Історія справи

Постанова ВГСУ від 18.02.2015 року у справі №910/6506/14
Постанова ВГСУ від 16.12.2015 року у справі №910/6506/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2015 року Справа № 910/6506/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКорсака В.А., суддівДанилової М.В.(доповідача), Данилової Т.Б.за участю представників:позивачаШвець М.П. (дов. від 12.05.2014 р.)відповідачаШевченко Т.Л. (дов. від 19.01.2015 р.)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 р.у справі № 910/6506/14 господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Стиль-Блюз"провизнання договору безвідсоткової фінансової допомоги і додаткової угоди до нього недійснимВ С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль-Блюз" про визнання недійсним з моменту його укладання договору безвідсоткової фінансової допомоги № 1/12 від 20.12.2007 р. з додатковою угодою до нього від 24.12.2007 р., у зв'язку з його удаваністю, та застосування наслідків, що передбачені до удаваних правочинів, а саме: застосувати до правовідносин сторін правила правочину, який сторони насправді вчинили, а саме правила, що встановлені главою 77 Цивільного кодексу України, та регулюють правовідносини за договором про спільну діяльність, яким за своєю правовою природою є договір №7/7 дольової участі в будівництві житлового комплексу з вбудованими приміщеннями соціального призначення, прибудованими приміщеннями кіноконцертного залу та підземним паркінгом на земельній ділянці, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Картвелішвілі, 6 від 13.04.2005 р.; вважати грошові кошти у розмірі 5 510 590,25 грн., сплачених ТОВ "Стиль-Блюз" на користь ТОВ "Кімет-Плюс" по договору безвідсоткової фінансової допомоги №1/12 від 20.12.2007 р. з додатковою угодою до нього від 24.12.2007 р. такими, що сплачені по договору №7/7 дольової участі в будівництві житлового комплексу з вбудованими приміщеннями соціального призначення, прибудованими приміщеннями кіноконцертного залу та підземним паркінгом на земельній ділянці, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Картвелішвілі, 6 від 13.04.2005 р.

Згодом, позивачем подано до суду заяву про зміну предмету позову, за якою він просив: визнати договір безвідсоткової фінансової допомоги № 1/12 від 20.12.2007 р. з додатковою угодою до нього від 24.12.2007 р. удаваним правочином та встановити, що між сторонами було укладено додаткову угоду до договору №7/7 дольової участі в будівництві житлового комплексу з вбудованими приміщеннями соціального призначення, прибудованими приміщеннями кіноконцертного залу та підземним паркінгом на земельній ділянці, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Картвелішвілі, 6 від 13.04.2005 р, щодо встановлення сум, строків та порядку фінансування ТОВ "Стиль-Блюз" пайової участі на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста; визнати грошові кошти в сумі 5 510 590,25 грн., сплачені ТОВ "Стиль-Блюз" на користь ТОВ "Кімет-Плюс" за Договором безвідсоткової фінансової допомоги №1/12 від 20.12.2007 р., внеском ТОВ "Стиль-Блюз" до дольової діяльності сторін з будівництва житлового комплексу з вбудованими приміщеннями соціального призначення, прибудованими приміщеннями кіноконцертного залу та підземним паркінгом на земельній ділянці, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Картвелішвілі, 6; визнати договір безвідсоткової фінансової допомоги № 1/12 від 20.12.2007р., укладений між ТОВ "Кімет-Плюс" та ТОВ "Стиль-Блюз" недійсним частково у частині встановлення строку повернення коштів, що містяться у наступних пунктах: п. 1.2 "ТОВ "Кімет-Плюс" зобов'язується повернути фінансову допомогу у встановлені договором строки", п. 2.1 "ТОВ "Стиль-Блюз" надає ТОВ "Кімет-Плюс" безвідсоткову фінансову допомогу на строк з 25.01.2008 по 25.12.2010. Цей строк може бути продовжений за домовленістю сторін" - в частині встановлення строку надання допомоги по 25.12.2010 р., п. 2.3 "ТОВ "Кімет-Плюс" зобов'язане повернути безвідсоткову фінансову допомогу до 26.12.2010 р. шляхом перерахування в безготівковій формі відповідних грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Стиль-Блюз" або провести розрахунки іншим, не забороненим чинним законодавством шляхом".

Місцевий господарський суд, розглянувши дану заяву, дійшов висновку про те, що нею відбувається одночасна зміна, як предмета, так і підстав позову, а тому вона не може бути прийнята до розгляду, тому позов було розглянуто за первісними вимогами.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.09.2014 р. у даній справі (колегія у складі суддів: головуючий суддя Котков О.В., суддя Бондаренко Г.П., суддя Мандриченко О.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для визнання договору безвідсоткової фінансової допомоги № 1/12 від 20.12.2007 р. з додатковою угодою до нього від 24.12.2007 р. недійсним.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 р. (колегія у складі суддів: головуючий суддя Пономаренко Є.Ю., суддя Дідиченко М.А., суддя Руденко М.А.) рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2014 р. залишено без змін.

В своїй постанові суд апеляційної інстанції, не погодився з висновком суду першої інстанції стосовно заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" про зміну предмету позову, в якій позивачем було змінено предмет позову лише в частині вимоги про визнання недійсним пунктів договору безвідсоткової фінансової допомоги № 1/12 від 20.12.2007 р., а з рештою вимог змінено лише їх формулювання, не зачіпляючи при цьому суті позовних вимог, враховуючи ці обставини, дійшов висновку про прийняття заяви позивача про зміну предмету позову до розгляду.

Отже, справа розглядалась за вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" викладеними в заяві про зміну предмету позову.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків судів обставинам справи та порушення судами норм матеріального та процесуального права.

30.01.2015 р. до Вищого господарського суду України від Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" надійшло доповнення до касаційної скарги, в яких скаржник просить касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.01.2015 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 18.02.2015 р.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні касаційної інстанції 18.02.2015 р. представників позивача та відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 13.04.2005 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стиль-Блюз" укладено договір № 7/7 дольової участі в будівництві житлового комплексу з вбудованими приміщеннями соціального призначення, прибудованими приміщеннями кіноконцертного залу та підземним паркінгом на земельній ділянці, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Картвелішвілі, 6.

Згідно з пунктом 1.1 предметом даного договору є правовідносини з дольової діяльності сторін по будівництву житлового комплексу з вбудованими приміщеннями соціального призначення, прибудованими приміщеннями кіноконцертного залу та підземним паркінгом на земельній ділянці, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Картвелішвілі, 6 у Святошинському районі м. Києва, на умовах визначених договором.

20.12.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стиль-Блюз" укладено договір безвідсоткової фінансової допомоги № 1/12.

Відповідно до умов пунктів 1.1, 1.2 договору безвідсоткової фінансової допомоги № 1/12 Товариство з обмеженою відповідальністю "Стиль-Блюз" зобов'язується надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" безвідсоткову фінансову допомогу на умовах повернення в сумі 4 823 860,00 грн., а Товариство з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" зобов'язується повернути фінансову допомогу у встановлені договором строки.

Згідно пункту 2.2 вказаного договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Стиль-Блюз" надає Товариству з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" безвідсоткову фінансову допомогу на строк з 25.01.2008 р. по 25.12.2010 р.

24.12.2007 р. до договору безвідсоткової фінансової допомоги № 1/12 було укладено додаткову угоду б/н, якою, зокрема, передбачено порядок перерахування коштів Товариству з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов вказаного договору відповідачем перераховано позивачу грошові кошти в сумі 5 510 590,25 грн., що підтверджується банківськими виписками за період з 25.03.2008 р. по 24.07.2008 р.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 24.12.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс", як Забудовником, та Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), як Головним управлінням, було укладено договір пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва № 1166, згідно з п. 1.1. якого його предметом є сплата Забудовником пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва, у зв'язку з будівництвом житлового комплексу (загальна площа квартир 19 160,60 кв.м.) з вбудованими приміщеннями (площа магазинів- 150,78 кв.м.) соціального призначення, побутовими приміщеннями (в тому числі: будинок побуту - 1 022,11 кв.м., перукарня - 58,49 кв.м.), кіноконцертного залу площею 2 660,71 кв.м., підземним паркінгом площею 3 437,00 кв.м. та відкритою автостоянкою площею 504,00 кв.м. на вул. Картвелішвілі, 6 у Святошинському районі м. Києва.

Даний договір є невід'ємною частиною договору №1/12.

Звертаючись до суду з позовною заявою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" вказувало на те, що договір безвідсоткової фінансової допомоги №1/12 від 20.12.2007 р. є удаваним правочином, яким сторони приховали додаткову угоду до договору №7/7, в якій визначили порядок та строки фінансування пайової участі на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва відповідно до п. 3.3.1.12 Договору № 7/7.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс", в редакції первісного позову, суд першої інстанції, виходив з того, що сторонами при укладенні договору №1/12 досягнуто згоди з усіх його істотних умов саме як договору про надання поворотної фінансової допомоги, договір укладений у письмовій формі і підписаний уповноваженими представниками сторін, що виключає можливість визнання його недійсним.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши справу за вимогами заяви про зміну предмету позову, виходив з того, що укладаючи договір безвідсоткової фінансової допомоги № 1/12, внутрішня воля сторін була спрямована саме на укладення договору поворотної фінансової допомоги, оскільки жодних умов щодо цільового призначення коштів фінансової допомоги, а також відповідальності у разі нецільового використання коштів вказаний договір не містив.

Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вимога позивача про визнання грошових коштів у розмірі 5 510 590, 25 грн., сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль-Блюз" за договором безвідсоткової фінансової допомоги №1/12 від 20.12.2007 р. є внеском позивача до дольової діяльності сторін з будівництва житлового комплексу з вбудованими приміщеннями соціального призначення, прибудованими приміщеннями кіноконцертного залу та підземним паркінгом на земельній ділянці, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Картвелішвілі, 6, не підлягає задоволенню.

Натомість, суд касаційної інстанції вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними, у зв'язку з недостатнім дослідженням дійсних обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення справи та надання цим обставинам належної правової оцінки з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стиль-Блюз" 13.04.2005 р. укладено договір № 7/7 дольової участі в будівництві житлового комплексу з вбудованими приміщеннями соціального призначення, прибудованими приміщеннями кіноконцертного залу та підземним паркінгом.

Відповідно до договору 7/7 сторони зобов'язались здійснити у дольову діяльність визначені договором внески з метою спорудження об'єкту та отримання в подальшому у власність визначені договором частки в об'єкті.

Згідно з розділом 2 договору №7/7 внеском Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" до дольової діяльності мали бути:

-земельна ділянка, яка належить йому на праві оренди;

-затверджена в установленому порядку проектно-кошторисна документація та необхідні вихідні дані, що включало в себе здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" функцій замовника будівництва, коригування та узгодження проектно-кошторисної документації, а також укладення договорів з проектними організаціями.

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Стиль-Блюз" зобов'язується внести у дольову діяльність фінансування та здійснити будівництво об'єкту, що включає:

-збір і підготовка технічної документації, необхідної для будівництва об'єкту, отримання дозвільної документації на здійснення будівництва, організація будівництва об'єкту і введення його в експлуатацію, укладення договорів з підрядними та субпідрядними організаціями, постачальниками будматеріалів, залучення коштів від третіх осіб під будівництво квартир, нежилих приміщень та паркінгів, а також всіх інших дій, що необхідні для досягнення мети та виконання обов'язків за цим договором.

Відповідно до пункту 2.2.3 договору № 7/7 Товариство з обмеженою відповідальністю "Стиль-Блюз" зобов'язалось забезпечити повне фінансування будівництва об'єкту.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стиль-Блюз" було укладено додаткові угоди №1, №2, №3 до договору №7/7 про дольову участь в будівництві житлового комплексу з вбудованими приміщеннями соціального призначення, прибудованими приміщеннями кіноконцертного залу та підземним паркінгом на земельній ділянці, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Картвелішвілі, 6.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 13.04.2005 р. сторони погодили умови розподілу площ об'єкту та підписання акту про розподіл площ об'єкту.

Відповідно до додаткової угоди №2 від 15.08.2005 р. сторонами було погоджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Стиль-Блюз" зобов'язується перерахувати на розрахунковий рахунок Товариством з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" грошові кошти у розмірі 174 233, 04 грн. для забезпечення фінансування передпроектних робіт по об'єкту до 07.11.2005 р.

Відповідно до додаткової угоди №3 від 08.11.2005 р. сторонами було погоджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Стиль-Блюз" зобов'язується перерахувати на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" грошові кошти у розмірі 174 233, 04 грн. для забезпечення фінансування проектних робіт по об'єкту відповідно до графіку оплат.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 7/7 та додаткових угод №1, №2, №3 Товариство з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" отримало вихідні дані на будівництво, замовило і оплатило виконання передпроектних та проектних робіт, отримало проектну документацію стадії "П", отримало позитивний висновок комплексної державної експертизи проекту, отримало погодження проектної документації у Головному управлінні містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, замовило і оплатило виготовлення робочої документації на будівництво, отримало дозвіл на виконання будівельних робіт.

В свою чергу, фінансування витрат на передпроектні роботи, виготовлення проектної документації та інших витрат, які були необхідними на підготовчій стадії будівництва, здійснювалось в повному обсязі Товариством з обмеженою відповідальністю "Стиль-Блюз" шляхом перерахування відповідних коштів на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" згідно додаткових угод № 2 та №3 до договору №7/7.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до пункту 3.3.1.13 договору №7/7 відповідач прийняв на себе обов'язок профінансувати пайову участь на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста.

Приписами статті 27 Закону України "Про планування та забудову територій", який був чинний на момент виникнення правовідносин між сторонами і регулював відносини, що виникають при спорудженні об'єктів будівництва, обов'язок зі сплати пайової участі у створенні інженерно-транспортної інфраструктури населених пунктів був покладений саме на замовника, який має намір здійснити будівництво об'єктів містобудування у населеному пункті.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про планування та забудову територій" у чинній на момент виникнення правовідносин редакції, договір на відрахування пайової участі укладався органом місцевого самоврядування саме із замовником, який є особою, що має право власності або користування земельною ділянкою для спорудження об'єкту містобудування.

Отже, виходячи з вищевикладеного, оскільки право користування земельною ділянкою належало Товариству з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс", який виконував функції замовника будівництва за договором № 7/7, договір про пайову участь у створенні інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва мав бути укладений саме з ним.

Як вбачається з матеріалів справи, Рішеннями Київради від 27.02.2003 р. № 271/431, від 12.02.2004 р. № 14/1223, від 28.12.2004 р. №1051/2461, від 27.12.2005 р. № 622/3083, від 31.10.2006 р. № 122/179 та від 28.12.2006 р. № 530/587, якими було врегульовано питання сплати пайових внесків на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, було встановлено, що при будівництві (реконструкції) будь-яких об'єктів договір на сплату пайового внеску оформляється після затвердження інвестором (забудовником) в установленому порядку проектної документації та передує оформленню дозвільних документів на будівництво (реконструкцію) в Управлінні державного архітектурно-будівельного контролю.

Довідка про повну сплату пайового внеску видається управлінням інвестору (забудовнику) для подання до Управління державного архітектурно-будівельного контролю, Головного управління комунальної власності міста Києва, Головного управління житлового забезпечення, Комунального підприємства "Київське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна".

З вищевикладеного вбачається, що отримати дозвіл на будівництво було неможливо без укладення і виконання договору пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, тому, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" та Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 24.12.2007 р. було укладено договір №1166 пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, відповідно до якого позивач зобов'язався сплатити пайовий внесок у сумі 4 823 860, 00 грн. протягом січня-липня 2008 р.

З огляду на матеріали справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стиль-Блюз" 20.12.2007 р. було укладено договір безвідсоткової фінансової допомоги № 1/12, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався надати позивачу безвідсоткову фінансову допомогу на умовах її повернення, а позивач повернути отриману фінансову допомогу у встановлені договором строки.

Сума фінансової допомоги становить 4 823 860, 00 грн. та надається щомісячними траншами з січня 2008 р. по липень 2008 р., 25 числа кожного місяця.

24.12.2007 р. сторони уклали додаткову угоду до договору № 1/12, передбачивши, що надання коштів здійснюється на підставі розрахунку, який позивач надає відповідачу за один день до дати здійснення чергового платежу, крім того, встановивши, що договір пайової участі від 20.12.2007 р. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" та Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) є невід'ємною частиною договору № 1/12, сплата фінансової допомоги здійснюється частинами та коригується на індекс інфляції, що дзеркально відображає відповідні умови договору пайової участі.

Відповідно до виписок з банку, Товариство з обмеженою відповідальністю "Стиль-Блюз" на виконання умов договору безвідсоткової фінансової допомоги №1/12 від 20.12.2007 р. перерахувало кошти на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс".

Відповідно до платіжних доручень №123, №125, №129, №141, №151, №153, б/н від 20.05.2008 р., які знаходяться в матеріалах справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" перерахувало до Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) кошти на виконання умов договору №1166 від 24.12.2007 р. пайової участі.

Всього за договором №1/12 відповідачем було перераховано позивачу з урахуванням коригування платежів на індекс інфляції, штрафних санкцій за несвоєчасну оплату коштів нарахованих відповідно до договору пайової участі 5 510 590, 25 грн.

У відповідності до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків , зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно приписів статті 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Приписами статті 1131 Цивільного кодексу України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Відповідно до статті 1132 Цивільного кодексу України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Згідно статті 1133 Цивільного кодексу України вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками.

Приписами частини 1 статті 1134 Цивільного кодексу України встановлено, що внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом. Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном.

Згідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно статті 203 Цивільного кодексу України: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 Цивільного кодексу України, можуть застосовуватись тільки у випадку,коли правочин, який сторони насправді вчинили,є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

Згідно до статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Враховуючи викладене, суд вважає висновки місцевого та апеляційного судів, покладені в основу прийнятих у справі судових рішень, передчасними, непереконливими та такими, які не можна вважати прийнятими за повного встановлення та оцінки усіх істотних обставин справи у їх сукупності.

Оскільки, судами попередніх інстанцій взагалі не було досліджено та не надано правого обґрунтування умовам договору № 7/7 від 13.04.2005 р., додаткових угод №1, 2, 3 до договору № 7/7 від 13.04.2005 р., договору № 1/12 від 20.12.2007 р., додаткової угоди від 24.12.2007 р. до договору безвідсоткової фінансової допомоги №1/12 від 20.12.2007 р., договору №1166 пайової участі від 24.12.2007 р. спільної діяльність, а те що договір №1166 від 24.12.2007 р. є невід'ємною частиною договору про безвідсоткову фінансову допомогу.

З огляду на те, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки правовій природі грошових коштів, перерахованих позивачем Головному управлінню економіки та інвестицій виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) на підставі договору про пайову участь №1166, а відтак і вчиненню сторонами спірного договору про безвідсоткову допомогу №1/12.

Розглядаючи спір по суті, судами попередніх інстанцій не було надано належної оцінки доводам позивача щодо повного виконання них своїх зобов'язань за договором №7/7 дольової участі та наявності, на час укладення договору №1/12 безвідсоткової фінансової допомоги, невиконання відповідачем зобов'язання в частині забезпечення повного фінансування будівництва об'єкту та, зокрема, визначеного пунктом 3.3.1.13 договору №7/7 обов'язку фінансування пайової участі на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста.

Водночас, покладаючи в основу прийнятих рішень висновок про наявність саме у позивача грошового зобов'язання зі сплати коштів до бюджету за договором №1166 пайової участі, судами не було враховано обставин неможливості укладення відповідачем договору пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, оскільки, як уже зазначалось, обов'язок укладення такого договору відповідно до чинного законодавства покладається на позивача як замовника будівництва та особи, що має право користування земельною ділянкою для спорудження об'єкту будівництва.

Між тим, вказуючи на відсутність у договорах №7/7, №1166, №1/12 обов'язку відповідача з перерахування позивачу коштів для можливості виконання останнім своїх зобов'язань за договором №1166, судами попередніх інстанцій не досліджено належним чином правовідносин, які виникли між сторонами щодо порядку виконання відповідачем зобов'язань за договором 7/7 в частині фінансування пайової участі на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста.

При цьому судами не спростовано доводів позивача про відсутність іншого способу виконання відповідачем передбачених пунктом 3.3.1.13 договору 7/7 зобов'язань, ніж як перерахування спірних коштів позивачу.

Окрім цього, залишена судами поза увагою і обставина щодо визначення сторонами у справі договору №1166 як невід'ємної частини договору про безвідсоткову фінансову допомогу №1/12.

Колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що при новому розгляді даної справи слід встановити наявність ознак удаваного правочину у договорі №1/12 від 20.12.2007 р.

Таким чином, доводи касаційної скарги частково підтверджені матеріалами справи.

За приписами процесуального законодавства, рішення господарського суду повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору,і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Обґрунтованим є рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами чинного законодавства.

Проте, постанова і рішення у справі цим вимогам не відповідають, оскільки прийняті при неповному з'ясуванні усіх обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування рішення місцевого чи апеляційного суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За приписами частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною 1 статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Недодержання судом першої та апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судових рішень з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду згідно приписів пункту 3 частини першої статті 1119 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішуючи питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи на новий розгляд до суду першої інстанції для установлення обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення даного спору.

Крім того, суд першої інстанції повинен встановити чи є доведеними вимоги позивача, з якими він звернувся, оцінити в сукупності, усі допустимі та належні докази у справі, установити всі фактичні обставини справи, що входять до предмета доведення при вирішенні спору.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 р. у справі № 910/6506/14 та рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2014 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді: М. Данилова

Т. Данилова