Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2016 року Справа № 917/521/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є.Борденюк Д. Кривди, С. Могилрозглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановувід 08.12.2015Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 917/521/15за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агро Тандем"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення 444 889,74 грн,у судове засідання прибули представники:позивачаЧуфістова Ю.Г. (дов. від 07.05.2016),відповідача ОСОБА_6 (дов. від 27.10.2015),заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Тандем" звернулось до господарського суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення основного боргу у розмірі 289497,46 грн, пені у розмірі 10643,55 грн, штрафу у розмірі 144748,73 грн.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 03.11.2015 (суддя О.Іваницький), залишеним без зміни постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 (колегія суддів: І. Шепітько, О. Медуниця, М. Черленяк), позов задоволений.

Судові рішення мотивовані наступним.

14.05.2012 між ТОВ "Агро Тандем" (продавець) та ФОП ОСОБА_4 (покупець) укладений Договір №16/14/05/12 купівлі - продажу товару на умовах відстрочення платежу (далі - Договір).

Відповідно до п. п.п. 1.1-1.2 Договору цей Договір визначає умови купівлі-продажу насіння на умовах відстрочення платежу. Предметом договору є Товар, який належить Продавцю на момент укладення Договору або буде набутий Продавцем у майбутньому.

Згідно з п.2.1 Договору асортимент товару, його кількість, термін оплати та поставки, місце передачі товару, ціна визначається в додатках, розрахунках та накладних документах, що є невід'ємною частиною цього Договору.

У пунктах 3.1-3.2.1 Договору зазначено, що орієнтовні ціни Товарів визначаються у Додатках-специфікаціях, фактичні ціни на поставлені товари вказуються у видаткових накладних на поставку товарів покупцю та/або виставлених Покупцеві рахунках. Фактичні ціни товарів на момент їх поставки можуть змінюватись продавцем відносно орієнтованих цін за ініціативою Продавця у разі зміни валютного курсу продажу долара США, що склався на міжбанківському валютному ринку України на банківський день, що передує дню зміни цін, за даними Інтернет сторінки, а у разі її недоступності або відсутності відповідної інформації на ній - визначається як курс готівкового продажу долару США на початок відповідного дня у банку ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" у м. Києві.

Відповідно до п.5.7 Договору право власності на товар, а також ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження Товару переходить до покупця після передачі товару та підписання відповідних документів (накладних), що свідчать про прийом покупцем товару.

Згідно з п.п. 6.1, 6.2, 6.3 Договору Покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною у додатку та/або вказаною в рахунках-фактурі, що може виписуватись продавцем. Товар оплачується на розрахунковий рахунок продавця в національній валюті. Оплата товару проводиться наступним чином: 100% від вартості Товару згідно з додатком та рахунком оплачується покупцем в строк до 05.10.2012.

Відповідно до Додатку №1 специфікації (п.1), сторони визначили ціну товару у гривні за курсом долара США, який сторони на дату підписання специфікації встановили у розмірі 8,036 грн за 1 долар США.

Таким чином за згодою сторін, вартість товару на дату поставки визначена у еквіваленті долара США.

З копії видаткової накладної № РН-0000500 від 14.05.2012 вбачається, що 14.05.2012 відповідачу поставлено згідно з Договором насіння соняшника: НК Бріо 11-ть кг посадочних одиниць на суму в доларах США - 140,20 що по курсу = 8.036 без ПДВ або 12393,04 грн без ПДВ; Опера ПР 50 кг посадочних на суму - 129,49 доларів США , що по курсу = 8.036 без ПДВ дорівнює - 52028, 50 грн; НК Рокі 70-т кг посадочних одиниць на суму в доларах США - 134,31 грн, що по курсу =8.036 без ПДВ дорівнює - 75554,50 грн. Всього у гривнях без ПДВ - 139976,04 грн.

Відповідач відповідно до п. 6.3 Договору отриманий товар повинен був оплатити наступним чином у розмірі 100% до 05.10.2012.

Відповідач не виконав зобов'язання щодо оплати товару. Позивач 10.12.2014 направив на його адресу Вимогу про сплату заборгованості № 225, яка залишена відповідачем буз відповіді та задоволення.

З наданого до матеріалів справи позивачем розрахунку вбачається, що станом на 03.02.2015 року курс долара США згідно з інформацією про курс валют із визначеного сторонами пунктом 3.2.1 джерела становить 16,62 грн за 1 долар США, у зв'язку з чим станом на 03.02.2015 сума заборгованості у національній валюті становила 289497,46 грн (17418,62 дол. США х 16,62 грн.).

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що не підписував Договір та відповідну видаткову накладну, а позивач самостійно поставив відтиски печатки на спірних документах незаконним шляхом.

Однак, відповідно до п. 64 Постанови КМУ № 1893 від 27.11.1998 "Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію" контроль за виготовленням, зберіганням та використанням печаток покладається на канцелярії організацій та осіб, відповідальних за діловодство. Відповідно до п. 65 даної Інструкції особи, що персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій. Таким чином, відповідач несе особисту відповідальність за належну їй печатку, її зберігання та використання.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 28.05.2015 призначалась судова почеркознавча експертиза, проте надання експертного висновку виявилось неможливим у зв'язку з ненаданням у встановлений експертами строк витребуваних документів.

У задоволенні повторного клопотання відповідача про призначення експертизи господарським судом відмовлено, оскільки відповідачем у заявленому клопотанні не мотивована необхідністю проведення у справі повторної судової почеркознавчої експертизи.

З посиланням на вказане, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 289497,46 грн.

Разом з тим, щодо заявлених пені та штрафу судами зазначено наступне.

Відповідно до п. 9.3 Договору у випадку несвоєчасної оплати товару згідно з п.6.3 Договору покупець зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Згідно з п. 9.5 Договору за несплату або несвоєчасну оплату товару покупець зобов'язується сплатити штраф у розмірі 50% від вартості поставленого товару та інші штрафні санкції у відповідності до чинного законодавства України.

У п. 9.4 Договору сторони відповідно до ст. 259 ЦК України домовились про те, що строк позовної давності щодо штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним Договором.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що за період з 06.10.2012 по 06.04.2013 пеня складає 10643,55 грн, а станом на 03.02.2015 штраф складає 144748,73 грн.

Зазначений розрахунок є обґрунтованим.

З посиланням на вказане, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про стягнення 10643,55 грн пені та 144748,73 грн 50 % штрафу.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права, просить рішення та постанову скасувати, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення частково з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про погодження сторонами вартості товару у еквіваленті у доларах США, з посиланням на положення додатку № 1 до Договору про те, що ціна товару визначається в гривні за курсом долара США до гривні на дату випуску рахунку.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з наведеним висновком враховуючи таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

У додатку № 1 до Договору та у видатковій накладній № РН-0000500 від 14.05.2012 сторонами не визначена вартість товару у доларах США, як і не зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити вартість товару у гривнях, з урахуванням еквіваленту до вартості, визначеної у доларах США, за курсом на момент фактичного здійснення платежу за Договором.

При цьому, положення додатку № 1 до Договору про те, що ціна товару визначається в гривні за курсом долара США до гривні на дату випуску рахунку та про курс долару США до гривні, з огляду на їх зміст, не можуть бути оцінені судом в якості підтвердження факту встановлення сторонами вартості товару у іноземній валюті, та, відповідно виникнення обов'язку покупця оплачувати товар у іноземній валюті у гривневому еквіваленті.

Враховуючи вказане, з огляду на те, що відповідачем не спростований факт поставки товару, як і не доведений факт оплати за товар, до стягнення підлягає вартість товару, що визначена у додатку № 1 до Договору та у видатковій накладній № РН-0000500 від 14.05.2012 у сумі 139 976,04 грн, зокрема, з чим погоджується і відповідач у касаційній скарзі.

Водночас, щодо заявлених 50 % штрафу та пені, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає наступне.

У пункті 9.4 Договору сторони домовились, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором.

Так, відповідно до ч. 1 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а відповідно до ч. 1 ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Враховуючи вказане, сторони можуть збільшити строк позовної давності визначивши його роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

А тому, положення п. 9.4 Договору про встановлення строку позовної давності до настання певної події - повного виконання сторонами своїх зобов'язань не може бути оцінене судом, як збільшення строку позовної давності у відповідності до вимог закону.

У пункті 1 частини 2 статті 258 ЦК України встановлений строк позовної давності для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) у один рік.

Строк оплати визначений сторонами 05.10.2012, позов поданий 12.03.2015, з огляду на що до вимог про стягнення неустойки позивачем строк позовної давності пропущений.

Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачем заява про застосування строку позовної давності не подана, з огляду на що, пропуск позивачем строку позовної давності в частині вимог про стягнення неустойки не може бути підставою для відмови у позові у цій частині.

З огляду на вказане, враховуючи те, що сума основної заборгованості становить 139 976,04 грн, то належна до стягнення сума встановленого п. 9.5 Договору штрафу за несплату або несвоєчасну оплату товару у розмірі 50 % від вартості товару становить 69 988,02 грн.

Разом з тим, з огляду на заявлення позивачем вимоги про стягнення штрафу (п.9.5 Договору) та враховуючи те, що п. 9.3 Договору пеня визначена у якості заходу відповідальності за те ж саме порушення, за яке і передбачений штраф (несвоєчасна оплату Товару), колегія суддів Вищого господарського суду України доходить висновку про необґрунтованість заявлення до стягнення суми пені одночасно із заявлення до стягнення суми штрафу, оскільки штраф та пеня є видами неустойки (ч. 1 ст. 549 ЦК України), а повторне стягнення неустойки за одне і те ж саме порушення законом не передбачене.

Отже, у задоволенні позовних вимог про стягнення пені слід відмовити.

Враховуючи вказане вище, до стягнення підлягають основний борг у розмірі 139 976,04 грн та штраф у розмірі 69 988,02 грн.

У решті у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 03.11.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 у справі № 917/521/15 скасувати в частині присудження до стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Тандем" 149521,42 грн основного боргу, 10643,55 грн пені, 74760,71 грн штрафу.

У цій частині прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

У решті рішення та постанову залишити без зміни.

Розподіл судових витрат здійснити наступним чином.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Тандем" 3826,52 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Тандем" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 3890,56 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги та 5659,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Судді: Є. Борденюк

Д. Кривда

С. Могил