Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2014 року Справа № 915/923/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В.,суддів:Глос О.І., Мачульського Г.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Одеська залізниця"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 10.04.2014у справі№915/923/13 господарського суду Миколаївської областіза позовомДержавного підприємства "Одеська залізниця"доПублічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі філії "Миколаївський річковий порт"за участю третьої особи,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон"простягнення заборгованості в сумі 83862,48 грн.

у судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача : не з'явилися;

від відповідача: Гордієнко Л.М. (дов. №01-02/309 від 23.12.2013);

від третьої особи: Слободяник О.П. (дов. №365 від 28.12.2011);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 27.02.2014 у справі №915/923/13 (суддя Смородінова О.Г.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.04.2014 (судді: Савицький Я.Ф., Гладишева Т.Я., Журавльов О.О.), в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ДП "Одеська залізниця" просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.04.2014 у справі №915/923/13 та рішення господарського суду Миколаївської області від 27.02.2014 у справі №915/923/13 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального права, зокрема, ст. 46 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 за № 457; п.п. 8, 9 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 за N 113, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за N 165/3458; п. 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 за N 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за N 866/5087, оскільки (на думку скаржника) вагони було затримано на підходах до станції призначення у зв'язку з невиконанням відповідачем переробної спроможності по вивантаженню вагонів, що підтверджено актами загальної форми №1 від 01.01.2013 та №370 від 31.12.2012, складеними в установленому законом порядку; а відповідача було повідомлено про затримку потяга №2258 01.01.2013 на підставі повідомлення про затримку вагонів №1 від 01.01.2013.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом на участь свого представника в судовому засіданні суду касаційної інстанції.

Відповідно до розпорядження Секретаря другої судової палати від 15.09.2014 №03-05/1767 у зв'язку з виходом з відпустки судді Грейц К.В. та перебуванням у відпустці судді Бакуліної С.В. для розгляду касаційної скарги у справі №915/923/13 господарського суду Миколаївської області сформовано колегію суддів у складі: головуючого - судді Грейц К.В., суддів: Глос О.І., Мачульського Г.М.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників відповідача та третьої особи, перевіривши матеріали справи, правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

24.08.2012 між Державним підприємством "Одеська залізниця" (залізниця) та Приватним акціонерним товариством "Київ-Дніпровське МППЗТ" (власник колії) укладено договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії № ДН-4/100, відповідно до п.1 якого згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику колії, та примикає стрілкою № 60 до колії № 32 станції Миколаїв - Вантажний Одеської залізниці, яка обслуговується локомотивом власника колії.

Пунктом 6 даного договору передбачено, що вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на колії сортувального парку, колії 11 або 15, 16 відправного парку станції Миколаїв - Вантажний, згідно вказівки маневрового диспетчера станції. Здавання вагонів провадиться: на коліях сортувального парку, колії 11 або 15, 16 відправного парку станції Миколаїв - Вантажний. Подальший рух вагонів виконується локомотивом власника колії.

Відповідно до п.11 договору максимальна переробна спроможність вантажних пунктів з урахуванням часу на технологічні операції по вивантаженню, зокрема, на колії 8 - зерно 32 вагона на добу (одночасна подача 8 ваг., одночасне вивантаження 1 ваг. за 0,7 год.); час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні залізниці; у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від власника колії або його контрагентів, складається акт загальної форми; в акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери; загальний час, за який вноситься плата за користування вагонами, включає час затримки з вини власника колії або його контрагентів та час перебування вагонів у безпосередньому розпорядженні.

Пунктом 14 договору сторони узгодили, що за умовами цього договору вагони подаються організаціям і підприємствам, які виконують операції на під'їзній колії відповідно до договорів, письмових прохань з дозволу керівництва власника колії та начальника станції Миколаїв-Вантажний, зокрема, Філії ПАТ Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт".

Згідно з п.16 договору підприємство сплачує залізниці плату: за користування вагонами (контейнерами) - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами та Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом; за маневрову роботу з вагонами, які надійшли на адресу власника колії - згідно Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом; інші збори і плати згідно Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом та вільних тарифів.

Пунктом 21 договору встановлено, що цей договір укладається терміном на 5 років з 02.10.2012 до 01.10.2017 включно.

Як встановлено господарськими судами, згідно з наказом №5 від 01.01.2013 першого заступника начальника залізниці Царенко А.Г. на станції Кульбакіно Одеської залізниці були затримані вагони з вантажем кукурузи у складі потягу №2258, що прямував на станцію Миколаїв - Вантажний, у зв'язку з неприйняттям вагонів вантажовласником - Філією ПАТ "Судноплавна компанія" "Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт", про що станцією Кульбакіно Одеської залізниці 01.01.2013 було складено акт про затримку вагонів №1.

Відповідно до вказаного акту підставою для затримання стало неприйняття даних вагонів вантажовласником - Філією ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт" у зв'язку з відсутністю технічної можливості накопичення вагонів на станції Миколаїв - Вантажний.

01.01.2013 зі станції Кульбакіно Одеської залізниці на станцію призначення - Миколаїв - Вантажний було направлено повідомлення №1 про затримку вагонів та складання акту ГУ-23а №1 від 01.01.2013, з дорученням повідомити вантажовласника 1890 філію ПАТ "СК "Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт".

Господарськими судами попередніх інстанцій також встановлено, що станцією Кульбакіно Одеської залізниці складено акт загальної форми №6 від 05.01.2013, у якому було засвідчено факт простоювання вищевказаних вагонів на даній станції з 09.20 год. 01.01.2013 по 17:15 год. 05.01.2013 та зазначено про відповідальність вантажоодержувача - ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі філії "Миколаївський річковий порт" за зберігання вантажу в вагонах.

09.01.2013 станцією Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці було складено накопичувальну картку збору за зберігання вантажів №09010053, яка підписана працівником Філії ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт" із застереженням про незгоду із нарахованою сумою та згоду сплатити суму за час користування вагонами, які знаходилися на під'їзній колії Миколаївського річного порту.

З огляду на відмову відповідача добровільно сплатити плату за зберігання вантажу у вагонах з врахуванням часу затримки потягу на станції Кульбакіно, ДП "Одеська залізниця" звернулось до господарського суду з позовом до ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі філії "Миколаївський річковий порт" про стягнення заборгованості у сумі 83862,48 грн. зі збору за зберігання вантажу в вагонах.

Відмовляючи в задоволенні позову, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що: по-перше, позивачем порушено порядок оформлення факту затримки вагонів, які надходили на адресу відповідача; по-друге, позивачем не надано як доказів неприйняття або відмови в прийнятті відповідачем вагонів, як і доказів належного повідомлення відповідача про надходження на його адресу вантажів та повідомлення про затримку вагонів з його вини не пізніше 2-х годин після отримання відповідного повідомлення від станції затримки вагонів; по-третє в порушення вимог п.1 Інструкції про порядок дій працівників залізниці у разі затримки вагонів на підходах до станцій призначення з причин, які залежать від вантажоодержувача, затвердженої в.о. першого заступника начальника залізниці Царенко А.Г. 27.08.2010, позивачем не було надіслано на адресу відповідача жодної вимоги про вжиття заходів щодо зменшення або припинення відвантаження вантажів на його адресу; по-четверте, позивачем було порушено Правила складання актів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 за №334, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за N 567/6855, з огляду на складення акту загальної форми №6 лише 05.01.2013, тобто через 4 дні після дати затримання вагонів відповідно до акту про затримку вагонів №1 від 01.01.2013, тоді як акт загальної форми повинен складатися безпосередньо під-час виявлення обставин, що зумовили складання даного акта, для засвідчення цих обставин.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки господарських судів першої та апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову законними і обґрунтованими з огляду на наступне.

Предметом позову у даній справі є стягнення плати за зберігання вантажу у вагонах у затриманому потязі на станції Кульбакіно в січні 2013 року в сумі 83862,48 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 46 Статуту залізниць України передбачено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Згідно з п.п. 5, 8 Правил зберігання вантажів, якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу; збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо); термін безоплатного зберігання обчислюється: якщо на станції призначення вивантаження здійснюється засобами: залізниці - з 24-ої години дати вивантаження вантажів; одержувача - з 24-ої години дати подавання вагонів під вивантаження; при переадресуванні - після двох годин з моменту повідомлення про прибуття вантажу; при затримці - з моменту затримки.

Відповідно до п.4 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 за № 644, якщо залізниця не повідомить про прибуття вантажу, то одержувач звільняється від внесення плати за користування вагонами (контейнерами) і за зберігання вантажу до того часу, як буде надіслано повідомлення.

Пунктами 8, 9 Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери; про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ, який підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці.

Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником - п.10 Правил користування вагонами і контейнерами).

Відповідно до п.3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 за №334, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за N 567/6855, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, у разі затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства; в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами. Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала.

Господарськими судами встановлено, що позивачем не подано належних та допустимих доказів неприйняття або відмови від прийняття відповідачем вагонів.

Крім того, господарськими судами встановлено і матеріалами справи підтверджено, що позивачем не подано як доказів належного повідомлення відповідача про надходження на його адресу вагонів, так і доказів повідомлення відповідача про затримку вагонів з його вини не пізніше двох годин після отримання повідомлення від станції затримання вагонів

До того ж, позивачем не подано доказів направлення відповідачу вимоги про вжиття заходів щодо зменшення або припинення відвантаження вантажів на його адресу в порядку, передбаченому п. 1 Інструкції про порядок дій працівників залізниці у разі затримки вагонів на підходах до станцій призначення з причин, які залежать від вантажоодержувача, затвердженої в.о. першого заступника начальника залізниці Царенко А.Г. 27.08.2010.

Крім того, як встановлено господарськими судами, акт загальної форми №6 було складено Одеською залізницею лише 05.01.2013, тобто через 4 дні після дати затримання вагонів, у зв'язку з чим висновки господарських судів про порушення позивачем порядку складання актів є законними і обгрунтованими, оскільки акти загальної форми повинні складатися безпосередньо під-час виявлення обставин, що зумовили складання даних актів, для засвідчення цих обставин.

Доводи касаційної скарги про ненадання господарськими судами оцінки акту загальної форми №370 від 31.12.2012 про затримку вагонів з вини відповідача не можуть бути взяті до уваги, оскільки вищевказаний акт загальної форми в матеріалах справи відсутній.

Інші доводи касаційної скарги, які фактично зводяться до необхідності здійснення касаційною інстанцією переоцінки наявних у справі доказів, яким вже було надано оцінку господарськими судами першої та апеляційної інстанції, не спростовують законних і обґрунтованих висновків апеляційного господарського суду.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними ті обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанцій із дотриманням правил ст. 43 Господарського процесуального кодексу України факти, на підставі яких касаційна інстанція відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, спростовують доводи касаційної скарги щодо порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, постанова Одеського апеляційного господарського суду від 10.04.2014 у справі №915/923/13 відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Одеська залізниця" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.04.2014 у справі №915/923/13 залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.04.2014 у справі №915/923/13 - без змін.

Головуючий К. Грейц

Судді О. Глос

Г. Мачульський