Історія справи

Постанова ВГСУ від 16.02.2016 року у справі №911/1065/15
Ухвала КГС ВП від 06.05.2018 року у справі №911/1065/15
Постанова ВГСУ від 12.06.2017 року у справі №911/1065/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2016 року Справа № 911/1065/15

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Бондаря С.В.,

розглянувши касаційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю "Гіалайн-Україна"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 25.11.2015у справі№ 911/1065/15 Господарського Київської областіза позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_4дотовариства з обмеженою відповідальністю "Гіалайн-Україна",

треті особи:1) відкрите акціонерне товариство імені Васильєва, 2) ОСОБА_5, 3) ОСОБА_6провизнання права власності

та за зустрічним позовом

товариства з обмеженою відповідальністю "Гіалайн-Україна"до1) фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, 2) відкритого акціонерного товариства імені Васильєвапровизнання недійсним договору

за участю представників сторін:від позивача -ОСОБА_4, ОСОБА_7 (довіреність від 23.03.2015 № 99), ОСОБА_8 (довіреність від 03.03.2014 № 384),від відповідача -ОСОБА_9 (довіреність від 14.12.2015 № б/н), ОСОБА_10 (довіреність від 14.12.2015 № б/н),від третьої особи 1 - не з'явились, від третьої особи 2-не з'явились,від третьої особи 3-не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 у березні 2015 року звернувсь до Господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Гіалайн-Україна" про визнання права власності на об'єкт лізингу переданого за лізинговим договором від 25.02.2000, будівлю інженерно-технічного корпусу, площею 506,10 кв.м, що є виділеним ізольованим індивідуально визначеним об'єктом нерухомого майна та розташована за адресою: АДРЕСА_1; частиною єдиного будівельного об'єкта, будівлі електроцеху, загальною площею 939, 9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гіалайн - Україна" 08.06.2015 звернулось до Господарського суду Київської області із зустрічною позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, відкритого акціонерного товариства імені Васильєва про визнання недійсним лізингового договору б/н від 25.02.2000, укладеного між відкритим акціонерним товариством імені Васильєва та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.06.2015 у справі № 911/1065/15 (суддя Карпечкін Т.П.) прийнято зустрічну позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Гіалай-Україна" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, відкритого акціонерного товариства імені Васильєва про визнання недійсним лізингового договору б/н від 25.02.2000 для спільного розгляду в матеріалах справи № 911/1065/15.

Рішенням Господарського суду Київської області від 04.08.2015 у справі № 911/1065/15 (суддя Карпечкін Т.П.) в задоволенні первісного позову повністю відмовлено. Позовні вимоги за зустрічним позовом задоволено в повному обсязі. Визнано недійсним лізинговий договір б/н від 25.02.2000, укладений між акціонерним товариством імені Васильєва та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Гіалайн - Україна" 609 грн. витрат з оплати судового збору. Стягнуто з відкритого акціонерного товариства імені Васильєва на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Гіалайн - Україна" 609 грн. витрат з оплати судового збору.

Суд першої інстанціїї дійшов до висновку, що наявні підстави для визнання лізингового договору недійсним, тому договір є недійсним. У зв'язку з визнанням договору недійсним, не підлягає задоволенню позовна вимога про визнання права власності.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 у справі № 911/1065/15 (у складі колегії суддів: Дідиченко М.А. - головуючого, Руденко М.А., Пономаренка Є.Ю.) рішення Господарського суду Київської області від 04.08.2015 у справі № 911/1065/15 скасовано. Первісні позовні вимоги повністю задоволено. Визнано за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 право власності на об'єкт лізингу переданого за фінансово-лізинговим договором від 25.02.2000, будівлю інженерно-технічного корпусу, площею 506,10 кв.м, що є виділеним ізольованим індивідуально визначеним об'єктом нерухомого майна та розташована за адресою: АДРЕСА_1; є частиною єдиного будівельного об'єкта - будівлі електроцеху, загальною площею 939, 9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Гіалайн - Україна" на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 2048, 34 грн. витрат з оплати судового збору за подання позовної заяви. У зустрічному позові повністю відмовлено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Гіалайн - Україна" на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 1633, 17 грн. витрат з оплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанову мотивовано тим, що апеляційний суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог за пропуском позовної давності. Щодо задоволення позовної вимоги про визнання права власності на об'єкт лізингу, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що рішенням Господарського суду Київської області у справі № 911/2129/14 від 29.08.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2014, зобов'язано ТОВ "Гіалайн-Україна" виконати обов'язок лізингодавця за лізинговим договором від 25.02.2000 та передати фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 предмет лізингу за вказаним договором, будівлю інженерно-технічного корпусу, площею 506, 10 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. На виконання пункту 8.4 договору позивачем направлено на адресу відповідача у 2-х примірниках акт оформлення права власності на будівлю інженерно-технічного корпусу, загальною площею 506,1 кв.м. Відповідачем акт не підписано.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 у справі № 911/1065/15 Господарського суду Київської області, товариство з обмеженою відповідальністю "Гіалайн-Україна" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2015, а рішення Господарського суду Київської області від 04.08.2015 у справі № 911/1065/15 Господарського суду Київської області залишити без змін.

У касаційній скарзі заявник посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що згідно з наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 11.04.1997 № 7/41-ВП "Про перетворення орендного колективного сільськогосподарського підприємства імені Васильєва у відкрите акціонерне товариство", регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області передало Відкритому акціонерному товариству імені Васильєва об'єкти нерухомого майна.

Між ВАТ ім. Васильєва (лізингодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_4 (лізингоодержувач) 25.02.2000 укладено лізинговий договір.

Відповідно до розділу 1 договору, лізингодавець передає, а лізингоодержувач одержує в тимчасове користування будівлю та землю; вартість майна та землі, що надані в лізинг складає 102 417 грн.

Згідно з розділом 5 договору, лізингоодержувач зобов'язується здійснювати лізингові платежі за будівлю у розмірі 425 грн. щомісячно.

Підпунктом 5.4. договору передбачено, що лізингова плата не переглядається сторонами протягом лізингового строку. Крім цього, у вказаному розділі зазначено, що до складу лізингової плати входять амортизаційні відрахування.

Лізингова плата за згодою сторін може вноситись в натуральній або змішаній формі продуктами харчування, товарами, послугами, що регулюються окремими договорами.

За умовами договору, строк лізингу складає 20-ть років з моменту прийняття майна та землі, що надані в лізинг за актом.

Пунктом 8.1. договору передбачено, що майно та земля, що лізингується, переходить у власність лізингоодержувача, якщо він вніс лізингодавцю всю належну йому лізингову плату з вартості зданого на повний амортизаційний термін майна.

Пунктом 8.2. договору передбачено, що після виплати лізингоодержувачем через лізингову плату вартості приміщення, землі та обладнання переданих йому лізингодавцем згідно з цим договором переходять у власність лізингоодержувача.

Пунктом 8.3. договору передбачено, що лізингоодержувач має право у будь - який час викупити лізинговане майно та землю.

Пунктом 8.4. договору передбачено, що порядок передачі та оформлення права власності на майно та землю, що лізингується, здійснюється сторонами за актом протягом одного місяця з моменту проплати останього платежу.

Між позивачем та відкритим акціонерним товариством імені Васильєва 30.02.2000 підписано акт передачі майна на підставі лізингового договору, згідно з яким відкрите акціонерне товариство імені Васильєва передало, а позивачем прийнято об'єкт лізингу, будівлю інженерно-технічного корпусу, оціночною вартістю 102417 грн. на підставі лізингового договору від 25.02.2000.

Рішенням № 41-12-5 від 26.10.2007 "Про присвоєння поштової адреси об'єкта нерухомого майна" виконавчого комітету Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області присвоєно об'єкту нерухомого майна, будівлі електроцеху, АДРЕСА_1.

Рішенням № 2-8-5 від 04.07.2008 "Про присвоєння поштової адреси" Виконавчого комітету Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області присвоєно поштову адресу на будівлю інженерно-технічного корпусу - АДРЕСА_1.

Між ВАТ імені Васильєва та ОСОБА_5 22.01.2008 укладено договір купівлі-продажу, згідно з яким ВАТ ім. Васильєва продало ОСОБА_5 належну йому на праві власності будівлю електроцеху, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 939, 9 кв.м. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб Л. А.

Відповідно до пункту 1.2. договору, нерухоме майно належить ВАТ ім. Васильєва на підставі наказу органу Фонду державного майна № 7/14-ВП від 11.04.1997, зареєстрованого в КП Київської обласної ради "Вишгородське бюро технічної інвентаризації" в книзі № 1; номер запису 27 та в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 21212691.

Між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 01.09.2008 укладено договір купівлі-продажу, згідно з яким ОСОБА_5 продано ОСОБА_6 належну йому на праві власності будівлю електроцеху, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 939,9 кв.м. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб Л. А.

Відповідно до пункту 1.1. договору, нерухоме майно належить ОСОБА_5 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб Л. А. 22.01.2008, зареєстрованого в реєстрі за № 321, зареєстрованого в КП Київської обласної ради "Вишгородське бюро технічної інвентаризації" в книзі № 1; номер запису 194 та в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 21212691.

Між фізичними особами ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та третьою особою ОСОБА_6 27.08.2013 укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) корпоративних прав (частки в статутному капіталі) Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіалайн-Україна", згідно з умовами якого ОСОБА_14 відступлено (продано), а ОСОБА_6 прийнято (купив) у власність частину частки у статутному капіталі ТОВ "Гіалайн-Україна" у розмірі 12204,85 грн., що складає 34,871 % статутного капіталу товариства; ОСОБА_15 відступлено (продано), а ОСОБА_6 прийнято (купив) у власність частину частки у статутному капіталі ТОВ "Гіалайн-Україна" у розмірі 12204,85 грн., що складає 34,871 % статутного капіталу товариства; ОСОБА_16 відступлено (продано), а ОСОБА_6 прийнято (куплено) у власність частину частки у статутному капіталі ТОВ "Гіалайн-Україна" у розмірі 6102,25 грн., що складає 17,435 % статутного капіталу товариства.

Згідно з пунктом 3.1. договору, право власності на частку переходить до покупця з моменту укладення договору.

Загальні збори учасників ТОВ "Гіалайн-Україна" проведено 27.08.2013, на яких вирішено, крім інших питань, відступити на підставі договору купівлі-продажу від 27.08.2013 частину частки статутного капіталу товариства, що належить ОСОБА_14 у розмірі 12204,85 грн., що складає 34,871 % статутного капіталу товариства на користь ОСОБА_6; відступити на підставі договору купівлі-продажу від 27.08.2013 частину частки статутного капіталу товариства, що належить ОСОБА_15 у розмірі 12204,85 грн., що складає 34,871 % статутного капіталу товариства на користь ОСОБА_6; відступити на підставі договору купівлі-продажу від 27.08.2013 частину частки статутного капіталу товариства, що належить ОСОБА_16 у розмірі 6102,25 грн., що складає 17,435 % статутного капіталу товариства на користь ОСОБА_6; затвердити розподіл часток статутного капіталу товариства наступним чином: ОСОБА_6 - 30511,95 грн., що становить 87,177 % статутного капіталу товариства; ОСОБА_14 - 1 795,15 грн., що становить 5,129 % статутного капіталу товариства; ОСОБА_15 - 1795,15 грн., що становить 5,129 % статутного капіталу товариства; ОСОБА_16 - 897,75 грн., що становить 2,565 % статутного капіталу товариства; збільшити статутний капітал товариства за рахунок внеску ОСОБА_6 на 237950 грн., внесення якого здійснюється нерухомим майном, у тому числі, - будинок електроцеху, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 939, 9 кв.м., загальною вартістю 220000 грн.; у зв'язку із збільшенням статутного капіталу товариства затверджено наступний розподіл часток: - ОСОБА_6 - 237950 грн., що становить 87,177 % статутного капіталу товариства, внесення вкладу здійснюється нерухомим майном; ОСОБА_14 - 14000 грн., що становить 5,129 % статутного капіталу товариства, внесення вкладу здійснюється грошовими коштами; ОСОБА_15 - 14000 грн., що становить 5,129 % статутного капіталу товариства, внесення вкладу здійснюється грошовими коштами; ОСОБА_16 - 7000 грн., що становить 2,565 % статутного капіталу товариства, внесення вкладу здійснюється грошовими коштами; затвердити статут ТОВ "Гіалайн-Україна" у новій редакції, про що за наслідками проведення вказаних загальних зборів учасників ТОВ "Гіалайн-Україна" складено протокол № 9 від 27.08.2013 загальних зборів учасників ТОВ "Гіалайн-Україна".

Державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві 12.09.2013 зареєстровано нову редакцію статуту ТОВ "Гіалайн-Україна", затвердженого рішенням загальних зборів учасників товариства від 27.08.2013, оформленим протоколом № 9 від 27.08.2013.

Згідно з пунктом 4.1. статуту ТОВ "Гіалайн-Україна", затвердженого рішенням загальних зборів учасників товариства від 27.08.2013, оформленим протоколом № 9 від 27.08.2013, зареєстрованого державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві від 12.09.2013, для забезпечення діяльності товариства за рахунок внесків учасників утворюються статутний капітал товариства у розмірі 272950 грн. Крім цього, частка ОСОБА_6 у статутному капіталі товариства складає 237950 грн., що становить 87,177 % статутного капіталу товариства, внесення вкладу здійснюється нерухомим майном, у тому числі, будинок електроцеху, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 939,9 кв.м., загальною вартістю 220000 грн.

Реєстраційною службою Вишгородського районного управління юстиції Київської області 07.10.2013 зареєстровано за ТОВ "Гіалайн-Україна" право власності на будівлю електроцеху, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 939, 9 кв.м., про що видано свідоцтво на право власності № НОМЕР_1 від 07.10.2013.

Судами не встановлено правову природу договору.

Статтею 10 Закону України "Про лізинг" передбачено набуття права власності на об'єкт лізингу, зокрема, об'єкт лізингу протягом усього строку дії договору лізингу є власністю лізингодавця. У разі переходу права власності на об'єкт лізингу від лізингодавця до іншої особи договір лізингу зберігає чинність щодо нового власника.

У договорі фінансового лізингу може передбачатися право викупу об'єкта лізингу лізингоодержувачем після закінчення або до закінчення строку договору, але не раніше строку, протягом якого амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору лізингу.

Право власності на об'єкт фінансового лізингу набувається лізингоодержувачем після сплати повної вартості об'єкта лізингу відповідно до умов договору лізингу та законодавства України.

Право користування об'єктом лізингу належить лізингоодержувачу тільки на умовах, визначених договором лізингу.

У разі банкрутства лізингоодержувача, арешту чи конфіскації його майна об'єкт лізингу відокремлюється від загального майна лізингоодержувача і підлягає поверненню лізингодавцю, який може розпоряджатися ним на власний розсуд.

Судами не залучено сторону, продавця лізингового майна, за вказаним договором лізингу в якості другого відповідача за первісним позовом, відповідно до статті 24 Господарського процесуального кодексу України.

Судами не встановлено: чи може бути об'єктом майно, зазначене у договорі лізингу згідно зі статтею 2 Закону України "Про лізинг", чи є ВАТ імені Васильєва продавцем лізингованого майна відповідно до статті 3 Закону України "Про лізинг"?

Судами не встановлено: чи оплачено позивачем за первісним позовом повну вартість об'єкта лізингу за договором?

Судами не досліджено та не надано оцінку витягам з реєстру прав власності на нерухоме майно від 29.11.2007 № 16843478, від 24.12.2007 № 17181853 щодо загальної площі об'єкта нерухомого майна (Т. 3 а.с. 180, 215).

Суди посилаються в рішенні та постанові на договір від 27.08.2013 про відступлення (купівлю-продаж) ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_6 корпоративних прав (частки в статутному капіталі) товариства з обмеженою відповідальністю "Гіалайн-Україна"; протокол № 9 від 27.08.2013 загальних зборів учасників ТОВ "Гіалайн-Україна"; рішення загальних зборів учасників товариства від 27.08.2013, оформленого протоколом № 9 від 27.08.2013; статут ТОВ "Гіалайн-Україна", затверджений рішенням загальних зборів учасників товариства від 27.08.2013, оформленого протоколом № 9 від 27.08.2013, зареєстрованого державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві від 12.09.2013, які не містяться в матеріалах справи № 911/11065/15.

Суду першої інстанції необхідно з'ясувати: чи відповідає вказаний договір лізингу вимогам частини 3 статті 2 статті 7, частині 2 статті 16 Закону України "Про лізинг" із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 14.01.1999 № 394-ХІV, чи відповідає пункт 8.3 договору вимогам частини 1 статті 4 цього Закону.

Відповідно до пункту 7 Прикінцевих та перехідні положення Цивільного кодексу України, до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до 01.01.2004, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.

Згідно зі статтею 71 Цивільного кодексу УРСР, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до статті 76 Цивільного кодексу УРСР, перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу.

Відповідно до статті 80 Цивільного кодексу УРСР, закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Судами не встановлено дату виникнення у позивача за зустрічним позовом права на пред'явлення позову, чи подано відповідне клопотання про відновлення пропущеного строку для звернення до суду?

Аналіз наведених доводів у їх сукупності свідчить про неповне з'ясування судами фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, і про порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і відповідно до вимог чинного законодавства вирішити спір.

Згідно з частиною 1 статті 11112 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду.

Керуючись статями 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Гіалайн-Україна" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 у справі № 911/1065/15 Господарського суду Київської області частково задовольнити.

Рішення Господарського суду Київської області від 04.08.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 у справі № 911/1065/15 Господарського суду Київської області скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Головуючий, суддяОвечкін В.Е. Судді:Корнілова Ж.О. Бондар С.В.