Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2015 року Справа № 906/737/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Самусенко С.С.,

Татькова В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна компанія"Нафтогаз України"

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27 серпня 2015 року

та на рішення господарського суду Житомирської області від 20 липня 2015 року

у справі № 906/737/15

господарського суду Житомирської області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна компанія" Нафтогаз

України"

до Комунального підприємства "Малинтеплоенерго"

про стягнення 1971751,18 грн.

за участю представників

позивача Єгоров В.С.

відповідача Івашкевич О.Г.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області 20 липня 2015 року (суддя Кудряшова Ю.В.) залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 27 серпня 2015 року (судді Дужич С.П., Павлюк І.Ю., Демидюк О.О.) частково задоволено позов ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до КП "Малинтеплоенерго" стягнуто на користь позивача з відповідача 857693,54 грн. - основного боргу, 89106,32 грн. - пені, 76369,84 грн. - 3% річних, 401475,68 грн. - інфляційних втрат, а також 30443,61 грн. - судового збору, припинено провадження у справі в частині стягнення 8429,00 грн. - основного боргу, в решті позову - відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою Публічне акціонерне товариство "Національна компанія"Нафтогаз України"" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27 серпня 2015 року та рішення господарського суду Запорізької області від 09 червня 2015 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 89106,32 грн. пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги стягнення 89106,32 грн. пені задовольнити, в іншій частині позивач просить залишити рішення без змін.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28 грудня 2012 року, між ПАТ "НАК "Нафтогаз України", як продавцем, та КП "Малинтеплоенерго", як покупцем, було укладено Договір купівлі-продажу природного газу №13/2664-ТЕ-10, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити отриманий ним природний газ. (а.с.14-19)

Відповідно до п.6.1. Договору, оплата за газ здійснюється покупцем шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Також п.7.2. Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем п. 6.1. цього Договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Договір діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1. Договору).

07 жовтня 2012 року, між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору купівлі-продажу природного газу №13/2664-ТЕ-10, за умовами якої змінено п.п.4.1. статті 4 Договору купівлі-продажу природного газу №13/2664-ТЕ-10 та визначено, що облік поставленого газу визначається за показами комерційних вузлів обліку газу покупця." (а.с.20)

На виконання умов Договору №13/313190-БО-34 позивач, за актами приймання-передачі газу (підписаних сторонами та скріплених їх печатками) протягом січня-квітня та жовтня-грудня 2013 року поставив відповідачу природний газ для вироблення теплової енергії на суму 3347634,54 грн. (а.с.21-28)

24 жовтня 2014 року, між ГУ Державної казначейської служби України у Житомирській області, Департаментом фінансів Житомирської обласної держадміністрації, Фінансовим управлінням Малинського міськвиконкому, Управлінням ЖКГ Малинського виконкому Малинської міськради, КП "Малинтеплоенерго" та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" було укладено Договір №910/30 про організацію взаєморозрахунків, за яким між сторонами проведено взаєморозрахунки з державного бюджету на погашення заборгованості місцевих бюджетів у зв'язку з невідповідністю різниці в тарифах на теплову енергію, послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню. (а.с.115-117)

За п.3 Договору №910/30, Державна казначейська служба України перераховує кошти, які надійшли до спеціального фонду державного бюджету від продажу облігацій внутрішньої державної позики згідно з п.2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", у сумі 974753,00 грн. до ГУ Державної казначейської служби України у Хмельницькій області.

ГУ Державної казначейської служби України у Хмельницькій області перераховує на рахунок Департаменту фінансів Хмельницької обласної держадміністрації кошти у сумі 974753,00 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що надавалися населенню. (п.4 Договору).

Згідно п.5 Договору №910/30, Департамент фінансів Хмельницької облдержадміністрації перераховує кошти у сумі 974753,00 грн. на рахунок Фінуправління Малинського міськвиконкому для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що надавалися населенню.

Відповідно п.6 Договору №910/30, Фінуправління Малинського міськвиконкому перераховує на рахунок Управлінням ЖКГ Малинського виконкому Малинської міськради, кошти у сумі 974753,00 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню.

За п.7 Договору №910/30, УЖКГ Малинського виконкому Малинської міськради перераховує на рахунок КП "Малинтеплоенерго" кошти у сумі 974753,00 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню.

Положеннями п.8 Договору №910/30, КП "Малинтеплоенерго" перераховує на рахунок НАК "Нафтогаз України" кошти у сумі 974 753,00 грн., у тому числі, 162459,00 грн. податку на додану вартість, для погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з Договором №13/2664-ТЕ-10 від 28 грудня 2012 року.

Відповідно до п.16 Договору сторони погодились, що після виконання договору, вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

27 листопада 2014 року, відповідачем, платіжним дорученням №15, було перераховано позивачу кошти в сумі 974753,00 грн. за Договором №910/30 про організацію розрахунків. (а.с.118)

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов даного Договору №13/2664-ТЕ-10 від 28 грудня 2012 року, позивачем було поставлено та передано відповідачу у 2013 році, за актами прийому-передачі, природній газ на загальну суму 3347634,54 грн.

Проте, відповідач свої зобов'язання з оплати отриманого ним природного газу на суму 3347634,54 грн. в повному обсязі не виконав та допустив заборгованість перед позивачем станом на 30 квітня 2015 року у розмірі 866392,54 грн.

18 травня 2015 року, відповідачем, після звернення з позовною заявою, позивачу було сплачено ще 8429,00 грн. і таким чином, день розгляду спору борг відповідача перед позивачем склав 857693,54 грн., який не оскаржується сторонами.

З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення основної суми боргу у розмірі 857693,54 грн. та необхідність припинення провадження у справі, на підставі ч.11 ст.80 ГПК України в частині стягнення боргу в розмірі 8429,00 грн. у зв'язку зі сплатою відповідачем, та відмову у позові в частині стягнення основного боргу у розмірі 87 374,00 грн.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 121322,35 грн. - 3% річних та 652118,45 грн. - інфляційних втрат.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми.

Після укладення Договору №910/30 про організацію взаєморозрахунків (згідно п.2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік"), КП "Малинтеплоенерго" погасило заборгованість за спожитий природний газ по Договору №13/3021-ТЕ-10 від 28 грудня 2012 року, перерахувавши ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 953 766,54 грн.

Пунктом 14 Договору №910/30 сторони передбачили, що після його виконання, вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

Тобто, було змінено порядок і строк проведення розрахунків за поставлений природний газ, а тому у позивача відсутні підстави для стягнення пені, передбаченої п.7.2. Договору на купівлю продаж природного газу, та застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України, нарахованих на суми, що були сплачені згідно договорів про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п.2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік").

Відповідно до п.4 постанови Кабінету Міністрів України №30 "Про деякі питання надання у 2014 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування" від 29 січня 2014 року, підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості.

Отже, для застосування санкцій, передбачених підпунктом 7.2. Договору поставки природного газу, та наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, який діяв на момент розгляду справи і відповідно до п.14 якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду України у справі 5011-35/1272-2012-42/527-2012 від 09 вересня 2014 року, у справі №5011-42/1230-2012-69/542-2012 від 16 вересня 2014 року, у справі №5011-35/1271-2012 від 23 вересня 2014 року, від 5011-35/1534-2012-42/553-2012 від 30 вересня 2014 року, у справі №922/2339/13 від 30 вересня 2014 року.

Судами попередніх інстанцій перевірено здійснений розрахунок 3% річних та інфляційних втрат та обґрунтовано стягнено з відповідача на користь позивача 76369,84 грн. - 3% річних та 401475,68 грн. - інфляційних втрат.

Крім того, враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов'язань по оплаті поставленого товару, виходячи з умов Договору, позивач просить стягнути з відповідача 244543,84 грн. - пені , по кожному періоду поставки відповідачу природного газу з січня по грудень 2013 року.

Відповідач подав клопотання про зменшення розміру пені. (а.с.63-64)

Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Відповідно до п.1 ст. 233 ГК України, суд вправі зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

В пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011року, роз'яснено, що вирішуючи питання зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків).

Під час розгляду клопотання відповідача про зменшення розміру пені, суди попередніх інстанцій повно встановили всі істотні для справи обставини, правильно застосував ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, врахували інтереси сторін, об'єктивні обставини які призвели до виникнення боргу, а також ступінь виконання боржником зобов'язання за Договором та прийшли до правильного висновку про наявність обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій.

Оскільки матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем умов Договору та зважаючи, що Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", статтями 549, 551, п.3 ст. 611 ЦК України, п.7.2 Договору передбачена майнова відповідальність, суд першої інстанції, виходячи із принципу розумності і співрозмірності, взявши до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, стягнення з відповідача додатково інфляційних втрат та 3% відсотків річних, важливість збереження підприємства відповідача, невідшкодування відповідачеві різниці в тарифах на теплову енергію, заборгованість бюджетних установ та організацій перед відповідачем за отримані ними комунальні послуги, вправі був скористатись наданим йому правом, відповідно до ч.3 ст. 83 ГПК України, та зменшити розмір пені на 50%, а саме, до 89 106,32 грн.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів Вищого господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене. Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі наведеного вище та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27 серпня 2015 року зі справи № 906/737/15 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді С. С. Самусенко

В. І. Татьков