Історія справи

Постанова ВГСУ від 16.04.2015 року у справі №17/5007/98/11
Постанова ВГСУ від 25.10.2016 року у справі №17/5007/98/11
Ухвала КГС ВП від 25.03.2018 року у справі №17/5007/98/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2015 року Справа № 17/5007/98/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: ДерепиВ.І. - головуючого (доповідача), Грека Б.М., Студенця В.І.,

за участю представників сторін: прокуратури -

позивача - Шевчук О.М., Федоровського В.Г.

відповідачів - Конограй Н.В., Орєхова Р.В.

третьої особи -

розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Укпрофтур" на рішення господарського суду Житомирської області від 09.04.2013 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.11.2014 року у справі за позовом Заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Фонду Державного майна України до: 1.Виконавчого комітету Житомирської міської ради; 2.Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур"; 3.Обласного дочірнього підприємства по туризму та екскурсіях "Житомиртурист" Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур", за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні Обласного дочірнього підприємства по туризму та екскурсіях "Житомиртурист" Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" - Обласного медичного центру вертебрології і реабілітації Житомирської обласної ради про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Фонду держмайна України звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом до відповідачів про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності та визнання права власності на будівлі туристичної бази "Лісовий берег", видане обласному дочірньому підприємству по туризму та екскурсіях "Житомиртурист" Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" та про визнання права власності на майновий комплекс туристичної бази "Лісовий берег", посилаючись на те, що спірне майно є державною власністю і відповідачу 3 не передавалось, у зв'язку з чим останній безпідставно володіє спірним майновим комплексом та наявність підстав для повернення такого майна в державну власність.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 20 жовтня 2011 року суд ухвалив відповідачем 3 в даній справі слід вважати Обласне дочірнє підприємство по туризму та екскурсіях "Житомиртурист" Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур".

Рішенням господарського суду Житомирської області від 10 листопада 2011 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25 січня 2012 року в даній справі, позов задоволений частково. Визнано за державою в особі Фонду державного майна України право власності на майновий комплекс туристичної бази "Лісовий берег", розташований в м.Житомир, Чуднівське шосе, 1. В частині позову про визнання незаконним та скасування свідоцтва від 10.01.2001 року про право власності на будівлі туристичної бази "Лісовий берег", видане обласному дочірньому підприємству по туризму та екскурсіях "Житомиртурист" Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" провадження у справі припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.12.2012 року зазначені судові рішення були скасовані, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Житомирської області.

Після нового розгляду рішенням господарського суду Житомирської області від 9 квітня 2013 року в даній справі (суддя Маріщенко Л.О.) позов задоволений частково.

Визнано право власності держави України в особі Фонду державного майна України на майновий комплекс туристичної бази "Лісовий берег", розташований в м.Житомир, Чуднівське шосе, 1. В частині позову про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності та визнання права власності на будівлі туристичної бази "Лісовий берег", видане обласному дочірньому підприємству по туризму та екскурсіях "Житомиртурист" Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" провадження у справі припинено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 5 листопада 2014 року рішення господарського суду залишене без змін.

У касаційній скарзі скаржник просить рішення господарського суду Житомирської області від 9 квітня 2013 року та постанову суду апеляційної інстанції від 5 листопада 2014 року скасувати, як прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права та передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду в іншому складі суду.

Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування місцевим та апеляційним господарськими судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх судових інстанцій, рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради депутатів трудящих №371 від 14.05.1968 року було виділено Житомирській обласній раді по туризму земельну ділянку площею 1,5 га для будівництва туристичної бази на 265 місць.

Побудована туристична база "Лісовий берег" у 1972 році та 1973 році була передана Житомирській обласній раді по туризму та екскурсіях, що підтверджується актами приймання будинків (споруд) (т.1, а.с.17-22).

Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради депутатів трудящих №9 від 03.01.1974 року був затверджений акт державної прийомки комплексу туристської бази - готелю на 275 місць у лісопарковій зоні Корбутівки корисною площею 5775кв.м. (т.1, а.с.126).

Постановою Президії Центральної Ради по туризму та екскурсіях від 27.07.1982 року №8-3 затверджено Положення про Українську республіканську раду по туризму і екскурсіях, відповідно до якого Українська республіканська рада по туризму і екскурсіях являється органом, який здійснює керівництво радами по туризму і екскурсіям, іншими підвідомчими установами, організаціями, підприємствами туристично-екскурсійної системи профспілок на території УРСР. Українська республіканська рада по туризму та екскурсіях працює під керівництвом Центральної ради по туризму і екскурсіях Української республіканської ради профспілок (Укрпрофрада) в тісному контакті з обласними радами і республіканськими комітетами профспілок, іншими громадськими організаціями, державними комітетами, міністерствами і відомствами Української РСР. Українська республіканська рада по туризму і екскурсіях здійснює свою діяльність на началах госпрозрахунку, являється юридичною особою, має розрахунковий рахунок, самостійний баланс. Положенням також визначені завдання, зміст роботи, склад коштів (т.2, а.с.82).

Президія Федерації незалежних профспілок України постановою №П-7-7 від 23.08.1991 року прийняла рішення про перетворення Української республіканської ради з туризму та екскурсій в закрите акціонерне товариство "Укрпрофтур". Рада Федерації незалежних профспілок та Фонд соціального страхування України 04.10.1991 року уклали установчий договір і затвердили його Статут.

Постановою Вищого арбітражного суду України від 20.01.1997 року у справі №138/7 за позовом Фонду державного майна України до Федерації профспілок України, Фонду соціального страхування України та Акціонерного товариства "Укрпрофтур" про визнання недійсними установчого договору та статуту АТ "Укрпрофтур" в позові відмовлено (т.2, а.с. 41-44).

Приватне акціонерне товариство "Укрпрофтур" було зареєстровано як юридична особа, його засновниками є Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, розмір внеску до статутного фонду якого становив 8 460 100,00 грн.; Федерація професійних спілок України з розміром внеску до статутного фонду 203 042 900 грн.

Загальними зборами акціонерів Українського ЗАТ по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур", протокол №6/6 від 14.04.1998 року був затверджений Статут Обласного дочірнього підприємства по туризму та екскурсіях "Житомиртурист" Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укпрофтур" у новій редакції, зареєстрований Виконкомом Житомирської обласної ради 20.11.2000 року.

Як вбачається з даного Статуту Обласне дочірнє підприємство по туризму та екскурсіях "Житомиртурист" створене Українським ЗАТ по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" для забезпечення ефективного використання матеріальної бази, організації і надання громадянам та юридичним особам, в тому числі іноземним, комплексних туристсько-екскурсійних та інших послуг з метою одержання відповідного прибутку. Підприємство є правонаступником Житомирського обласного дочірнього підприємства "Житомиртурист" Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур". Підприємство засноване на власності ЗАТ "Укрпрофтур". Майно підприємства становлять основні фонди, оборотні кошти та інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Для забезпечення діяльності підприємства ЗАТ "Укрпрофтур" передає йому у господарське відання майно, проіндексована вартість якого станом на 1 січня 2000 року становила 2925000 грн. (т.2, а.с.100-110).

Державні акти на право постійного користування землею, на якій розташований оздоровчий комплекс, були видані туристичній базі "Лісовий берег" обласного підприємства "Житомиртурист" Українського АТ "Укрпрофтур" Житомирською районною радою народних депутатів та виконавчим комітетом Житомирської міської ради народних депутатів 11.04.1994 року та 10.05.1994 року відповідно (т.1, а.с. 35-41).

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що 07.02.1997 року туристична база "Лісовий берег" була зареєстрована Житомирським обласним державним комунальним підприємством по технічній інвентаризації на праві власності за Житомирським обласним дочірнім підприємством "Житомиртурист", що підтверджується реєстраційним написом на документі про право власності (а.с. 143, том 2).

10.01.2001 року виконавчим комітетом Житомирської міської ради, на підставі рішення виконкому Житомисрької міської ради від 21.12.1972 року №1045, було видано Обласному дочірньому підприємству по туризму та екскурсіях "Житомиртурист" Українського ЗАТ по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" свідоцтво про право колективної власності на туристичну базу "Лісовий берег" (а.с. 15, т.1).

Відповідно до даних інвентаризаційної справи, зокрема, зведеного оціночного акту, який міститься в матеріалах справи (а.с.1-32, т.2), в комплекс турбази "Лісовий берег", розташованої по Чуднівському шосе, 1 в м.Житомирі входять: холодильник (літ. Г), літні будинки з 1 по 15 (літ. Д), теплиця (літ. Е), столярний цех (літ. Ж), гаражі на 4 бокси (літ. К), будівля ТП (літ. Л), котельня (літ. М), пункт прокату (літ. И), літні будинки (літ. Х-Х4), овочесховище (літ. Ч), прохідна (літ. Щ), склади (літ. Н,О), склади (літ. П,Т), водонапірна вежа (літ. С), Сарай (літ. Ц), вбиральні (літ. У-У1).

Приймаючи рішення у справі про часткове задоволення позову та визнання за державою в особі Фонду держмайна України права власності на майновий комплекс туристичної бази "Лісовий берег", який розташований в м.Житомир, Чуднівське шосе, 1, господарські суди попередніх судових інстанцій виходили з того, що спірний об'єкт з володіння держави вибув не з волі органів, які мають повноваження ним розпоряджатися.

Крім того, суди попередніх судових інстанцій виходили з того, що перебіг позовної давності для позивача для захисту свого порушеного права, згідно ч.1 ст.261 ЦК України, почався з жовтня 2011 року, після проведення прокурором перевірки.

Проте, з вказаними висновками судів попередніх судових інстанцій погодитись не можна, враховуючи наступне.

Відповідно до вимог ч.1 ст.111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Всупереч зазначеному, при новому розгляді справи господарські суди не виконали вказівки, що містяться в постанові Вищого господарського суду України від 19 грудня 2012 року, зокрема, в частині поновлення строку позовної давності.

При цьому, суди не звернули уваги на те, що у Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Тобто, позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

Відповідно до статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною успорі, є підставою для відмови у позові.

Визначення початку відліку позовної давності міститься у статті 261 ЦК України, зокрема, відповідно до частини 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналогічні за змістом норми матеріального права містилися і в Цивільному кодексі Української РСР (розділ 1 глава 5), за винятком положення про застосування позовної давності лише за заявою однієї зі сторін.

Разом із тим, частинами 1, 2, 4 статті 29 ГПК України встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду на підставі закону (процесуальне представництва), а тому положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів, у цьому випадку в особі Фонду держмайна України, але не наділяє прокурора повноваженнями ставити питання про поновлення строку позовної давності, за відсутності такого клопотання з боку самої особи, в інтересах якої прокурор звертається до суду, в даному випадку Фонду держмайна України.

Приймаючи рішення при повторному розгляді справи господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, в мотивувальній частині рішення зазначив, що Фонд держмайна України дізнався про порушення свого права, коли прокурором в межах його повноважень була подана позовна заява, що відображено в додаткових поясненнях Фонду від 13.03.2013 року.

Поряд з цим, додаткові пояснення Фонду держмайна України від 13.03.2013 року за №10-25-3131 (т.3, а.с. 148-150) зазначених обставин не містять.

Відсутні зазначені обставини і у запереченнях прокурора стосовно застосування строків позовної давності від 26.02.2013 року за № 05/2-1973-Н (т.3, а.с. 112, 113).

Будь-які інші докази, які могли б містити відомості щодо строків позовної давності господарськими судами попередніх судових інстанцій не з'ясовувались, не перевірялись і не досліджувались в судовому засіданні, що визнати законним і обгрунтованим не можна.

За вказаних обставин, суд вважає, що рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції, як прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права, не можуть залишатись без змін і підлягають скасуванню.

Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 25 липня 2012 року у справі №40/248 та Верховний Суд України у постанові від 25 березня 2015 року у справі №11/163/2011/5003.

При новому розгляді справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати наведене, більш повно і всебічно з'ясувати обставини справи, суть позовних вимог і заперечень, їх обгрунтованість, зібраним доказам дати правову оцінку та відповідно до вимог закону вирішити спір.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду господарського суду Житомирської області від 09.04.2013 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.11.2014 року в даній справі скасувати, задовольнивши касаційну скаргу.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Житомирської області в іншому складі суду.

Головуючий, суддя В.І. Дерепа

Судді Б.М. Грек

В.І. Студенець