Історія справи

Постанова ВГСУ від 14.07.2015 року у справі №923/330/13
Постанова ВГСУ від 05.04.2016 року у справі №923/330/13
Постанова ВГСУ від 16.04.2014 року у справі №923/330/13
Ухвала КГС ВП від 09.04.2018 року у справі №923/330/13
Постанова ВГСУ від 28.04.2015 року у справі №923/330/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2014 року Справа № 923/330/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. - головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є.,розглянувши касаційні скаргипублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (м. Київ) в особі Кримського Центрального відділення ПАТ "Промінвестбанк", м. Сімферополь Автономної Республіки Крим та публічного акціонерного товариства "Комерційний інвестиційний банк", м. Ужгород та орендного підприємства Ужгородський коньячний завод, м. Ужгород та сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" м. Генічеськ Херсонської областіна постанову та ухвалувід 08.01.2014 р. Одеського апеляційного господарського суду від 13.08.2013 р. господарського суду Херсонської областіу справі№ 923/330/13 господарського суду Херсонської областіза заявою боржника сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний", м. Генічеськ Херсонської областіпровизнання банкрутомрозпорядник майна арбітражний керуючий Ратинська С.В.в судовому засіданні взяли участь представники:

ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"Тукман Ю.В., довір.,орендного підприємства Ужгородський коньячний завод та ПАТ "Комерційний інвестиційний банк"Шерегі В.М., довір.,ТОВ "Юг-Авто-Сервіс-Х" та ОСОБА_7ОСОБА_8, довір.,СВК "Ізумрудний"Шатохіна О.І., довір.,ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 29.03.2013 року, що винесена у справі № 923/330/13, прийнято до розгляду заяву про порушення справи про банкрутство сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" (далі - Боржник, Кооператив) за заявою останнього в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 09.04.2013 року порушено провадження у справі про банкрутство Кооперативу, введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, а справу призначено до розгляду в судовому засіданні тощо.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 13.08.2013 року (суддя - П.Д. Пригуза) затверджений реєстр вимог кредиторів Боржника із визначенням кредиторів, розміру визнаних вимог кожного кредитора та черговістю їх задоволення.

Не погодившись частково із цією ухвалою суду, публічне акціонерне товариство "Комерційний інвестиційний банк" (далі - КомІнвестБанк) звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило змінити частково ухвалу господарського суду Херсонської області від 13.08.2013 року та внести грошові вимоги КомІнвестБанку у розмірі 8 174 883 грн. 67 коп. до реєстру вимог кредиторів, з яких 4 566 299 грн. 45 коп. внести до вимог, що забезпечені заставою, в сумі 3 608 654 грн. 22 коп. - до четвертої черги реєстру вимог кредиторів, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 1 147грн.00 коп. - у першу чергу задоволення.

Також не погодившись частково із вказаною ухвалою місцевого суду, орендне підприємство "Ужгородський коньячний завод" (далі - Завод) звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило змінити частково ухвалу господарського суду Херсонської області від 13.08.2013 року та включити до реєстру кредиторів грошові вимоги Заводу у розмірі 2 491 156 грн. 03 коп. із четвертою чергою задоволення, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 1 147грн.00 коп. - у першу чергу; а також скасувати ухвалу господарського суду Херсонської області від 13.08.2013 року в частині включення до реєстру вимог кредиторів вимог ОСОБА_7 в розмірі 3 074 842 грн. 44 коп., що були включені до четвертої черги задоволення.

Крім того, не погодившись частково із зазначеною ухвалою суду, публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі Кримського Центрального Відділення ПАТ "Промінвестбанк" (далі - Промінвестбанк) звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило змінити ухвалу господарського суду Херсонської області від 13.08.2013 року в частині вимог Промінвестбанку, визнати вимоги останнього в сумі 818 212 грн. 31 коп., як вимоги "забезпеченого кредитора" з внесенням їх окремо до реєстру вимог кредиторів, а також судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1147 грн. 00 коп.

Також не погодившись частково із цією ухвалою суду, Боржник звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив частково скасувати ухвалу господарського суду Херсонської області від 13.08.2013 року - в частині затвердження розміру кредиторських вимог КомІнвестБанку, визнавши недійсними додаткові угоди №№ 10, 11, 12 до договору кредитної лінії від 21.11.2006 року № 04-12/3л-01.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.01.2014 року (головуючий суддя - Пироговський В.Т., судді: Лашин В.В., Філінюк І.Г.) апеляційні скарги залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Херсонської області від 13.08.2013 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями попередніх інстанцій, КомІнвестБанк звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати як постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.01.2014 року, так і ухвалу господарського суду Херсонської області від 13.08.2013 року в частині кредиторських вимог КомІнвестБанку та справу в цій частині передати до суду першої інстанції на новий розгляд.

Крім того, Промінвестбанк звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати як ухвалу господарського суду Херсонської області від 13.08.2013 року, так і постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.01.2014 року в частині визнання кредиторських вимог Промінвестбанку в сумі 300 000 грн. 00 коп. та прийняти в цій частині нове рішення, яким визнати вимоги вказаного банку в сумі 818 212 грн. 31 коп., як вимоги "забезпеченого кредитора" з внесенням їх окремо до реєстру вимог кредиторів, а також - судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1147 грн. 00 коп.

Також Завод звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати як постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.01.2014 року, так і ухвалу господарського суду Херсонської області від 13.08.2013 року в частині розгляду кредиторських вимог Заводу, ТОВ "Юг-Авто-Сервіс-Х" та ОСОБА_7.

Крім цього і Боржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати як постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.01.2014 року, так і ухвалу господарського суду Херсонської області від 13.08.2013 року в частині кредиторських вимог КомІнвестБанку та прийняти нове рішення, яким зменшити розмір кредиторських вимог вказаного банку та затвердити його кредиторські вимоги в розмірі 2 700 465 грн. 37 коп. Також в касаційній скарзі Боржник просить зменшити розмір кредиторських вимог Генічеської міжрайонної податкової інспекції (далі-Інспекція) та затвердити її кредиторські вимоги в розмірі 124 776 грн. 00 коп.

Касаційні скарги мотивовані порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників скаржників, кредиторів - ТОВ "Юг-Авто-Сервіс-Х" та ОСОБА_7, та Боржника, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Так, ухвалюючи рішення стосовно кредиторських вимог Заводу, суди вказали, що вимоги вказаної особи підтверджені рішеннями судів, однак на суму 1 701 408 грн. 63 коп. ці вимоги виникли до порушення провадження у даній справі, а на суму 789 747 грн. 40 коп. -після, оскільки відповідне рішення у справі № 923/61/13-г - про стягнення спірної суми, набрало законної сили після порушення провадження у даній справі про банкрутство, у зв'язку із чим такі вимоги відхиляються, як такі, що є вимогами поточного кредитора.

Однак суд касаційної інстанції частково не погоджується із наведеними висновками судів - щодо відхилення кредиторських вимог на суму 789 747 грн. 40 коп., як таких, що виникли після порушення провадження у даній справі, у зв'язку із чим зазначає про таке.

Як встановили суди, обґрунтовуючи підстави для виникнення та заявлення кредиторських вимог Заводу до Кооперативу, вказаний кредитор послався на судові рішення у справі № 5008/946/2011 та у справі № 923/61/13-г, які (рішення) були чинними, набрали законної сили відповідно до норм ГПК України та не скасовані на момент винесення оскаржуваних рішень у даній справі. В згаданих рішеннях були встановлені обставини та факти щодо безпідставного отримання від Заводу та користування Боржником сумою коштів, які були стягнені за такими рішеннями судів, а також стягнені суми нарахованих процентів за користування чужими грошовими коштами.

За приписами ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Виходячи з вказаної норми, зобов'язання повернути безпідставно отримані кошти або майно виникає у боржника після його отримання, а не з моменту винесення рішення про стягнення відповідної суми коштів. А тому, враховуючи факт безпідставного отримання Боржником ще в лютому 2010 року спірної суми коштів, висновок судів в оскаржуваних судових рішеннях про відхилення частини кредиторських вимог Заводу в сумі 789 747 грн. 40 коп. (рішення про стягнення спірної суми у справі № 923/61/13-г) у зв'язку із віднесенням їх до вимог поточного кредитора є неправомірним. У зв'язку із вищенаведеним і вказана сума вимог підлягає визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів - із задоволенням у четверту чергу.

Стосовно оголошеного в судовому засіданні 16.04.2014 року представником Боржника доводу про скасування постановою касаційного суду від 08.04.2014 року судових рішень першої та апеляційної інстанцій у справі № 923/61/13-г, колегія суддів звертає увагу на те, що оскаржувані Боржником у даній справі судові рішення були винесені 13.08.2013 року (ухвала місцевого суду) та 08.01.2014 року (постанова апеляційного суду), тобто до винесення 08.04.2014 року згаданої постанови у справі № 923/61/13-г. А тому доводи та висновки в постанові касаційного суду від 08.04.2014 року не були та не могли бути прийняті до уваги та враховані судами попередніх інстанцій при ухвалені оскаржуваних судових рішень стосовно кредиторських вимог Заводу до Боржника.

Стосовно кредиторських вимог КомІнвестБанку, суди встановили, що вимоги останнього підтверджені рішеннями судів про стягнення сум боргу за договорами кредиту. Нараховані ж проценти в сумі 1 888 964 грн. 39 коп. також визнаються судом, оскільки умови договору визначають кінцевий термін, на який відкрита кредитна лінія, а не строк дії договору, умовами якого передбачено нарахування процентів. Вимоги в частині нарахованих сум пені підлягає частково визнанню - в розмірі 10 356 грн. 15 коп., так як в іншій частині пеня нарахована неправомірно - без врахування відстрочення виконання основного зобов'язання за рішенням суду, а за час відстрочки пеня не нараховується. Також суди встановили, що вимоги повністю забезпечені заставою майна Боржника, однак від вимог на частину суми, як таких, що забезпечені заставою, Банк відмовився, визначивши частину вимог забезпеченими, а частину - вимогами конкурсного кредитора. Однак, суди відмовили у задоволенні такої заяви Банку, оскільки ця заява була подана поза межами встановленого тридцятиденного строку звернення із вимогами конкурсного кредитора. За цих підстав всі визнані вимоги Банку були визнані, як такі, що забезпечені заставою майна Боржника.

Однак, суд касаційної інстанції частково не погоджується із вказаними висновками судів - щодо визнаної суми пені, оскільки такі висновки були зроблені без врахування приписів п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо порядку нарахування та терміну, протягом якого здійснюється нарахування пені, в контексті умов договору кредиту № 06-121д від 23.05.2006 року (за умовами якого і була нарахована спірна сума пені). У зв'язку із цим справу в цій частині вимог КомІнвестБанку слід передати на новий розгляд до місцевого суду. При цьому слід погодитись із висновками в іншій частині рішення, у тому числі стосовно висновку про неврахування заяви про часткову відмову від забезпеченості заявлених кредиторських вимог та застосування при цьому судами норм ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство - щодо граничного строку, протягом якого конкурсні (а не забезпечені) кредитори можуть подавати свої заяви із відповідними вимогами до боржника.

Щодо розглянутих судами кредиторських вимог Промінвестбанку до Боржника суди встановили, що такі вимоги підтверджені доказами у справі - договором про надання кредиту та рішенням суду про стягнення суми заборгованості до Боржника, як до майнового поручителя за третю особу за договором кредиту, вимоги за яким були забезпечені договором застави товарів в обороті та ці вимоги обмежуються лише сумою в 300 тис. грн. За зобов'язаннями ж по сплаті пені Боржник, як майновий поручитель, відповідальності за третю особу за кредитним договором не несе.

Однак суд касаційної інстанції не погоджується із наведеними висновками судів, оскільки такі висновки зроблені із невірним застосуванням норм законодавства.

Так, як встановили суди та вбачається з матеріалів справи, за рішенням суду з Боржника, солідарно, як з поручителя та майнового поручителя за третю особу, була стягнута заборгованість останнього за кредитною угодою, укладеною третьою особою з Банком. Також суди вказали, що в забезпечення відповідних кредитних зобов'язань були укладені договори поруки та застави, а Кооператив, відповідно, виступив поручителем та майновим поручителем.

Крім цього, як встановили суди та вбачається з матеріалів справи, розмір кредиту становить 300 тис. грн. За договором застави № 06-121д/5 від 01.06.2006 року сторони погодили, що зобов'язання за вказаним кредитним договором - у тому числі і зобов'язання за відсотками - забезпечуються заставою (товари в обороті) у межах 300 тис. грн., погодивши при цьому вартість предмету застави в сумі 650 тис. грн. (т. 5 а.с. 15). Також вказані кредитні зобов'язання, а також зобов'язання зі сплати процентів за його користування були забезпечені і за договором поруки № 06-121д/6 від 01.06.2006 року.

Відповідно до ст. 543 ЦК України в разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Аналіз ст.ст. 553, 554 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) свідчить про те, що порука - це забезпечувальне зобов'язання, яке виникає внаслідок невиконання боржником основного зобов'язання і у цьому випадку боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Отже, сутність солідарного обов'язку полягає в тому, що у випадку невиконання боржником грошового зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор має право вимагати виконання цього грошового зобов'язання одночасно як від боржника, так і від поручителя.

При цьому слід враховувати, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки (ст. 11 Закону України "Про іпотеку"). Аналогічне правило наведено законодавцем і в нормах ч. 2 ст. 589 ЦК України, відповідно до яких за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором

Таким чином, враховуючи, що і за договором поруки, і за договором застави на Кооператив, як на солідарного боржника покладений обов'язок виконати за третю особу перед Промінвестбанком кредитні зобов'язання не тільки в межах суми кредиту (300 тис. грн.), а й уплатити проценти за користування таким кредитом, а також нести відповідальність за несвоєчасне виконання таких кредитних зобов'язання згідно умов згаданого кредитного договору, суди попередніх інстанцій дійшли невірного висновку, обмежившись визнанням суми кредитних вимог Промінвестбанку до Боржника лише в розмірі 300 тис. грн. - суми основної заборгованості за кредитом.

У зв'язку із цим, оскаржувані судові рішення в частині вимог Промінвестбанку підлягають скасуванню як незаконні, місцевому суду слід здійснити новий розгляд справи в цій частині - із врахуванням наведених вказівок та здійснити розгляд та перерахунок кожної із заявленої суми кредиторських вимог Промінвестбанку, оскільки касаційний суд, виходячи з приписів ст. 1117 ГПК України, обмежений в таких повноваженнях.

Стосовно ж заперечення Боржником в своїй скарзі визнаних судами кредиторських вимог ТОВ "Юг-Авто-Сервіс-Х", ОСОБА_7 та податкового органу - Генічеської міжрайонної податкової інспекції, слід зазначити, що в цій частині суть касаційних скарг загалом зводиться до необхідності переоцінки доказів у справі, на які послалися суди попередніх інстанцій, необхідності надати касаційним судом оцінки новим доказам у справі та надання оцінки обставинам справи, які не були встановлені судами попередніх інстанцій. Однак ці вимоги є такими, що викладені без врахування особливостей порядку та меж здійснення касаційного провадження у господарській справі, та є неправомірними, оскільки суперечать приписам ч. 2 ст. 1117 ГПК України.

Крім вищенаведеного касаційний суд зазначає, що в іншій частині (стосовно вимог кредиторів, які не заперечувались скаржниками в касаційних скаргах) оскаржувані судові рішення не переглядалась касаційним судом, оскільки касаційний перегляд таких рішень був здійснений в межах наведених в скаргах вимог та заперечень.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 23, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 11 Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 543, 553, 554, 589, 1212 Цивільного кодексу України, ст. 232 Господарського кодексу України та ст.ст. 41, 47, 35, 43, 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (м. Київ) в особі Кримського Центрального відділення ПАТ "Промінвестбанк", публічного акціонерного товариства "Комерційний інвестиційний банк", орендного підприємства Ужгородський коньячний завод та сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" задовольнити частково.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.01.2014 р. та ухвалу господарського суду Херсонської області від 13.08.2013 р. у справі № 923/330/13 скасувати в частині кредиторських вимог до сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний":

- товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі Кримського Центрального відділення ПАТ "Промінвестбанк" - повністю;

- публічного акціонерного товариства "Комерційний інвестиційний банк" - частково - щодо визнаної суми пені;

- орендного підприємства Ужгородський коньячний завод - частково - щодо відхилення кредиторських вимог в сумі 789 747 грн. 40 коп. В цій частині прийняти нове рішення та визнати кредиторські вимоги орендного підприємства Ужгородський коньячний завод до сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" в сумі 789 747 грн. 40 коп. із включенням у четверту чергу задоволення. В іншій частині кредиторських вимог орендного підприємства Ужгородський коньячний завод постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.01.2014 р. та ухвалу господарського суду Херсонської області від 13.08.2013 р. у справі № 923/330/13 залишити без змін.

3. Справу № 923/330/13 в частині кредиторських вимог товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі Кримського Центрального відділення ПАТ "Промінвестбанк" та кредиторських вимог публічного акціонерного товариства "Комерційний інвестиційний банк" - щодо вимог в частині нарахованих сум пені, передати на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.

4. В частині кредиторських вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Авто-Сервіс", Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції та ОСОБА_7 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.01.2014 р. та ухвалу господарського суду Херсонської області від 13.08.2013 р. у справі № 923/330/13 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич

Постанова виготовлена та підписана 17.04.2014 року.