Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2014 року Справа № 910/11171/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого Волковицької Н.О. Гоголь Т.Г.за участю представників сторін:позивачаНураліна М.В. дов. від 26.05.2014 року Ващенко В.О. дов. від 26.05.2014 року відповідачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чиномтретіх осібЯрошенко Н.Ю. дов. від 16.06.2014 року розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фонду державного майна України на постановувід 29.07.2014 року Київського апеляційного господарського суду у справі№910/11171/14 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" доФонду державного майна України треті особиМіністерство інфраструктури України Державне підприємство "Адміністрація морських портів" провизнання договору оренди продовженимВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Фонду державного майна України про визнання договору оренди майна, що належить до державної власності від 09.06.1999 року №572, укладеного між сторонами продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором з урахуванням змін, внесених додатковими угодами №585/17/1 від 10.04.2000 року, №259 від 21.04.2003 року, №264 від 22.04.2003 року, №339 від 31.05.2007 року, №411 від 27.06.2007 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.06.2014 року (суддя І.О. Домнічева) до участі у розгляді справи залучено Міністерство інфраструктури України та Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.06.2014 року вжито заходи до забезпечення позову.

Заборонено Фонду державного майна України вчиняти дії щодо укладення договорів оренди причалу №1 (інвентарний №20000030), причалу №2 (інвентарний №20000031), причалу №3 (інвентарний №20000032), причалу №4 (інвентарний №20000033), причалу №5 (інвентарний №20000034).

Заборонено Фонду державного майна України, Міністерству інфраструктури України, Державному підприємству "Адміністрація морських портів" вчиняти дії, які б обмежували права позивача щодо користування причалом №1 (інвентарний № 20000030), причалом №2 (інвентарний № 20000031), причалом №3 (інвентарний № 20000032), причалом № 4 (інвентарний № 20000033), причалом № 5 (інвентарний № 20000034).

За апеляційною скаргою Фонду державного майна України ухвала місцевого суду переглянута в апеляційному порядку і постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2014 року (головуючий суддя Власова Ю.Л., судді Станік С,Р., Хрипун О.О.) залишена без змін.

Фонд державного майна України звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 17.06.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2014 року.

На думку заявника висновок судів про забезпечення позову з посиланням на те, що відповідач намагається повернути орендоване майно та передати його іншим особам, є необґрунтованим та не підтверджений доказами, відсутність яких унеможливлює укладення договору оренди.

Також заявник зазначає, що передача спірного майна іншим особам є неможливою, оскільки майно з оренди від позивача не повернуто.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в ухвалі та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" звернулося до господарського суду з позовом до Фонду державного майна України про визнання договору оренди майна, що належить до державної власності від 09.06.1999 року №572, укладеного між сторонами продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором з урахуванням змін, внесених додатковими угодами №585/17/1 від 10.04.2000 року, №259 від 21.04.2003 року, №264 від 22.04.2003 року, №339 від 31.05.2007 року, №411 від 27.06.2007 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки Фондом у встановлений строк не здійснено заяви про припинення або зміну умов договору оренди то згідно частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір є продовженим на той самий термін та на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Разом із позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову, яка мотивована тим, що Фонд у листі від 30.04.2014 року за вих. №10-16-5285 вимагав повернення Державному підприємству "Адміністрація морських портів" майна Дніпро-Бузького морського порту, в зв'язку з чим є підстави вважати, що орендоване майно може бути передано в оренду іншим особам.

Також заявник зазначив про те, що оскільки відповідач оспорює продовження договору, треті особи можуть чинити перешкоди позивачу у користуванні орендованим майном.

Ухвалою суду першої інстанції, залишеною без змін постановою суду апеляційної інстанції заяву позивача про забезпечення позову було задоволено.

Судові акти попередніх інстанцій мотивовані тим, що відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За змістом цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до статті 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору. Види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається забезпечення позову заходами, не передбаченими цим Кодексом.

Невжиття заходів забезпечення позову у даному випадку може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, оскільки припинення користування позивачем орендованим майном внаслідок дій відповідача та третіх осіб, та передачі останніми цього майна іншим особам, продовження договору оренди буде неможливим оскільки майно вже вибуде з володіння та користування позивача.

Але, при цьому, судами не враховано, що згідно статті 67 Господарського процесуального кодексу України заборона іншим особам вчиняти дії повинна стосуватись предмета спору.

Предметом спору у даній справі є визнання договору оренди продовженим, в той час як оспорюванню ухвалою третім особам у справі заборонено вчиняти дії, які б обмежували права позивача щодо користування причалом №1 (інвентарний № 20000030), причалом №2 (інвентарний № 20000031), причалом №3 (інвентарний № 20000032), причалом № 4 (інвентарний № 20000033), причалом № 5 (інвентарний № 20000034).

Отже, суди безпідставно застосували такий вид забезпечення позову, оскільки безпосереднє користування майном не є предметом спору.

Щодо забезпечення позову в частині заборони Фонду державного майна України вчиняти дії щодо укладення договорів оренди причалу №1 (інвентарний №20000030), причалу №2 (інвентарний №20000031), причалу №3 (інвентарний №20000032), причалу №4 (інвентарний №20000033), причалу №5 (інвентарний №20000034), а також дій, які б обмежували права позивача щодо користування вказаними причалами висновки судів є правомірними, в зв'язку з чим ухвала та постанова в цій частині підлягають залишенню без змін.

В решті ухвала господарського суду міста Києва від 17.06.2014 року та постанова Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2014 року підлягають скасуванню як такі, що суперечать нормам процесуального законодавства.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 2 статті 1119, статтями 11110-11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Ухвалу господарського суду міста Києва від 17.06.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2014 року у справі № 910/11171/14 господарського суду міста Києва в частині заборони Державному підприємству "Адміністрація морських портів" та Міністерству інфраструктури України вчиняти дії, які б обмежували права Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" щодо користування причалами №1, 2, 3, 4, 5 скасувати.

В решті ухвалу та постанову залишити в силі.

Касаційну скаргу Фонду державного майна України задовольнити частково.

Головуючий суддя Т. Дроботова

С у д д і Н. Волковицька

Т. Гоголь