Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2014 року Справа № 906/1164/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В.,суддів:Бакуліної С.В., Глос О.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Регіонального відділення ФДМ України по Житомирській обл. та Приватного акціонерного товариства "Західукрвибухпром"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 24.12.2013р.у справі№906/1164/13 господарського суду Житомирської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Коростенський кар'єр"до відповідача-1: відповідача-2:Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області, Приватного акціонерного товариства "Західукрвибухпром" провизнання недійсним договору оренди №54 від 02.02.2004р.

у судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача : Коптілін С.Ю. (дов. б/н від 17.03.2014р.);

від відповідача-1 : Грінчук Н.А. (дов. №03/5 від 08.01.2014р.);

від відповідача-2 : не з'явилися;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 15.10.2013р. у справі №906/1164/13 (суддя Маріщенко Л.О.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.12.2013р. (судді: Тимошенко О.М., Огороднік К.М., Коломис В.В.), позов задоволено; визнано недійсним договір оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства "Західукрвибухпром" №54 від 02.02.2004р., укладений між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області та Закритим акціонерним товариством "Західукрвибухпром".

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, Регіональне відділення ФДМ України по Житомирській області та Приватне акціонерне товариство "Західукрвибухпром" звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.12.2013р. у справі №906/1164/13.

У касаційній скарзі Регіональне відділення ФДМ України по Житомирській області просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 15.10.2013р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.12.2013р. у справі №906/1164/13 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 191, 204, 209, п. 4 ст. 267, ст.ст. 377, 793, 794, 796 Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, ст. 287 Господарського кодексу України, ч.2 ст. 35, ст.ст. 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, Закону України "Про оренду державного і комунального майна", оскільки: по-перше, права позивача як землекористувача внаслідок укладення між відповідачами договору оренди цілісного майнового комплексу від 02.02.2004р. №54 не було порушено, оскільки на час розгляду даної справи позивач не був законним користувачем земельної ділянки, що підтверджено постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 18.04.2012р. про визнання недійсним державного акта на землю (що знаходиться в матеріалах справи); по-друге, висновки господарських судів про порушення відповідачами ст.ст. 793, 794 Цивільного кодексу України внаслідок відсутності нотаріального посвідчення і державної реєстрації договору оренди спростовуються матеріалами справи, згідно з якими договір оренди цілісного майнового комплексу №54 в новій редакції від 28.05.2009р. було нотаріально посвідчено та зареєстровано; по-третє, строк позовної давності для звернення з даним позовом сплинув ще у 2012році і за відсутності поважних причин пропуску позивачем вказаного строку його було безпідставно відновлено.

У касаційній скарзі Приватне акціонерне товариство "Західукрвибухпром" просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 15.10.2013р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.12.2013р. у справі №906/1164/13 в повному обсязі та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 5 ст. 267, ст.ст. 191, 203, 204, 209, 213, 215, 236, 627, 637, 761, 793, 794, 796 Цивільного кодексу України, ч.2 ст. 35, ст.ст. 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки: по-перше, суди за відсутності реально існуючих поважних причин безпідставно відновили позивачу пропущений строк позовної давності; по-друге, господарськими судами не взято до уваги, що на час розгляду даної справи позивач вже не був законним землекористувачем (що підтверджено наявними у справі доказами), у зв'язку з чим його права як землекористувача внаслідок укладення між відповідачами договору оренди цілісного майнового комплексу не було порушено; по-третє, господарськими судами не взято до уваги, що 28.05.2009р. договір оренди цілісного майнового комплексу було переукладено в новій редакції і посвідчено приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстровано.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.03.2014р. у справі №906/1164/13 розгляд касаційних скарг Регіонального відділення ФДМ України по Житомирській області та Приватного акціонерного товариства "Західукрвибухпром" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.12.2013р. у справі №906/1164/13 було відкладено на 18.03.2014р. о 10:40.

Відповідач-2 не скористався своїм процесуальним правом на участь свого представника в судовому засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача-1, перевіривши матеріали справи, правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

На підставі рішення виконкому Коростенської міської ради народних депутатів за №184 від 24.07.1996р. ВАТ "Коростенський кар'єр" видано державний акт на право постійного користування землею за №57 від 15.01.1997р., згідно з яким позивачу надається в постійне користування земельна ділянка площею 88,00га, яка знаходиться за адресою: м. Коростень, вул. Сосновського, 67.

02.02.2004р. між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області (орендодавцем) та ЗАТ "Західукрвибухпром" (орендарем) було укладено договір оренди №54 цілісного майнового комплексу державного підприємства "Західукрвибухпром" (підприємства), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс державного підприємства "Західукрвибухпром", склад і вартість якого визначено відповідно до акта оцінки, протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу підприємства, складеного за станом на 30.11.2003р.

За актом приймання-передачі орендованого державного майна від 02.02.2004р. об'єкт оренди (цілісний майновий комплекс державного підприємства "Західукрвибухпром") було передано відповідачем-1 відповідачу-2 в строкове платне користування.

В подальшому до договору оренди було внесено зміни додатковим договором до договору оренди від 30.03.2004р., Договором №2 від 11.03.2008р. про внесення змін та доповнень до Договору оренди №54 цілісного майнового комплексу ДП "Західукрвибухпром" від 02.02.2004р. з врахуванням змін, внесених 30.03.2004р. та Договором №3 від 12.12.2008р. про внесення змін та доповнень до Договору оренди №54 цілісного майнового комплексу ДП "Західукрвибухпром" від 02.04.2004р. з врахуванням змін внесених 30.03.2004р., 11.03.2008р.

28.05.2009р. сторони дійшли згоди викласти Договір оренди №54 цілісного майнового комплексу державного підприємства "Західукрвибухпром" від 02.02.2004р. з урахуванням змін, внесених Додатковим договором до договору оренди від 30.03.2004р., Договором про внесення змін та доповнень до Договору оренди від 11.03.2008р. та Договором про внесення змін та доповнень до Договору оренди від 12.12.2008р. єдиним текстом у новій редакції.

Договір оренди в новій редакції було нотаріально посвідчено і зареєстровано.

Вважаючи, що договір оренди №54 цілісного майнового комплексу державного підприємства "Західукрвибухпром" стосується прав позивача, оскільки невід'ємною складовою частиною переданого в оренду цілісного майнового комплексу є земельна ділянка (на якій розташований цілісний майновий комплекс), яка належить позивачу на праві постійного користування згідно з Державним актом на право постійного користування землею №57 від 15.01.1997р., публічне акціонерне товариство "Коростенський кар'єр" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом до Регіонального відділення ФДМ України по Житомирській області та ЗАТ "Західукрвибухпром" про визнання недійсним договору оренди №54 цілісного майнового комплексу державного підприємства "Західукрвибухпром", який укладено 02.02.2004р. між регіональним відділенням ФДМ України по Житомирській області та ЗАТ "Західукрвибухпром".

Позовні вимоги обгрунтовано порушенням відповідачами норм ст. 761 Цивільного кодексу України у зв'язку з відсутністю документів про реєстрацію права власності на нерухоме майно та норм ст.ст. 793, 794 Цивільного кодексу України у зв'язку з тим, що договір оренди не було нотаріально посвідчено та зареєстровано.

Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди виходили з того, що: по-перше, на момент укладення договору у 2004р. позивач був законним користувачем земельної ділянки на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії II-ЖТ №002554 від 15.01.1997р., який на той момент був чинним; по-друге, визнання постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 18.04.2012р. Державного акту на право постійного користування землею серії II-ЖТ №002554 від 15.01.1997р. та п. 2 рішення виконкому Коростенської міської ради народних депутатів від 24.07.1996р. №184 недійсними не має правового значення, оскільки на дату укладення договору вказані Державний акт на право постійного користування землею та рішення виконкому Коростенської міської ради народних депутатів від 24.07.1996р. №184 були чинними; по-третє, всупереч положенням ст.ст. 793, 794 Цивільного кодексу України договір оренди №54 від 02.02.2004р. не було посвідчено нотаріально та зареєстровано; по-четверте, строк позовної давності було пропущено позивачем з поважних причин.

Однак, зазначені висновки господарських судів не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права та всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, як це передбачено ст. 43 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.

Предметом позову у даній справі є визнання недійсним договору оренди №54 цілісного майнового комплексу державного підприємства "Західукрвибухпром", який укладено 02.02.2004р. між регіональним відділенням ФДМ України по Житомирській області та ЗАТ "Західукрвибухпром".

Господарський процесуальний кодекс України визначає коло осіб, які вправі звертатися до господарських судів.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, через норми ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України реалізується передбачений Конституцією України принцип доступності правосуддя, оскільки до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушується чи оспорюється.

Водночас, за змістом вказаної статті порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду та вирішення спору.

Відповідно до п. 2.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 Господарського процесуального кодексу України; отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Отже, враховуючи, що позивач не є стороною оспорюваного договору оренди, до предмету доказування у даній справі входить встановлення факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача на час вирішення спору.

Однак, господарські суди першої та апеляційної інстанцій, обмежившись посиланням на те, що на дату укладання оспорюваного договору (02.02.2004р.) рішення виконкому Коростенської міської ради народних депутатів №184 від 24.07.1996р. та державний акт на право постійного користування землею №57 від 15.01.1997р. були чинними, не встановили які права та охоронювані законом інтереси позивача було порушено на час вирішення спору і прийняття рішення у справі.

Разом з тим, господарськими судами встановлено, матеріалами справи підтверджено і позивачем не заперечується, що постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 18.04.2012р. (залишеною в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.09.2013р.) було скасовано п.2 рішення виконкому Коростенської міської ради народних депутатів від 24.07.1996р. №184 "Про припинення права користування, виділення, встановлення фактичних границь та затвердження площ земельних ділянок в користуванні підприємств міста" в частині затвердження контрольних обмірів, встановлення границь та фактичних площ земельних ділянок, які знаходяться в користуванні підприємства Коростенський кар'єр, площею 88,0га., та визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії II-ЖТ №002554 від 15.01.1997р., виданий Відкритому акціонерному товариству "Коростенський кар'єр" на земельну ділянку площею 88,0га., зареєстрований у книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №57.

Що стосується висновків господарських судів про порушення відповідачами норм ст.ст. 793, 794 Цивільного кодексу України щодо нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору оренди, слід зазначити, що господарськими судами не взято до уваги, що згідно з наявним в матеріалах справи договором оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства "Західукрвибухпром" від 28.05.2009р. сторони дійшли згоди викласти договір оренди №54 цілісного майнового комплексу державного підприємства "Західукрвибухпром" від 02.02.2004р. з урахуванням змін, внесених Додатковим договором до договору оренди від 30.03.2004р., Договором про внесення змін та доповнень до Договору оренди від 11.03.2008р. та Договором про внесення змін та доповнень до Договору оренди від 12.12.2008р. єдиним текстом у новій редакції, і договір в новій редакції було нотаріально посвідчено і зареєстровано (а.с. 87-93, т.1, а.с. 4-7, т.2), про що неодноразово наголошували відповідачі у відзивах на позов, письмових запереченнях та апеляційній скарзі відповідача-2.

Крім того, слід зазначити, що апеляційний господарський суд в обґрунтування висновків про порушення відповідачами норм ст. 761 Цивільного кодексу України (згідно з якою право передання майна у найм має власник речі) послався на відсутність в матеріалах справи доказів, що підтверджують право власності державного підприємства "Західукрвибухпром" на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Коростень, вул. Сосновського, 67, на момент укладення договору і відсутність у зв'язку з наведеним у державного підприємства "Західукрвибухпром" права на передачу в оренду цього нерухомого майна, не взявши до уваги, що згідно з договором оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства "Західукрвибухпром" №54 від 02.02.2004р. відповідач-2 є орендарем і не передавав в оренду цілісний майновий комплекс, оскільки орендодавцем є Регіональне відділення ФДМ України по Житомирській області.

Викладене свідчить, що судами зроблено висновки при неповно встановлених обставинах справи.

Відповідно до частини першої статті 4-7 ГПК судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини першої статті 111-9 ГПК), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У зв'язку з наведеним та врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ч. 2 ст. 111-5 та ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством засоби для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону вирішити спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, ст.ст. 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Регіонального відділення ФДМ України по Житомирській області та Приватного акціонерного товариства "Західукрвибухпром" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.12.2013р. у справі №906/1164/13 задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.12.2013р. у справі №906/1164/13 та рішення господарського суду Житомирської області від 15.10.2013р. у справі №906/1164/13 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Житомирської області.

Головуючий К. Грейц

Судді: С. Бакуліна

О. Глос