у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Право застави, відповідно до пункту 6.2 Договору іпотеки, та відповідно і даний договір, припиняє чинність, зокрема, у разі: припинення основного зобов'язання забезпеченого цієї іпотекою; розірвання Договору іпотеки за угодою сторін, яка посвідчується нотаріально; в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Згідно пункту 8.5 Договору іпотеки, відступлення прав за цим Договором іпотеки здійснюється іпотекодержателем без необхідності отримання згоди Позивача, за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за Договором 1.

Відступлення прав Іпотекодержателем за Договором-1 здійснюється за правочином про відступлення прав, який підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку (якщо така реєстрація була проведена). Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити Позивача про відступлення прав за Договором іпотеки і права вимоги за Договором 1.

Договір іпотеки, як визначено пунктом 8.11, вступає в силу з моменту отримання коштів в рамках кредитної угоди.

13 квітня 20006 року до Договору іпотеки внесені нотаріально посвідчені доповнення стосовно предмету іпотеки, який доповнено додатковими основними засобами, а самі доповнення визнані невід'ємною частиною основного договору іпотеки.

11 листопада 2009 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (надалі - Первісний кредитор) та Відповідачем-3 укладено нотаріально посвідчений договір про відступлення права вимоги (надалі Договір - 3), згідно якого Первісний кредитор передає належне йому право вимоги згідно з Договором іпотеки та доповнень до нього від 13 квітня 2006 року №2963 та від 26 січня 2007 року № 435, а Відповідач 3 приймає право вимоги, що належне Первісному кредитору за Договором іпотеки.

Відповідно до пункту 1.2 Договору-3, що Відповідач-3 приймає права та обов'язки Первісного кредитора в зобов'язаннях, що виникли з основного договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення Договору-3.

За передане право вимоги до Позивача, Відповідач 3 сплачує Первісному кредитору суму в розмірі 901 418 грн 78 коп. у строк до 13 листопада 2009 року, що і визначено пунктами 2.1, 2.2 Договору-3.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач 3, посилаючись на Договір 3, звертався до господарського суду Житомирської області з позовом до Позивача про стягнення боргу в сумі 1 192 867 грн, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки згідно Договору іпотеки, із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, який укладений Кредитором та Позивачем, а саме - на єдиний майновий комплекс, який складається з об'єктів рухомого та нерухомого майна загальною площею 6 665,4 кв.м.

Даним судовим рішенням господарського суду Житомирської області від 12 листопада 2012 року у справі №17/5007/119/11 у задоволенні позову Відповідача-3 відмовлено.

24 липня 2015 року між Відповідачем 3 та Відповідачем-2 укладений договір про відступлення права вимоги (надалі - Договір-4) за Договором іпотеки.

Пунктом-1 Договору-4 Іпотекодавець відступає, а Відповідач-2 набуває право вимоги за Договором іпотеки з всіма договорами про внесення змін та доповнень до нього, який був укладений між Кредитором та Позивачем 01 жовтня 2005 року.

До Відповідача-2 переходять всі права Відповідача-3 за Договором іпотеки в повному обсязі та на умовах, які існували на момент відступлення права вимоги та належали Відповідачу-3 на підставі Договору-3, посвідченого приватним нотаріусом Коростенського міського нотаріального округу Житомирської області Добролежею Л.Г., включаючи, але не обмежуючись, правом звернути стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки, в тому числі - в позасудовому порядку. Підписанням Договору-4 Відповідач-3 підтверджує дійсність зобов'язань за Договором-3.

За відступлення права вимоги за Договорами 1 та 2, Відповідач 2 сплачує Відповідачу 3 грошову суму в розмірі 901 418 грн.

Пунктом 3.1 Договору 4 визначено, що вартість предмета іпотеки за Договором іпотеки становить 901 400 грн.

30 грудня 2015 року між Відповідачем 2 та Відповідачем 1 укладений договір купівлі-продажу (надалі - Договір 5), згідно умов якого Відповідач 2 передав у власність (продав), а Відповідач 1 прийняв нерухоме майно і оплатив його вартість за ціною та у порядку, передбачених цим Договором 5, а саме: єдиний майновий комплекс (до складу якого входить нерухоме та рухоме майно), який розташований за адресою - Житомирська область, Коростенський р-н, с.Щорсівка, провулок Щорсівський гранітний кар'єр, будинки № 4а, № 4/1, № 5 та № 5а, а також за адресою - Житомирська область, Коростенський р-н, с.Поліське (надалі - нерухоме майно).

Відповідно до пункту 2 Договору 5, документом, що підтверджує право приватної власності Відповідача 2 на відчужуване ним нерухоме майно, є Договір іпотеки , посвідчений Добролєжею Л.Г. приватним нотаріусом Коростенського міського нотаріального округу 01 жовтня 2005 року за реєстровим № 7235. Право власності на нерухоме майно зареєстровано 24 липня 2015 року державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В. згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 41195906 від 24 липня 2015 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 688100518223.

Як передбачено та визначено пунктом 7 Договору 5, продаж нерухомого майна вчинено за домовленістю сторін за ціною 316 000 грн., який Відповідач 2 отримав до підписання даного Договору.

Звертаючи до суду з позовом, позивач послався зазначав, що його зобов'язання по кредитному договорі припинилось, внаслідок чого він має право на повернення заставленого їм майна йому у власність.

Відмовляючи в задоволені позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у зв'язку з наявністю у позивача боргу за основним зобов'язанням, Іпотекодержатель мав право для задоволення вимог в позасудовому порядку, шляхом укладення договору купівлі-продажу іпотечного майна.

Вищий господарський суд України не може погодитись з висновками судів попередніх інстанцій та вважає їх передчасними, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 17 ЗУ "Про іпотеку", іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до глави ХIV, ст. 3, п. 3.1. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 22.02.2012 р., нотаріус вчиняє виконавчі написи:

якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;

за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Так, як вбачається з наявного в матеріалах справи копії рішення господарського суду Житомирської області від 12.11.2012 р. у справі №17/5007/119/11 встановлено, що борг за кредитом не сплачений остаточно, але в зв'язку зі спливом строку позовної давності у задоволенні позову ТОВ "Респект-Плюс" треба відмовити.

Суди попередніх інстанцій не з'ясували чи мав право нотаріус вчиняти нотаріальні дії після спливу трирічного строку, чи можливо питання про звернення стягнення на предмет іпотеки повинен був вирішуватись в судовому порядку.

Крім того, судам треба звернути увагу на те, що відмова у задоволені позовних вимог про стягнення боргу за кредитним договором через пропуск позовної давності в іншій справі не є передбаченою законом підставою для припинення іпотечного зобов'язання. Сплив позовної давності не припиняє суб'єктивного цивільного права (ст. 267 ЦК України). Відсутні такі підстави припинення застави (іпотеки) як у ст. 393 ЦК України, так і в ст. 17 ЗУ "Про іпотеку". Якщо позовна давність сплинула для вимоги про звернення стягнення внаслідок закінчення позовної давності за основною вимогою, застава (іпотека) забезпечує виконання натурального зобов'язання.

Відповідно, судами попередньої інстанції не надано належної оцінки цим обставинам, а саме чи є рішення у справі №17/5007/119/11 від 17.11.2012 р. підставою припинення як зобов'язання за кредитним договором так і зобов'язання на предмет застави та чи було взагалі у ТОВ "Респект-плюс" право грошової вимоги за договором про відступлення права вимоги від 24.07.2015 р.

За змістом статей 317, 318 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (частина 1 статті 387 ЦК).

Тобто витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речево-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Якщо майно за відплатним договором придбано в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадках, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК України, зокрема якщо майно вибуло із володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (було загублено, викрадено, вибуло з їхнього володіння іншим шляхом).

У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 ЦК.

У такому випадку діюче законодавство не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором.

Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна -відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.

Відповідно, наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

При цьому, суд касаційної інстанції хоче звернути увагу судів на те, що для повернення майна з чужого незаконного володіння відсутня необхідність визнання недійсним всіх укладених у ланцюгу угод. У разі наявності недобросовісного набувача, сторона може безпосередньо звернутись з вимогою саме до останнього володільця.

Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суди повинні встановити, чи вибуло спірне майно із володіння власника в силу обставин, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК України, зокрема, чи з волі власника майно вибуло із його володіння.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12).

Таким чином, оскільки суди не встановили тих фактичних обставин справи, від яких залежить її правильне вирішення, постановлені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають частковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Спільного підприємства "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу" задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.11.2016 р. та рішення господарського суду Житомирської області від 22.09.2016 р. у справі №906/684/16 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді І. Д. Кондратова

С. К. Могил