Історія справи

Постанова ВГСУ від 16.02.2016 року у справі №922/3650/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2016 року Справа № 922/3650/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В.,суддів :Бакуліної С.В. (доповідач), Поляк О.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиДержавного підприємства "Навчально-дослідне господарство "Докучаєвське" Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва на постановувід 02.12.2015 Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 922/3650/15господарського суду Харківської областіза позовомПриватного підприємства "Марго"до1. Державного підприємства "Навчально-дослідне господарство "Докучаєвське" Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Рассвет"простягнення 52 398,74 грнв судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:Щербак О.Г. (довіреність № 08-24-2/1 від 24.08.2015) 1. Рубан О.М. (керівник) 2. не з'явилисьВ С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Харківської області (суддя Макаренко О.В.) від 08.09.2015 у справі № 922/3650/15 позов задоволено частково; стягнуто солідарно з Державного підприємства "Навчально-дослідне господарство "Докучаєвське" Харківського національного аграрного університету імені В.В.Докучаєва та Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Рассвет" на користь Приватного підприємства "Марго" основний борг в розмірі 15 129,00 грн, пеню в розмірі 1 025,46 грн, 20% штрафу в розмірі 3 025,80 грн та судовий збір в розмірі 668,76 грн; в решті позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Слободін М.М., судді - Гончар Т.В., Гребенюк Н.В.) від 02.12.2015 рішення Господарського суду Харківської області від 08.09.2015 у справі № 922/3650/15 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 27 527,40 грн основного боргу, 185,60 грн пені, 5 505,48 грн - 20% штрафу скасовано та в цій частині прийнято нове рішення, яким позов задоволено; стягнуто солідарно з Державного підприємства "Навчально-дослідне господарство "Докучаєвське" Харківського національного аграрного університету імені В.В. Докучаєва та Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Рассвет" солідарно на користь Приватного підприємства "Марго" 27 527,40 грн основного боргу, 185,60 грн пені, 5 505,48 грн - 20% штрафу, 1 158,24 грн судового збору за звернення з позовною заявою та в розмірі 2 009,71 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги; в іншій частині рішення залишено без змін.

В касаційній скарзі Державне підприємство "Навчально-дослідне господарство "Докучаєвське" Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва просить скасувати ухвалені по справі судові акти, а справу направити на новий розгляд, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.202, 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст.33, 34 ГПК України.

Відзиву на касаційну скаргу відповідачі не надіслали.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представників позивача, які підтримали викладені в ній доводи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приватне підприємство "Марго" (позивач) звернулося до Господарського суду з позовною заявою до Державного підприємства "Навчально-дослідне господарство "Докучаєвське" Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва (1-го відповідача) та Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Рассвет" (2-го відповідача) про солідарне стягнення 42 656,40 грн основного боргу, 1 211,06 грн пені та 8 531,28 грн 20% штрафу заборгованості за договором купівлі-продажу №05-03-20 від 05.03.2013.

Судами встановлено таке.

05.03.2013 між позивачем (продавцем) в особі засновника - комерційного директора Потапової В.П. та відповідачами (покупець) в особі директора Грабини Л.Г., яка діє на підставі договору про спільний обробіток земельної ділянки б/н від 26.01.2012, укладеного між ДП "НГД "Докучаєвське" ХНАУ ім. В.В. Докучаєва та ТОВ агрофірмою "Рассвет", укладено договір купівлі-продажу №05-03-20.

Відповідно до п.1.1. договору продавець зобов'язався передати покупцеві засобів захисту рослин (далі-товар), а покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його вартість відповідно до умов даного договору (додаткових угод та специфікацій до нього).

Згідно з п.4.1. договору умови оплати товару, порядок та строки здійснення платежів зазначаються у Специфікації (ях) до договору.

17.04.2013 між сторонами було підписано Специфікацію №1 на загальну суму з ПДВ 30258,00 грн за курсом на міжбанку 8,2000, відповідно до якої визначено крайній строк оплати за поставлений товар - 01.11.2013 (а.с.19).

Згідно Специфікації №1 від 17.04.2013 умови поставки - EXW склад продавця: с. Трушки, вул. Польова, 1, термін поставки - п'ять днів після оплати згідно з Графіком оплати (а.с.19).

На виконання договору відповідачам поставлено товар (штефодим в кількості 105л та штеф-альфа-цип в кількості 155л) на загальну суму 30 258,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №РН-000609 від 25.06.2013, підписаною уповноваженими представниками сторін і скріпленої їх печаткою (а.с.20).

Згідно з п.4.4. договору покупець проводить оплату вартості (ціни) товару шляхом перерахування коштів в розмірі гривневої суми ціни товару, вирахуваної відповідно до положень п.п.4.2., 4.3. цього договору на банківський рахунок продавця. Платіжні реквізити продавця вказані в кінці тексту договору.

Відповідачі товар на загальну суму 30 258,00 грн отримали, але оплатили вартість товару частково на суму 15 129,00 грн, про що свідчить банківська виписка БВ-0000090 від 21.05.2013 на суму 15 129,00 грн (а.с.96). Факт визнання відповідачами заборгованості в розмірі 15 129,00 грн підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2013 по 10.11.2013, підписаним уповноваженими представниками сторін і скріпленим їх печатками (а.с.21).

Враховуючи те, що відповідачі не перерахували на рахунок позивача у визначений договором строк вартість товару в розмірі 15 129,00 грн, позивач, керуючись умовами п.4.2. договору, здійснив розрахунок суми основного боргу, який перерахував у гривневий еквівалент по курсу долара США станом на 27.04.2015, що складає 42 656,40 грн. (розрахунок на а.с.59).

Позивачем у відповідності з умовами п.п.6.1, 6.2 договору, на суму боргу в розмірі 42 656,40 грн нарахована пеня в розмірі 1 211,06 грн за період з 02.11.2013 по 02.05.2014 та 8 531,28 грн штрафу.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з обставин за якими встановив, що позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, передавши у власність відповідача товар на загальну суму 30 258,00 грн, відповідачі товар отримали, але оплатили вартість товару частково на суму 15 129,00 грн; разом з цим, враховуючи те, що позивачем не надано доказів виставлення відповідачам передбаченого п.4.2. договору рахунку від 28.04.2014 на суму 42 656,40 грн суд першої інстанції вважав, що здійснення позивачем розрахунку суми основного боргу в розмірі 42 656,40 грн є необґрунтованим і таким, що суперечить умовам договору та ст.628 ЦК України, пославшись окрім іншого на те, що під час розгляду справи представник позивача не надав суду документально обґрунтованих пояснень щодо дати, яку він визначив (28.04 2014) для нарахування заявленої суми боргу. Крім того, суд першої інстанції виходив із того, що останнім узгодженим сторонами днем оплати вартості товару є 01.11.2013, а відтак днем виставлення рахунку на оплату та відповідно днем, що передує даті перерахування коштів, є 31.10.2013, звернувши також увагу на те, що в Специфікації сторони визначили суму коштів, яка має бути перерахована покупцем до цієї дати, а саме - 15 129,00 грн, а також на умови пункту 4.2. договору, в якому йдеться про максимальний курс продажу міжбанківської валютної біржі гривні до долару США, в той час як у Специфікації сторони визначили вартість товару в доларовому еквіваленті, виходячи із середнього курсу продажу гривні до долару США на міжбанку. Таким чином, місцевим господарським судом встановлено, що у відповідачів, як у покупця, утворилась заборгованість за договором купівлі-продажу №05-03-20 від 05.03.2013 в розмірі 15 129,00 грн, а не в розмірі 42 656,40 грн, як стверджував позивач. В зв'язку з чим суд задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів основного боргу в розмірі 15 129,00 грн. Враховуючи вище встановлений судом факт недотримання позивачем умов пункту 4.2. договору при здійсненні розрахунку суми основного боргу, а також встановлений факт непогашеного відповідачами основного боргу в розмірі 15 129,00 грн, суд визнав позовні вимоги позивача про стягнення з відповідачів пені і штрафу обґрунтованими та підлягаючими задоволенню частково в розмірі 1 025,46 грн пені та 3 025,80 грн. штрафу. Отже, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів солідарно основного боргу в розмірі 15 129,00 грн, пені в розмірі 1 025,46 грн та штрафу в розмірі 3 025,80 грн. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідачів основного боргу в розмірі 27 527,40 грн, пені в розмірі 185,6 грн та 20% штрафу в розмірі 5 505,48 грн судом відмовлено у зв'язку з безпідставним пред'явленням до стягнення.

Суд апеляційної інстанції задовольнив позов повністю та правомірно виходив із такого.

Згідно ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 ГК унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частиною третьою ст. 691 ЦК України передбачено, що якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Сторонами у договорі визначено спосіб перерахунку ціни, зокрема, відповідно до п.4.2. договору покупець сплачує продавцю у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця, відповідно до виставленого рахунку покупцю, за максимальним курсом продажу міжбанківської валютної біржі (графа МАх за період/ASK) гривні до долару США на дату, що передує даті перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця за кожну партію товару (згідно сайту www.udinform.com). Днем оплати вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок продавця.

Отже, за умовами п.4.2. договору відповідач оплачує товар за максимальним курсом продажу міжбанківської валютної біржі (графа МАх за період/ASK) гривні до долару США на дату, що передує даті перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця за кожну партію товару (згідно сайту www.udinform.com) відповідно до виставленого позивачем рахунку покупцеві (відповідачам).

Згідно з п.4.4. договору покупець проводить оплату вартості (ціни) товару шляхом перерахування коштів в розмірі гривневої суми ціни товару, вирахуваної відповідно до положень п.п.4.2., 4.3. цього договору на банківський рахунок продавця. Платіжні реквізити продавця вказані в кінці тексту договору.

Статтею 524 ЦК України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання також в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України визначено, що грошове зобов'язання має бути виконано в гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Тобто, наведені норми надають сторонам можливість визначити у зобов'язанні грошовий еквівалент вартості товару в іноземній валюті, а також узгодити порядок визначення суми, що підлягає сплаті в такому випадку.

Судом встановлено, що між сторонами було підписано Специфікацію №1 від 17.04.2013 на загальну суму з ПДВ 30 258,00 грн за курсом на міжбанку 8,2000, відповідно до якої визначено крайній строк оплати за поставлений товар - 01.11.2013 (а.с.19); в Специфікації №1 сторони чітко визначили суму коштів, яка має бути перерахована покупцем до дати 01.11.2013 (день оплати 50% вартості товару), а саме - 15129,00 грн.

Колегія суддів погоджується із тим, що маючи грошовий еквівалент несплаченої вчасно вартості товару в розмірі 15 129,00 грн за курсом 8.2 доларів США, що складає 1 845 доларів США, відповідачі відповідно до п.п.4.2., 4.4. договору мали сплатити за поставлений позивачем товар за курсом міжбанківської валютної біржі (графа МАх за період/ASK) гривні до долару США на дату, що передує даті перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Отже, сторонами, шляхом підписання Специфікації №1 до договору, встановлено грошовий еквівалент ціни товару в іноземній валюті, а саме доларах США, що складає 1 845 доларів США та підлягає сплаті у гривнях з урахуванням умов, визначених п.п.4.4., 4.2. договору.

Положення частини другої статті 533 ЦК України та частини другої статті 198 ГК України містять однакові за змістом приписи про необхідність виконання грошового зобов'язання між резидентами України виключно у валюті України (валюта платежу), крім випадків отримання стороною цього зобов'язання відповідної ліцензії Національного банку України відповідно до вимог Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 "Про систему валютного регулювання та валютного контролю". Відтак вимоги щодо застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов'язань, визначених в іноземній валюті, мають заявлятися в національній валюті України (гривнях) за офіційним курсом Національного банку України на день заявлення відповідної вимоги (крім випадків, коли стороною зобов'язання, у якому виник спір, одержано відповідну ліцензію Національного банку України).

Ціна позову про стягнення іноземної валюти визначається в іноземній валюті та національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову (п.4 ч.1 ст.55 ГПК України).

Відповідно до ст.36 Закону України "Про Національний банк України" офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком. Згідно з ч.1 ст.8 Декрету Кабінетів Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" валютні курси встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України. Поряд з цим, Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного Банку України №496 від 12.11.2003, визначає, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долара США установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату. Тобто, діючим законодавством не передбачений стабільний курс долара США до національної валюти - гривні.

Апеляційним судом встановлено, що сума заборгованості за договором в розмірі 42 656,40 грн розрахована позивачем виходячи з суми до сплати станом на 02.11.2013 за курсом гривні до долара США 8,19 - 15 129,00 грн (1 845 доларів США), в еквіваленті до долара США, який станом на 27.04.2015 складав 23,12 USD/UAN (згідно даних міжбанківської валютної біржі, а.с.94).

За оцінкою суду наведений позивачем розрахунок повністю відповідає умовам п.4.2 договору, яким передбачено, що відповідач оплачує товар за максимальним курсом продажу міжбанківської валютної біржі (графа МАх за період/ASK) гривні до долару США на дату, що передує даті перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця за кожну партію товару (згідно сайту www.udinform.com) відповідно до виставленого позивачем рахунку покупцеві (відповідачам).

Зважаючи на те, що на момент подання позову відповідачі свій обов'язок щодо оплати товару не виконали, позивачем правомірно визначено курс долару США на момент звернення з позовною заявою, а не на момент, коли зобов'язання мало бути ним виконане. Зазначене узгоджується з положеннями ст.533 ЦК України.

Апеляційний суд правомірно визнав помилковими висновки суду першої інстанції стосовно того, що право на звернення до суду з вимогою про стягнення вартості неоплаченого товару за максимальним курсом продажу міжбанківської валютної біржі гривні до долару США могло виникнути тільки після виставлення позивачем відповідного рахунку, оскільки рахунки, на які міститься посилання, та якими керувався суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення, є лише документами, які носять інформаційний характер відносно суми та платіжних реквізитів, на які покупець повинен був перерахувати кошти.

Ненадання відповідного рахунку не є відкладальною умовою у розумінні ст.212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст.613 ЦК України, тому наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку оплати поставленого товару згідно до умов договору. Такий правовий висновок наведено в постанові Верховного Суду України від 29.09.2009 року.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідачів на користь позивача 1 211,06 грн пені, нарахованої на підставі п.6.1. договору, відповідно до якого у випадку порушення строків виконання зобов'язань за цим договором сторона яка допустила прострочення, сплачує другій стороні штрафну пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нарахованої на суму простроченого зобов'язання за кожен день прострочення.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Враховуючи, що відповідачі прострочили виконання грошового зобов'язання перед позивачем, перевіривши розрахунок пені, суд апеляційної інстанції встановив, що нарахування пені за період з 02.11.2013 (наступний день після дня остаточного розрахунку за поставлений товар згідно специфікації № 1 від 17.04.2013) по 02.05.2014, що складає 1 211,06 грн є правомірним та обґрунтованим.

Також, згідно п.6.2. договору у разі ухилення від оплати вартості товару та порушення термінів оплати покупець, крім пені, сплачує продавцеві штраф в розмірі 20% вартості неоплаченого товару.

За оцінкою апеляційного суду сума штрафу за невиконання відповідачами взятих своїх зобов'язань за договором становить 8 531,28 грн.

Оскільки, судом апеляційної інстанції встановлено правомірність позовних вимог про стягнення 42 656,40 грн основного боргу та здійснено перевірку правильності нарахування позивачем штрафних санкцій відповідно до суми основного боргу, суд апеляційної інстанції дійшов до правомірного висновку про задоволення вимоги про стягнення з відповідача 1 211,06 грн пені, та 8 531,28 грн штрафу.

Що стосується наведених ДП "Навчально-дослідне господарство "Докучаєвське" Харківського національного аграрного університету імені В.В.Докучаєва доводів про те, що договір купівлі-продажу № 05-03-20 від 05.03.2013 не породжує прав та обов'язків для сторін в зв'язку з тим, що стороною договору зазначено спільну діяльність, то апеляційний суд правомірно виходив із такого.

Апеляційним судом встановлено, що:

- договір купівлі-продажу №05-03-20 від 05.03.2013 укладено між позивачем (продавцем) в особі засновника - комерційного директора Потапової В.П. та СД б/н від 26.01.2012 між ДП "НГД "Докучаєвське" ХНАУ ім. В.В. Докучаєва та ТОВ Агрофірма "Рассвет" в особі директора Грабини Л.Г., яка діє на підставі договору про спільний обробіток земельної ділянки б/н від 26.01.2012 укладеного між ДП "НГД "Докучаєвське" ХНАУ ім. В.В. Докучаєва та ТОВ агрофірмою "Рассвет"; отже, відповідачі по справі при укладенні договору купівлі-продажу №05-03-20 діяли на підставі договору про спільний обробіток земельної ділянки б/н від 26.01.2012;

- 26.01.2012 між ДП "НГД "Докучаєвське" ХНАУ ім. В.В. Докучаєва (стороною-1) та ТОВ Агрофірма "Рассвет" (стороною-2) укладено договір про спільний обробіток земельної ділянки б/н від 26.01.2012, предметом якого є об'єднання зусиль сторін для досягнення наступних господарських цілей, у рамках чинного законодавства України, спільно обробляти земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 1 500,00 га для: вирощування зернових культур; вирощування олійних культур; вирощування буряків; оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин; заготівля, виробництво та переробка сільськогосподарської продукції; надання послуг у сфері сільського господарства (інші необхідні види діяльності згідно класифікатору КВЕД);

- за умовами пунктів 4.1.6., 4.1.7. договору про спільний обробіток земельної ділянки б/н від 26.01.2012 сторона - 2 зобов'язана проводити поставку необхідних матеріально-технічних ресурсів та основних засобів для виконання робіт; забезпечувати комерційну діяльність по реалізації виготовленої продукції (виконання робіт, послуг), вести переговори з покупцями та укладати цивільно-правові угоди;

- згідно з п.5.4. договору про спільний обробіток земельної ділянки б/н від 26.01.2012 сторона-1 має право здійснювати контроль за діяльністю сторони-2 у рамках цього договору шляхом перевірки бухгалтерських і інших документів, а також щоквартального уточнення рахунків сторони-2, на які перераховуються кошти;

- внески сторін за договором про спільний обробіток земельної ділянки б/н від 26.01.2012 передбачено у розділі 6;

- відповідно до п.п.7.1.-7.3. договору про спільний обробіток земельної ділянки б/н від 26.01.2012 доходи, що отримані за цим договором, першочергово спрямовуються на відшкодування витрат сторін, пропорційно їх внесків відповідно до Додатку №2. Підбиття підсумків діяльності за даним договором і розподіл чистого прибутку між сторонами здійснюється на підставі окремого балансу, який складає сторона-2 і погоджує сторона -1. Чистий прибуток, отриманий від спільного обробітку земельних ділянок, розподіляється між сторонами, пропорційно їх внесків;

- за умовами п.8.1. договору про спільний обробіток земельної ділянки б/н від 26.01.2012 цей договір набирає чинності від дати його підписання сторонами і діє до "21" грудня 2017.

Відповідно до ст.1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

За договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети (ст.1132 ЦК України).

Договір про спільний обробіток земельної ділянки б/н від 26.01.2012 є договором про спільну діяльність з метою отримання доходів від спільного обробітку землі і вирощування сільськогосподарських культур у формі простого товариства.

Апеляційним судом встановлено:

- відповідно до п.5.1. договору про спільний обробіток земельної ділянки б/н від 26.01.2012 ведення справ за даним договором здійснюються за взаємною угодою сторонами, яка приймається на зборах представників сторін або шляхом письмового опитування або факсом. Сторона-2 приймає рішення самостійно у випадку необхідності вчинення невідкладних дій;

- за умовами п.п.5.2.-5.3. договору про спільний обробіток земельної ділянки б/н від 26.01.2012 керівництво веденням спільних справ за даним договором доручається Стороні-2, яка на підставі довіреності здійснює всі необхідні юридичні дії і акти для досягнення поставлених за даним договором цілей, зокрема реєструє цей договір в податковому органі (за домовленістю); відкриває окремий поточний рахунок в банку (за домовленістю), через який здійснює всі фінансові операції по виконанню умов договору; веде окремий податковий та бухгалтерський облік; представляє інтереси сторін по обумовленій в договорі діяльності перед третіми особами, беручи на себе відповідальність перед стороною-1 та їхні дії та вчиняє інші дії та інше;

- за змістом договору купівлі - продажу від 05.03.2013 з боку покупця його підписано СД б/н від 26.01.2012 між ДП "НДГ "Докучаєвське" Харківського Національного аграрного університету ім. Докучаєва та ТОВ Агрофірмою "Рассвет" в особі директора Грабини Лідії Григорівни, яка діє на підставі договору про спільний обробіток земельної ділянки б/н від 26.01.2012, та скріплено печаткою 1-го відповідача (ДП "НДГ "Докучаєвське" Харківського Національного аграрного університету ім. Докучаєва);

- при укладенні договору купівлі - продажу директор ДП "НДГ "Докучаєвське" Харківського Національного аграрного університету ім. Докучаєва Грабина Л.Г. діяла в межах та на підставі довіреності від 01.01.2013 №1, виданої 2-м відповідачем (ТОВ Агрофірмою "Рассвет") (а.с.137 т.1).

Відповідно до ч.2 ст.1138 та ст.1143 ЦК України якщо договір простого товариства пов'язаний із здійсненням його учасниками підприємницької діяльності, учасники відповідають солідарно за всіма спільними зобов'язаннями незалежно від підстав їх виникнення. Якщо договір простого товариства не був припинений за заявою учасника про відмову від подальшої у ньому участі або у разі розірвання договору на вимогу одного з учасників, учасник, участь якого в договорі припинилася, відповідає перед третіми особами за спільними зобов'язаннями, які виникли в період його участі в договорі простого товариства як учасника договору.

Колегія суддів погоджується з тим, що ДП "НДГ "Докучаєвське" Харківського Національного аграрного університету ім. Докучаєва та ТОВ Агрофірма "Рассвет" є відповідальними за невиконання спільних зобов'язань перед третіми особами, зокрема позивачем у справі, оскільки були учасниками спільної діяльності відповідно до умов договору про спільний обробіток земельної ділянки б/н від 26.01.2012, на момент укладення між сторонами у справі договору купівлі-продажу №05-03-20 від 05.03.2013.

Крім того, зі змісту відзиву 2-го відповідача (контррозрахунок на а.с.128) та пояснень його представника у судовому засіданні судом встановлено, що 2-й відповідач факт укладення ним спільно з 1-м відповідачем договору купівлі-продажу №05-03-20 від 05.03.2013 в порядку, передбаченому договором про спільний обробіток земельної ділянки від 26.01.2012, визнає, а також визнає основну заборгованість за цим договором у розмірі 15 129,00 грн, пеню в розмірі 1 025,46 грн та штраф в розмірі 3 025,80 грн.

При цьому, пунктом 9.14. договору купівлі-продажу від 05.03.2013 №05-03-20 сторони визначили, що останні підтверджують, що договір підписаний при повному розумінні всіх його положень та були погодженні всі умови договору. Крім того, положення договору є чинними, сторонами не оспорювались та недійсними в судовому порядку не визнавались, а доказів протилежного суду надано не було.

За таких обставин апеляційний суд правомірно виходив із того, що відповідачі несуть солідарну відповідальність за невиконання умов договору купівлі-продажу від 05.03.2013 №05-03-20.

Встановлені судом обставини справи спростовують доводи касаційної скарги стосовно того, що договір купівлі-продажу від 05.03.2013 №05-03-20 не є укладеним, лише тому, що в ньому зазначено про укладення його СД б/н від 26.01.2012 між ДП "НДГ "Докучаєвське" Харківського Національного аграрного університету ім. Докучаєва та ТОВ Агрофірмою "Рассвет", оскільки фактично його підписано директором ДП "НДГ "Докучаєвське" Харківського Національного аграрного університету ім. Докучаєва та скріплено печаткою цього підприємства за довіреністю ТОВ Агрофірмою "Рассвет", яке за умовами договору уповноважено представляти інтереси сторін по обумовленій в договорі діяльності перед третіми особами, що не суперечить положенням Глави 68 ЦК України. Доручення.

Помилковими є і доводи касаційної скарги і стосовно того, що договір відповідачів про спільну діяльність не є договором простого товариства через те, що внески сторін не набули статусу спільного майна, оскільки статус майна переданого учасниками в якості внесків у спільну діяльність як спільного не позбавляє учасника права власності щодо цього майна, а майно лише вважається спільним, позаяк в силу положень статті 1141 ЦК України після припинення договору простого товариства речі, передані у спільне володіння та (або) користування, повертаються учасникам, які їх надали, якщо іншого не передбачено договором; відповідачами ж узгоджено (п.6.5. договору про спільну діяльність) внесення майна для користування у період виконання зобов'язань, обумовлених договром.

Твердження заявника про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в зв'язку з чим підстав для скасування прийнятих у справі рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Навчально-дослідне господарство "Докучаєвське" Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 у справі № 922/3650/15 залишити без змін.

Головуючий-суддя К.Грейц

Судді С.Бакуліна

О.Поляк