Постанова ВГСУ від 17.02.2015 року у справі №916/3454/14

Друк

Пошук

204

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Історія справи

Постанова ВГСУ від 17.02.2015 року у справі №916/3454/14

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2015 року Справа № 916/3454/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В.,суддів :Бакуліної С.В. (доповідач), Яценко О.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю юридичної фірми "Континент"на постановувід 11.12.2014 Одеського апеляційного господарського судуу справі№ 916/3454/14господарського суду Одеської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю юридичної фірми "Континент"доФізичної особи - підприємця ОСОБА_4простягнення заборгованості у розмірі 40 841,39 грнв судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:не з'явились не з'явилисьВ С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Одеської області (суддя Шаратов Ю.А.) від 24.10.2014 у справі №916/3454/14 позов задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача 35000,00 грн - боргу, 1481,51 грн - 3% річних, 4359,88 грн - інфляційних втрат та 1827,00 грн витрат на сплату судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Шевченко В.В., судді - Головей В.М., Колоколов С.І.) від 11.12.2014 рішення Господарського суду Одеської області від 24.10.2014 у справі №916/3454/14 скасовано; позов залишено без задоволення; стягнуто з позивача на користь відповідача 913,50 грн судового збору, сплаченого при подачі апеляційної скарги.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.12.2014, а рішення Господарського суду Одеської області від 24.10.2014 у справі № 916/3454/14 залишити в силі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.627, 628, 902, 903 ЦК України, ст.ст.32, 34 ГПК України.

Відзиву на касаційну скаргу відповідач не надіслав.

Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю юридична фірма "Континент" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 40 841,39 грн заборгованості за договором про надання правової допомоги від 06.03.2013, посилаючись на невиконання відповідачем умов договору щодо здійснення оплати за надані послуги.

Суд першої інстанції, встановивши, що:

- 06.03.2013 між позивачем та відповідачем укладено Договір про надання правової допомоги (а.с.18);

- відповідно до пункту 1 Договору про надання правової допомоги від 06.03.2013 виконавець (позивач) зобов'язався за дорученням клієнта (відповідача) надати йому юридичну допомогу, а саме: представництво інтересів позивача в Одеському апеляційному господарському суді у справі №5017/414/2012 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до ФГ "Кулевча" про стягнення заборгованості за договором №3 від 03.08.2010;

- у пункті 2 Договору про надання правової допомоги від 06.03.2013 сторони обумовили виникнення обов'язку зі сплати вартості послуг позивача у розмірі 35 000,00 грн настанням відкладальної обставини - винесенням постанови у справі №5017/414/2012 на користь клієнта (відповідача);

- директор ТОВ юридична фірма "Континент" ОСОБА_5. представляв ФОП ОСОБА_4 під час розгляду Одеським апеляційним господарським судом справи №5017/414/2012, на підставі довіреності від 15.12.2011 (а.с.20), що підтверджується Протоколом судового засідання від 07.03.2013 (а.с.44-46);

- постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.03.2013 залишено без змін апеляційну скаргу ФГ "Кулевча", та без змін рішення Господарського суду Одеської області від 14.01.2013 у справі №5017/414/2012, яким частково було задоволено позовні вимоги ФОП ОСОБА_4 (а.с.12-17), дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості в сумі 35000,00 грн, трьох процентів річних в сумі 1481,51 грн та інфляційних втрат в сумі 4359,88 грн є законними та обґрунтованими, оскільки настала відкладальна обставина з якою сторони пов'язали виникнення обов'язку зі сплати вартості послуг, проте відповідач не здійснив оплату вказаної суми. Доводи відповідача стосовно того, що він не підписував спірний договір, визнані судом такими, що не підтверджені ним належними та допустимими доказами.

Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції і відмовив в позові, виходячи із того, що доказів того, що договір від 06.03.2013 року був підписаний особисто відповідачем, а також того, що безпосередньо ТОВ надавав останньому будь-які послуги з правової допомоги при розгляді справи №5017/414/2012 та ці послуги були прийняті ФОП за відповідними актами прийому-передачі виконаних робіт, або будь-яким іншим способом в матеріалах справи не міститься та таких доказів, всупереч вимогам ст.33 ГПК України, позивачем суду не надано, а тому вважати, що відповідач ухиляється від оплати послуг і має перед позивачем будь-який борг - неможливо, а тому підстави для задоволення позову відсутні, внаслідок його безпідставності та недоведеності належними та допустимими доказами.

Проте погодитись з такими висновками неможливо з огляду на таке.

В порушення положень Розділу V "Докази" ГПК України, апеляційний суд поклав обов'язок доказування того, що договір не був підписаний особисто відповідачем, на позивача, яким надано суду належний та допустимий доказ укладення договору про надання правової допомоги у вигляді належно засвідченої копії договору на паперовому носії. При цьому судом не застосовано положень Цивільного кодексу України, які визначають: презумпцію правомірності правочину (ст.204 ЦК України), загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину (ст.203 ЦК України), вимоги до письмової форми правочину (ст.207 ЦК України), підстави недійсності правочину, зокрема, через його нікчемність (ст.215 ЦК України).

Вказавши, що позивачем не надано доказів того, що договір було підписано особисто відповідачем, апеляційний суд не зазначив, які саме докази, крім суто договору, мав надати позивач.

Розглянувши спір, апеляційний суд усупереч вимогам ст.ст.43, 38, 43 ГПК України, не встановив обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, зокрема, не дослідив зміст пункту 8 договору, згідно якого відповідно до ст.28 ГПК України виконання доручення клієнта здійснюється на підставі довіреності, виданої на ім'я ОСОБА_5. від 15.12.2011, реєстр №2424 (а.с.18); не встановив за яким номером зареєстровано довіреність від 15.12.2011, якою ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_5. представляти інтереси в суді (а.с.20); не навів які положення договору передбачають, крім участі у розгляді справи, обсяг цієї участі (кількість разів надання юридичної допомоги саме в суді) та обсяг задоволення вимог клієнта в суді при ухваленні постанови; не досліджено зміст протоколів судового засідання від 07.03.2013 щодо дачі пояснень саме в цьому судовому засіданні представником ОСОБА_4 та оголошення в цьому засіданні перерви (а.с.45-46) та від 21.03.2013 щодо відсутності у представників сторін додаткових пояснень після оголошення судового засідання продовженим та оголошення вступної та резолютивної частини постанови (а.с.47-48); судом також не наведено чи пов'язується настання обов'язку сплатити обумовлену договором суму з розглядом справи у суді касаційної інстанції та чи передбачає договір порядок оформлення факту надання послуг окремими актами приймання-передачі виконаних робіт.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 11.12.2014 року у справі № 916/3454/14 з направленням справи на новий розгляд до Одеського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.3 ч.1 ст.1119, ч.1 ст.11110, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-